Справочники / Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики

741

ударної дії на підшипники, в яких ця вісь закріплена. Ц. у. міститься на осі обертання на відстані

h = І/(Ma), де М – маса тіла, І – його момент інерції відносно осі обертання, а

– відстаньцентрамас тіла від цієї осі.

ЦЕНТР, -у 2 [осере́док] (рос. центр; англ. center,centre,site).

F-це́нтри [F-осере́дки,це́нтризаба́- рвлення, осере́дки заба́рвлення] (рос. F-центры, центры окрашивания; англ. F-centers, F-centres, colo(u)r centers, colo(u)r centres; від нім. Farbzentren) – центри забарвленняу кристалах, які являють собою дефекти кристалічної структури, що виникають у результаті локалізації електрона поблизу вакантного аніонного

вузла. У лужногалоїдних кристалах F-ц. виникають під дією рентгенівського чи γ- проміння або світла, яке відповідаєобласті власного поглинання. Центри забарвлення виявлені також у флуориті, кварці та інших кристалах і мінералах. Див. також

па́стки,поляро́н,це́нтрилюмінесце́нції. ц. галакти́чний[осере́докгалакти́- чний] (рос. центргалактический; англ. galacticcenter,galacticcentre) – область радіусом R ≈ 1 кпк у центрі нашої Галактики з різко відмінними від інших частин характеристиками. На зоряному небі ц. г. міститься в сузір'ї Стрільця. Відстань від Землі до ц. г. ≈ 10 кпк. Найважливіша деталь ц. г. – зоряне скупчення, що має форму еліпсоїда обертання і в якому концентрація зірок різко зростає в напрямку до центра. Ц. г. є джерелом неперервного рентгенівського випромінювання з енергією фотонів від декількох кеВ до 1 МеВ; спостерігається також спектральна лінія з енергією 511 кеВ, зумовленааннігіляцією електрон-позитронних пар. Інтенсивності лінійі неперервного спектру сильно і нерегулярно змінюються з часом. За однією моделлю, у ц. г. міститься чорна діра, за іншою – у ц. г. відбуваються процеси аномально сильного зореутворення, у результаті – висока частота спалахів

ЦЕНТРОЇД́ , -а (рос. центроид; англ. centroid) – те саме, що центрважі́ння.

ЦЕНТРОЇДА́ [поло́дія] (рос.

центроида, полодия; англ. centrode, polhode, centroid line) – геометричне місце миттєвих центрів обертання при русі незмінюваної плоскої фігури у її площині. Див. також рух

плоскопарале́льний

ЦЕОЛІТИ́ , -ів, мн. (рос. цеолиты;

англ. zeolites) – велика група мінералів, здебільшогоалюмосилікатів Caі Na,іноді

742

заміщених K, Ba, Sr та ін, які мають у своєму складі дуже рухливу "цеолітну" воду. Кількість води, що міститься у ц., дуже залежить від температури та вологості навколишньогосередовища.

ЦЕРІЙ́ , -ю(рос. церий; англ. cerium), Ce – хімічний елемент ІІІ групи періодичної системи елементів, сріблясто-блакитний м'який метал, належить до церієвої підгрупи рідкісноземельних елементів. Порядковий номер 58, атомна вага 140,12. Складається з 4 стабільних ізотопів Ce136 (0,193%), Ce138 (0,250%), Ce140 (88,48%), Ce142 (11,07%). Електронна конфігурація 4f26s2. У хімічних сполуках 3- та 4-валентний, утворює комплексні сполуки.

ЦЕФЕЇДИ́ , род. цефеї́д, мн. (рос. цефеиды; англ. cepheids) – різновид змінних зірок, які характеризуються точною періодичністю зміни блиску. За довжиною періоду ц. діляться на короткоперіодні (періоди від 0,07 до 1,3 доби) та довгоперіодні (періоди від 1,1 до 70 діб). Найголовнішою особливістю довгоперіодних ц. є існування залежності між періодом зміни блиску і абсолютною зоряною величиною (залежність "періодсвітність"), за допомогою якої, вимірявши видиму зоряну величину і період, можна знайтивідстаньдо ц.

