Справочники / Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики

ту вживаються поняття трьох ш. к. Перша ш.к. – найменша початкова швидкість, яку потрібно надатитілу, щоб воно стало штучним супутником Землі;

на поверхні Землі V1 ≈ 7,9 км/с. Друга ш. к.– найменшапочатковашвидкість, яку потрібно надати тілу, щоб воно, почавши рух поблизу поверхні Землі, подолало

земне притягання; біля поверхні Землі V2 ≈ 11,2 км/с. Т ретя ш.к. – найменшапочаткова швидкість, при якій тіло, починаючи рух поблизу поверхні Землі, долає земне притягання, потім притягання Сонця і залишає Сонячну систему; біля

поверхні Землі V3 ≈ 16,7 км/с.

ш-сті надсвітлові́в астрофізиці

(рос. скорости сверхсветовые в

астрофизике; англ. superlight velocitiesі n astrophysіcs) – позірні

рухи окремих фізичних об'єктів у ядрах галактик, які відбуваються з надсвітловими швидкостями і пов'язані з викидами релятивістської випромінювальної плазми під невеликими кутами відносно відповідного напрямку спостереження.

ШИРИНА́(рос. ширина; англ. width, breadth).

ш. рів́ нів(рос. ширина уровней;

англ. level width) – міра невизначеності енергії в стані квантовомеханічної системи, який не є цілком стаціонарним. Ш. р. виникає завдяки взаємодії електрона з полем випромінювання при випромінюванні ізольованим атомом (природна ш. р.) або в результаті дії зовнішніх причин, наприклад, електричного поля (штарківське поширшання рівнів). Існування ш. р. призводить до виникненняширини спектральних ліній.

ш.спектра́льнихлін́ ій(рос. ширина спектральных линий; англ. spectrum linewidth,strip(line) width,linewidth) – величина, яка визначає ступінь монохроматичності випромінювання атомів, молекул та інших квантових систем. Зазвичай під ш. с. л.розуміють відстаньміж

761

переданона фотографічному матеріалі без градаційних спотворень.

t68 = Т68 – 273,15. Температура, визначена за МПШТ-68, у межах похибки вимірювань збігається з температурою термоди-

намічної температурної шкали, яка прийнятау фізиці за основну.

ш. температу́рнатермодинаміч́ на [шкала́Ке́львіна, шкала́температу́рна абсолю́тна] (рос. шкалатемпературная

термодинамическая, шкала Кельвина, шкала температурная абсолютная; англ. thermodynamic temperaturescale,

Kelvin temperature scale, absolutetemperaturescale,Giaque'stemperature scale) – температурна шкала, яка задовольняє умову: виміряні за нею температури повинні збігатися з температурами, що входятьу формули термодинаміки та статистичної фізики. У ш. т. т. за початок відліку прийнято абсо-

лютний нуль температур (–273,15 °С), одиниця відліку – 1 К (К); 1 К=1°С.

ш. Фаренге́йта(температу́рна) (рос. шкала Фаренгейта (температурная);

англ. Fahrenheit scale) – температурна шкала, в якій за 0° прийнято температуру

суміші снігу і нашатирю, а за 100° – нормальну температуру людського тіла.

Температура за ш. Ф. n°F пов'язана із температурою за Цельсієм (°C) співвідно-

шенням n°C = (5/9)(n– 32)°F.

ш. Це́льсія(температу́рна) [шкала стогра́дусна] (рос. шкала Цельсия (температурная), шкала стоградусная; англ. Celsius scale, centigrade scale) – температурна шкала, в якій опорними є точки танення льоду та кипіння води за нормальних умов, а за величину градуса прийнято 1/100 інтервалу між цими точками.

шка́лиактинометри́чні(рос. шкалы актинометрические; англ. pyrheliographicscales) – те саме, що шка́- липіргеліографіч́ .ні

шка́ли піргеліографіч́ ні [шка́ли актинометри́чні] (рос. шкалыпиргели-

ографические,шкалы актинометрические; англ. pyrheliographic scales) – шкали значень інтенсивності радіації, вимірюваних стандартними абсолютними піргеліометрами.

шка́ли температу́р(ні) (рос. шкалы температур(ные); англ. temperature

scales) – умовні шкали, які задають за певною домовленістю відповідність між послідовними значеннями температури та послідовними числовими значеннями. Для визначення ш. т. задають яку-небудь термодинамічну властивість робочої речовини, початкову точку та величину градуса. Існують шкала Цельсія, шкала Реомюра, шкала Фаренгейта, шкала Кельвіна тощо.

