2.1.3 Третій етап формування комунікативних умінь і навичок

Мета його - сформувати в дитини уміння і навички безпомилкового

вживання звуків мови у всіх ситуаціях спілкування.

На заняттях широко використовуються тексти, а не окремі слова,

застосовуються різні форми і види мови, використовуються творчі вправи,

підбирається матеріал, насичений тими або іншими звуками. Подібний матеріал більше підходить для занять по автоматизації звуків. Але якщо на даному етапі дитина буде працювати тільки на спеціально підібраному матеріалі, то вона не опанує операцією добору, тому що частотність цього звуку в спеціальних текстах перевищує нормальний їхній розподіл у природній мові. А дитина повинна навчитися оперувати ними [41, 96].

Випадки складних або комбінованих функціональних і механічних дислалій вимагають чіткого планування занять, розумного дозування матеріалу, визначення послідовності у виправленні звуків, а також представлення про те, які звуки можуть бути включені в роботу одночасно, а які повинні відпрацьовуватися послідовно.

РОЗДІЛ 3 . Специфіка корекційної роботи при

функціональній дислалії

3.1.Етапи корекційної роботи

1. Підготовчий.

-Встановлення відносин з дитиною, викликання зацікавленості до занять. Проводиться логопедичне і психолого - педагогічна обстеження, визначається структура дефекту.

-Формування у дитини критичного ставлення до свого дефекту і свідомого відношення до корекційних занять

-Формування комунікативних умінь і навичок на спеціально відібраном матеріалі. Сюди відноситься : постановка, автоматизація, диференціації-циация.

-Знайомство дитини з основними органами артикуляційного апарату і вироблення основних артикуляційних укладів.

2. Постановка звуку

Це вироблення нового, умовно - рефлекторного зв'язку між мовноруховим і мовнослуховим апаратом. При проходженні цого етапу користуються наступними прийомами:

Перший прийом: за наслідуванням

- дитині пропонується наслідувати звуків навколишньої дійсності

- логопед пояснює дитині його артикуляційну помилку і показує правильну артикуляцію певного звуку.

Другий прийом: артикуляційна гімнастика

Артикуляційний уклад звуку розкладається на елементарні зіставні частини. Послідовно відтворюються необхідні руху і знову збирається артикуляційний уклад. При додаванні видиху виходить потрібний звук. При цьому дитині не повідомляється заздалегідь який звук повинен вийти.

Якщо логопеда не влаштовує характер звучання, то увагу

дитини не фіксується на отриманому звуці, а вносяться поправки в артикуляційно-традиційний уклад. Слухова увага дитини залучається тільки тоді, коли вийшов правильний звук.

Третій прийом: від опорного звуку

Між звуками існує артикуляційна спорідненість, тому потрібно використовувати збережені звуки для постановки порушених. На основі збереженого звуку видозмінюється якийсь момент артикуляції. У результаті цого виходить новий звук.

Четвертий прийом: з механічною допомогою

Його можна використовувати в тому випадку, якщо попередні прийоми постановки були неефективними. Використовуються логопедичні зонди, шпателі і побутові предмети - замінники.

П'ятий прийом: додатковий - комбінований

Висновок

У вітчизняній логопедії склалася концепція дислалії як такого порушень

звуковимови, що не обумовлений органічними порушеннями центрального порядку.

У концепції дислалії функціонально обумовлені порушення вимови й

органічно обумовлені порушення (при анатомічних аномаліях органів

артикуляції) розділені на самостійні форми дислалії. Для сучасної логопедії продовжує залишатися актуальним пошук методично виправданих шляхів вироблення правильної звуковимови.

Серед нормальних дітей дошкільного і шкільного віку неправильна

звуковимова найчастіше є єдиним дефектом усієї мови дитини: розуміння мови в цих випадках виявляється повноцінним, повноцінні і словник і граматичний лад. Такі випадки порушення звуковимови прийнято називати дислалією.

Термін «дислалія» означає розлад мова. Дислалія - порушення

звуковимови при нормальному слуху і збереженої іннервації мовного апарату. При дислаліях загальноприйнята методика виправлення неправильної

звуковимови вичерпна і забезпечує повне виправлення звукових дефектів в умовах амбулаторних занять через день. (Виключення складають важкі випадки механічних дислалій.)

Термін «дислалія» був введений у 30-х роках минулого сторіччя Шультессом, що протиставив її алалії - повній відсутності мови.

Використана література

1. Артемова Л.В. Комплексне здійснення програмових завдань в ігровій

діяльності дошкільника, Київ: Дошкільне виховання, 1976, № 5 – С. 6-8.

2. Артемова Л.В. Педагогічні умови організації сюжетно –рольової гри. Київ: Дошкільне виховання, 1982, № 2 – С. 10-12.

3. Асатиани Н.М., Белякова Л.И., Калачева И.О. и др. Данные клинико-

физиологического исследования детей дошкольного возраста, страдающих заиканием // Дефектология. - 1978. - №1. - С.25-30.

