Справочники / Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики

функція В(s, t) = М[Х(s) –МХ(s)][Х(t) –

МХ(t)]*, {s, t} Î Т (тут МХ(t) – перший момент процесу, * означає комплексне спряження; припускається, що М

êХ(t)ê2<¥).

ф.Лагра́нжа[потенціа́лкінети́чний] (рос. функция Лагранжа, потенциал кинетический; англ. Lagrangian (f.), Lagrange function, kinetic potential) –

характеристична функція L(qі, q&i , t) ме-

ханічної системи, виражена через узагальнені координатиqі, узагальнені швид-

кості q&i і час t. У найпростішому випадку

консервативної системи ф. Л. дорівнює різниці між кінетичною Т і потенціальною П енергіями системи, виражени-

ми через qі і q&i , тобто L = Т(qі, q&i , t) – П(qі).

ф. Ланжеве́на(рос. функция Ланжевена; англ. Langevin function) –

L(x) = cthx – x−1; являє собою больцманівське статистичнесереднєвеличини соsq,

де q – кут між вектором магнітного моменту т або електричного дипольного моменту р і зовнішнім полем (магнітним Н або електричним Е).

L(x) = cos =

=ехр(хcosq)cosqdW*[ ехр(хcosq)dW]−1,

дех = – V/kТ, V = – mН(або V = – pЕ) – потенціальна енергія, Т – температура,

dW =sіnqdqdj – елемент просторового кута.

ф. Ма́єра(рос. функция Майера; англ. Mayerfunction) – функція

fіk = exp[–b U(rіk)] – 1,

деb = 1/(kT), T – температура, U (rіk) = U (|rі – rk|)–

потенціальна енергія взаємодії молекул. Ф. М. застосовують у теорії класичних неідеальних газів малої густини при розкладі конфігураційного інтеграла за ступенями малої густини.

ф.меромо́рфна[функція́ дробува́та] (рос. функция мероморфная; англ. meromorphicfunction,all-polefunction)

721

distributionfunction) – матриця густини в змішаному координатно-імпульсному представленні, запропонованому Ю. Вігнером [E. Wіgner] у 1932. Ф. р. В. не є густиною ймовірності, тому що може бути від'ємною. Подібні матриці густини іноді називають"квазіймовірностями". Ф. р. В. пов'язана з матрицею густини в

координатному представленні співвідношенням

f(x, p, t) =

= (2ph)–3N ρN(x– x/2, x+ x/2, t)exp{іh– 1(px)]dx,

де x = (x,…xN), x = (x,…ξN) – 3N-вимірні вектори. Ф. р.В. використовуютьдля опису квантовомеханічних станів системи багатьох частинок, близьких до класичних станів, для доказу граничного переходу від квантовомеханічного опису до класичного.

ф.розпо́ділуМа́ксвелла–Бо́льцмана [розпо́діл Бо́льцмана] (рос. функция

распределения Максвелла–Больцмана, распределение Больцмана; англ.

Maxwell–Boltzmann distribution function, Boltzmanndistribution) – функція, що визначає кількість частинок

dN(υ, r) іде-ального газу, компоненти швидкості υ і координатиr яких лежатьв інтервалах від υ, r до υ + dυ, r + dr від-

хімічний потенціал, T – температура, k – стала Больцмана, ε = mυ2/2 + U(r) –

енергія [m– маса частинки, υ – абсолютна величина швидкості і U(r) – потенціальнаенергія, що залежитьвід положення частинки впросторі].

ф. розсію́ вання[функція́ дисипати́- вна] (рос. функциярассеивания,функция диссипативная; англ. dispersion function,dissipativefunction) – функція, яка вводиться для врахування впливу сил в'язкого тертя на рух механічної системи і характеризує ступінь спадання механічної енергії цієї системи, а також взагалі для врахування переходу енергії впорядкованого рухув енергію невпорядкованогоруху,має розмірність потужності.

ф. силова́(рос. функция силовая; англ. forcingfunction,potentialfunction)

722

інваріантних імпульсних змінних, які визначають непружну взаємодію g-кванта або W+-, Z0- бозонів з адронами; входить у вираз для Фур'є-образу корелятора двох векторних струмів в адронному стані з 4-

імпульсом.

