45. Лексичне значення слова.

Поняття – категорія мислення, лексичне значення – категорія мови. Вони тісно пов’язані між собою, але не тотожні. Зокрема поняття у своїй структурі містить обов’язкові та достатні риси предмета, дії, ознаки і т.д. Лексичне значення може відображати у своїй семантичній структурі лише фрагмент цих рис. Наприклад, уведена в науковий обіг А. Вежбицькою [Язык. Культура. Познание. – М.: Русские словари, 1996 – 412 с.] лексема холостяк виражає лексичне значення ‘неодружений чоловік’. Однак поняття ‘холостяк’ включає у себе, крім риси ‘неодружений чоловік’, ряд інших рис: 1) ‘відповідного вікового цензу’ (умовно від 30 до 55); 2) ‘відповідного суспільного цензу’ (папа римський, монахи не холостяки, але не одружені); 3) ‘відповідного соціального цензу’ (Мавглі, Тарзан, люди з тяжкими психічними вадами не холостяки, вони поза людським суспільством); 4) ‘відповідного матеріального цензу’ (чоловік без жодних матеріальних можливостей утримувати жінку та дітей – наприклад, сирота в народній культурі, не розглядався як бажаний жених, тому не був холостяком). Отже, поняття ‘холостяк’ окреслює чоловіка, який з точки зору суспільства може створювати сім’ю і народжувати дітей, але з якихось причин цього не робить. Лексичне ж значення слова холостяк дуже вузько передає цей поняттєвий зміст.

Однак лексичне значення має складнішу структуру, ніж поняття. Воно може складатися з різного типу значень: денотативного, конотативного, концептуального, контекстуального, прагматичного і т.д.

Денотативне значення – частина значення лексеми, що відображає в узагальненій формі предмети та явища позамовної дійсності. Денотативний компонент містить у своїй основі поняття, яке характеризує позамовний об’єкт – предмет. Віднесеність до предмета позамовного характеру – це основна риса денотативного значення [Стернин Й. А. Проблемы анализа структуры значения слова. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун – та, 1979. – 154 с., c. 48]. Денотативне значення – це актуальне, конкретне позначення предмета, явища, ситуації, поняттєве ядро значення, тобто, «об’єктивний» («номінативний», «зовнішньо­ситуативний», «когнітивний», «репрезентативний», «фактичний», «дактальний», «предметно-реляційний») компонент смислу, абстрагований від стилістичних, прагматичних, модальних, емоційних, суб’єктивних, комунікативних і т.п. відтінків. Наприклад, лексема кінь містить денотативне значення ‘велика свійська однокопитна тварина’. Усі ознаки, відображені в структурі лексичного значення, вказують на групу предметів, оскільки притаманні усім представникам цього виду тварин. У цьому значенні не зазначений колір коня, його висота, бо за такими ознаками вони можуть відрізнятися один від одного. Денотативне значення було виділене в межах структурної лінгвістики як протиставлення до конотативного значення

Конотативне значення – це емоційні, експресивні, стилістичні відтінки, до основного значення слова, які надають слову стилістичного забарвлення. Лексема кінь зі значенням ‘велика свійська однокопитна тварина’ має свій стилістичний відповідник – кляча ‘хвора, немічна, стара велика свійська однокопитна тварина’ Як видно, у структурі останнього лексичного значення міститься денотативне, предметне значення, і оцінне, конотативне значення. Відтінки конотативного значення вказують на сферу функціонування слова, наприклад: капуста ‘гроші’ (злодійський жаргон), зависати ‘довгий час перебувати в мережі інтернету’ (молодіжний сленг)

Сиґніфікативне значення – це ядро лексичного значення, що відображає поняття\

Концептуальне значення слова – це складна структура лексичних значень (денотативного, конотативного, прагматичного, сиґніфікативного й інших), що відповідає усьому комплексу поняття про певне явище дійсності. Концептуальне значення обов’язково відображає культурний, прагматичний контекст і змінне у часі. Так, поняття ‘холостяк’ як ядро лексичного значення лексеми холостяк у своєму фрагменті ‘відповідного вікового цензу’ змінює свої ознаки від культури до культури, а навіть у межах однієї культури з плином часу зазнає суттєвих змін. Наприклад, українські народні тексти засвідчують, що раніше українські парубки одружувалися в нормі приблизно в 20 років, якщо цього не ставалося (вони переходили у розряд холостяків), то народні звичаї мали цілу низку спонукальних заходів, дуже неприємних як для молодої людини, так і для її батьків. Нині в українській культурі холостяком можна назвати чоловіка вже після тридцяти. В українській мові лексема корова позначає поняття ‘велика парнокопитна рогата свійська молочна тварина, самка, м'ясо якої споживають’. В мові гінді лексема корова позначає поняття ‘священна велика парнокопитна рогата молочна тварина, самка’. Ці відмінності зумовлені різними релігійними системами. В індусів корова священна, тому ніхто не має права її вбити, не те що споживати її м'ясо. Концептуальне значення було виділене у межах когнітивної семантики.