16 19 образи вертеп інтермед

Значно цікавішими й різноманітнішими були вистави на нижньому поверсі вертепу. Їхній зміст залежав від таланту й фантазіі ляльковода, який сам був автором інтермедійної частини. Її сюжет завжди пов'язаний із різдвяною частиною дійства. Герої раділи народженню Ісуса та смерті царя Ірода, співали колядки й танцювали. Ляльки відображали представників різних національностей і стосунки між ними. Головного персонажа Запорожця зображено хоробрим і відчайдушним, захисником інтересів народу, який не боїться навіть смерті. У п'єсі він виступає проти Шляхтича, Попа-уніата, Єврея шинкаря, свариться та б'ється з Москалем. Єврея шинкаря зображено шахраєм та здирником, а Шляхтича неробою, що пишається своїм заможним становищем. З гумором у вертепі представлено Цигана, який краде коня, та українське подружжя Діда й Бабу. Дія світської частини була динамічною, герої співали й танцювали, жартували та з'ясовували між собою стосунки тощо.

Костюми відповідним чином характеризували героїв: у різдвяній драмі ляльок одягали, як мешканців Віфлеєму часів Ісуса Христа, а вбрання персонажів інтермедійної частини вказувало на їхній соціальний стан або національну належність. Індивідуалізованою була також іхня мова: Запорожець та Дід з Бабою розмовляли українською, Шляхтич польською; Москаль російською, дяк пародійною книжною мовою, а мова Цигана рясніла специфічними словами. Поєднанням кількох мов вертепники досягали комедійного ефекту.

У вертепі наявні не тільки соціально гострі сцени, але й акцентується увага на зовнішньому вигляді персонажів: Ірод зовні нагадував поміщика, Рахіль була у плахті і запасці, Йосип - у свитці та чоботах. Прийом травестії надавав виставі національного колориту. У світській частині відзначається швидка зміна численних персонажів, що співали, танцювали, жартували, билися, цілувалися, галасували, пили горілку, створювали веселе динамічне видовище. Персонажі відображали соціально-етнічну структуру української спільноти XVIII ст., а в їх зіткненнях відбилися тогочасні суспільні відносини. Жартівливу пісню «Ой під вишнею» співають Дід з Бабою. Вони змальовані гумористично, як і Москаль, який залицяється до «красавиці Марії». З доброзичливим сміхом зма­льовано Цигана, який пропонує купити нікчемну шкапу. Сатиричними ж рисами наділено Шляхтича, який хизується своїм походженням і гнівно висловлюється про гайдамаків. Але при появі Запорожця Шляхтич тікає. Запорожець - центральний персонаж (навіть за розміром більший від інших ляльок). Він нагадує козака Мамая з народних картин. У його монолозі відтворено історію козацтва - боротьбу з турками, татарами, шляхтою, перебування в неволі. Загалом цей персонаж символізує військову силу України, її захисників та носіїв справедливості. Запорожець дає негативну оцінку гнобителям народним - шляхтичу, попу-уніату, шинкару, крамару, яких у вертепі змальвано гротескно.

Поширеними засобами комізму у вертепі є:

а) комізм ситуацій;

б) комізм персонажів;

в) мовний комізм.

Загалом персонажі змальовані схематично, кожен з них діє згідно зі своїм становим, соціальним, віковим статусом. Мовна індивідуалізація: Запорожець говорить, як і Дід та Баба, - по-українськи; Шляхтич - по- польськи; Москаль - по-російськи, дяк-бакаляр - пародійною книжною мовою, циган - «по-циганськи».