Лабораторна робота 1

1 Оцінка параметрів мікроклімату робочої зони

4.1 Мета роботи: визначити параметри повітря робочої зони та можливість проведення певних робіт в приміщенні, а також умови перебування людини поза приміщенням.

4.2 Короткі теоретичні відомості

Замкнений простір у будівлях і спорудах, призначений для трудової діяльності людей, називається виробничим приміщенням.

У такому приміщенні виділяють робочу зону – простір, у якому розташовано робочі місця.

Робоче місце – це місце постійного або тимчасового перебування працівника під час виконання ним трудових обов'язків. Постійне робоче місце – місце,

на якому працюючий знаходиться понад 50% робочого часу або більше 2-х годин безперервно. Якщо при цьому робота здійснюється в різних пунктах робочої зони, то вся ця зона вважається постійним робочим місцем. Непостійне робоче місце – місце, на якому працюючий знаходиться менше 50% робочого часу або менше 2-х годин безперервно.

Повітря робочої зони залежно від хімічного складу, фізичних властивостей, наявності забруднюючих чинників може бути сприятливим, несприятливим або небезпечним.

Сприятливим повітряне середовище в робочій зоні буває тоді, коли воно має відповідну чистоту, нормальні хімічні показники та нормальний мікроклімат.

Мікроклімат виробничих приміщень – це метеорологічні умови внутрішнього середовища приміщень, які визначаються спільною дією на організм людини температури, вологості, швидкості руху повітря та теплового випромінювання [13].

Показники, що характеризують мікроклімат: температура повітря (ºС), відносна вологість повітря (%), швидкість руху повітря (м/с), інтенсивність теплового випромінювання (Вт/м2).

Вимірювання параметрів мікроклімату проводяться на робочих місцях і в робочій зоні на початку, в середині та в кінці робочої зміни. У випадку коливань мікрокліматичних умов, пов’язаних з технологічним процесом та іншими причинами, вимірювання проводяться з урахуванням найбільших і найменших величин термічних навантажень протягом робочої зміни. Вимірювання здійснюються не менше 2-х разів на рік (теплий та холодний періоди року) у порядку поточного санітарного нагляду, а також при введенні в експлуатацію нового технологічного устаткування, внесенні технічних змін в конструкцію діючого устаткування, організації нових робочих місць тощо.

Вимірювання параметрів мікроклімату на робочих місцях проводяться на висоті 0,5-1,0 м від підлоги – при роботі сидячи та 1,5 м від підлоги при роботі стоячи.

Вимірювання температури повітря у виробничому приміщенні здійснюється звичайними ртутними або цифровими термометрами.

1.3 Експериментальна частина

1.3.1. Виміряти температуру повітря за допомогою термометру. При наявності місцевих тепловиділень користуватися парним термометром.

1.3.2. Виміряти вологість повітря. Для визначення відносної вологості повітря за аспіраційним анемометром необхідно за допомогою піпетки змочити марлю вологого (правого) термометра. Ввімкнути до розетки аспіраційний психрометр. Через 7–8 хвилин зняти показання обох термометрів, їх значення занести до таблиці 1.5. Визначити відносну вологість за психометричним графіком (рисунок 1.6), розрахунком (формула 1.2), за таблицею 1.6. Для оцінки за розрахунком визначити барометричний тиск. Порівняти отримані результати.

Температура t, °C		Відносна вологість W, %
за сухим термометром	за вологим термометром	за графіком	за таблицею	за розрахунком
22	20	86	81	82

Відносна вологість за формулою:

, %

де – пружність насиченої водяної пари відповідно за температури вологого і сухого термометрів дорівнюють відповідно ;

Н – барометричний тиск, мм рт. ст. дорівнює 728;

α – психрометричний коефіцієнт, який залежить від швидкості руху повітря дорівнює 0,001;

– температура відповідно вологого і сухого термометрів, ºСдорівнюють а .

Отже