ф. структурна́ випадкового процесу (рос. функцияструктурная

случайного процесса; англ. structure function o f a stochastіc process) – кореляція приростів випад-

кового процесу на двох проміжках часу. Іноді ф. с. називають тільки дисперсію

приростів випадкового процесу.

ф. твірна́[генератриса́ ] послі-

довності l0, l1, …, ln, … ( числово ї або функціональної) (рос.

функция производящая [генератриса]

последовательности l0, l1, …, ln, … ( числовой или функциональной); англ. generatingfunction [generatrix, generator, course-of-value function] o f a numeral o r f unctі-

onal sequence l0, l1, …, ln, …) – функція f (t)λ n tn ; степеневий ряд

n 0

передбачаєтьсязбіжним хоча б для одно-

гоt ¹ 0.

ф.теплова́(рос. функциятепловая; англ. heatfunction) – див. ентальпія́.

ф. то́ку(рос. функция тока; англ. flow function) – функція координат

y(x,y) у плоскій задачі гідродинаміки нестисливої рідини, похідні якої за координатамипов'язані з проєкціями u, v

співвідношеннями u=¶y/¶y, v=−¶y/¶x. Родина кривих

y = const являє собою лінії току. Величи-

наy може бути визначенадля даної лінії току як секундна об'ємна витратарідини в плоскому її русі через трубку току, обмежену даною лінією току та деякою

нульовою, для якої можна прийняти y = const.

ф.узага́льнена(рос. функцияобобщённая; англ. generalizedfunction,ideal function) – математичне поняття, яке узагальнює класичне поняття функції. Поняття ф. у. дає можливість виразити в математично коректній формі такі ідеалізовані поняття, як густина матеріальної точки, точкового заряду, точкового диполя, інтенсивність миттєвого джерелата ін. Формально ф. у. визначається як лінійний неперервний функціонал над тим чи іншим векторним простором достатньо "гарних" (основних) функцій.

ф. хвильова́ (рос. функция волновая; англ. wave function, psi function) – комплекснафункція, що описує стан квантовомеханічної системи. Квадрат модуля ф. х. дорівнює густині ймовірності того, що фізичні величини, за допомогою яких задано стан системи, набувають певних значень (чи знаходяться у певному інтервалі значень). Історично назва"ф. х." виниклавзв'язку з тим, що рівняння, яке визначаєцю функцію (рівняння Шредінгера), має вигляд хвильового рівняння. (див. також ве́ктор ста́ну).

ф. ціл́ а(рос. функция целая; англ. integerfunction,entirefunction) – функція, аналітична в усій площині комплексної змінної (див. також фу́нкції аналіти́чні). Прикладами ф. ц. є функції sіnz, cosz, алгебричний поліном a0+a1z+...+anzn.

723

D-функції́ (рос. D-функции; англ. D- functions) – те саме, що фу́нкціїВі́гнера.

функції́ Бло́ха(рос. функции Блоха; англ. Bloch functions) – див. у ст. теоре́- маБло́ха,електро́нибло́хівські.

функції́ Ве́бера(рос. функции Вебера; англ. Weberfunctions) – те саме, що фу́нкціїпараболіч́ ногоцилі́ндра.

функції́ Віѓ нера[D-функції́ , функції́

кульові́узага́льнені,функції́ сфери́чні узага́льнені] (рос. функции Вигнера, D-

функции, функции шаровые обобщённые, функции сферические обобщённые; англ. Wignerfunctions,D-functions, generalized spherical functions) – функції

'jm (Dˆ j j )m Dmm'j ( , , ) jm' , (j, m, m'–

одночасно ціліm'або напівцілі числа, причомуj ³ 0, m, m'= – j, –j + 1, …, j)... Фу-

розв'язки рівняння Ll = kl, причому l – одне звласних значеньоператораL.

