Хірургія (відповіді)

1.Поняття про передопераційний період. Підготовка хворого до планової та екстреної операції.

Час від поступлення хворого в хірургічне відділення для проведення операції до моменту її виконання. Передопераційний період уведено для зниження ризику інтра- та післяопераційних ускладнень.

Планова операція: повна санітарно-гігієнічна обробка, годування за 12 год до операції, очисна клізма, самостійне

сечовипускання, премедикація – засоби за певною схемою

Екстрена операція: часткова санітрна обробка, сухе гоління волосяного покриву, зондування шлунка (за необхідності), спорожнення кишок не проводиться, катетеризація сечового міхура (за необхідності), премедикація – атропін і наркотичний анальгетик

5.Класифікація кровотеч. Гостра крововтрата, її критерії,

клінічні ознаки.

І. За анатомічною локалізацією:

Артеріальна. Ознакою кровотечі з артерій є яскраво-червона кров, що витікає пульсуючим струменем.

Венозна кровотеча витікає рівномірно, повільно і має темно-бордовий колір.

Капілярна – кровить уся поверхня рани.

Паренхіматозна – виникає при травмах і розривах внутрішніх органів, коли пошкоджуються всі судини

ІІ. За причиною виникнення:

Травматичні бувають при відкритих і закритих травмах, опіках, відмороженнях, діях хірурга під час операції.

Аррозивні - виникають при порушенні цілісності судинної стінки гнійником або некротичним процесом, проростанням і розпадом пухлини

Діапедезні виникають внаслідок порушення проникливості судинної стінки і спостерігаються при геморагічному діатезі, авітамінозах, уремії, сепсису, дії токсинів.

ІІІ. За часом виникнення.

Первинні, що настають зразу ж після пошкодження судин.

Вторинні, які виникають через деякий час після зупинки кровотечі

ІV. За клінічними проявами.

Зовнішні - кров виливається із рани в оточуюче середовище.

Внутрішні - кровотеча в просвіт кишки або в порожнину.

Приховані - перебігають без видимих клінічних ознак.

V. Залежно від швидкості кровотечі й об’єму крововтрат.

Гостра кровотеча найбільш небезпечна. Швидка втрата протягом години 30 % ОЦК веде до гострої анемії, гіпоксії

головного мозку і може закінчитися смертю.

Хронічна кровотеча відбувається повільно та поступово, в

зв’язку з чим організм встигає адаптуватися до поступового зменшення ОЦК.

Загальними ознаками кровотечі є: блідість шкірних покривів і слизових оболонок, запаморочення голови, загальна слабість, спрага, потемніння в очах, миготіння “мушок”, нудота, зниження артеріального і венозного тиску, пульс прискорений, дихання часте. При несвоєчасному наданні допомоги може настати смерть від втрати функціональної здатності крові та порушення кровообігу

9.Поняття про післяопераційний період. Профілактика ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень

Цей період починається після закінчення хірургічного втручання і завершується повним одужанням.

Ускладнений ПО період з боку серц.судинної системи

Профілактика: Рання активізація хворих; Забезпечення стабільної гемодинаміки; Корекція водно-електролітного балансу; Вживання антикоагулянтів (гепарин, фраксипарин);

З боку дих.сист: Рання активація; Антибіотикопрофілактика; Адекватне положення в ліжку; Дихальна гімнастика; Розрідження мукротиння; Масаж, фізіотерапія;

З боку органів травлення: Змазування тріщин гліцерином; При метеоризмі вводять газовивідну трубку в пряму кишку, при потребі – очисна клізма;

З боку НС: Усувається хорошим відпочинком і медикаментозною терапією

Пролежні: Чиста суха білизна, гумові круги, протипролежневий матрац, масаж, оброблення шкіри антисептичними засобами;

13. Закриті механічні травми тканин (забій, розтягнення,

розрив, струс і роздавлювання). Синдром тривалого роздавлювання. Симптоми. Надання першої допомоги, транспортування. Особливості лікування.

Забій – ушкодження м’яких тканин і органів без видимого порушення їх цілості. Проявляється сильний біль, який виникає одразу. Припухлість, без чітких меж, наростає протягом декількох годин, гематома.

Розтягнення – ушкодження тканин з частковим розривами та збереженням анатомічної цілості. Проявляється болью, припухлістю, гематомою, порушення фун-ї виражене більшою мірою при забитті

Розриви – ушкодження тканин або органа з порушенням їх цілості. При розриві зв’язок: виражений біль, набряк, гематома, гемартроз, обмеження фун-ї суглоба; При розриві м’язів: неповний – гематома, виражений біль в зоні ураження; повний – визначається пальпаторно травма, гематома;

Струс – механічна дія на тканини, що призводить до порушення їх функціонування без явних ушкоджень.

Синдром тривалого здавлення – тяжка травма, зумовлена тривалою компресією м'яких тканин, яка характеризується складністю патогенезу і високою летальністю.

Період компресії: Проявляється після усунення причини, що спричинила здавлення. Свідомість зберігається, але нерідко проявляється загальмованість, апатія або сонливість, може спостерігатись сопор або навіть втрата свідомості. Скаржаться на біль і відчуття розпирання в здавлених ділянках тіла, з'являється спрага. Дихання утруднене.