ШЛЯХ, -у (рос. путь; англ. path, race, route, road, trace, tracing, track, way;

(мор.) trail).

ш. Чума́цький[шлях Молочний́ ] (рос. путьМлечный; англ. ViaLactea) – 1) Галактика. 2) Світла смуга на нічному небі – проєкція на небесну сферу віддалених (від Сонця) зірок Галактики, близьких до її площини. Підвищена яскравість цієї смуги зумовленапідвищеною концентрацією зірок у площині Галактики.

ш. Молочний́ (рос. путь Млечный;

англ. ViaLactea) – те саме, що шлях Чума́цький.

ШПАТ,-у(рос. шпат; англ. spar). ш. пла́виковий (рос. шпат

плавиковый; англ. fluorspar) – мінерал хімічного складу CaF2; те саме, що

флуори́т.

763

ШПІНЕЛІ́ , -ей, мн. (рос. шпинели;

англ. spinels) – група мінералів, хімічно складних окисів типу R2+R3+2O4, де R2+ – Mg, Fe,Mn, Zn, рідше Co, Nі; R3+ – Fe,Al, Cr, Mn.

фери́тшпі- ́нелі (рос. ферритшпинели; англ. spinel(-type) ferrites) – те саме, що ферошпі́нелі.

ш. феромагніт́ ні (рос. шпинели ферромагнитные; англ. ferromagnetic spinels) – те саме, що ферошпі́нелі.

ШПУР, -у матриці (рос. шпур матрицы; англ. spur,trace) – те саме, що слідматриці.

ШТИФТ, -а́(рос. штифт; англ. pin, brad, finger, button, tappet, sprig;

(стопорний) plunger; (реперний) dowel; (установний) stud; (дерев'яний) peg; (плоскогореле) shim).

ш. Не́рнста[ла́мпаНе́рнста] (рос. штифт Нернста, лампа Нернста; англ.

Nernst pin) – стержень з окислів цирконію, торію, іттрію, який розжарюється електричним струмом і застосовується як джерело інфрачервоного випромінювання. У холодному стані струм не проводить.

ШУМ, -у (рос. шум; англ. noise;

(радіотріск) bang; (кочення шини) thump,roadroar).

ш. акусти́чний(рос. шумакустический; англ. acousticnoise) – негармонічний звук, який, на відміну від простих тональних і музичних звуків, має складну часову структуру, утворену випадковим характером накладання звуків різної частоти та інтенсивності від різних джерел. Розрізняють 1) механічний шум, викликаний вібрацією твердих тіл, 2) аероабо гідродинамічний шум, який виникає при русі газу, пари чи рідини в результаті пульсацій тиску у потоці (див. також

генера́ціязву́куаеродинаміч́ на), 3) термічний шум, що виникає при горінні, розряді або вибуху (генера́ціязву́куте-

рміч́ на,полум'я співоче) і 4) кавітаційний шум, породжуваний захлопуванням пухирців у рідині при акустичній кавітації.

ш. біл́ ий(рос. шум белый; англ. whitenoise,purenoise,flatnoise) – шум, тривалість кореляції якого набагато менша всіх характерних часів фізичної системи. Модель ш. б. використовують для опису впливу шумів з малою тривалістю кореляції на фізичні системи (сигнали), що мають скінченну ширину смуги пропускання (спектру), у межах якої спектр реального шуму можна вважати приблизно рівномірним. Прикладом ш. б. є дробовий шум, тривалість кореляції якого визначається тривалістю прольоту електрона від катода до анода. Спектр дробового шуму рівномірний до частоти ~ 108 Гц. Інший приклад– тепловий шум, спектр якого рівномірний у тому інтервалі частот, де опір джерела шуму сталий. У діапазоні частот, до яких чутливе людське вухо, прикладом ш. б. є шум водоспаду.