функції́ Е́йрі (рос. функции Эйри;

англ. Airy functions) – функції, які є розв'язками диференціального рівняння 2-го порядку: W'' – zW=0, де z – незалеж-

на змінна. Ф. Е. виражаютьсячерезфункції Бесселяіндексаν=±1/3

називають модулем). До такої функції призводить, наприклад, задача про математичний маятник.

функції́ інтегра́льні(рос. функции интегральные; англ. integralfunctions) – декілька пов'язаних між собою спеціальних функцій (інтегральні експоненти, синус, косинус, логарифм, інтеграли імовірності і Френеля), які входять до розв'язку диференціального рівняння гіпергеометричного типу: σ(z)y״ = τ(z)y′ + λy = 0, де σ(z) і τ(z) – поліноми не вище 2-го і 1-го ступеню відповідно. Ф. і. вперше введені Л. Ейлером (Л. Ойлером) [L. Euler] у 1768 р.

функції́ кульові́[функції́ сфери́чні] (рос. функции шаровые, функции сферические; англ. spherical functions) –

724

фізичні явища в просторових областях, обмежених сферичною поверхнею, і застосовуються для розв'язання задач зі сферичною симетрією.

функції́ кульові́векторні́ (рос. функции шаровые векторные; англ. vector spherical functions) – те саме, що ве-́

ктори кульові́.

функції́ кульові́спіно́рні(рос. функции шаровые спинорные; англ. spinor spherical functions) – те саме, що спіно́ри кульові́.

функції́ кульові́ узага́льнені(рос.

функции шаровые обобщённые; англ.

generalized spherical functions) – те саме, що фу́нкціїВігнера́ .

функції́ Лаге́рра(рос. функции Лагерра; англ. Laguerrefunctions) – функції, що є розв'язкамирівняння

xf'' + (α + 1 – x)f' +nf=0,

де α, n – довільні параметри. Якщо n – ціле додатнєчисло, ф. Л. вироджуютьсяв поліноми Лагерра Lna(x) (див. також

поліно́миортогона́льні). У загальному випадку ф. Л. виражаються через виродженугіпергеометричну функцію

Lna(x) =

= Ф(– n, α + 1, x)Г(α + n+1)/[n!Г(α + 1)].

функції́ Лежа́ндра(рос. функции Лежандра; англ. Legendre functions, spheroidal harmonics) – функції, що є розв'язками диференціального рівняння Лежандра(1– х2)f'' – 2xf'+ [ν(ν + 1)– μ2/(1

– х2)]f = 0, деμ і ν – довільні параметри.

Якщоν – ціле позитивне число,μ = 0, ф. Л. вироджуються в поліноми Лежандра. При цілих μ, ν і – ν ≤ μ ≤ ν одержуємо приєднані поліноми Лежандра (див. також поліно́миортогона́льні). У загальному випадку вводять ф. Л. першого та другого роду, що виражаються через гіпергеометричну функцію.

функції́ ма́йжеперіоди́чні(рос. функции почти периодические; англ. almostperiodicfunctions) – функції, що відтворюють свої значення з будь-якою точ-ністю через інтервал, який залежить від заданої точності. Характерним прикладом майжеперіодичної функції є функція

functions of parabolic cylinder, Weber functions) – функції, що задовольняють

рівняння u'' + (–z2/4 + ν + Ѕ)u = 0, яке після заміни u(z) = exp(–z2/4) y(ξ), z= ξ 21/2 переходить у р івняння Е рм іта y '' – 2ξy' + 2ν y = 0, де ν – комплексний

параметр. Нехай Hν (ξ) – розв'язок цього рівняння. Ф. п. ц.дорівнює

725

окремі класи функцій, що виникають зазвичай при розв'язуванні диференціальних рівнянь. Найчастіше зустрічаються гама-функції (див. також інтеграли́ Ейлера́ ), ортогональні поліноми, сферичні функції, циліндричні функції, гіпергеометричні функції, інтегральні функції, функції Матьє, еліптичні функ-

ції та ін.

