1 семестр 2 курс / 16

Гигиена, ответы на теоретические вопросы

Гигиена

Днепропетровская медицинская академия (ДМА)

14 pag.

Document shared on https://www.docsity.com/ru/gigiena-otvety-na-teoreticheskie-voprosy/7526116/

Тема № 8. Методика визначення та оцінка харчового статусу людини

Питання для самостійної підготовки:

1. Поняття «харчовий статус». Категорії харчового статусу.

Харчовий статус- фізіологічний стан організму, пов’язаний з фактичним харчуванням людини.

(не обязательно)Харчовий статус визначають: співвідношенням маси тіла з віком, статтю, конституцією людини, біохімічні показники обміну речовин, наявність ознак аліментарних та аліментарно обумовлених розладів і захворювань.

Категорії харчового статусу:

1.Оптимальний, коли цей фізіологічний стан і маса тіла відповідають зросту, віку, статі, важкості, інтенсивності та напруженості виконуваної роботи;

2.Надлишковий, обумовлений спадковою схильністю, переїданням, недостатніми фізичними навантаженнями, супроводжується збільшенням маси тіла, ожирінням, яке буває чотирьох ступенів;

3.Недостатній, коли маса тіла відстає від віку, зросту, - обумовлений недоїданням (кількісним і якісним), важкою та інтенсивною фізичною працею, психоемоційним напруженням тощо;

4.Передхворобливий (преморбідний), обумовлений, крім названого вище, тими чи іншими порушеннями фізіологічного стану організму, або вираженими дефектами в раціоні (енергетична, білкова, жирова, вітамінна, макро-, мікроелементна недостатність);

5.Хворобливий – похудіння, обумовлене різними хворобами, голодуванням (сильними дефектами в раціоні – кількісними і якісними). Голодування може проявлятися в двох формах – кахексії (сильне похудіння, маразм), набряковій (квашіоркор), обумовленій у першу чергу відсутністю в раціоні білків. Також є вітамінне голодування – це авітамінози (цинга, берібері, рахіт та інших).

2. Назвати суб'єктивні та об'єктивні методи вивчення харчового статусу.

Суб’єктивні методи харчового статусу – анкети, опитування.

Об’єктивні показники:

1. Соматоскопічні: огляд тіла людини чи групи людей досліджуваного колективу дозволяє виявити цілий ряд ознак, які кількісно і якісно характеризують їх харчування.

При загальному огляді тіла визначають: конституційний тип (нормо-, гіпо-, гіперстенік), гармонійність статури, деформації скелета, ребер, пласкостопість, викривлення ніг, вгодованість (норма, худоба, ожиріння),

Document shared on https://www.docsity.com/ru/gigiena-otvety-na-teoreticheskie-voprosy/7526116/

блідість, синюшність шкіри, слизових оболонок, нігтів, їх деформації, ломкість як ознак білкової, вітамінної, мікроелементної недостатності в харчуванні.

2. Соматометричні: вимірювання довжини, маси тіла, обводу грудної клітки, плеча, попереку, таза, стегна, товщини шкіряно-жирової складки (під нижнім кутом лопатки, на задній стороні середини плеча, на боковій поверхні грудної клітки, живота).

3. Фізіометричні показники харчового статусу. Енергетичну та пластичну повноцінність харчування оцінюють визначенням мускульної сили (ручна, станова динамометрія, ергометрія), відновленням пульсу та дихання після фізичних навантажень.

4. Клінічні показники – визначення симптомів хвороб аліментарного походження (гастритів, виразок шлунку, 12-палої кишки, захворювань печінки, жовчного міхура, подагри, гіпо-, авітамінозів тощо).

5. Біохімічні показники – гематологічні, урологічні показники харчового статусу.

3. Охарактеризувати соматоскопічний метод оцінки харчового статусу.

Соматоскопічний метод – огляд тіла людини чи групи людей досліджуваного колективу дозволяє виявити цілий ряд ознак, які кількісно і якісно характеризують їх харчування.