Ранній посткомпресійний період: Виражений больовий синдром, психоемоційний стрес, нестабільність гемодинаміки. Біль в ушкоджених ділянках тіла, загальна слабкість, запаморочення, нудота, спрага. Спостерігаються холодний піт, тахікардія, гіпотензія. Шкірні покриви – ціанотичного забарвлення, мармурового вигляду; ділянки гіперемії чергуються з ділянками крововиливів і, мацерацій. З'являються пухирі, фліктени, заповнені серозною або геморагічною рідиною; Діурез різко знижується, сеча набуває червоного забарвлення.

Проміжний посткомпресійний період: Характеризується розвитком ГНН і проявляється після виходу постраждалого зі стану шоку. Починається з уявного благополуччя, коли спостерігається певне поліпшення самопочуття, а на 2-3-й день після здавлення стан різко погіршується. Спостерігаються головний біль, адинамія, загальмованість, навіть кома, з'являються судоми, тахікардія. Знижується функція нирок, розвивається олігурія, інколи анурія.

Пізній посткомпресійний період: Відбувається поступове відновлення функції уражених органів. Тривалий час можуть зберігатись залишкові явища у вигляді поліневриту, болю, гіпо- й атрофії м'язів, контрактури суглобів.

Невідкладні заходи: закритий масаж серця; проведення ШВЛ; тимчасове спинення зовнішньої кровотечі.

1. Наркотичні анальгетики (1% розчин морфіну, 2% розчин омнопону, 2% розчин промедолу); Новокаїнова блокада: блокади футлярів, провідникових місць перелому.

2. Вживання джгута: при явних ознаках нежиттєздатності кінцівки; при ушкодженні магістральних судин.

3. Інфузійна терапія: кристалоїдні розчини; бікарбонат натрію; колоїдні розчини.

4. Іммобілізація ушкодженої кінцівки.

5. Обкладення льодом.

6. Лужне пиття.

Лікування у ранній післякомпресійний період

1. Інфузійна терапія: розчин Рінгера, дисоль, трисоль, поліглюкін, реополіглюкін.

2. Дезінтоксикаційна терапія: гемодез, полідез, неокомпенсан.

3. Трансфузійна терапія: альбумін, плазма.

4. Серцеві глікозиди.

5. Кортикостероїди.

6. Антикоагулянти і антиагреганти.

У проміжний післякомпресійний період

1. Форсований діурез.

2. Гемодіаліз.

3. Перитонеальний діаліз.

4. Плазмаферез.

5. Гемосорбція.

Оперативно: фасціотомія, фасціотомія з некректомією, ПХО з фасціотомією, ампутація, екзартикуляція.

17. Гострий апендицит. Клінічна картина, діагностика,

лікування. Догляд за хворими в післяопераційний період.

Це запалення червоподібного відростка.

Клініка: Біль в епігастральній ділянці і її подальше переміщення в праву клубову ділянку; Нудота, блювання; Температура 37,2—37,5 °C; Тахікардія, загальна слабкість, нездужання;

Симптом Ситковського - посилення болю при положенні хворого на лівому боці

Симптом Міхельсона – посилення болю при пальпації в правій клубовій ділянці при положенні на лівому боці.

Симптом Ровзінга – біль у правій клубовій ділянці при поштовхуванні зліва.

Симптом Воскресенського – симптом сорочки

Лікування хірургічне – апендектомія.

Догляд: Пацієнта можуть рекомендувати утримуватися від важких та важкозасвоюваних їж, щоб уникнути перевантаження травного тракту. Може бути рекомендовано уникати важкої фізичної активності протягом певного періоду після операції. Поступове підняття та ходьба сприяють відновленню травмованого органу та запобігають утворенню згортків у легенях.

21. Ускладнення при переливанні крові.

Механічного характеру: Гостре розширення серця, повітряна емболія, тромбози і емболії.

Реактивного характеру: Гемотрансфузійний шок, цитратний шок, пірогенні реакції.

Інфекційного характеру: Передача гострих інфекційних захворювань; Передача захворювань, що поширюються сироватковим шляхом; Розвиток банальної хірургічної інфекції.

25. Переломи ребер. Симптоми множинних і подвійних

переломів ребер. Перша допомога, особливості

транспортування

Трапляється в результаті безпосередньої дії сили або при стисненні грудної клітки в поперечному або передньо-задньому напрямку.

При одиночних переломах: сильний біль у місці перелому, який посилюється при кашлі, диханні і зміні положення постраждалого. Пальпаторно: локальний біль, інколи патологічна рухомість відламків і хрускіт в місці перелому, можлива також підшкірна емфізема.

При множинних переломах: обмеження екскурсії грудної клітки, нерідко симптоми ушкодження легень і плеври, кровохаркання, розвиток гемотораксу, підшкірної емфіземи.