функції́ спін́ ові (рос. функции спиновые; англ. spin functions) – власні функції оператора квадрата спіну s2, що визна-

ХАРАКТЕРИ́СТИКА (рос. характеристика; англ. char(acteristic), feature, qualification; (якісна) attribute; (аеродин.; міцності) property; (поляризаційна) pattern; (параметр) parameter; (графік) char(acteristic), characteristic curve,curve,perfomancediagram;(залежність) behavio(u)r, response;(робоча) performance, quality; (опис) characterization, description; (горіння; машини; стійкості) quality; (об'єкта) signature; (змішувальна; електрична; за тиском) rating).

х.ампліту́дна[характери́стикапереда́чі, характери́стикапередава́льна] (рос. характеристикаамплитудная,характеристикапередаточная; англ. gain curve, gain(-transfer) characteristic) – залежність амплітудиАвих сигналу на виході пристрою від амплітуди Авх на його вході.

х. ампліту́дно-часто́тна, АЧХ[характери́стикачасто́тна] (рос. характе-

ристика амплитудно-частотная, АЧХ, характеристика частотная; англ. frequency response, amplitude-response curve, frequency-response curve, frequency behavio(u)r, frequency(- response) characteristic, response characteristic, responsecurve) – залежність амплітуди коливанняна виході пристрою від частоти вхідного гармонічного сигналу. Вимірюється при зміні частоти сталого за амплітудою вхідного сигналу. Для негармонічного вхідного визнаку АЧХ показує, як передаються його окремі гармонічні складові, і дозволяє оцінити спотвореннянняйого спектру.

х. во́льт-ампе́рна, ВАХ(рос. характеристика вольт-амперная, ВАХ; англ. voltage-current characteristic,

727

current-voltage characteristic, current- voltagecurve,E-I characteristic,currentvoltagediagram, volt-amps diagram) – залежність струму від прикладеної до елементаелектричного кола напруги або залежність спаду напруги на елементі електричного кола від струму, що протікає через нього. Якщо опір елемента не залежитьвід струму, то ВАХ – пряма лінія, що проходить через початок координат (закон Ома). На ВАХ може виникнути спаднаділянказвід'ємним диференціальним опором (ВАХ N-подібно- го і S-подібного типів, див. також діо́д Га́нна, шнурува́ннястру́му). ВАХ розряду в газі залежитьвід тиску і роду газу, матеріалу катода, величини міжелектродної відстані і т.д.

х. електро́нноїла́мпидинаміч́ на (рос. характеристика электронной лампы динамическая; англ. radio tube dynamic response, electronic valve dynamic response, electronic tube dynamic response, radio tube dynamic characteristic, radio tube load characteristic, electronic valve dynamic characteristic, electronic valve load characteristic, electronic tube dynamic characteristic, electronic tube load characteristic, radio tube behavio(u)ral data,electronicvalvebehavio(u)ral data, electronic tube behavio(u)ral data) – графік залежності анодного струму від напруги на сітці (або аноді) за наявності в анодному коліопору навантаження.

х. передава́льна(рос. характеристика передаточная; англ. gain-transfer characteristic) – те саме, що характери́- стикаампліту́дна.

х. переда́чі(рос. характеристика передаточная; англ. gain-transfer

characteristic) – те саме, що характери́- стикаампліту́дна.

х. перехідна́(рос. характеристика переходная; англ. transientcharacteristic, transient response, transient performance, indicial admittance, transfer characteristic, step response, unit-stepresponse) – функція, яка описує зміни в лінійній системі, що виникають під зовнішнім впливом, який має вигляд миттєвого стрибка від нуля до деякої сталої величини (прийнятої за одиницю).

х. спадна́ (рос. характеристика падающая; англ. falling characteristic, sloping characteristic, dropping characteristic, drooping characteristic) – характеристика, в якій зростання однієї з величин, що визначають стан пристрою, відповідаєзменшеннюіншої.

х. фа́зова[характери́стикафа́зо(во-) часто́тна] (рос. характеристика фазовая, характеристика фазо(во-)частот- ная; англ. phase performance, phase response, phase (-response) characteristic, phasetransfer function) – залежністьфазового зсуву, що вноситься лінійною системою передачі сигналів, від частоти гармонічного сигналу. Поряд із амплітудно-частотною характеристикою, х. ф. визначає частотні властивості лінійної системи передачі визнаків.

