17 51 82 патерик

Києво-Печерський патерик - збірка оповідань про ченців Києво-Печерського монастиря, заснованого в сер 11 ст.

Патерик складено в 13 ст на основі листування єпископа Володимиро-Суздальського Симона (помер 1226) і ченця Печерського монастиря Полікарпа. У «Патерик» включено лист Симона, з якого відомо, що Полікарп один час був ігуменом Косьмодем'янского монастиря в Києві.

Полікарп звернувся до єпископа Симона (постриженика К-Печер монастиря) за підтримкою, тому що хотів за допомогою київської княгині Верхуслави та її брата великого князя Юрія Всеволодовича також стати єпископом.

Симон докорив Полікарпу за честолюбство і суєтність помислів і навів у приклад перших ченців Києво-Печерського монастиря, про діяння яких розповів у 9 докладених до послання «словах».

(Вважається, що вони були написані Симоном раніше і тільки додані до листа. Ні лист Полікарпа, ні його відповідь на лист Симона не відомі, але, мабуть, він взяв до уваги поради Воладимирського єпископа.)

Незабаром Полікарп пише послання печерському архімандритові Акіндіну, у якому повідомляє про свою згоду записати усні розповіді Симона про перших печерських подвижників, про що його колись просив Акіндін. Таким чином, до записів Симона Полікарп приєднав власні записи монастирських переказів. Усього ним записано 11 оповідань про перших ченців.

Крім листування до Найдавнішої редакції Патерика 13 ст., за припущеннями Д.І.Абрамовича та О.О. Шахматова, увійшли «Слово про створення церкви Печерської», написане Симоном між 1222-1226 рр, і «Слово про перших чорноризців печерських» - 4 оповідання патерикового типу про перших ченців які читалися ще в складі «Повісті вр літ».

Наприкінці 14 - початку 15 ст. виникли дві нові редакції — Арсеніївська і Феодосіївська. Арсеніївська виключила всю епістолярну частину і деякі «слова», зате додала «Житіє Феодосія Печерського», «Похвалу Теодосію», «Сказання про початок Печерського монастиря» з “Повісті вр літ”. Феодосіївська редакція доповнила основний текст «словом» про охрещення Ольги і Володимира, учительними «словами», житіями руських і візантійських святих.

У 1460-1462 р крилошанин Печерського монастиря Касіян створює дві нові редакції Патерика, основані безпосередньо на Найдавнішій. За другою Касіяновською редакцією Патерик був виданий Д.І.Абрамовичем. У 17 ст. в обстановці гострої боротьби з уніатством і католицизмом у Києво-Печерському монастирі створюються нові редакції: Друкована 1635 року Сильвестра Косова, Йосипа Тризни (1647-1656), 2-а Друкована редакція 1661 та інші.

Усі редакції відрізняються принципами добору матеріалу і системою компонування творів (тематична, за авторськими циклами чи хронологічна).

Тематика твору: 1) про Божественне заступництво над монастирем,

2) про міжнародне визнання монастиря 3) його духов вплив в межах Рус землі.

До першої тематичной групи можна віднести розповідь про варяг Шимон, де Шимон просить Господа благосполовити його і віддає всю свою спадщину йому

Другу групу патерикових оповідань складають розповіді, загальний зміст і мета яких полягали в тому, щоб прославити суспільне значення Києво-Печерського монастиря. У них мова йде головним чином про взаємини братії зі світом, насамперед, зі світською владою. Згідно з ними, печерські ченці духовно протистояли недосконалому світу, котрий перебуває у гріху, сміливо викривали поширене в ньому зло, твердо відстоювали істини Христового вчення і в кінцевому рахунку перетворювали світ

Третю групу оповідань складають описи внутрішнього життя ченців. Розповіді характеризують різні види подвижництва: трудніческій, молитовно-аскетичний і духовний. У них відзначаються позитивні й негативні сторони чернечого життя, його злети і падіння. Основною темою при цьому є тема боріння ченців з дияволом, тема подолання ними різних спокус, страхів і досягнення через таку боротьбу святості і здатності до чуд. Багато уваги тут приділено опису і характеристиці бісів: вони можуть поставати, випробовуючи ченця, то у вигляді ангелів, то у вигляді людини, то у вигляді потвор

(найбільш яскравими є розповіді про чорноризців Еразм, про Микиту затворника, про Феодора і Василя)