38 83 тур кир

Кирило Турівський народився в м. Турові в заможній родині, отримав ґрунтовну освіту. В 1169 став єпископом.

До нашого часу дійшло досить багато творів Кирила: «Притча про душу і тіло», «Повість про білоризця і монашество», «Сказання про чорноризький чин», «Вісім Слів на церковні свята» (у тиждень цвітний, на Великдень, на Фомин тиждень, на тиждень дружин мироносиць, про розслабленого, про сліпця, на Вознесіння, на собор св. отців Нікейського собору); крім того, збереглося Послання Кирила до архімандрита (з 1182 р.) Києво-Печерського монастиря Василія і цілий ряд молитовних текстів (бл 30 молитов, канони).

В усіх цих творах Кирило проявляється як церковний письменник найвищого рівня. Його писання за змістом завжди спрямовані до тлумачення євангельських істин. На початку притчі про душу і тіло він звертається до читача із закликом не просто читати Святе Письмо, а вникати у глибинну суть його символів, тем, ідей, сюжетів.

В своїх творах автор використовує образи-символи, продовжуючи властиву укр літрі традицію алегоричного писання: так, в притчі про сліпого і кульгавого в образі кульгавого – «тіло людське», в образі сліпого – душа. Автор намагається разом з читачем зрозуміти, що саме є першовитоком гріха: душа чи тіло?

Стилю Кирила Турівського притаманні такі характерні риси:

- драматизація біблійних сюжетів

- багатство символів та абстракції

- складний синтаксис

- домінування форми над змістом

Новаторство КТ полягає в інтерпретуванні теми: автор завжди намагається дати подіям власну оцінку, за що Д. Чижевський назвав його предтечею формування драматичного мистецтва