ЦИКЛ, -у [на́верт] (рос. цикл; англ. (термодин.) cycle; (техн.) cycle, round, period, sequence; (обробки деталей) cycle,run,sequence;(ел.) cycle,sequence;

(згоряння пального) cycle, period; (ядерногореактора) cycle,run;(часового об'єднання цифрових сигналів) cycle, frame;(обч.) cycle,loop;(хім.) cycle,ring;

(годографа) circuit).

ц.во́дне́вий[ланцюжо́к прото́н-про- то́нний,на́верт во́дне́вий] (рос. цикл

водородный, цепочка протон-протон- ная; англ. hydrogencycle,proton-proton chain) – послідовність термоядерних реакцій у зорях, яка призводить до пере-

творення водню в гелій без участі каталізаторів. Ц. в. – основне джерело енергії

зірок із масою М < 1,2 МС (мас Сонця на початкових стадіях існування, див. також еволю́ціязір).

ц. грани́чний[на́вертграни́чний] (рос. циклпредельный; англ. limitcycle) – ізольованазамкнута траєкторія у фазовому просторі динамічної системи, що зображуєперіодичний рух.

ц. Карно́[на́вертКарно́] (рос. цикл Карно; англ. Carnot cycle, Carnot operation) – зворотливий коловий процес, у якому відбувається перетворення тепла в роботу (або роботи в тепло). Складається з послідовно почергових двох ізотермічних і двох адіабатичних процесів, здійснюваних із робочою речовиною.

ц. паросилови́й[цикл паротурбі́н-

ний,на́вертпаросилови́й, на́вертпаротурбі́нний] (рос. цикл паросиловой, циклпаротурбинный; англ. steam-power cycle) – послідовність термодинамічних процесів, періодично здійснюваних робочим тілом у паротурбінній установці.

ц. паротурбін́ ний[на́вертпаротурбі́нний] (рос. циклпаротурбинный; англ. steam-power cycle) – те саме, що циклпаросилови́й.

ц. теплови́й[на́вертеплови́й] (рос. циклтепловой; англ. heat cycle, thermal cycle, cycle) – те саме, що проце́сколови́й.

ц. термодинаміч́ ний [на́верт термодинаміч́ ний] (рос. цикл термодинамический; англ. thermodynamic cycle, cycle) – те саме, що

проце́сколови́й.

ЦИКЛОГЕНЕЗ́, -у

[циклоноутво́рення] (рос. циклогенез, циклонообразование; англ. cyclogenesis, cycloneformation) – процес виникнення та розвитку циклону.

ЦИКЛОН́ , -у атмосферний (рос.

циклон атмосферный; англ. cyclone, low[-pressure system]) – великомасштабний атмосферний вихор із

743

майже вертикальною віссю і пониженим атмосферним тиском у його центрі. Ц. належить до центрів дії атмосфери, які відіграють велику роль у формуванні загальної циркуляціїатмосфери.

ЦИКЛОНОУТВОРЕННЯ́ (рос.

циклонообразование; англ. cyclone formation) – те саме, що циклогенез́.

ЦИКЛОТРОН́ , -а (рос. циклотрон;

англ. cyclotron) – резонансний циклічний прискорювач іонів зі сталим у часі керувальним магнітним полем і сталою частотою прискорювального високочастотного електричного поля. У ц. йони рухаються по спіралі від центра, де розташоване джерело йонів, до периферії магніта, набираючи енергію від високочастотного поля при пролітанні через щілину між прискорювальними електродами. За допомогою ц. можна одержувати частинки з енергіями до десятків МеВ та інтенсивністю пучків до десятків ткА.

ц. ізохро́нний[циклотро́нрелятиві́- стський] (рос. циклотронизохронный, циклотрон релятивистский; англ. isochronous cyclotron, relativistic cyclotron) – циклотрон, у якому частота обертаннячастинки не змінюється зі зростанням її енергії та релятивістської маси. Сталість частоти обертання забезпечується складним законом зміни магнітного поля магніта вздовж радіуса та за азимутом.

ц. релятивіс́ тський(рос. циклотрон релятивистский; англ. relativistic cyclotron) – те саме, що циклотро́н ізохро́нний.