ш. генерацій́ но-рекомбінацій́ ний (рос. шум генерационно-рекомбинаци- онный; англ. generation-recombination noise) – електричний шум, що викликається випадковими флуктуаціями концентрації носіїв заряду (електронів провідності та дірок) у напівпровіднику (див. також флуктуа́ції електри́чні). Флуктуації виникають через випадковий характер генерації носіїв і їхніх рекомбінацій (чи захоплення на домішкові центри). Флуктуації кількості носіїв у зразку викликають флуктуації його опору, що проявляються у вигляді флуктуацій напруги або струму при протіканні через зразок деякого середнього струму І під дією прикладеної до нього напруги V. У загальному випадку спектральна густина шуму – сума лоренцівських функцій, що відповідаютьрізним тривалостямжиття носіїв.В однорідних омічних напівпровідниках вона пропорційнаІ2 або V2.

ш. дробовий́ (рос. шум дробовый,

шумдробовый; англ. shotnoise,schottky noise,full shotnoise,fluctuationnoise) –

електричні флуктуації, зумовлені дискретністю зарядів, що породжують струми у вакуумних або напівпровідни-

кових електронних приладах.

шуми́в радіоелектро́ннійапарату́рі (рос. шумы в радиоэлектронной аппаратуре; англ. radioelectronic noise, radioelectronic bang) – шуми, які виникаютьунаслідок флуктуацій напруг і струмів у різноманітних елементах пристроїв – опорах, електронних лампах, напівпровідникових приладахі т.п.

шуми́електри́чні(рос. шумы электрические; англ. hash, electric fluctuations) – те саме, що флуктуа́ції електри́чні.

ШУМОМІР́, -а [вимі́рювач рі́вня шуму́ ] (рос. шумомер, измеритель уровня шума; англ. noise dosimeter, audio-noise meter, noise(-level) meter, sound-level meter) – прилад для об'єктивного вимірювання рівнягучності

шумів.

ШУМОПЕЛЕНГАТОР́ , -а (рос.

шумопеленгатор; англ. listening sonar, passivesonar) – прилад для виявлення джерелаакустичного шуму і визначення напрямку на нього. Найпростіший ш. має у своєму складі вузьконапрямлений приймач звуку або кілька приймачів, рознесених на деяку відстань (базу), які утворюють акустичну антену. Ш. застосовується головним чином у гідроакустиці.

ШУНТ, -а́(рос. шунт; англ. shunt, bypass (resistor), parallel resistor, shunt(ing) resistor,shuntcircuit,bridged circuit,derivedcircuit,branch(ed) circuit, bridge) – електричне або магнітне коло, увімкнене паралельно даній ділянці чи приладу. Ш. слугує, наприклад, для розширення меж вимірювання амперметрів.

ЩІЛИНА́ (рос. щель; англ. gap, slit,

энергетическая; англ. energy gap [band])

– те саме, що зона́ заборонена́ .

ЩІЛЬНІСТЬ́ , -ості [густота́] (рос. плотность; англ. density, denseness).

щ. станів́ [густота́ станів́ ] (рос. плотность состояний; англ. density of states,

denseness of states) – число можливих фізично нееквівалентних енергетичних станів у малому інтервалі енергій Е,

де ΔГ – число станів з енергіями між Е і Е + Е (з урахуванням можливого виродження енергетичних станів).

міняються місцями: та, яка була зверху (менш густа за звичайних умов фаза), стає важкою і опускаєтьсявниз. Я. б.викликається різницею стисливості компонентів і перерозподілом кон-центрацій у фазах, що межують; при збільшенні тиску фаза, що містить компонент із більшою молекулярною масою, стає важчою і тоне в іншій фазі. Уперше я. б. спостерігав Х. Камме- рлінг-Оннес [H. Kammerlіngh-Onnes] у системі водень (рідина) – гелій (газ): при температурі 20,1 К і тиску 49 атм газова фазаопускаласяпід рідку. Я. б. виявлено в системах аміак – азот (при температурі 180 К і тиску 1800 атм), аміак – азот – водень (при тиску 350–3700 атм і температурі 170 К), у трифазних системах із двомарідкими й однією газовою фазами (метанол – толуол, ацетон – анілін) та інші.

я. Е́берхарда(рос. явлениеЭберхарда; англ. Eberhard('s) effect) – один із різновидів примежових ефектів проявлення у фотографії.

я. невзаємозаміс́ ності(рос. явление невзаимозаместимости; англ. reciprocity effect) – полягає в тому, що при інших незмінних умовах та сама кількість освітлення, що потрапляє на фотографічний матеріал, здійснює різну фотографічну діюпри різних співвідношеннях між освітленістю на світлочутливому шарі та витримкою.