4. Белякова Л.М., Дьякова Е.А. Заикание. - М.: В. Секачев, 1998. - 304с.

5. Богомолова А.И. Устранение заикания у детей и подростков. - М.:

Просвещение, 1977. - 96с.

6. Богуш А.М. Заняття з розвитку мови в дитячому садку, Київ: Радянська

школа, 1988 – С. 175.

7. Власова Н.А. О заикании детей дошкольного возраста // Педиатрия. - 1974.

8. Власова Т.А., Певзнер М.С. О детях с отклонениями в развитии. Изд. 2-е.

М., "Просвещение", 1973.

9. Выготский Л.С. Избранные психологические исследования. М., Изд-во АПН

РСФСР, 1956.

10. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. М., Изд-во АПН РСФСР, 1960.

11. Гальперин П.Я. Развитие исследований по формированию умственных действий // Психологическая наука в СССР – М.: АПН РСФСР, 1959. – Т.1.

12. Дефектологический словарь. Изд.2-е. М., "Педагогика", 1970.

13. Жинкин Н.И. Механизм речи. – М., 1959. – С. 63.

14. Жукова Н.С., Мастюкова Е.М., Феличева Т.Б. Обследование устной речи дошкольников // Преодоление задержки речевого развития у дошкольников. – М., 1973.

15. Земцова М.И. Пути компенсации слепоты в процессе познавательной и трудовой деятельности. М., Изд-во АШ РСЖР, 1961.

16. Игры в логопедической работе с детьми / Под ред. канд.пед.наук, В.И.

Селиверстова. М., Просвещение, 1974.

17. Карвасарский Б.Д. Неврозы. - М.: Медицина, 1990. - 576с.

18. Каше Г.А. Подготовка к школе детей с недостатком речи. – М., 1985.

19. Каше Г.А., Филичева Т.Б. Методические указания к пособию «Дидактический материал по исправлению недостатков произношения у детей лошкольного возраста». – М., 1971.

20. Коваленко Б.И., Коваленко Н.Б. Тифлопедагогика, вып.I. "Основы

тифлопедагогика и тифлодидактики". М., Изд-во АПН РСФСР, 1962.

21. Крыжановский Г.Н. Общая патофизиология нервной системы. Руководство. - М.: Медицина, 1997. - 352с.

22. Лалаева Р.М. Нарушение письменной речи // Логопедия / Под ред. Л.С.

Волковой. – М.: Просвещение, 1989.

23. Логопедия / Под ред. Л.С. Волковой -- М.: Просвещение, 1995. - 528с.

24. Логопедия: Учеб. для студентов дефектол.фак.педвузов / Под ред Л.С. Волковой, С.Н. Шаховской. – М.: Гуманит.изд.центр ВЛАДОС, 1999.– 680 с.

25. Ляпидевский С.С. Невропатология. Естественнонаучные основы специальной педагогики. Учебник для дефектологических факультетов педагогических институтов. Изд-во 4-е. М., "Просвещение", 1969.

26. Максаков А.И., Туманова Г.А. Учите, играя: Игры и упражнения со

звучащим словом. Пособие для воспитателя дет.сада. – 2-е изд.исправ.и

доп. – М., Просвещение, 1983. – 144 с.

27. Малярчук А.Я. Дидактичний матеріал для виправлення мовних недоліків: Навч.посібник для вчителів-логопедів, вчителів і вихователів шкіл та дитячих садків – 2-е видання, виправлене та доповнене. К, Ірпінь: ВТФ, 1997

28. Мастюкова Е.М. Лечебная педагогика (ранний и дошкольный возраст): Советы педагогам и родителям по подготовке к обучению детей с особыми проблемами в развитии. - М : ВЛАДОС, 1997. - 304с.

29. Меньшикова С.В. Коррекция заикания у детей. Практическое пособие для логопедов и родителей. - Казань: "Лиана", 1999. - 112с.

30. Методика выявления речевых нарушений у детей и диагностика их

готовности к школьному обучению / Под ред. Е.Ф. Соботович. – К., 1998.

31. Мещеряков А.И. Слепоглухонемые дети, М., "Педагогика", 1974.

32. Миссуловин Л.Я. Заикание и его устранение. - СПб.: ООО "СЛП", 1997. -144с.

33. Нейман Л.Б. Анатомия, физиология и патология органов слуха и речи. М,, "Просвещение", 1970.

34. Обучение и воспитание глухих детей. Под ред. С.А. Зыкова, Ф.Ф. Рау и

Н.Ф.Слезина. М., Изд-во АПН РС4СР, 1963.

35. Опыт отбора учащихся во вспомогательные школы. Под ред. А.Н. Смирновой и Ж.И. Шиф. М., "Просвещение", 1964.

36. Основы обучения в воспитания аномальных детей, Под ред. А.Л. Дьячкова. М., "Просвещение", 1965.