ЦИНК, -у (рос. цинк; англ. zincum), Zn – хімічний елемент ІІ групи періодичної системи елементів. Порядковий номер 30, атомна вага 65,37. Складається з 5 стабільних ізотопів: Zn64 (48,89%), Zn66 (27,81%), Zn67 (4,11%), Zn68 (18,57%), Zn70 (0,62%). Ц. – синювато-білий метал, у сполуках

двовалентний. Електронна конфігурація 3d104s2.

ЦИРКОНІЙ́ , -ю (рос. цирконий;

англ. zirconium), Zr – хімічний елемент ІV групи періодичної системи елементів. Порядковий номер 40, атомна вага 91,22. Складається з 5 стабільних ізотопів: Zr90 (51,46%), Zr91 (11,23%), Zr92 (17,11%), Zr94 (17,40%), Zr96 (2,80%). Ц. – сріблястий метал, має основну валентність 4, корозійно стійкий. Електроннаконфігурація 4d25s2.

ЦИРКУЛЯЦІЯ́ [колоо́біг] (рос.

циркуляция, круговорот; англ. circulation).

ц. атмосфе́ризагальна [колоо́біг атмосфе́ризагальний] (рос. циркуляция атмосферы общая, круговорот атмосферыобщий; англ. atmosphere circulation, general) – сукупність повітряних течій над земною поверхнею, які мають горизонтальні розміри, співмірні зматерикамита океанами, а товщину від кількох км до десятків км. Структурац. а. визначаєтьсяпросторовим розподілом атмосферного тиску, обертан-

ЧАРІВНІСТЬ́ , -ості (рос.

очарование; англ. charm) – адитивне квантове число С, що характеризує адрони або кварки. Частинки з ненульовим значенням ч. називаються чарівними частинками. У кварковій моделі адронів ч. дорівнює різниці між числами чарівних кварків і антикварків. Ч. зберігається в сильній і електромагнітній взаємодіях; у розпадах чарівних адронів, що відбуваються за рахунок слабкої взаємодії, ч. змінюється на одиницю.

ням Землі та рельєфомповерхні. Див. також фронтатмосфе́рний.

ц. ве́кторногопо́ля(рос. циркуляция векторногополя; англ. vectorfield circulation) – див. тео́ріяпо́ля.

ц. шви́дкості (рос. циркуляция скорости; англ. velocity circulation) – кінематична характеристика течії рідини або газу, яка слугує мірою завихреності течії. Подається криволінійним інтегралом по замкнутій кривій від добутку проєкції швидкості на дотичну до кривої на елемент довжини цієї кривої. Ц. ш. визначається постулатом Чаплигіна-Жуковського.

ЦУКРОМЕТР́ , -а (рос. сахариметр;

англ. saccharimeter) – поляризаційний прилад для визначення концентрації цукру в розчинах за вимірюванням кута повороту площини поляризації.

ЦУКРОМЕТРІЯ́ ́(рос. сахариметрия; англ. saccharimetry) – метод вимірювання за допомогою цукрометрів концентрації розчинів оптично активних речовин (зокрема, цукру) за величиною кута повороту площини поляризації

Чсвітла.

ЧАС, -у (рос. время; англ. time) – форма існування матерії, що виражає порядок зміни об'єктів і явищ дійсності (див. також про́стірчас).

про́стір час (рос. пространство и время; англ. spaceandtime) – див. про́-

стір.

простір́ -час де Сіттера́ (рос.

пространство-время де Ситтера; англ. deSitterspace-time) – див. простір́ .

про́стір-часКе́рра(рос. пространс- тво-времяКерра; англ. Kerr space-time)

– див. простір́ .

re lat іvіty) – час, відлічений за годинником, який рухається разом із цим тілом. У випадку рівномірного та прямолі-

нійного руху елемент власного часу dt пов'язаний з елементом "лабораторного" часу

dt (час, вимірюваний годинником, нерухомим в обраній системі відліку – "лабораторній" системі К) співвідношенням:

квантовомеханічної системи з даного в усі інші стани. Як правило, поняття ч. ж. використовують для опису квазістаціонарних станів системи, що відносно повільно розпадаютьсяпід впливом зовнішніх впливів. Часи життя збуджених атомів і молекул є важливими характеристиками рівнів енергії і пов'язані з шириною спектральних ліній. У ядерній фізиці ч. ж. пов'язаний із періодом напіврозпадута сталою розпаду. Ч. ж. змінюється в широких межах.

