35 смотрицькі

«Ключ царства небесного» Герасима Смотрицького

Син дяка і переписувача книг із Смотрича, що на Поділлі, Герасим отримав філологічну освіту, був запрошений у 1576 князем Костянтином Острозьким до Острога, де став одним із провідних діячів ученого гуртка, а в 1580 р. ректором новоствореної Острозької академії.

!!!! був першим активним захисником православ’я в полеміці з апологетами католицької віри, створивши декілька творів, об’єднаних у друкованому виданні однією назвою — «Ключ царства небесного» (1587). Книга мала на меті «на питане чинити отповедь» (передусім це була відповідь на трактати Бенедикта Гербеста і дискусії щодо запровадження нового григоріанського календаря)

+ «своїх у вірі підкріпити».

У передмові полеміст висловив своє обурення докорами Бенедикта Гербеста, нібито православні «не мають ані пам’яті, аби уміти «Отче наш» і «Вірую в бога», ані розуму, аби збавлення мови бачити, ані доброї волі, щоб добре жити», а також тим, що він не цінує гідності грецьких (візантійських) богословів, посилаючись лише на римських. Осуджуючи смиренне мовчання своїх сучасників, письменник експресивно закликав «чинити отповедь», бо «чим далі будете мовчати, тим більше тих шкідливих провин буде з’являтися».

У частині під назвою «Ключ царства небесного» Герасим Смотрицький піддав критиці основні католицькі догмати, заперечуючи верховенство Папи Римського: «Где ж ся тепер тая над всъми голова в Римъ взяла?». Авторська критика ґрунтувалася на традиційних для полемічної прози прийомах: від звернення до авторитетних джерел (передусім до Святого Письма) до відвертих образ на адресу опонентів.

У «Календарі римському новому» йшлося про запровадження у 1582 р. григоріанського календаря, який Герасим Смотрицький розцінював як чергову ідеологічну провокацію католицької церкви. У тексті є немало контраргументів проти нового календаря:

У викладі теми Герасим Смотрицький найчастіше вдавався до протиставлення задля увиразнення недоречності нового календаря, реформу якого трактував не стільки в догматичному сенсі, скільки в контексті громадського життя України наприкінці 16 ст.

У 1610 р. у Відні вийшла польською мовою книжка „Тренос, або Плач єдиної вселенської апостольської східної церкви", підписана Теофілом Ортологом. Це був псевдонім Максима Смотрицького (бл. 1575-1633), сина Герасима Смотрицького. Він пройшов складний життєвий і творчий шлях. Спочатку був палким прихильником і захисником православ'я а потім перейшов в уніатство. Це й було основною причиною упередженого ставлення до його діяльності за життя, а згодом і до вивчення його творчої спадщини представниками православної і католицької орієнтацій.

Він навчався в Острозькій академії, в університетах Італії і Німеччини, де здобув ступінь доктора медицини. Протягом 10 років (1608-1617) він учителював у Вільні, деякий час (1616) був ректором Київської братської школи. У 1617 р. під іменем Мелетія постригся у ченці. 1620 р. був висвячений на полоцького архієпископа, вітебського і Мстиславського єпископа. Здійснював паломницьку і дипломатичну подорож по „святих місцях", у 1627 р. офіційно перейшов до унії. Останні роки у стані духовної кризи жив у Германському монастирі на Волині, де й помер 27 грудня 1633 р.

Спадщина складається з 20-ти творів польською мовою і двох творів українською мовою. Проти унії та католицизму полеміст написав і опублікував у Вільні кілька трактатів польською мовою, зокрема „Антиграфе", „Тренос", „Виправдання невинності", „Оборона Виправдання", „Відпір ущипленим писанням" та ін. Інші твори уже написані на своє оправдання, у зв'язку з прийняттям уніатства.

Найдосконалішим твором Мелетія Смотрицького й усієї полемічної літератури поч. ХVП ст. є його „Тренос, тобто Плач єдиної вселенської апостольської східної церкви". „Тренос" написаний польською мовою у формі плачу-голосіння православної матері-церкви.

У „Треносі" автор звертався передусім до представників відомих українських княжих родів, щоб вони покинули багату мачуху - Польщу і католицьку віру, й повернулися до рідної матері - православної церкви, що до Брестської унії була „найзначнішою королевою", при оздобленою дорогоцінними каменями.

Персоніфікований образ матері-церкви переростає в символічний образ матері-України, що тужить-плаче за своїми невдячними дітьми, які давно вже її покинули, зрадили її віру, мову, громадянство.

З докором звертається церква і до Іпатія Потія, якому пропонує покаятися та розповісти всім про моральну розбещеність поплічників, які за гроші все продали -віру, гідність, душу.

У „Треносі" вперше подається великий поіменний список українських і білоруських світських магнатів, які зрадили національну справу своєї батьківщини, зденаціоналізувалися та перейшли в католицький табір. Перелік починається від княжат Острозьких, які після смерті князя Костянтина також зрадили віру. Далі називає відомих князів: Слуцькі, Заславські, Вишневецькі, Головчинські, Крашинські, Ходкевичі, Халецькі та ін.

У гротескно-сатиричному плані характеризує Мелетій і „лиху мачуху" –католицьку церкву з папою римським і його вірними слугами єзуїтами. У „Треносі" немає прямого заклику до боротьби, але критика католицизму, уніатства, світських владик, які подались на службу Речі Посполитій, були досить влучними. Король Сигізмунд Ш наказав під загрозою штрафу в п'ять тисяч злотих не продавати і не купувати книжки, а наявні примірники знищити, друкарню закрити, а коректора Логвина Карповича ув'язнити.

„Тренос" був сприйнятий читачами по-різному. У православному середовищі зачитувалися твором Мелетія Смотрицького, у польсько-католицькому та уніатському його зустріли з осудом. Так, П.Скарга у книзі „На тренос і лямет Теофіла Оршолога до Русі грецької віри пересторога” (1610) писав, що „наклепи його костелові римському не нашкодять, але церкві руській це велика зараза і вступ до єретицтва спричинити може ".

М.Смотрицький також автор першої в Україні, Білорусії та Росії „Граматики правильное Синтагма", вперше виданої у 1618 p., яку сучасний український мовознавець В.Німчук назвав „перлиною давнього мовознавства". До середини ХVШ ст. вона була єдиною граматикою для трьох східнослов'янських мов й справила великий вплив на розвиток мовознавства.

Таке болісне шукання шляхів до припинення релігійної ворожнечі між таборами, складні суспільні негаразди, постійне цькування з боку католицького, а потім і православного кліру, різні життєві незгоди, в які потрапив автор, його богословсько-догматичний світогляд призвели Мелетія Смотрицького до глибокої духовної кризи: він перейшов до уніатства, а відтак поступово втрачав і талант публіциста-полеміста. Його антиправославні твори „Апологія" (1628), „Протестація" (1628) та ін., писані польською мовою, вже не мали того високого літературного рівня, який бачимо у „Треносі". Часто письменник згадував кращі роки свого життя, коли його полюбили і прийняли, а писання цілували і над головою своєю підносили ". Це й був присуд самому собі