я. Пуркіньє́(рос. явлениеПуркинье;

англ. Purkinje effect) – позірна зміна яскравості по-різному пофарбованих предметів при зміні їх освітленості.

я. Сабатьє́(рос. явление Сабатье;

англ. Sabattier effect) – фотографічний ефект, який полягаєвутворенні частково, а інколи й повністю оберненого (позитивного) зображення на світлочутливому шарі, якщо після зйомки і неповного проявлення піддати шар рівномірному засвіченню по всій площі, а після цього остаточно його проявити.

я. Фараде́я(рос. явлениеФарадея;

англ. Faradayeffect) – поворот площини поляризації лінійно поляризованого сві-

766

тла, яке поширюється у речовині вздовж силових ліній магнітного поля. Кут повороту площини поляризації прямо пропорційний напруженості магнітного поля і шляху, який проходить світло у полі.

я. Шта́рка(рос. явление Штарка;

англ. Stark effect) – зміна рівнів енергії атомів, молекул і кристалів під дією електричного поля. Я. Ш. може виникати як у зовнішніх полях, так і в неоднорідних полях, створюваних зарядженими частинками, які оточують частинку, що випромінює або поглинає (т. зв. обернене я. Ш.). Див. також тео́ріякристаліч́ ного по́ля.Спостерігається за зсувом і розщепленнямспектральних ліній.

я́вищанапівпровідника́х конта́ктні (рос. явления в полупроводниках контактные; англ. contactphenomenain semiconductors) – нерівноважні електронні явища, що виникають при проходженні електричного струму через контакт напівпровідника з металом чи електролітом або через контакт двох різних напівпровідників (гетероперехід) або черезмежу двох областейтого самого напівпровідника з різним типом носіїв заряду (див. також р–n-перехід́) і різною їхньою кон-центрацією.

я́вища напівпровідника́хопти́чні (рос. явленияв полупроводникахоптические; англ. optical phenomena in semiconductors). Вплив світла на напівпровідник виявляєтьсявтаких ефектах, як фотопровідність і фотоерс. На значну кількість оптичних явищу напівпровідниках істотно впливають магнітні й електричні поля, а також механічні напруження і температура.

я́вища пла́змінеліній́ ні(рос. явления в плазме нелинейные; англ. nonlinear phenomena in a plasma) –

виникають у результаті взаємодій хвиль, полів і частинок, при яких не виконується принцип суперпозиції хвиль і які описуються з урахуванням нелінійних доданків у рівняннях кінетики або динаміки плазми та в рівняннях Максвелла.

Я. в п. н. виникають за досить малих амплітуд хвиль.

явища́ гальваномагніт́ ні(рос. явления гальваномагнитные; англ. galvanomagnetic phenomena) – сукупність явищ, пов'язаних із дієюмагнітного поля H на електричні властивості провідників (металів, напівпровідників, напівметалів), через які протікає електричний струм (густиною j). Розрізняють непарні гальваномагнітні явища, характеристики яких змінюють знак при зміні напрямку H на зворотний (ефект Холла), і парні (поперечний магнітоопір), а також поздовжні

(j || H) і поперечні (j H). Я. г. зумовлені викривленням траєкторії в магнітному полі. Я. г. – одне з основних джерел відомостей про електронну енергетичну структуру напівметалів, про механізми розсіяння носіїву напівпровідниках.

я́вищагіромагніт́ ні(рос. явления гиромагнитные; англ. gyromagnetic phenomena) – те саме, що я́вища магнітомеханіч́ ні.

я́вищаелектрокапіля́рні(рос. явления электрокапилярные; англ. electrocapillaryphenomena) – явища, які полягаютьу зміні поверхневого натягу на межі розділу двох фаз при зміні стрибка

електричного потенціалу на ній. Напри-

клад, висотартутного стовпчикав капілярі у присутності електроліту, що змочує стінки капіляра, залежить від потенціалу ртуті.

я́вищаелектрокінети́чні(рос. явления электрокинетические; англ. electrokinetic phenomena) – явища, які виражаються або у виникненні руху однієї з фаз двофазної системи відносно іншої під дією зовнішнього електричного поля, або у виникненні різниці потенціалів у напрямку відносного руху фаз, викликаного механічними силами. До я. е. належать: 1) електрофорез– рух у рідині завислих твердих частинок, пухирців газу, крапельіншої рідини тощо під дією зовнішнього електричного поля; 2)

767

електроосмос – рух рідини через капіляри чи через поруваті діафрагми під дією зовнішнього електричного поля; 3) ефект Дорна – виникнення різниці потенціалів у рідині в напрямку осідання завислих твердих частинок; 4)виникнення різниці потенціалів між кінцями капіляраабо між поверхнями поруватої діафрагми, через яку продавлюєтьсярідина.