745

ч.загаса́ннялюмінесце́нції(рос. времязатуханиялюминесценции; англ. luminescence decay time, luminescence dampingtime) – один із найважливіших параметрів люмінесценції, час, протягом якого інтенсивність світіння зменшується

ве разів. Наявність ч. з. л. відокремлює люмінесценцію від процесів розсіяння. Ч. з. л. визначається процесами релаксації енергії в люмінесцентній речовині, залежить від часу життя збудженого стану і варіюється від 10–9 с для дозволених переходів до кількох годин для сильно заборонених переходів. Ч. з. л. залежить від зовнішніх умов.

ч.когере́нтності(рос. время когерентности; англ. coherencetime) – характерний час спадання кореляцій випромінювання. За порядком величини ч. к. дорівнює ширині функції когерент-

ності Г(t) від аргумента t, що описує часову затримку (див. також когере́нтність). Ч. к. когерентності пов'язаний з ефективною шириною спектру випромінювання Δωспіввідношеннямневи-

значеностейΔω t ³ 1.

ч.місце́вий(рос. времяместное; англ. localtime) – термін, який застосовувався Г.А. Лоренцом для вираження відносності одночасності.

ч.пове́рнення(рос. времявозврата; англ. release time, recovery time) – проміжок часу, який потрібен для повернення замкнутої системи в первісний стан. Згідно з теоремою Пуанкаре, стаціонарний рух консервативної механічної системи є квазіперіодичним, тобто після закінчення деякого проміжку часу, що називаєтьсяч. п., система повернеться з яким завгодно ступенем точності у своє первісне положення.

ч.релакса́ції (рос. время релаксации; англ. relaxation time) – характеристика процесу встановлення термодинамічної рівноваги в макроскопічній фізичній системі. За час

релаксації t відхил будь-якого параметра системи від рівноважного значення

зменшується в е разів (е – основа натуральних логарифмів). Див. також

релакса́ція.

ЧАСТИНА́ (рос. часть; англ. part, fraction, portion, proportion, quantity; island;segment;member,detail,element;

(vertex) function).

ч. верши́нна(рос. частьвершинная; англ. vertex function) – те саме, що фу́нкціяверши́нна.

ЧАСТИНКА́ (рос. частица; англ. particle; (макроскопічна) particulate;

(частина) bit).

α-части́нка(рос. α-частица; англ. α- particle) – те саме, що а́льфа-части́нка.

b-части́нки (рос. b-частицы; англ. b- particles) – те саме, що бе́та-части́нки.

y-части́нки(рос. y-частицы; англ. y- particles) – те саме, що псі-части́нки.

а́льфа-частинка́ [α-части́нка] (рос. альфа-частица, α-частица; англ. alfa [particle], α-particle,helion) – ядро 4Не, що містить 2 протони і 2 нейтрони. Маса

а.-ч. m = 4,00273 а. о. м. = 6,644×10–23 г, спін і магнітний момент дорівнюють 0. Енергія зв'язку 28,11 МеВ (7,03 МеВ на 1 нуклон).

бе́та-части́нки [b-части́нки] (рос. бета-частицы, b-частицы; англ. beta particles, b-particles) – електрони та

n ® p + %e , позитрони – при перетворен-

ні внутрішньоядерного протона в нейтрон:

p ® n + n. Тут %e і n – електронні анти-

нейтрино та нейтрино. Спіни електронів орієнтовані переважно проти напрямку вилітання з ядра, спіни позитронів – у напрямку вилітання.

Бозе́части- ́нка (рос. Бозе-частица;

англ. Bose particle) – те саме, що бозо́н.

746

іп́ сілон-части́нки [іпсіло́нії] (рос. ипсилон-частицы, ипсилонии; англ.

ypsilon particles,ypsilonium), ¡ – загальна назва групи важких мезонів зі спіном 1, що мають близькі маси ~10 ГеВ;є істинно нейтральнимичастинками. Їхня зарядова парність С = –1, просторова парність Р = –1. Із сучасної точки зору І.-ч. є складними системами, складеними з важкого b-кварка та його

антикварка b , ¡ =(b b ) (див. також

кварко́ній).