37. Основы теории и практики логопедии. Под ред. Р.2. Левин ой. М.,

"Просвещение", 1968.

38. Особенности умственного развития учащихся вспомогательной школы, Под ред. 1.Л. Шиф. М., "Просвещение", 1965.

39. Певзнер М.С. Дети-олигофрены. М., Изд-во АПН РСФСР, 1959.

40. Пеллингер Е.Л., Успенская Л.П. Как помочь заикающимся школьникам. - М.: Просвещение, 1995. - 176с.

41. Правдина О.В» Логопедия. Учебное пособие для дефектологических факультетов педвузов. Изд-во 2-е. М., "Просвещение", 1973.

42. Принципы отбора детей во вспомогательные школи. Под ред. Г.М. Дульнева

43. Програма виховання і навчання дітей дошкільного віку, “Дитина”, Київ:

Освіта, 1993.

44. Програма виховання та навчання дітей із ФФНМ, Київ, 1999.

45. Рау Ф.ф. Обучение глухонемых произношению. М., Изд-во АШ РСФСР, 1960.

46. Рычкова Н.А. Логопедическая ритмика. - М.: ГНОМ-ПРЕСС, 1998. - 36с.

47. Селиверстов В.И. Заикание у детей: Психокоррекционные и дидактические основы логопедического воздействия. - М.: ВЛАДОС, 2000. - 208с.

48. Скороходова О.И. Как я воспринимаю, представляю и понимаю окружающий мир. М., "Педагогика", 1972 .

49. Спирова Л.Ф. Приемы выявления речевых нарушений у детей // Основы теории и практики логопедии / Под ред. Р.Е. Левиной. – М., 1967.

50. Сурдопедагогика. Под ред. А.И. Дьячкова. М., "Изд-во АПН РС5СР, 1963.

51. Ткаченко Т.А. Формирование фонематического восприятия у детей с общим недоразитием речи // Актуальные проблемы логопедии. – М., 1980.

52. Филичева Т.Б., Туманова Т.В. Учись говорить правильно. – М., 1993.

53. Филичева Т.Б., Туманова Т.В. Формирование звукопроизношения у

дошкольников. – М., 1993.

54. Филичева Т.Б., Чевелова Н.А. Логопедическая работа в специальном

детском саду: Учеб.пособие для студентов пед.ин-тов по спец. № 2111

«Дефектология». – М.: Просвещение, 1987. – 142 с.: ил.

55. Хрестоматия по логопедии / Под ред. Л.С. Волковой, В.И. Селиверстова. – М., 1997. – Ч. 1.

ДОДАТОК 1

Види артикуляційних вправ

А) Вправи для губ

1. Кути рота злегка відтягнуті, видні передні зуби, обсяг руху, як при

артикуляції звуку и.

2. Губи нейтральні, як при проголошенні а.

3. Губи округлені, як при о.

4. Губи округлені, як при в.

5. Чергування рухів від в до к, від а до у і назад.

6. Плавний перехід від и до а, від а до о, від о до у і назад.

7. Артикулювання ряду з плавним переходом: и - а - о - у і в зворотному порядку.

У момент артикулювання можна підключати проказування. У ході виконання вправ логопед перед дзеркалом дає пояснення дитині, у якому положенні знаходяться губи при проголошенні того або іншого звуку.

Б)Вправи для язика

1. Кінчик язика уперти в нижні різці при відтягнутих кутах рота.

Спинка язика вигнута в напрямку до верхніх різців. Позиція кутів рота і

щелепи не фіксується у свідомості дитини як артикуляторна позиція: це

положення необхідне лише для полегшення зорового контролю.

2. Бічні краї язика підняті, утвориться кругла щілина, необхідна для

проголошення свистячих звуків; ця поза називається «мова желобком» або« язик трубочкою». Щоб полегшити дитині виконання вправи, можна запропонувати висунути розпластаний язик між зубами, після чого округлити губи й у такий спосіб загнути бічні краї мови. Можна скористатися круглим зондом («спицею»), натиснути ним на підставу мови (уздовж середньої лінії) і попросити дитину округлити губи.

3. Язик піднятий до верхніх альвеол, бічні краї притиснуті до

корінного (верхнім) зубам. Мова як би присмоктується до верхньої щелепи.

4. Послідовне чергування верхніх і нижніх положень зика: язик

піднімається, щільно притискається (присмоктується) до верхньої щелепи,

слідом за цим різко приділяється в нижнє положение. У момент відриву язика

видається звучання, що клацає, вправа називається «потьохкування», «гра в конячки».

При виконанні вправи логопед звертає увагу дитини на опущену нерухому нижню щелепу.

5. Кінчик і передня частина спинки язика підняті до верхніх альвеол

(« язик ложечкою» або «чашечкою»). Вправа призначена для проголошення звуків, при артикулюванню яких середня частина спинки язика прогинається, а передня частина і корінь язика злегка підняті.

.

.

.

.