При загальному огляді тіла визначають:

-конституційний тип (нормо-, гіпо-, гіперстенік),

-гармонійність статури,

-деформації скелета, ребер,

-пласкостопість,

-викривлення ніг,

-вгодованість (норма, худоба, ожиріння),

-блідість,

-синюшність шкіри, слизових оболонок, нігтів,

-деформації нігтів, ломкість (ознаки білкової, вітамінної, мікроелементної недостатності в харчуванні).

При огляді слизових оболонок очей можна виявити ксероз, кератомаляцію, блефарит, кон’юнктивіт, світлобоязнь як ознак гіповітамінозу А.

Document shared on https://www.docsity.com/ru/gigiena-otvety-na-teoreticheskie-voprosy/7526116/

4. Перелічити показники соматометричного методу оцінки

харчового статусу.

При соматометричному методі вимірюють:

-довжину тіла ,

-масу тіла,

-обвід грудної клітки, плеча, попереку, таза, стегна,

-товщину шкіряно-жирової складки (під нижнім кутом лопатки, на задній стороні середини плеча, на боковій поверхні грудної клітки, живота).

На підставі цих вимірювань розраховують масово-ростові показники:

1)Індекс Брока – нормальна маса тіла в кг дорівнює зросту (ЗР) в см мінус 100 (105 або 110).

2)Індекс Кетле – залежність між масою та довжиною тіла.

3)Конституційний тип визначають за величиною кута, утвореного реберними дугами.

4)Гармонійність статури визначають за довжиною тіла та обводу грудної клітини.

5)Відносна кількість жирового компоненту маси тіла по сумі чотирьох шкірно-жирових складок.

1) Індекс Брока – нормальна маса тіла (МТ) в кг дорівнює зросту (ЗР) в см мінус 100 (105 або 110):

У жінок у всіх випадках маса тіла повинна бути менша на 5 % , ніж у чоловіків.

2) Нормальна маса тіла може бути визначена також спеціальним номографом за номограмою В.І.

На лівій шкалі “Н” знаходять точку, що відповідає зросту (см), а на пра-вій шкалі “В” обвід грудної клітки (см). Зиєднавши ці точки прямою лінією, на середній шкалі “Р” знаходять масу

Document shared on https://www.docsity.com/ru/gigiena-otvety-na-teoreticheskie-voprosy/7526116/

тіла Р1 (в кг). Далі, провівши від точки зросту на шкалі “Н” горизонтальну лінію до шкали Р, знаходять “ідеальну” масу тіла Р2. А нормальна маса тіла Рн визначається як середнє

Р1 + Р2

арифметичне від . 2

6.Методи визначення ідеальної та максимально допустимої маси тіла.

Визначити максимально допустиму масу тіла можна за допомогою таблиці.

Для визначення максимально допустимої маси тіла потрібно знати: стать, довжину тіла, обвід грудної клітини.

Для визначення ідеальної маси тіла потрібно знати: стать, довжину тіла, тип конституції.

Ідеальна маса тіла відповідно зросту

. Максимально допустиму масу тіла в залежності від віку, статі, зросту знаходять в таблиці

Document shared on https://www.docsity.com/ru/gigiena-otvety-na-teoreticheskie-voprosy/7526116/

7.Основні масо-ростові показники соматометричного методу оцінки харчового статусу.

При соматометричному методі вимірюють:

-довжину тіла ,

-масу тіла,

-обвід грудної клітки, плеча, попереку, таза, стегна,

-товщину шкіряно-жирової складки (під нижнім кутом лопатки, на задній стороні середини плеча, на боковій поверхні грудної клітки, живота).

На підставі цих вимірювань розраховують масово-ростові показники:

1)Індекс Брока – нормальна маса тіла в кг дорівнює зросту (ЗР) в см мінус 100 (105 або 110).

2)Індекс Кетле – залежність між масою та довжиною тіла.

3)Конституційний тип визначають за величиною кута, утвореного реберними дугами.

4)Гармонійність статури визначають за довжиною тіла та обводу грудної клітини.

5)Відносна кількість жирового компоненту маси тіла по сумі чотирьох шкірно-жирових складок.

8.Методика розрахунку індексів Брока та біомасіндексу (масо-ростового індексу) Кетле, оцінка отриманих результатів.

Індекс Брока – нормальна маса тіла (МТ) в кг дорівнює зросту (ЗР) в см мінус 100 (105 або 110):

У жінок у всіх випадках маса тіла повинна бути менша на 5 % , ніж у чоловіків.

