1.2 Форми дислалії

Виділяють дві основні форми дислалії в залежності від локалізації

порушення і причин, що обумовлюють дефект звуковимови: функціональну і механічну (органічну).

У тих випадках, коли не спостерігається органічних порушень, говорять

про функціональну дислалію. При відхиленнях у будові периферичного мовного апарату (зубів, щелеп, язика, піднебіння) говорять про механічну (органічну) дислалію.

Функціональні дислалії виникають у дитячому віці в процесі засвоєння

системи вимови, а механічні - у будь-якому віці внаслідок ушкодження

периферичного мовного апарату. При функціональних дислаліях може порушуватися відтворення одного або декількох звуків, при механічних звичайно страждає група звуків. У ряді випадків зустрічаються комбіновані функціональні і механічні дефекти.

1.2.1 Функціональна дислалія

До функціональних дислалій прийнято відносити всі ті випадки

непральної звуковимови, коли не має обмеженої основи. Таким чином, в розділ функціональних дислалій потрапляють випадки, що залежать від

неправильного мовленнєвого виховання, від неправильної або іншомовної мови оточуючих, а аткож випадки, повязані з підвищеною збудженістю або втомленістю дитини, що заважає утворенню тонкий диференційовок в мові як моторного, так і сесорного характреру. До неї відносяться дефекти відтворення звуків мови (фонем) при відсутності органічних порушень у будові артикуляційного апарату [12, 5].

Причини виникнення - біологічні і соціальні: загальне фізичне

ослаблення дитини внаслідок соматичних захворювань, особливо в період активного формування мови; затримка психічного розвитку (мінімальні мозкові дисфункції), спізнілий розвиток мови, виборче порушення фонематичного слуху; несприятливе соціальне оточення, що перешкоджає розвитку спілкування дитини (обмеженість соціальних контактів, наслідування неправильним зразкам мови, а також недоліки виховання, коли батьки культивують недосконалу дитячу вимову, штучно затримуючи тим самим у нього розвиток звуковимови).

Формування вимовної сторони мови - складний процес, у ході якого

дитина вчиться сприймати звернену до неї звукову мову і керувати своїми дитина вчиться сприймати звернену до неї звукову мову і керувати своїми

мовними органами для її відтворення. Вимовна сторона, як і вся мова,

формується в дитини в процесі комунікації, тому обмеження мовного

спілкування приводить до того, що вимова формується з затримками. Вимовна система дуже складно організована. Оволодіння нею може

здійснюватися з відхиленнями, у різний термін, з різним ступенем точності,

відповідності, наближення до зразка, яким опановує дитина шляхом

приладжування до мови навколишніх. На цьому шляху приладжування кожна дитина натрапляє на труднощі, що у більшості дітей поступово переборюються. Але в деяких ці утруднення залишаються. Часто наслідком їх виявляється неузгодженість між механізмами слухового контролю і прийому, з одного боку, і керування мовними рухами — з іншої [25, 79].

При нормальному мовному розвитку дитина не відразу опановує

нормативною вимовою. «Спочатку, — пише П. И. Жинкин, — центральне управління рухового аналізатора не здатне подати такий вірний імпульс на органи мови, що викликав би артикуляцію і звук, що відповідає нормам контролюючого слуху. Перші спроби управління мовними органами будуть неточними, грубими, недиференційованими. Слуховой контроль буде їх відхиляти. Але управління мовними органами ніколи не налагодиться, якщо самі вони не будуть повідомляти в керуючий центр, що ними робиться, коли відтворюється помилковий, не прийнятий слухом звук.

Таке зворотне посилання імпульсів від мовних органів і відбувається. На підставі їх центральне управління може перешикувати помилкове посилання в більш точне і прийнятне слуховим контролем».

При функціональної дислалії немає будь-яких органічних порушень

центральної нервової системи, що перешкоджають здійсненю рухів.

Несформованими виявляються специфичні мовні уміння довільно приймати позиції артнкуляторних органів, необхідні для вимови звуків. Це може бути поязане з тим, що в дитини не утворилися акустичні або артикуляційні образи окремих звуків. У цих випадках нею вивляється не засвоєним одна з ознак даного мовного звуку. Фонеми не розрізняються по своєму звучанню, що приводить до заміни звуків. Артикуляторна база виявляється не повною, тому , що не всі необхідні для мови слухорухові утворення (звуки) сформувалися. В залежності від того, які з ознак звуків - акустичні або артикуляційні - виявилися несформованими, звукові заміни будуть різні [6]. В інших випадках у дитини виявляються сформованими всі артикуляторні позиції, але немає уміння розрізняти деякі позиції, тобто правильно здійснювати вибір звуків. Внаслідок цього фонеми змішуються, те саме слово приймає різний звуковий вигляд. Це явище зветься змішання або взаєзаміною звуків (фонем). Часто спостерігаються випадки ненормованого відтворення звуків у силу неправильно сформованих окремих артикуляторних позицій. Звук вимовляється як невластивий фонетичній системі рідної мови по своєму акустичному ефекті. Це явище називається перекручуванням звуків.

У вітчизняній і закордонній літературі прийнятий розподіл дислалії на

дві форми у залежності від того, які психофізіологічні механізми, що беруть

участь у здійсненні мовних процесів, порушені. Виділяють сенсорну і моторну дислалію (К. П. Беккер, М. Совак, М- Е. Хватцев, О. А. Токарєва, О. В. Правдина й ін.). Такий розподіл дислалії націлює увагу на механізм, корекція якого повинна бути здійснена.

Розідл 2. Методика логопедичного впливу при дислалії