я́вищакапіля́рні (рос. явления капиллярные; англ. capillary phenomena) – сукупність явищ, зумовлених дією міжфазового поверхневого натягу на границі розділу середовищ, що не змішуються. До я.к. належатькапілярне всмоктування, поява і поширення капілярних хвиль, капілярне пересування рідини, капілярна конденсація, процеси випаровування і розчинення при наявності викривленої поверхні.

я́вищакооперати́вні(рос. явления кооперативные; англ. cooperative phenomena) – явищав багаточастинковій системі, пов'язані з когерентною (погодженою) взаємодією великого числа частинок (інакше кажучи, з розвиненими багаточастинковими кореляціями). Найпростіший прикладя. к. – гідродинамічні рухи (звук, теплопровідність і т. п.). Такі рухи пов'язані з локальними змінами термодинамічних характеристик (густини, тиску та ін.), а також швидкості, і мають достатньо великі просторові та часові масштаби (необхідні для встановлення локальної рівноваги). Я. к. відбуваються як у рівноважних фізичних системах, так і в системах різноманітної природи, що перебувають далеко від термодинамічної рівноваги.

я́вищакрити́чні(рос. явлениякритические; англ. critical phenomena) – специфічні явища, що спостерігаються поблизу критичних точок рідин і розчинів, а такожпоблизу точок фазових переходів 2-го роду: ріст стисливості речовини в околі критичної точки рівноваги рідина – газ; зростання магнітної сприйнятливості та діелектричної проникності в околі точок Кюрі феромагнети-

ківі сегнетоелектриків, аномальновелике поглинанняУЗ, опалесценція та ін.

я́вищамагнітомеханіч́ ні[я́вищагіромагніт́ ні] (рос. явлениямагнитомеханические, явления гиромагнитные; англ. magnetomechanic phenomena, gyromagneticphenomena) – група явищ, зумовлених взаємозв'язком магнітного моменту мікрочастинок (наприклад, електронів в атомах і йонах) з їх власним кутовим (механічним) моментом (спіновим і орбітальним). Зміна макроскопічного кутового моменту системи мікрочастинок (фізичного тіла) призводить до зміни магнітного моменту цієї системи, і, навпаки, при зміні магнітного моменту змінюється кутовий момент системи частинок (тіла). Одне з я. м. – ефект Барнетта(1909) – полягає у виникненні додаткового магнітного моменту у феромагнетика, введеного в обертання. Обернене явище називається ефектом Ейнштейна– де Хааза(1915).

я́вищамагнітотеплові́(рос. явления магнитотепловые; англ. magnetothermal phenomena) – зміни теплового стану тіл при змінах їхнього магнітного стану (намагніченні або розмагніченні). Розрізняють я. м. при адіабатичній (див. також ефе́кт магнітокалори́чний) та ізотермічній зміні магнітного стану.

я́вищаопти́чнінеліній́ нінестаціона́- рні (рос. явления оптические нелинейные нестационарные; англ. unsteady nonlinear optical phenomena) – нелінійні оптичні явища, які спостерігаютьсяв імпульсних і промодульованих у часі полях електромагнітних хвиль. Більшість я. о. н. н. зумовлена інерційністю середовища (залежністю поляризації в заданій точці в даний момент часу від значення полів у більш ранні моменти часу). Інерційність нелінійного відгуку виявляється, якщо час відгуку нелінійності більший за тривалість оптичного імпульсу чи за характерний час модуляції хвилі (див. також синхроніз́ м групови́й).

я́вищаперене́сення(рос. явления переноса; англ. transportphenomena) –

768

нерівноважні процеси, у результаті яких у фізичній системі відбувається просторове перенесення електричного заряду, речовини, імпульсу, енергії, ентропії чи якої-небудь іншої фізичної величини. Загальну феноменологічну теорію я. п., яку можна застосувати до будь-якої системи (газоподібної, рідкої чи твердої), дає термодинаміка нерівноважних процесів. Більш детально я. п. вивчає фізична кінетика. Загальна теорія я. п. розвивається в нерівноважній статистичній механіці на основі рівняння Ліувілля для функції розподілу всіх частинок, з яких складається система (див. також фо́рмули Грін́ а–Кубо́). Причина я.п.– збурення, які порушують стан термодинамічної рівноваги. Перенесення фізичної величини відбувається в напрямку, зворотному до її градієнта, внаслідок чого ізольована від зовнішніх впливів система наближається до стану термодинамічної рівноваги.

