6 слово і літописи

Ки́ївський літо́пис — одна з найдавніших пам'яток історії та літератури Київської Русі, складова частина Іпатіївського списку. Є продовженням «Повісті временних літ» і попередником Галицько-Волинського літопису, охоплює події 1118—1200 років. Пам'ятка української мови

Дослідники вважають, що текст, який дійшов до нас, упорядкував у році 1199 або 1200 ігумен Видубицького монастиря у Києві Мойсей на основі літописних зведень, складених при княжих дворах у різних землях Русі, з певними скороченнями і доповненнями. Наявність різних авторів, неоднаковий рівень їх освіти і таланту відбилися на підході до викладу подій, стилі, оцінках фактів.

Київський літопис складається з щорічних записів, у які вплетені літописні оповідання, військ, повісті про князів Ігоря Ольговича, Ігоря Святославича та інших.Розповідається також про Новгород, Волзьку Болгарію, Німеччину, Чехію, Польщу, Угорщину. Та головна тема Київського літопису — Київ і Київська земля, боротьба за стольний град між Мономаховичами й Ольговичами, заклики до єднання у боротьбі проти іноземних завойовників.

До Київського літопису включено окремі літературні твори — повість про вбивство Андрія Боголюбського 1174, повість про похід Ігоря Святославича на половців 1185 та інші. Київський літопис — твір майже суто світський, церковним питанням приділено дуже мало уваги.[9] Київський літопис — це військово-політична оповідь про розпад Київської Русі, в якій князі є головними дійовими особами.

Слово о полку містить відсутню в літописній повісті подробицю про те, що Ігор змінив напрямок руху свого полку для допомоги полку Всеволода. Ковуї не витримали і побігли, намагаючись вирватися з оточення. Ігор помчав їм навперейми, щоб спробувати їх повернути, але йому це не вдалося. Повернутися назад сам він також не зміг. Він був узятий в полон, як й інші князі. Багато воїнів загинуло. «Слово о полку Ігоревім» узагальнено говорить про три дні бою з половцями, уточнюючи, що на третій день стяги Ігоря впали до полудня.

Похід Ігоря на половців у 1185 р. Побіч княжих міжусобиць битви з половцями творять основний зміст „Київського літопису". В історика літератури найбільшу цікавість викликає з огляду на „Слово про похід Ігоря" докладне оповідання про похід Ігоря з Новгорода Сіверського на половців. Оповідання має сильне християнське забарвлення. Вичислення осіб, що взяли участь в поході, й ханів і чисельні дані вказують на те, що це оповідання писав сучасник

З полону Ігор утік, залишивши там свого сина Володимира, який повернувся пізніше, одружившись із дочкою Кончака.

З літопису нам відомо, що 23 квітня 1185 року князь Ігор разом із сином Володимиром, племінником Святославом Ольговичем та братом Всеволодом пішли на половців. У п'ятницю 10 травня військо Ігоря перемогло, захопивши багато здобичі. А в суботу русичі побачили, що вони оточені половцями. У суботу і неділю тривала жорстока битва. Руське військо зазнало поразки. І хоча мужньо бились і Ігор, і Всеволод, і русичі, відвага їм не допомогла.

Здобувши перемогу, половці ринули на Русь, несучи їй горе. Однак через деякий час Ігорю вдалося втекти з полону. Так зафіксовано події 1185 року в Київському літописі.

Ці події і лягли в основу літописної повісті "Про похід князя Ігоря Святославича на половців у 1185 році".

Крім „Повісті временних літ" увійшли в „Іпатський кодекс":