псі-части́нки[y-части́́нки] (рос. пси- частицы,y-частицы; англ. psi particles,

y-particles) – загальна назва групи нейтральних мезонів зі спіном 1 і від'є- мною внутрішньою парністю, які мають близькі властивості та значення мас, що лежать в інтервалі 3–4 ГеВ. Це істинно нейтральні частинки; їх зарядовапарність С = –1.

Фе́рмічасти- ́нка (рос. Фермичастица; англ. Fermi particle) – те саме, що ферміо́н.

ч. абсолю́тнонейтра́льна(рос. частица абсолютно нейтральная; англ. absolutelyneutralparticle) – те саме, що части́нкаістиннонейтра́льна.

ч.ве́кторна(рос. частицавекторная;

англ. vector particle) – елементарна частинка зі спіном 1 і від'ємною внутрішньою парністю, що є або квантом фундаментального векторного поля (фотон, глюон, проміжні векторні бозони), або зв'язаним станом кварка й антикварка з повним моментом імпульсу 1 (наприклад,

ρ-, j-, ω-мезони). Стани векторної частинки з ненульовою масою характеризуються трьомазначеннями проєкції спінуна який-небудь напрямок: +1, 0, –1 або спіральністю, якщо за напрямок взято напрямок імпульсу частинки (для частинок нульової маси – двома±1).

ч. майора́нівська(рос. частицамайорановская; англ. Majoranaparticle) – електрично нейтральна елементарна частинка, для якої античастинка тотожна частинці (істинно нейтральна частинка).

Усі відомі істинно нейтральні частинки мають цілий спін. На нетривіальну можливість існування ч. м. зі спіном ½ уперше вказавЕ. Майорана [E. Majorana], 1937 – т. зв. майоранівські нейтрино (експериментальноще не виявлені).

ч. псевдоскаля́рна(рос. частица псевдоскалярная; англ. pseudoscalar particle) – елементарна частинка, яка характеризується нульовим спіном і від'є- мною внутрішньою парністю (див. також

по́лескаля́рне).

ч. релятивіс́ тська(рос. частица релятивистская; англ. relativistic particle) – частинка, кінетична енергія якої ε порівнянна з енергією спокоюmc2 або більша за неї (m– маса частинки, c – швидкість світла). Швидкість ч. р. близька до швидкості світла. Якщо ε >> mc2, частинка називається ультрарелятивістською.

ч. рівнова́жна (рос. частица равновесная; англ. equilibrium particle)

– частинка, швидкість якої постійно збігається з фазовою швидкістю прискорювальної хвилі.

ч.спінорна́ (рос. частицаспинорная;

англ. spinorparticle) – частинка з напівцілим спіном (електрон, протон, кварк і

т.д.); є квантом спінорного поля.

ч.цілкови́тонейтра́льна(рос. частица абсолютно нейтральная; англ. absolutelyneutralparticle) – те саме, що части́нкаістиннонейтра́льна.

ч-нки віртуа́льні(рос. частицывиртуальные; англ. virtual particles) – кванти релятивістських хвильових полів, які беруть участь у вакуумних флуктуаціях. Із загальної квантовомеханічноїточки зору, ч. в. можнарозглядатияк частинки, що виникають у проміжних станах процесів переходу і взаємодії частинок. Вони мають ті ж квантові числа, що й звичайні реальні частинки і (формально) відрізняються від останніх тим, що для них не виконується співвідношення спеціальної теорії відносності між енергією E, імпу-

льсом p і масою m, E2 – c2p2 ¹ m2c4 (рівня-

747

ння масової поверхні). Ч. в. є переносниками взаємодій.

ч-нкиди́вні(рос. частицыстранные;

англ. strange particles) – сильновзаємодійні елементарні частинки, що мають ненульовезначення квантового числа дивності s, на відміну від частинок, для яких s =0. Відомі дивні мезони (напр., К-

мезон), дивні баріони (напр., L-, S-,

X-гіперони). Всі ч. д. нестабільні і розпадаються, причому при розпаді за рахунок сильних взаємодій сумарна дивність зберігається, а при розпаді за рахунок слабких взаимодій сумарна дивність змінюється на 1.