Масово-ростовий індекс Кетле – біомасіндекс, залежність між масою та

МТ

довжиною тіла. Розраховують за формулою: ВМІ = ЗР2 ,

Document shared on https://www.docsity.com/ru/gigiena-otvety-na-teoreticheskie-voprosy/7526116/

де: МТ – маса тіла, кг; ЗР – зріст, м.

Оцінка стану харчування за біомасіндексом (ВМІ)

9.Методика визначення та оцінки типу конституції людини та гармонійності статури.

Конституційний тип визначають вимірюванням кута, утвореного реберними дугами з вершиною на кінці мечовидного відростка грудини. Оцінка результатів: кут 900 – нормостенічний тип; гострий (<900) – астенічний тип; тупий (>900) – гіперстенічний тип.

Гармонійність статури визначають через оцінку відношення обводу грудної клітини та зросту.

При значенні індекса Бругша гармонійності

статури 500 – 550 вона оцінюється як гармонійна, при значеннях менше 500 – слаборозивинута дисгармонійна,

більше 550 – надлишково розвинута дисгармонійна.

А 100

2.7. Гармонійність статури визначають за формулою: ГС = ЗР , де: ГС – гармонійність статури, %

А – обвід грудної клітки в паузі, см ЗР – зріст, см

Оцінка результатів: ГС в межах 50-55% - гармонійна; ГС < 50% - дисгармонійна, слабкий розвиток;

ГС > 55% - дисгармонійна, надлишковий розвиток.

Три основних типи статури людини:

нормостенічний, гіперстенічний і астенічний.

До нормостеніческого (мезоморфному) типу відносяться люди, анатомічні особливості яких наближаються до усереднених параметрах норми для їх віку і статі. У людей гиперстенічного (брахіморфного) типу добре

Document shared on https://www.docsity.com/ru/gigiena-otvety-na-teoreticheskie-voprosy/7526116/

розвинена мускулатура, переважають поперечні пропорції, зріст зазвичай не дуже високий. Серце розташоване поперечно завдяки високо стоящій діафрагмі; легкі коротші і широкі; петлі тонкої кишки розташовані переважно горизонтально.

Люди астенічного (доліхоморфного) типу статури мають відносно довші кінцівки, слабо розвинені м'язи і тонкий прошарок підшкірного жиру, вузькі кістки, у них переважають поздовжні розміри, діафрагма розташована нижче, тому легкі є довшими, а серце розташоване майже вертикально.

10.Методика визначення та оцінки кількості жирової тканини в організмі.

Відносна кількість жирового компоненту маси тіла по сумі чотирьох шкірно-жирових складок (під нижнім кутом лопатки, на задній стороні середини плеча, на боковій поверхні грудної клітки, живота).

Товщина жирових складок як показник ступеню ожиріння

11. Охарактеризувати фізіометричні, клінічні та біохімічні показники харчового статусу

Фізіометричні показники харчового статусу. Енергетичну та пластичну повноцінність харчування оцінюють визначенням мускульної сили (ручна, станова динамометрія, ергометрія), реституцією пульсу та дихання після фізичних навантажень, показниками, що характеризують стомлюваність, - тремометрія, хронорефлексометрія, пошук чисел тощо

Забезпеченість організму вітамінами оцінюють рядом функціональних проб – резистентність капілярів, адаптометрія та інші (розглядаються на наступному занятті).

Клінічні показники – визначення симптомів хвороб аліментарного походження (гастритів, виразок шлунку, 12-палої кишки, захворювань печінки, жовчного міхура, подагри, гіпо-, авітамінозів тощо).

Document shared on https://www.docsity.com/ru/gigiena-otvety-na-teoreticheskie-voprosy/7526116/

Біохімічні показники – гематологічні, урологічні та інші показники харчового статусу (глюкоза у крові, у сечі, Заг. Білок у сироватці крові.

Наявність вітамінів В2, С, А, альбумін, тригліцериди.

В ході оцінки якості харчування, як правило, визначають ступінь енергетичної та вітамінної адекватності харчування.

12. Основні принципи та значення дієтичного харчування.