Перша допомога:

1. Знеболення — призначають 1 мл 2% розчину промедолу, а місцево в ділянку перелому вводять 10-15 мл 0,5—1% розчину новокаїну. При множинних переломах застосовують вагосимпатичну або паравертебральну блокаду.

2. Надання положення напівсидячи.

3. Іммобілізація проводиться шляхом накладання кругової бинтової пов'язки або лейкопластирної фіксуючої пов'язки.

4. За наявності дихальної недостатності проводять ШВЛ.

2.Поняття про антисептику та асептику. Види антисептики.

Асептика спрямована на попередження попадання мікроорганізмів у рану, створення безмікробних, стерильних умов для хірургічної роботи за допомогою використання організаційних заходів, технічних засобів, хімічних і фізичних факторів. Антисептика спрямована на ліквідацію мікробів у рані, патологічному вогнищі і в організмі в цілому.

Механічна антисептика – це комплекс механічних способів,

спрямованих на повне знищення інфекції в рані або зменшення її популяції за рахунок створення несприятливих умов для її розвитку.

Фізична – створення несприятливих умов для розвитку і розмноження мікроорганізмів у рані за допомогою фізичних властивостей різних засобів.

Хімічна – це основний вид антисептики, при якому для знищення мікробів у рані, патологічному вогнищі або в організмі в цілому застосовуються різні хімічні засоби. Їх поділяють на дезінфікуючі, антисептичні та хіміотерапевтичні препарати.

Біологічна – знищення мікроорганізмів біологічними методами. Її поділяють на: 1) біологічну антисептику прямої дії (антибіотики, бактеріофаги) 2) непрямої дії, коли використовують препарати і різні методи, які стимулюють макроорганізм у боротьбі з мікроорганізмами.

6.Електротравма. Загальна та місцева дія електричного

струму, перша допомога у випадку електротравми.

Показання до проведення серцево-легеневої реанімації.

Це патологічна дія на організм електричного струму, унаслідок чого порушуються життєво важливі функції організму.

1. Звільнити хворого від контакту з електричним струмом. Обов'язково при цьому забезпечити себе від дії струму: провід відкидати тільки сухою дерев'яною палицею; братися за ті частини одягу постраждалого, які не прилягають до тіла.

2. Покласти хворого, розстібнути одяг, дати валідол, валокордин, нітрогліцерин, увести серцеві глікозиди, антиаритмічні препарати. При сильному збудженні – транквілізатори.

3. Асептична або чиста пов'язка на ділянку опіків.

4. Оксигенотерапія при ознаках клінічної смерті негайно почати реанімацію: ШВЛ або непрямий масаж серця.

5. Реанімацію при електротравмі допустимо проводити не менше 2 год, якщо немає ознак трупного скоченіння і трупних плям.

6. Навіть при успішній реанімації на місці і короткочасній клінічній смерті у жодному випадку не відпускати хворого, а госпіталізувати його в реанімацій не відділення, оскільки можливе повторне зупинення серця

10.Стерилізація, її методи. Контроль за стерильністю.

Стерилізація – комплекс повного знищення мікроорганізмів у розчинах, на білизні, інструментах, приладах, апаратах та іншому знарядді медичного призначення.

Фізичні методи: прожарювання, пастеризація, кип’ятіння, сухожаровий метод, автоклавування та променеву стерилізацію.

Хімічні методи: газова стерилізація, за допомогою розчинів, променева стерилізація.

Контроль за стерильністю матеріалу, інструментарію здійснюється бактеріологічним методом, також проводять посіви на стерильність, узяті з хірургічного інструментарію.

Контроль за стерильністю зондів, катетерів, гумових рукавичок та інших виробів з гуми проводять шляхом повного занурення дрібних виробів у живильне середовище, від більших відрізають

невеликі шматочки (1-2 см) і поміщають у таке ж середовище. Результати отримують через 48-72 год.

14. Гострий холецистит. Гострий панкреатит. Клініка, діагностика, особливості лікування. Тактика фельдшера в разі гострого холециститу та панкреатиту.

Гострий холецистит – запалення жовчного міхура.

Клініка: Виникає гострий біль у правому підребер'ї з іррадіацією у спину, праву лопатку, ключицю. З'являються гіркота в роті, нудота, блювання. При огляді іктеричність склер, жовтяничність шкірних покривів. Патогномонічні симптоми: Ортнера, Мерфі, Кера, Мюссі.

Лікування: Госпіталізація в хірургічне відділення. Постільний режим, холод місцево, голодування; Анальгетики (анальгін, баралгін, промедол); Спазмолітики (атропін, еуфілін, платифілін, папаверин); Антигістамінні (димедрол); Антибіотики, сульфаніламідні препарати, кортикостероїди; Дезінтоксикаційна терапія - глюкоза + інсулін, розчин Рінгера, вітаміни групи В, вітамін Е, форсований діурез. Оперативне лікування проводиться при деструктивній і ускладненій формах холециститу: лапаротомічна або лапароскопічна холецистектомія.

Гострий панкреатит – запалення підшлунокової залози.