ч-нки елементарні (рос. частицы элементарные; англ. elementary particles)

– найменші відомі нам частинки матерії. Відомі ч. е. зазвичай ділять у порядку зростання маси спокою на фотон і такі три основні групи: лептони, мезони, баріони. Лептони (напр., електрон, позитрон) беруть участь лише в електромагнітних і слабких взаємодіях і мають лептонний заряд, мезони і баріони – в усіх трьох типах взаємодій – сильній взаємодії, електромагнітній взаємодії і слабкій взаємодії. Баріони (напр., протон, нейтрон і їх античастинки) мають баріонний заряд, для мезонів обидва заряди дорівнюють нулю.

ч-нкиіс́ тиннонейтра́льні[части́нки

цілкови́то нейтра́льні,части́нкиабсолю́тно нейтра́льні] (рос. частицы

истинно нейтральные, частицы абсолютнонейтральные; англ. truly neutral particles, absolutely neutral particles) – елементарні частинки (або системи з елементарних частинок), які є тотожними своїм античастинкам (антисистемам). У ч. і. н. значення всіх квантових чисел, що змінюють знак при зарядовому спряженні, тобто при переході від частинки до античастинки (електричного заряду і магнітного моменту, баріонного і лептонного чисел, дивності, чарівності та ін.), дорівнюють нулю. Прикладами ч. і. н.

можуть слугувати такі адрони: p0-, h-, j-

мезони, ψ- і ϒ-частинки; згідно з сучасними уявленнями всі вони є системами, складеними з кварків і антикварків одного типу. Інший приклад істинно нейтральної системи – позитроній (е+е). Єдиною ч. і. н., що не має складеної природи, у даний час вважаєтьсяфотон.

ч-нки однодоме́нні(рос. частицы однодоменные; англ. single-domain particles) – феро-, ферита слабкоферомагнітні частинки малих розмірів (менше критичного), у яких утворення магнітної доменної структури невигідне енергетично. Це пов'язано з тим, що починаючи з деякого критичного розміру зразка rc, виграш в енергії, пов'язаний зі зменшенням магнітостатичної енергії зразка, стає меншим програшу в енергії, пов'язаного з утворенням доменних стінок. Величину rc називають критичним розміром однодоменності (Я.І. Френкель і Я.Г. Дорфман, 1930).

ч-нки резона́нсні(рос. частицы резонансные; англ. resonanceparticles) – те саме, що резона́нси.

ч-нки чарів́ ні (рос. частицы очарованные; англ. charmedparticles) – родинаадронів, які мають квантовечисло чарівність. Ч. ч. мають у своєму складі відносно важкі с-кварки з електричним зарядом + 2/3. Маса складового (конституентного) с-кварка приблизно 1,5 ГеВ, так що характернамаса ч. ч. ~ 2 ГеВ. Ч. ч. мають визначені значення дивності та ізотопічного спіну, що залежать від їхнього кваркового складу. Найлегші чарівні мезони розпадаються тільки в результаті слабкої взаємодії і живуть відносно довго (10–13 с). Експериментальне відкриття ч. ч. є тріумфом теорії (особливо кваркової моделі адронів).

ЧАСТКА́ (рос. доля; англ. fraction, part,quantity,proportion).

ч. моля́рна(рос. доля молярная; англ. mol(ar) fraction,molefraction,mole fraction) – те саме, що частка́ мольна́ .

748

ч. мо́льна[ча́стка моля́рна] (рос. доля мольная, доля молярная; англ. moleratio,molefraction,mol(ar) fraction, molefraction) – відношення кількості молів даної розчиненої речовини до суми молів усіх розчинених речовин і розчинника.

ЧАСТОТА́, мн. часто́ти (рос. частота; англ. frequency,rate).

ч.гіромагніт́ на[частота́циклотро́н- на] (рос. частотагиромагнитная,частота циклотронная; англ. gyromagnetic frequency,cyclotronfrequency) – частота обертання вільної зарядженої частинки (електрона, позитрона, йона, ...) у сталому однорідному магнітному полі B. Зарядженачастинка в магнітному полі рухається по гвинтовій лінії, рівномірно зміщуючись уздовж магнітного поля й обертаючись по колу в площині, ортогональній магнітному полю. Залежно від величини магнітного поля, ч. г. змінюється в широких межах. При релятивістському русі ч. г. визначаєтьсяповною масою частинки і, отже, залежить від швидкості (див. також тео́ріявідно́- сності).

