1. Черепномозкові нерви: симптоми ураження, методика дослідження, скарги. (є лекція)

2. Первинний менінгококовий менінгіт: етіологія, епідеміологія. Менінгеальний симптомокомплекс. Зміни в цереброспінальній рідині. Лікування, догляд за пацієнтами.

Збудником є менінгокок, який розміщується внутрішньоклітинно. Зараження відбувається повітряно крапельним шляхом.

Менінгеальний синдром

Головний біль постійного характеру без певної локалізації, який супроводжується нудотою і блюванням, підвищенням чутливості до всіх зовнішніх подразників, особливо світла і шуму. Часто порушується психіка: хворі не орієнтуютея у місці і часі, збуджені, намагаються зіскочити з ліжка, кудись бігти. Можуть виникати галюцинації.

Особливістю цієї форми менінгіту є дуже гострий розвиток захворювання із сильним головним болем, блюванням, ознобом, підвищенням температури тіла до 39-40. Нерідко висипання на губах, шкірі в ділянці носа, слизової оболонки язика. При проникненні менінгококів у кров, на шкірі з'являються геморагічні висипання.

Ліквор - каламутний (жовтувато-зеленого кольору), його тиск підвищений. Білок збільшений у 3-10 разів, плеоцитоз.

Лікування:

• пеніцилін в/м, в тяжких випадках ендолюмбально до 10 мл, 1 раз на добу, 2 - 3 дні

• сульфаніламіди (частіше сульфадимезин)

• діуретичні, дезінтоксикаційні, симптоматичні засоби

Медсестра повинна пам'ятати про підвищену чутливість хворих до різних подразників, слідкувати за випороженнням хворих, оскільки закреп симптом менінгіту.

3. Вторинний гнійний менінгіт: основні причини, клінічні симптоми, лікування, догляд за пацієнтами.

Виникає як ускладнення процесів нагноєння будь якої локалізації. Перебіг такий самий як і у менінгококового менінгіту. У лікворі виявляють бактерії (стрепто , стафілококи тощо).

Лікування проводять як і при первинному менінгіті, але воно повинно включати антибактерінльну терапію, враховуючи чутливість мікрофлори до антибіотиків

4. Вторинний серозний менінгіт (туберкульозний і сифілітичний): основні симптоми, лікування.

Туберкульозний менінгіт виникає на фоні туберкульозу легень, бронхів, внутрішніх статевих органів та інших органів. Початок повільний. На 2-3му тижні менінгеальний синдром стає вираженим. Виникають вегетативні розлади: пітливість, червоні плями на шкірі, порушення окорухових і зорових нервів.

Лікування ТБЦ менінгіту полягає в протитуберкульозній терапії (стрептоміцин, рифадин, тубазид). Так як захворювання має хронічний характер, лікування проводять до зникнення змін у лікворі.

Сифілітичний менінгіт може виникнути у перші дні після зараження, але частіше розвивається через кілька років.

Прихована форма перебігає зі стертими симптомами ураження мозкових оболонок.

Гостра форма починається з підвищення температури тіла до 38, головного болю, запаморочення, блювання. Менінгіальні симптоми виражені нерізко. Порушується функція окорухових нервів (птоз, диплопія)

Основними симптомами хронічної форми є головний біль (особливо вночі), нерідко з блюванням та ураженням зорового, окорухового, відвідного, трійчастого, присінково-завиткового нерва. Може спостерігатися симптом Аргайлла Робертсона: відсутність реакції зіниць на світло при збереженні їх реакції на конвергенцію та акомодацію

Лікування специфічне, застосовують пеніцилін, бійохінол, калій йодид.

5. Епідемічний (летаргійний) енцефаліт, гостра і хронічна форми (паркінсонізм): етіологія, основні симптоми, лікування.

Причиною захворювання вважають віруси.