Клініка: Сильний оперізувальний біль у верхній половині живота. Диспептичні розлади: нудота, багатократне блювання, яке не приносить полегшення. Тахікардія, аритмія, зниження АТ, колапс. Симптом Кера — біль і напруження черевної стінки на 6-7 см вище пупка. Симптом Мейо-Робсона - біль при пальпації в лівому підребер'ї. Симптом Воскресенського - відсутність пульсації черевної аорти.

Лікування: Спокій, голодування 4-5 днів, холод місцево для пригнічення функції залози, боротьба з болем: анальгетики, спазмолітики. Трасилол, контрикал. Дезінтоксикаційна терапія. Антибіотикотерапія. Десенсибілізувальна терапія.

Показання до оперативного втручання: погіршення стану; відсутність позитивної динаміки від консервативного лікування через 24- 48 год; симптоми перитоніту і деструктивного панкреатиту. Проводиться лапаротомія з оглядом черевної порожнини, дренування довкола підшлункової залози, інколи резекція хвоста і тіла залози.

18. Переломи кісток передпліччя, кисті і пальців. Перша

допомога, транспортування і лікування, іммобілізація.

Перелом кісток передпліччя – це травма, пов'язана з порушенням цілісності променевої чи ліктьової кістки.

Верхню кінцівку іммобілізують. Анатомічні структури фіксуються у правильному положенні гіпсовою пов'язкою. Якщо пошкоджено діафіз променевої кістки, лонгета має бути накладена в межах променево-зап'ясткового та ліктьового суглобів. Якщо фрагменти зміщені, виконується закрита або відкрита репозиція.

Перелом кисті і пальців.

Надання першої допомоги при переломах руки засноване на якнайшвидшій іммобілізації кінцівки, накладення шини та фіксації. Сильну біль знімають знеболюючими препаратами. Якщо почав розвиватись больовий шок, потерпілого зігрівають, дають гарячий чай. Слід зазначити, що пиття заборонено, якщо хворого рве або травмована черевна порожнина. Коли симптоматика шоку усунена, травмованого можна переміщати.

Відкритий перелом руки вимагає зупинки кровотечі з використанням джгута, який накладається вище за травму. Для обробки рани використовуються антисептики. Зупинивши кровотечу та обробивши рану, необхідно провести процедуру фіксації руки. Строго заборонені спроби вправляння кісток.

22. Гострий перитоніт. Причини, симптоми, діагностика.

Перитоніт місцевий і загальний. Догляд за хворими після

операції. Перша допомога й показання до оперативного

лікування. Особливості транспортування.

Це запалення очеревини.

Причини: гострий апендицит, холецистит, перфоративна виразка шлунка і 12-ти палої кишки, кишкова непрохідність

Перебіг залежить від характеру основного захворювання, швидкості патологічного процесу, його поширеності і стадії:

Початкова стадія: Різкий біль і напруження м’язів живота, нудота, блювання. Позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга. Перистальтика ослаблена.

Токсична стадія: Погіршення стану внаслідок інтоксикації. Загострені риси обличчя. Наростає здуття живота, зникає перистальтика. З’являється жовтяничність шкіри, зменшується к-сть сечі. У крові – нейтрофільний лейкоцитоз, у сечі – білок, еритроцити.

Термінальна стадія: Сплутана свідомість. Блювотні маси мають каловий запах. Живіт роздутий. Розлади дихальної і серц.судинної системи. Перкуторно в бічних відділах живота визаначається вільна рідина.

Місцевий перитоніт: Обмежений (абсцес, інфільтрат); Необмежений (процес локалізується в одній з кишень червгої порожнини);

Загальний перитоніт – тотальне запалення всього серозного покриву органів і стінок черевної порожнини

Усіх хворих з перитонітом госпіталізують у хірургічне відділення. Категорично забороняється вводити наркотики, анальгетики. При виникненні колапсу, токсичного шоку необхідно вдатися до протишокових заходів і продовжувати їх під час транспортування.

1. Хірургічне втручання: лапаротомія; видалення джерела інфекції; очищення черевної порожнини і запобігання подальшому розвитку інфекції черевної порожнини.

2. Загальне лікування: масована антибіотикотерапія; медикаментозна корекція порушень гомеостазу; стимуляція захисних сил організму; дезінтоксикація.

Набір для венесекції:

Загальний інструментарій:

Корнцанг – 2;

Цапки – 4;

Шприц 10 мл;

Пінцет анатомічний – 2

Інструменти для розсічення тканин:

Скальпель черевцевий та гострокінцевий;

Ножиці гострокінцеві хірургічні;

Інструменти для зупинки кровотечі:

затискачі Кохера та Більрота; Затискач по типу «Москіт» - 2

Інструменти для розширення тканин:

Гачки Фарабефа – 2;

Гачки зубчаті гострі – 2

Інструменти для зашивання тканин:

Голки ріжучі – 2;

Голки колючі – 2;

Голкотримач Гегара;

Пінцети хірургічні – 2

Спеціальний інструментарій:

Голки Дешона – 2;

Шовкові лігатури;

Катетер в/в – 1

Відкритий пневмоторакс – допомога:

1. Шкіру навколо рани змазують антисептиком

2. На рану накладають стерильну серветку

3. Поверх кладуть матеріал, що не пропускає повітря (гуму, целофан)