я́вищаповерхне́ві(рос. явления поверхностные; англ. surface phenomena) – явища, пов'язані з існуванням міжфазових меж. В області контакту двох фаз під впливом різниці їх молеку- лярно-силових полів відбуваєтьсяутворення поверхневого шару, яке супроводжується адсорбцією, виникненням поверхневої енергії, поверхневого натягу, поверхневого електричного потенціалу та інших специфічних поверхневих властивостей, будь-який прояв яких належить до поверхневих явищ.

я́вищаприелектро́дні(рос. явления приэлектродные; англ. space-charge phenomena) – процеси в газових розрядах у неоднорідній за концентрацією, температурою й іншими параметрами плазмі, розташованій між електродом і майжеоднорідною плазмою.

я́вищатермоелектри́чні(рос. явления термоэлектрические; англ. thermoelecticphenomena) – група фізичних явищ (явища Зеєбека, Пельтьє і Томсона), зумовлених взаємозв'язком між тепловими й електричними процесами в провідниках струму. Явище Зеєбека

полягає у появі термоерс в замкнутому колі з різних матеріалів, якщо контакти між матеріалами підтримуються при різних температурах. Явище Пельтьє полягає у виділенні або поглинанні тепла на контактах різних провідників при прохожденні через них струму, явище Томсона

– це поглинання або виділення тепла, доповнювального до тепла Джоуля, в провіднику, по якому протікає струм і в якому існує перепадтемператур. Якісно я. т. можно пояснити залежністю середньої кінетичної енергії вільних електронів, які переносять струм, від температури та від хімічної природи провідника.

я́вищатермомагніт́ ні(рос. явления термомагнитные; англ. thermomagnetic phenomena) – сукупність явищ, по- в'язаних із дією магнітного поля на електричні та теплові властивості провідників, усередині яких створений температурнийградієнт. ВідоміявищеНе- рнста–Еттінсгаузена, явище Рігі-Ледюка.

Я-ща термомагніт́ ні зумовлені дією магнітного поля на рух електронів – носіїв струму і теплавпровідниках.

ЯДРО́1 (рос. ядро; англ. nucleus, kernel,heart,core;(обч.) nucleus,kernel, cast,core;(греблі) membrane,corewall;

(хім. циклічна структура) ring; (в опорі матеріалів) kern;(мережі) hub).

я. а́томне(рос. ядро атомное; англ. atomic nucleus, atomic kernel) – центральна частина атома, що складається з нуклонів – протонів і нейтронів. Характеристиками я. а. є заряд Ze (е – заряд одного протона), маса М і масове число А, що дорівнює числу нуклонів у ядрі. Число протонів Z у я. а. визначає атомний номер елементу і його місце у таблиці періодичної системи елементів. Число нейтронів дорівнює A – Z.

я. кристаліза́ції[за́родок кристалі-

за́ції,затра́вкакристаліза́ції,зерно́ кристаліза́ції, центр кристаліза́ції] (рос. ядро кристаллизации, зародыш

кристаллизации, затравка кристалли-

769

зации, зерно кристаллизации, центр кристаллизации; англ. nucleus (of crystallization), crystallizing nucleus, solidificationcenter,solidificationcentre, crystallization grain) – дрібна частинка, на якійпочинаєтьсявиростаннякристала. Я. к. можуть бути частинки самої речовини, що кристалізується, або речовини зі схожою структурою; кристалики, що виникають самочинно, або полікристалики, на яких започатковується кристаліза- ція.я. скла́дене(рос. ядро составное; англ. compound nucleus). Модель складеного (проміжного) ядра застосовується для опису ядерних реакцій на складних ядрах (Н. Бор, 1936 р.). Вважається, що частинка, яка налітає, немовби заплутується у ядрі-мішені, а її енергія розподіляється між багатьма нуклонами, так що середняенергія збудження кожного з них виявляється меншою за енергію зв'язку. Така система живе відносно довго, що дозволяє говорити про деякий проміжний квазірівноважний стан системи – складене ядро. Розпад складеного ядра відносно слабко залежить від механізму його утворення.

