2.2. Розвиток процесів сприйняття.

Уміння бачити якомога більше гравців, їх положення і переміщення по майданчику, безперервний рух м'яча, вміння орієнтуватися в складних ігрових умовах - найважливіші якості волейболістів. Це, перш за все пов'язане з розвитком певних особливостей зорових сприймань. Ігрова діяльність волейболістів вимагає, щоб у них було високорозвинений периферичний зір (тобто великий об'єм поля зору). У волейболі багато дій і прийоми, наприклад блокування, доводиться здійснювати на основі периферичного зору. Розвинутий периферичний зір у волейболі є основою тактичного майстерності спортсменів.

Обмежений обсяг поля зору призводить до того, що спортсмен не використовує сприятливі ситуації для розвитку атаки, приймає неправильні рішення, ніж створює умови для успішних дій противника.

Спостереження показали, що у волейболістів в результаті систематичного тренування відбувається значне розширення меж поля зору, яке набагато перевищує середні показники обсягу поля зору представників інших видів спорту (табл. 2.2.1).

Таблиця 2.2.1. Обсяг меж поля зору у спортсменів різних видів спорту

Групи обстежених	Напрям (в градусах)
	назовні	усередину	догори	донизу	догори назовні	догори усередину	донизу назовні	донизу усередину
волейболісти	100	66	63	81	95	69	99	57
футболісти	100	61	58	75	68	62	90	53
боксери	100	58	45	72	58	48	90	56
лижники	195	80	49	75	62	53	90	55

Виміри, проведені у волейболістів в стані перебування у спортивній формі і в стані тренованості, показали, що периферичний зір у останніх знижується найбільше в напрямку до вгору-назовні і догори. Таке звуження поля зору знижує потік інформації. А це означає, що ігровий потенціал волейболіста тільки через зменшення периферичного зору знижується на 25-30%. В результаті спортсмен гірше орієнтується, бучить менше вигідних положень для продовження атаки, робить більше помилок і т.д. Для відновлення таких втрат необхідно 2-3 місяці систематичного тренування. Дослідження з виключенням периферичного зору під час ігрових дій показують, що у спортсменів різко погіршується відчуття напрямку рухів і рівноваги, відзначається порушення координації, виникають відчуття додаткового м'язового напруження, значно сповільнюється перехід від одного руху до іншого, погіршується точність окоміру.

Правильне й своєчасне виконання того або іншого технічного прийому тісно зв'язано зі здатністю точно оцінювати відстань між гравцями, що рухаються, і м'ячем. Від своєчасного й точного визначення відстані залежить правильний вихід гравця до м'яча; від точного визначення відстані до партнера по команді й до сітки залежить точність, напрямок і траєкторія передачі м'яча. Майстерність волейболістів багато в чому залежить від точності окоміру (глибинний зір).

Численні дослідження показують, що волейбол сприяє розвитку окоміру. Так, у волейболістів точність глибинного зору виявилася в 2-2,5 рази краще, ніж, наприклад, у гімнастів, плавці або борців. У волейболістів, що виконують різні ігрові функції в команді, точність окоміру різна. Наприклад, у захисників точність глибинного зору значно вища, ніж у нападаючих. При цьому точність окоміру при сприйнятті м'яча, що віддаляється (тобто в момент передачі) у них більш ніж в 2 рази вище, ніж у нападаючих.

Точність окоміру, так само, як і периферичний зір, перебуває в прямій залежності від стану тренованості. Так, у стані спортивної форми точність окоміру у волейболістів у середньому вище на 40-45%, чим у стані нетренованості. Пропуск тренувальних занять в 2-3 тижні приводить до погіршення точності окоміру на 20-30%. От чому іноді тренери не можуть пояснити причини погіршення гри спортсмена, що пропустив кілька занять, хоча якого-небудь погіршення фізичних якостей і виконання технічних прийомів у нього не спостерігається.

Оскільки периферичний зір і точність окоміру мають у волейболі велике значення, різні прийоми й вправи для розвитку даних зорових сприйняттів повинні зайняти гідне місце в учбово-тренувальній роботі.

Заняття й гра повинні завжди проходити в нормальних умовах денного й електричного висвітлення. При недостатнім або надмірному висвітленні відбувається перенапруга м'язів ока. У результаті очне яблуко деформується й приймає подовжену форму (одна із причин розвитку короткозорості), що приводить до значного звуження обсягу поля зору й, особливо до погіршення точності окоміру.

Немаловажний й вплив кольору на психіку людини. Психофізіологічна функція кольору - забезпечення найбільш сприятливих умов зорового сприйняття, зниження стомлення, поліпшення освітленості. Різні кольори неоднаково сприймаються оком, тому зорове сприйняття міняється залежно від кольору. Краще інших сприймаємося білий колір, потім жовтий і зелений. При тривалому сприйнятті темних кольорів (червоного, фіолетового, синього) стомлення наступає швидше. Колір викликає враження теплоти або холоду, створює ілюзії зміни довжини, ширини або висоти приміщення, різниці ваги предметів.

Колірне оформлення пов'язане з його емоційним впливом і сприятливим впливом на нервову систему людини. При монотонній роботі корисне фарбування стін у яскраві, підбадьорливі тони. При роботі, що вимагає напруженої уваги, доцільний спокійний колір.

Головна вимога розвитку точності окоміру - якнайбільше в тренуваннях варіювати дистанції при передачах, подачах, різних нападаючих ударах і т.п. Для цього необхідно виконувати передачі на різну відстань із різною швидкістю й траєкторією, різні передачі при сходженні й розбіжності волейболістів, подачі м'яча різними способами й з різних відстаней, нападаючі удари по сигналі тренера в різні зони площадки й т.д. Спортсмен повинен постійно привчати себе стежити за найменшими змінами дистанції. Дуже ефективні вправи з різними пристосуваннями для фіксації певної траєкторії польоту м'яча, а також гра в настільний теніс, футбол, баскетбол.

Для розвитку периферичного зору доцільно використати почерговий контроль периферичним зором то за м'ячем, то за партнером; різні передачі м'яча в парах, трійках у русі між безладно розставленими на площадці різними предметами (лави, набивні м'ячі й т.п.); групові вправи в передачах м'яча: дивитися на партнера, а передачу м'яча адресувати іншому. Рекомендується під час передачі м'яча або нападаючого удару контролювати м'яч то центральним, те периферичним зором; виконувати вправи в парах, трійках двома, трьома м'ячами зі зсувом вправо, уліво, уперед, назад; виконання вправ зі словесними повідомленням (наприклад, під час виконання нападаючого удару про номер зони площадки, незахищеної гравцями супротивника).