4. Поверх – грубий шар вати

5. Прикріплюють циркулярною або хрестоподібною бинтовою пов’язкою

Набір для трахеостомії

Цапки для утримання білизни

Корнцанги прямі та зігнуті 

Шприц 20 мл

Голки ін'єкційні

Пінцети: а) хірургічні б) анатомічні

Скальпель: а) черевцевий б) гострокінцевий

Ножиці гострокінцеві хірургічні

Затискачі: а) Кохера б) Більрота в) москіт

Гачки гості двозубі; Гачки Фарабефа

Голкотримач Гегара; Голки ріжучі

Трахеостомічна трубка з канюлею різних розмірів

Гачки однозубі трахеостомічні

Розширювач трахеї Труссо

Товстий гумовий катетер

Метод С-4:

Спосіб приготування:

1. Беруть 30 % розчин пероксиду водню (172 мл) і 85 % мурашиної кислоти (81 мг),

2. Почергово зливають у скляну пляшку, перемішують і поміщають у каструлю з холодною водою на 1-1,5 год.

3. Після охолодження цей розчин розводять водою (можна водопровідною) до 10 л. Розчин повинен бути використаний

протягом доби.

4. Спочатку руки миють упродовж 1 хв проточною водою з милом (без щіток), а потім протягом 1 хв в розчині С-4 (без серветок).

3.Поняття про післяопераційний період. Профілактика

ранніх і пізніх ускладнень.

Післяопераційний період – це час після проведення хірургічного втручання, коли організм відновлюється після впливу хірургічного стресу та відновлює нормальну функцію.

Дії мед.персоналу має бути спрямовані на:

Корегування змін в організмі

Контроль функціонального стану основних органів і систем

Проведення заходів, спрямовані на профілаткику ускладнень:

1. Боротьба з болем: правильне положення в ліжку, носіння бандажа, приймання анальгетиків, седатвних з-бів

2. Відновлення фун-й серцево-судинної системи

3. Попередження і лікування дихальної недостатності

4. Корекція водно-електролітного балансу

5. Дезінтокосикація

6. Збалансоване харчування

7. Контроль фун-й сечовидільної системи

7.Вивихи. Клінічна картина. Діагностика. Принципи

лікування хворого з вивихом.

Це стійкий зсув суглобових поверхонь одна до одної. При цьому вивихнутою вважають дистальну частину з’єднання.

Діагностика: Травма в анамнезі з характерним механізмом; Больовий синдром; Деформація в діл. суглоба і зміна осі кінцівки; Вимушене, специфічне для кожного вивиху положення кінцівки, зміна довжини кінцівки; Відсутність активних і обмеження пасивних рухів у суглобі; Рентгенологічне дослідження;

Лікування: Транспортна іммобілізація і введення анальгетиків при вираженому больовому синдромі; Вправляти вивих повинен фахівець лікар-травматолог; Вивих вправляють під наркозом або місцевим знеболюванням.

11. Опіки. Класифікація, визначення площі та клінічна

картина опіків. Тактика фельдшера при наданні першої допомоги. Принципи лікування хворих з опіками. Опікова хвороба. Принципи лікування

Це ушкодження тканини, спричинене дією високох температури, хімічними речовинами, електричним струмом, променевою енергією.

Визначення площі:

1. Площа долоні дорослого дорівнює 1-1,2% площі тіла.

2. Спосіб Уоллеса (правило дев'яток)

3. Правило п'ятірок - для визначення площі опіку у дітей.

4. Спосіб целофанових плівок (калькування).

5. Індекс Франка (прогностичний): 1% поверхні опіку дорівнює 1 одиниці. 1% глибокого опіку дорівнює 3 одиницям.

За глибиною ураження розрізняють 4 ступені:

І ступінь характеризується почервонінням і невеликим набряком шкіри. На місці опіку з'являється пігментація шкіри з подальшим злущуванням епідермісу.

ІІ ступінь - поява пухирів, набряку і гіперемії.

Ступінь ІІІA - це ушкодження шкіри до сосочкового шару, при цьому утворюється сухий світло-коричневий струп, пухирі розкриті, дно рани дуже болісне.

Ступінь ІІІВ - уражуються всі шари шкіри. Виникає сухий або вологий некроз залежно від температури і тривалості дії.

ІѴ ступінь - ушкодження шкіри і глибоко розташованих тканин з утворенням темного струпа.

Перша медична допомога: Усунення дії термічного чинника; Профілактика опікового шоку (знеболення); Закриття опікової рани; Іммобілізація; Евакуація; Уведення ППС і правцевого анатоксину при 2-4 ступені опіків;

Методи лікування:

1. Відкритий – хворого кладуть під каркас з лампами на стерильне простирадло. Шкіру 4-5 разів змащують стерильним вазеліновим маслом (олією шипшини, обліпихи) або таніном; Застосовують гелі на нежировій основі з антисептиками і анестетиками, біостимуляторами.

2. Закритий – місцеве лікування шляхом накладання пов'язок, біологічних плівок.