частота́-носій́(рос. частотанесущая, частотанесущей; англ. carrier frequency)

– те саме, що частота́носій́на.

ч. носій́на [частота́-носій́ ,носій́на, носій́ка] (рос. частотанесущая,частота несущей; англ. carrier frequency) – частота гармонічного носійногоколивання.

ч. пла́змова(рос. частота плазменная; англ. plasma frequency) – частота ленгмюрівських коливань, які називаються також плазмовими коливаннями та поздовжніми (k||E) коливаннями

просторового заряду p 4 ne2 / me , n

– густина, e і me – заряді маса електрона, k – хвильовий вектор, E – електричне поле, викликанерозділеннямзарядів.

ч. проміжна́(рос. частотапромежуточная; англ. intermediatefrequency) – фіксованачастота коливань, одержуванав результаті перетворення частоти сигналу,

прийнятого супергетеродинним приймачем.

ч. просторо́ва (рос. частота пространственная; англ. space frequency, spatial frequency) – аналог звичайної частоти при заданні фізичної величини у вигляді функції не часу, а координати; має розмірність см–1.

ч.циклотро́нна(рос. частотациклотронная; англ. cyclotronfrequency) – те саме, щочастота́гіромагніт́ на.

ч-ти бокові́(рос. частоты боковые;

англ. side frequencies, adjacent frequencies) – частоти спектру модульованого коливання, які лежать по обидва боки від носійної частоти ω0. У випадку амплітудної модуляції гармоні-

чне коливання модулювальної частоти Ω утворює дві ч. б.

ω0 ± Ω. Верхня смуга є спектром модулювального сигналу, який проте зміщений на ω 0 в область високих частот і

який займає інтервалвід ω0 + Ω1 до ω0 +

Ω2, нижня смуга – обернений спектр, зміщений на ω0 в область високих частот і

розташованийу діапазоні від ω0 – Ω2 до ω0

– Ω1; нижня смуга є дзеркальним відображеннямверхньої відносно ω0. Присинусоїдній частотній модуляції утворюються 2 смуги ч. б., кожнамістить, окрім ч.

б. ω0 ± Ω, додаткові ч. б. ω0 ± kΩ, які відповідають гармонікам модулювальної ча-

стоти kΩ при k = 2, 3, ….

ч-ти групові́ (рос. частоты групповые; англ. group frequencies) – те саме, що частоти́ характеристи́чні.

ч-ти надвисо́кі[НВЧ] (рос. частоты сверхвысокие, СВЧ; англ. superhigh

frequencies, microwave frequencies) – областьнайвищих частот, які застосовуються у радіоелектроніці (300 МГц – 300

ГГц).

ч-ти характеристи́чні [часто́ти групові́] (рос. частоты характеристические, частоты групповые; англ. characteristic frequencies, group frequencies) – частоти коливального спектру, які мало змінюються для ряду

749

молекул, що містять одну й ту ж хімічну групу. Ч. х. характеризують саме цю спільну для ряду хімічну групу – як правило, вони є частотами стійких характеристичних коливань. Ч. х. слугують для якісного дослідження будови молекул, в окремих випадках – і для кількісного аналізу складу сумішей (за співвідношенням інтенсивностей різних ч. х.), а також для вимірювання швидкостей процесів (за зміною інтенсивностей ч. х. із часом).

ЧАСТОТОМІР́, -а [герцме́тр] (рос. частотомер, герцметр; англ. frequency counter, frequency indicator, frequency

(-indicating) meter) – приладдля вимірювання частот періодичних процесів. Застосовуються хвилеміри, тахометри, логометри та ін.

ЧИСЛЕННЯ́ (рос. исчисление; англ. calculus,computation).