ядра́ деформовані́ (рос. ядра деформированные; англ. strainednuclei) –

атомні ядра, форма яких в основному стані відрізняється від сферичної; відзначаються аномально великим електричним квадрупольним моментом. Деформація ядер – квантовий ефект, по- в'язаний з оболонковою структурою ядра,

– найдрібніші нейтральні частинки або йони, на яких відбувається конденсація пари.

я́драмагіч́ ні(рос. ядрамагические;

англ. magicnuclei) – атомні ядра, у яких число нейтронів N або (і) число протонів Z дорівнює одному з т. зв. магічних чисел: 2, 8, 20, 50, 82 і N = 126. М. я. відрізняються середінших ядер підвищеною стійкістю, більшою поширеністю в природі й іншими особливостями. Ядра з магічними N і Z називаються двічі магічними.

я́дранейтроннодефіци́тні(рос. ядра нейтроннодефицитные; англ. neutron deficit nuclei) – атомні ядра, які мають меншу кількістьнейтронів (N) порівняно зі стабільними ядрами з тією ж кількістю Z протонів, що є найпоширенішими в природі. Я. н. нестабільні і зазнають бета-розпаду, який супроводжується висиланням позитронів (β+–розпад) або захопленням електронів із внутрішніх електронних оболонок (див. також

захо́пленняелектро́нне).

я́дранейтроннонадлишко́ві (рос. ядра нейтронноизбыточные; англ. neutron excess nuclei) – атомні ядра з більшоюкількістю нейтронів (N) порівняно зі стабільними ядрами з тим жеZ (кількість протонів), найпоширенішими в природі. Я. н. нестабільні і зазнаютьбета-

розпаду, висилаючи електрони (β– розпад).

я́драорієнто́вані(рос. ядраориентированные; англ. orientednuclei) – сукупність атомних ядер з упорядкованою просторовою орієнтацією їх спінів. У звичайних умовах атомні ядра не орієнтовані. Для одержання я. о. розроблено спеціальні методи, засновані на наявності в ядер магнітних дипольних і електричних квадрупольних моментів, орієнтаційно жорстко зв'язаних з ядерними спінами. При накладанні магнітного поля магнітні моменти ядер орієнтуються уздовж поля (система ядер поляризується); неоднорідне електричнеполе, взаємодіючи з квадрупольним моментом ядра, призводить до вишикування ядерних спінів (статичний метод). Динамічний метод: зовнішнім полем поля-

770

ризуються електрони, і належним вибором збуджуваних переходів електронна поляризація "переганяється" в систему ядерних спінів (див. також резона́нся́-

дерний парамагніт́ ний, резона́нс електро́ннийпарамагніт́ ний); одержання я. о. безпосередньо в процесах ядерних реакцій для дослідження швидкихпроцесів.

я́драполяризо́вані(рос. ядраполяризованные; англ. polarized nuclei) – див. я́драорієнто́вані.

ЯДРО́ 2 в математиці (рос. ядро в математике; англ. kernel; (алг.) germ) – функція К(х,у), яка задає інтегральнеперетворення

b

(x) K(x, y) f (x)dy ,

a

що переводить функцію f(x) у функцію

ϕ(х).

ЯКІСТЬ́ , -ості (рос. качество; англ. quality, grade; (властивості) property, nature;(аеродин.) efficiency,fineness).

я. аеродинаміч́ на(рос. качествоаэродинамическое; англ. aerodynamic efficiency,aerodynamicfineness,fineness, lift-(over-)dragratio) – безрозмір́ на величина, що є мірою транспортної ефективності літального апарата,який рухається в атмосфері. Вона характеризує енергетичні витрати на переміщення вантажу на задану відстань. Відношеннямаси mлітального апаратав польоті до сили тяги Р рухальної установки є кількістью кг політної маси, що припадає на одиницю сили тяги, при сталому горизонтальному польоті

m/P =Ya/Xa. Величина К =Ya/Xa =Cya/Cxa називається я. а. літального апарата(Ya –

політна маса літального апарата,Xa – сила

лобового опору, Cya – коефіцієнт аеродинамічної піднімальної сили, Cxa – коефіцієнт лобового опору). Я. а. визначається головним чином формою тіла, а також умовами польоту і змінюється від 0 (сфера) до декількох десятків (крило).