3. Оперативний — некректомія, пересадка шкіри, застосування ало- і ксенотрансплантатів.

Опікова хвороба. Виникає при опіках понад 10% площі тіла ІІІ ступеня і 15% площі ІІ ступеня, а у дітей - до 10% площі.

І період - опіковий шок. Спостерігаються сильний, тривалий, з великої площі больовий сигнал; великі втрати рідини, електролітів, білка. Основою лікування і першої допомоги є усунення чинників, що спричинили опік.

ІІ період - токсемія. Виникає інтоксикація продуктами розпаду білків. Підвищується Т тіла вище 39°С, спостерігаються збудження, марення, м'язове сіпання, судоми, міокардит, зниження АТ, застійні пневмонії.

ІІІ період - септикотоксемія. Супроводжується нагноєнням ран, інтоксикацією продуктами розпаду. У результаті розвиваються опікове виснаження, психічні розлади, психози, астенічний стан, депресія.

ІѴ період - одужання. Опікові рани очищаються, припиняється гнійний процес, спостерігається епітелізація. Зберігаються виснаження, анемія, психічні порушення, порушення функції нирок, формуються рубці, анкілози. Показане оперативне лікування.

15. Переломи кісток. Види, клінічні симптоми переломів. Роль фельдшера у наданні першої допомоги в разі переломів. Принципи лікування у випадку переломів кісток

Це часткове або повне порушення цілісності кісток піж впливом швидкодіючої механічної сили, або внаслідок патологічного процесу

За походженням: вроджені, набуті: акушерські, патологічні

Залежно від механізму виникнення: від стиснення, згинання, скручування, відривні

За ступенем ушкодження: повні, неповні: тріщини, за типом зламаної зеленої гілки

Залежно від відділу пошкодження кістки: епіфізарні, метафізарні, діафізарні

За відношенням площини перелому до осі кістки: поперечні, повздовжні, косі, гвинтоподібні

Абсолютні ознаки: деформація кінцівки в зоні перелому, вкорочення кінцівки за рахунок зміщення її відламків по довжині, крепітація кісткових відламків при їх терті, патологічна рухливість в зоні перелому

Перша допомога: Транспортування, введення анальгетиків та наркотичних речовин, іммобілізація пошкодженої частини. При відкритих переломах шкіру навколо рани обробляють антисептиком. При кровотечі – тимчасова зупинка за доп. джгута, накладають антисептичну пов’язку.

Принципи лікування: Вправлення відламків кістки проводять під місцевим або загальним знеболеннням; Утримання відламків у правильному положенні до загоєння переломів за доп.гіпсових пов’язок, нашкірного або скелетного витягнення, остеосинтезу; Створення сприятливих для загострення переломів і відновлення фун-ї кісток.

19. Поняття про пневмоторакс. Види пневмотораксу. Тактика при наданні першої медичної допомоги хворим з пневмотораксом. Лікування хворих.

Це наявність повітря в плевральній порожнині.

Закритий пневмоторакс розвивається при невеликих пораненнях і при швидкому закритті ранового каналу. Спостерігаються тупий біль у грудях, утруднене дихання, тахікардія і кровохаркання.

Лікування залежить від наявності дихальних розладів. Якщо їх немає, то проводиться пункція плевральної порожнини у VII-VIII міжребер'ї по задній пахвовій лінії для видалення повітря і розпрямлення легені.

При відкритому пневмотораксі у плевральну порожнину із зовнішнього середовища через рану грудної стінки входить і виходить повітря. Під час видиху з рани разом з повітрям може виділятись піниста кров.

Перша допомога: Накладання герметизуючої пов'язки; Протишокові заходи; Вагосимпатична блокада з боку ураження; Серцеві глікозиди; Оксигенотерапія.; Транспортування в положенні напівсидячи.

Клапанний пневмоторакс виникає при порушенні цілості бронхів або спаданні легені, у ділянці рани грудної клітки з прогресуючим накопиченням повітря в плевральній порожнині, що призводить до спадання легені і зміщення середостіння.

При наданні допомоги і подальшому лікуванні проводять плевральну пункцію і відсмоктування повітря шприцом. У хірургічному відділенні застосовують дренування плевральної порожнини за методом Бюлау.

23. Запальні захворювання верхньої кінцівки. Панарицій.

Принципи оперативного лікування, догляд за хворими.

Панарицій – гостре гнійне запалення тканин пальців, спричинене гноєродними мікробами, які проникають при порушенні цілості шкіри.

Скаржаться на біль у місці запального процесу, який посилюється під час рухів пальцями. У стадії нагноєння біль стає нестерпним, хворий не може спати.

При шкірному панариції епідерміс відшаровується, утворюється гнійний пухир.

При підшкірному – уражується поверхня долоні, дистальних фаланг І-ІІІ пальців. Визначається виражене напруження і незначний набряк тканин.

Сухожилковий – рівномірний набряк всього пальця, біль при пальпації і пасивних рухах у суглобах пальця, особливо при розгинанні.

Кістковий – пульсивний біль, гіперемія і рівномірний набряк тканин навколо рани, а також ознаки інтоксикації.