ч. варіацій́ не(рос. исчислениевариационное; англ. calculus of variations, variationalcalculus) – розділ математики, що узагальнює елементарну теорію екстремуму функцій. У ч. в. мова йде про екстремуми функціоналів – величин, які залежатьвід вибору однієї чи декількох функцій f1, … fm, що відіграють для функціонала F[f1, … fm] роль аргументів. Одну з перших задач ч. в. сформулював Й. Бернуллі [J. Bernoullі], 1696, остаточно ч. в. сформувалося у 18 ст. завдяки роботам Л. Ейлера (Л. Ойлера) [L. Euler]. Фактично всі закони, які формулюються зазвичай у локальному диференціальному вигляді, можна сформулювати варіаційною мовою.

ч. опера́торне(рос. исчисление операторное; англ. operator calculus) – те саме, що чи́сленняоперацій́ не.

ч.операцій́ не[чи́сленняопера́торне] (рос. исчисление операционное, исчисление операторное; англ. operational calculus,operatorcalculus) – сукупність методів застосовного математичного аналізу, що дозволяють дуже простим

шляхом отримати розв'язок деяких типів рівнянь (і їхніх систем). В основі операційного числення лежить ідея заміни досліджуваних функцій (оригіналів) деякими іншими функціями (зображеннями), одержуваними з перших за певними правилами (напр., перетворенням Лапласа).

ЧИСЛО́(рос. число; англ. number, value,figure;(обч.) numeral;(кількість) count).

М-число́(рос. М-число; англ. Mach (number), compressibility number) – те саме, що число́Ма́ха.

ч. А́ббе(рос. числоАббе; англ. Abbe number,Abbevalue) – величина, яка характеризує дисперсію оптичного скла. Ч. А. (позначається n) визначається за

показники заламу скла відповідно для

жовтої лінії D натрію (l = 589,3 нм), синьої F лінії водню (l = 486,1 нм) та

рний лінійний розмір, n – коефіцієнт кінематичної в'язкості, ρ і ρ1 – густина середовищав двох точках, g – прискорення вільного падіння. Якщо зміна густини викликаназміною температуриΔТ, то (ρ – ρ1)/ρ1 =b × T (b – коефіцієнт об'ємного розширення), і ч. А. перетворюється на число Грасхофа.

750

ч. баріо́нне[заря́дбаріо́нний] (рос. число барионное, заряд барионный;

англ. baryon number, baryon charge), В –

характеристикачастинок (і систем частинок), яка відображає встановлений на досліді закон збереження"важких" частинок – баріонів. Поняття "ч. б." введене в

1938 Е. Штюкельбергом для пояснення стабільності протона, оскільки закони збереженняенергії-імпульсу, моменту кількості руху та електричного заряду не можуть "заборонити" можливості розпаду протона на легші частинки чи аннігіляцію протонів у ядрі. Усі частинки, що спостерігаються у вільному стані, мають цілі ч. б., тобто кратні ч. б. протона. Складовим адронів – кваркам – приписують дробові ч. б., що дорівнюють 1/3. У деяких моделях т. зв. великого об'єднання слабкої, електромагнітної та сильної взаємодій передбачається можливість порушення закону збереження ч. б. і, отже, можливість розпаду протона або осциляції нейтрона. Існують гіпотези про те, що баріонна асиметрія Всесвіту може бути поясненанестабільністю протона.

ч. Біо́(рос. число Био; англ. Biot number) – один із критеріїв подібності стаціонарного процесу теплообміну між нагрітим чи охолодженим тілом і навколишнім середовищем. Названий за ім'ям Ж.Б.Біо [J.B. Bіot]. Ч. Б. характеризує співвідношення між перепадом

температури dТ = Т2 – Т1, де Т1, Т2 – температури в двох точках тіла, що перебуваютьна характерній відстані l одна від одної, та температурним напором Т = Тw – Та (Тw – температураповерхні тіла, Та

– температура навколишнього середови-

ща). Ч. Б. Bі = al/l, де a – коефіцієнт тепловіддачі від поверхні тіла внавколишнє

середовище(або навпаки), l – коефіцієнт теплопровідності тіла. Ч. Б. – відношення

термічного опору стінкиl/l до термічно-

го опору передачі тепла на поверхні 1/a. Для геометрично подібних тіл однаковість ч. Б. визначаєподібність розподілів температури (температурних