Лікувальне харчування (дієтотерапія) – це застосування з лікувальною або профілактичною метою спеціально

складених харчових раціонів і режимів харчування для хворих (з гострими захворюваннями або загостреними хронічними захворюваннями) людей. Лікування пацієнта харчуванням – дієтотерапія – невід’ємний і істотний аспект загального плану лікувальних заходів при всіх захворюваннях, має на меті відновити порушення в обміні речовин, впливати на хворобливий процес, виключити продукти, що шкідливо впливають на хворі органи, і всім цим поліпшити стан хворих.

Дієтичне харчування – харчування людей із хронічними захворюваннями у

стадії ремісії

Дієтичнехарчування— це лікувальне харчування хворої людини. Воно є обов'язковою частиною комплексного лікування. В одних випадках дієтичне харчування — це основний лікувальний засіб, в інших — необхідний, на фоні якого застосовують усі інші лікувальні заходи.

Лікувальне харчування базується на таких принципах:

1) щадний принцип — принцип оберігання хворої системи або органа.

Мається на увазі фізичне, механічне, хімічнеоберігання.

Фізичне оберігання означає насамперед певний температурний режим страв. Температура гарячих страв повинна становити 55—65 °С, холодних — 10— 15 °С.

Механічне оберігання — певне подрібнення страв, тобто певне кулінарне оброблення, виходячи з хвороби. Це також має велике значення для лікування й одужання хворого.

Хімічне оберігання. Хімічно щадну дієту призначають насамперед хворим із захворюванням травного тракту з метою:

а) зменшення хімічного подразнення запаленої слизової оболонки травного тракту або при наявності ерозії та виразок;

б) зменшення або збільшення секреторної функції травних залоз;

в) зменшення або збільшення моторної функції шлунка або кишок.

Document shared on https://www.docsity.com/ru/gigiena-otvety-na-teoreticheskie-voprosy/7526116/

При цьому треба пам’ятати, що переходити від щадної дієти до звичайної

слід поступово, знімаючи ті чи інші обмеження (наприклад, від дієти № 1а до № 1б і до № 1);

2) принцип коригуваннябазується на збалансованості харчування щодо білків, жирів, вуглеводів, мінеральних солей, уведення рідини.

Але слід запам’ятати, що, якщо хворий протягом тривалого часу одержує менше ніж 1 г білка на 1 кг маси тіла за добу, можуть виникнути явища тяжкого білкового голодування організму.

Загальноприйняте чотириразове харчування передбачає певний розподіл кількості добового раціону. Перший сніданок становить ЗО %, другий — 10 %, обід — 40 %, вечеря — 20 % добового раціону Таким чином, проміжок між споживанням їжі при такому режим становить 3—4 год.

Годувати хворих треба в один і той самий час, щоб створювався умовний рефлекс, а у зв’язку з цим поліпшувались апетит, перетравлювання їжі, засвоєння поживних речовин.

Білкові продукти - тільки у першу половину дня,

на вечерю давати тваринні білки не бажано, а продукти їхнього розкладання збуджують нервову систему, погіршують сон.

3) принцип заміщення. Він означає, що у разі потреби хворому

вводять ті речовини, яких в організмі бракує, що стало причиною виникнення захворювання. Сюди належать продукти, багаті на вітаміни, призначають при авітамінозі, харчові білки, що призначають хворим, причиною хвороби, яких стало тривале “лікувальне” голодування.

13. Принципи дієтотерапії при різних захворюваннях

Дієтотерапія при захворюваннях системи травлення

При захворюваннях системи травлення, коли порушене, розбалансоване, нерегулярне харчування є одним з головних причинних факторів, лікувальне харчування — основний метод лікувального впливу.

Основним у дієтотерапії захворювань шлунка є принцип щадіння. До складу щадних раціонів включають в першу чергу харчові продукти, які є слабкими збудниками секреції, швидко виконуються шлунок і не подразнюють його слизову оболонку. Щадінню шлунка сприяє регулярне часте і дробове харчування, яке полегшує умови перетравлення і засвоєння їжі. При необхідності тривалого використання щадних режимів необхідно піклуватися

Document shared on https://www.docsity.com/ru/gigiena-otvety-na-teoreticheskie-voprosy/7526116/