Лікування: При стадії інфільтрації – консервативне лікування: антибактеріальна терапія, антисептики, УВЧ, діадинамік, ультразвук. На стадії нагноєння, фельдшер спрямовує хворого в хірургічний стаціонар для розтину гнійника.

4.Шляхи проникнення інфекції в рану. Поняття про внутріншьолікарняну інфекцію; профілактика її.

Екзогенний шлях – занесення інфекції в рану із зовнішнього середовища; Ендогенний шлях – це розповсюдження інфекції з джерел, що є в організмі хворого. Існує декілька видів розповсюдження ендогенним шляхом: гематогенний, лімфогенний, лактогенний, контактний.

ВЛІ – це інфекційні захворювання, які виникають у пацієнтів унаслідок їх інфікування в лікувальних закладах, або будь-яке інфекційне захворювання працівника лікарні, яке розвинулось унаслідок його роботи в даному лікувальному закладі.

Для профілактики і боротьби проводять комплекс санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на виявлення та ізоляцію джерела інфекції і ліквідацію шляхів її проникнення.

8.Загальні та місцеві ознаки нагноєння ран. Основні принципи місцевого лікування. Догляд за хворими з гнійними ранами залежно від перебігу ранового процесу.

На 2-3 добу з’являється набряк в ділянці рани, почервоніння, посилюється біль, підвищується місцева температура, розм’якшення в ділянці рани, що свідчить про накопичення гною. Разом з тим спостерігається загальна інтоксикація організму, яка в залежності від поширення нагноєння проявляється підвищенням температури тіла, дрижаками, загальною слабкістю.

Місцеве лікування полягає в створенні умов для достатнього відтоку гною, розкритті «сліпих» кишень та гнійних запливів. При необхідності роблять додаткові розрізи з обов’язковим дренуванням гнійних порожнин.

В першій фазі протікання ранового процесу, застосовують протеолітичні ферменти (трипсин, хімотрипсин, мазь «Іруксол»). Серед інших речовин: діоксидин, димексид, етоній. Використовують препарати з осмотичною дією: 10 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин борної кислоти.

До біологічного способу лікування ран належить парентеральне застосування антибіотиків, а також використання бактеріофагів, вакцин, сироваток (протиправцевої, протигангренозної).

В другій фазі, коли рана вкривається грануляціями, для швидкого загоєння накладають вторинні шви.

Для покращення регенерації застосовують ультрафіолетове, лазерне опромінення, УВЧ, електрофорез та загальноукріплювальна терапія з призначенням препаратів імунотерапії (імунал, метилурацил).

12. Поняття про доброякісні та злоякісні пухлини, їх

класифікація. Клінічна картина доброякісних і злоякісних

пухлин, профілактика та лікування. Значення загальної диспансеризації в ранній діагностиці пухлин.

У назві всіх доброякісних пухлин до характеристики тканини, з якої вони утворились, додають суфікс -ома: ліпома, фіброма, хондрома, остеома, аденома, ангіома, невриома.

Усі злоякісні новоутворення поділяють на дві групи: пухлини епітеліального походження (рак) і пухлини сполучнотканинного походження (саркома).

Ознаки доброякісних і злоякісних пухлин

Доброякісні: Клітини аналогічні клітинам тканини, з якої розвинулася пухлина; Ріст експансивний; Не дають метастазів; Практично не дають рецидивів; Не впливають на загальний стан

Злоякісні: атипія і поліморфізм клітин; Ріст інфільтративний; Схильні до метастазування та рецидивів; Зумовлюють інтоксикацію, кахексію.

Лікування доброякісних пухлин як правило оперативне. Видаляють пухлину із капсулою і направляють на гістологічне дослідження. При невеликих пухлинах можлива вичікувальна тактика.

Лікування злоякісних пухлин: Хірургічне лікування часто поєднують із променевою і хіміотерапією. Паліативні операції – видалення органа або його частини (при наявн. метастазів, розпаді пухлини, кровотечі, перфорації). Симптоматичне лікування – виконується для полегшення стану при наявності метастазів і ускладнень (гастростома – при раці стравоходу; трахеостомія – при раці гортані; рак кишечника – колоностома). Хіміотерапія: Антиметаболіти (5-фторурацил, метотрексат); Протипухлинні антибіотики (рубоміцин, адріаміцин); Пухлини рослинного походження (вінкристин, вінбластин); Алкілувальні цитостатики (тіо-теф, сарколізин); Інші протипухлинні: ферменти, гормони, похідні сечовини, імунні препарати;

16. Переломи склепіння й основи черепа. Діагностика й перша допомога. Особливості транспортування хворих.

Переломи склепіння черепа супроводжуються стисненням, прогинанням, а потім і розривом кісток черепа.

Відкриті переломи діагностують під час огляду рани.

При закритих переломах діагноз встановлюють на підставі локальної болісності, деформації черепа, втиснень, наявності виступів, інколи рухливість і крепітація відламків.

При всіх видах ушкодження черепа обов'язкова рентгенографія.

