11. Мова як універсальна знакова система. Характеристика мовного знака.

Мова система неоднорідна – поєднуються взаємозалежні елементи різного характеру, які утворюють підсистеми (слова і лексична і граматична), відкрита (дозволяє і включати елементи і виключати).

Знак - матеріальний, чуттєво сприйманий предмет, який є представником іншого предмета і використовується для отримання, зберігання і передачі інформації. Як бачимо, основними ознаками знака є матеріальність (його можна бачити, чути, тобто сприймати органами чуттів), використання його для позначення чогось, що перебуває поза ним, інформативність, системність (знак отримує своє значення лише в певній системі) «!», лінійність (звуки в слові вимовляють один за одним у часовій протяжності, а передані письмом характеризуються і просторовою лінійністю), змінність, двосторонність – має план змісту і план вираження, умовність мовних знаків свідчить і те, що одне й те саме поняття в різних мовах позначається різними звуковими комплексами (пор.: укр. цвях, рос. гвоздь).

Лексема (слово) має план вираження і план змісту, який реалізується самостійно, тому лексему вважають справжнім знаком. Лексема як знак складається з незнаків (фонем). За допомогою обмеженого числа фонем (за термінологією датського лінгвіста О. Єсперсена - фігур) можна створити необмежену кількість знаків (лексем). У цьому виявляється так званий принцип мовної економії. (звуки, морфеми, речення не є знаками).

12. Система та структура мови.

Мова є системою. Система — це сукупність взаємопов'язаних і взаємозумовлених елементів.Кожна система має свою структуру. Структура — це спосіб організації системи, її внутрішня будова, єдність різнорідних взаємоповязаних елементів. Так, зокрема, мова має чотирирівневу будову. Найбільш прийнятним є визначення структури мови як побудови, що має п'ять основних рівнів (фонологічний, морфологічний, лексико-семантичний, синтаксичний, текстовий) і три проміжні (морфонологічний, словотвірний, фразеологічний). Між мовними рівнями наявні відношення ієрархічного підпорядкування: кожен нижчий рівень обслуговує вищий, є для нього будівельним матеріалом. Кожен основний рівень має свій тип мовних одиниць: фонологічний — фонему, найменша одностороння звукова одиниця, має лише план вираження і здатна виконувати деякі функції у мовленні.

13. Мовні рівні, одиниці мови та їхні функції.

• фонологічний — фонему , найменша одностороння звукова одиниця, має лише план вираження і здатна виконувати деякі функції у мовленні, Зазвичай виділяють:

конститутивну: фонеми є тим матеріалом, з допомогою якого творяться одиниці вищих рівнів;

ідентифікаційну (перцептивна): із суцільного потоку мовлення людина розпізнає окремі звуки, а завдяки цьому й окремі слова;

дистинктивну (розрівнювальна, сигніфікативна): фонеми розрізняють як зміст слова, так і його форму.

• морфологічний — морфему, - мінімальна двостороння одиниця мови, має план вираження і план змісту + конститутивна (побудова лексем), семасіологічна (семантична) функція (вираження поняттєвого значення (морфема дуб- виражає узагальнену ідею певної породи дерев, поняття, а також концепт «дуб»), словозмінна.

• лексико-семантичний — лексему, двостороння одиниця, виконує конституційну (побудова речення), семасіологічну (виражають поняттєве значення), номінативну (називати предмети і явища) ф-цію.

• синтаксичний — речення, або синтагма-двостороння одиниця, ф-ція інформування і комунікативна, конституційна функція.

• текстовий — текст, комунікативна функція.

Особливістю проміжних мовних рівнів є те, що вони існують на стику основних рівнів і в їх межах функціонують одиниці відповідних основних рівнів (морфонологічний, словотвірний, фразеологічний).