Симптоми перелому основи черепа: лікворея з носа, носоглотки і вух; синці в ділянці очних ямок, соскоподібного відростка, в інших ділянках залежно від локалізації перелому. Синці розвиваються через 1-2 доби після травми - симптом окулярів;

При люмбальній пункції спинномозкова рідина часто забарвлена кров'ю. Остаточний діагноз підтверджується рентгенографією.

Перша допомога: Насамперед – повний спокій. Надають горизонтального положення. При порушеннях дихання створюють умови для забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів. При зупиненні дихання – ШВЛ. Голову потерпілого необхідно покласти на ватяну подушку, щоб уберегти від поштовхів і струсів при транспортуванні.

20. Закрита черепно-мозкова травма. Діагностика струсу і здавлювання головного мозку. Перша допомога, транспортування. Принципи лікування хворих.

Струс головного мозку – це миттєве порушення його функції з короткочасною втратою свідомості, спричинений травмою голови. Ушкодження кісток черепа не спостерігається. Тиск спинномозкової рідини та її склад без змін. При КТ і МРТ не виявляють відхилень у стані мозкової речовини і лікворних просторів. Призначають постільний режим. Проводять дегідратаційну терапію, внутрішньовенно вводять 25% розчин сульфату магнію, діуретичні засоби. Усередину – седативні засоби, вітаміни з мікроелементами.

Стиснення головного мозку - прогресуючий патологічний процес у порожнині черепа, що виникає внаслідок травми.

Проводять ехоенцефалографію, КТ, МРТ і каротидну енцефалографію.

Показана трепанація черепа для того, щоб усунути стиснення головного мозку. Невідкладно слід провести такі заходи:

1. Забезпечити адекватну вентиляцію.

2. Контролювати крововтрату.

3. Забезпечити периферійний кровообіг.

4. Поповнити ОЦК білковими препаратами або препаратами крові при загрозі розвитку набряку мозку.

5. Забезпечити іммобілізацію шиї за допомогою жорсткого шийного коміра або іншим способом.

24. Доброякісні та злоякісні пухлини грудної залози.

Симптоми, диференціальний діагноз. Лікування хворих з пухлинами грудної залози. Профілактика онкологічних захворювань грудної залози

Доброякісними пухлинами є: папіломи - пухлини з епітеліальної тканини; лімфоми - з лімфатичної тканини; дермоїдні кісти; ліпоми - з жирової тканини; невриноми - з нервової тканини.

Найбільш частою формою є фіброаденома. Вирізняється чіткими межами, ріст пухлини повільний, безболісний.

Дуже часто виникають цистаденоми всередині коркової кісти. Основною ознакою є кров'яні виділення із соска. Пухлина може не пальпуватись.

При галактоцеле (грудна кіста) залоза збільшена в об'ємі. У товщі залози визначають округлої форми з гладенькою поверхнею пухлину, яка інколи флуктує.

Лікування доброякісних пухлин грудної залози полягає в економному або досить радикальному вирізанні з обов'язковим гістологічним дослідженням.

Рак грудної залози

Для вузлуватої форми характерна щільна, безболісна пухлина з нерівною поверхнею. Контури нечіткі, є зморшкуватість шкіри над пухлинним вузлом. Згодом втягується сосок, спостерігається набряк шкіри грудного кружальця і соска.

При поширенні процесу по внутрішньошкірних лімфатичних судинах виникає имптом лимонної шкірки.

Дифузні форми:

1. Набрякло-інфільтративна – характеризується гострим перебігом, болю немає.

2. Маститоподібна — характерним є швидкий ріст. Проводиться пункційна біопсія.

3. Бешихоподібна — ущільнення залози без пухлинного вузла.

4. Панцирний рак - процес захоплює всі тканини залози. Залоза зменшується в розмірі, її рухливість обмежена, шкіра над нею ущільнена, нагадує панцир.

5. Рак Педжета - пухлина розвивається з епітелію проток і ними поширюється у бік соска. Виявляють клітини Педжета при дослідженні лусочок, скориночок.

Діагностика: Мамографія; Ксеромамографія; УЗД; Термографія; Цитологічне дослідження — пункція пухлини; Пряма кольорова лімфографія для оцінювання стану лімфатичних вузлів; Цитологічне дослідження виділень із соска.

Лікування

Хірургічне: радикальна мастектомія за Холебедом — видалення залози единим блоком з грудними м'язами (малим і великим) і клітковиною з лімфовузлами підключичної, підлопаткової, пахвової ділянок.

Променева терапія: дистанційна гамма-терапія; гамма-опромінення; електронний пучок бетатронів; пригнічення функції гіпофіза протонним пучком.

Комбіноване лікування: променева терапія, плюс операція.

Хіміотерапія: цитостатики (циклофосфан, тіофосфамід); антиметаболіти (5-фторурацил, метотрексат); протипухлинні антибіотики (адріаміцин); хіміотерапія у поєднанні з гормонотерапією (із кортикостероїдами).

Імунотерапія; Хворим у період пременопаузи і менопаузи проводять оваріектомію.

Профілактика: диспансерне обстеження, крупнокадрова флюорографія.