х. фа́зо(во-)часто́тна(рос. характе- ристикафазо(во-)частотная; англ. phase performance, phase response, phase (-response) characteristic, phasetransfer function) – те саме, що характери́стика фа́зова.

х.часто́тна(рос. характеристикачастотная; англ. frequency response, frequency behavio(u)r, amplitude- responsecurve,frequency-responsecurve, frequency(-response) characteristic, responsecharacteristic,responsecurve) – те саме, що характери́стикаампліту́- дно-часто́тна.

ХАРАКТРО́Н, -а (рос. характрон; англ. charactron) – див. тру́бказнакодрукува́́льна.

ХВИЛЕВІД́, -ода (рос. волновод; англ. waveguide, guide, duct, pipe) – штучний або природний канал, здатний підтримувати хвилі, що поширюються уздовж нього, поля яких зосереджені всередині канала чи в суміжній з ним області. Розрізняютьекрановані х., відкриті х., квазіоптичні х. Основна властивість х. – існуваннявньому дискретногонабору нормальних хвиль (мод), що поширюються зі своїми фазовими та груповими швидкостями.

х. акусти́чний (рос. волновод акустический; англ. acousticwaveguide)

– ділянка середовища, обмежена в одному чи двох напрямках стінками або іншими середовищами, у результаті чого усувається чи зменшується розбіжність хвиль у сторони, тому поширення звуку вздовж ділянки відбувається з меншим ослабленням, ніж у необмеженому однорідному середовищі. Штучніх. а. – зазвичай труби, обмежені звуконепроникними стінками. Природні х. а. – зазвичай шари середовища.

х.атмосфе́рний(рос. волноводатмосферный; англ. atmosphericduct, radio duct) – шар атмосфери поблизу поверхні Землі, що має здатність каналізувати електромагнітні хвилі внаслідок рефракції. Завдяки цьому можливепоширення радіохвиль на значні відстані шляхом їхнього послідовного відбивання від меж хвилевода. Х. а. з'являється в результаті утворення т.зв. інверсійного шару з аномальним розподілом температури, вологості, а отже, і показника заламу по вертикалі. Заобрійне поширення радіохвиль в атмосферному хвилеводі спостерігається в багатьох районах земної кулі, причому найчастіше х. а. виникають поблизу морської поверхні в умовах натікання на неї сухого повітря. Х. а. утворюються переважно на санти-

метрових хвилях. Існують приземні та підняті атмосферні хвилеводи.

х. діелектри́чний(рос. волноводдиэлектрический; англ. dielectric waveguide) – стерженьіз діелектрикаабо канал усередині діелектричного середовища, вздовж яких можуть поширюватися електромагнітні хвилі,що спрямовуються цими каналами. Х. д. оптичного діапазону одержали назву світловодів (див. також о́птикаволоко́нна). Механізм каналізації електромагнітних хвиль у х. д. пов'язаний із явищем повного внутрішнього відбивання. В ідеальному х. д. (без втрат) на будь-якій фіксованій частоті ω може поширюватися лише скінченна кількість хвилевідних мод, що переносять скінченний потік енергіїуздовжхвилевода.

х. іоносфе́рний(х. йоносфе́рний) (рос. волновод ионосферный; англ. ionosphericduct) – область простору між поверхнею Землі та йоносферою, всередині якої відбувається локалізація радіохвиль. Поряд із х. і., нижньою межею якого слугує поверхня Землі, існують підняті х. й. Локалізація радіохвиль у таких х. і. здійснюється як за рахунок немонотонного розподілу йоносферної плазми за висотою, так і за рахунок сферичності Землі.

х. метале́вий(рос. волноводметаллический; англ. metalwaveguide) – циліндрична або вигнута труба, всередині якої можуть поширюватися електромагнітні хвилі. Механізм поширення хвиль у х. м. зумовлений їхнім багаторазовим відбиванням від стінок. Хвилевідні моди (типи хвиль, що відрізняються структурою електромагнітного поля і частотою) знаходять, розв'язуючи рівняння Максвелла при відповідних межових умовах. Х. м. слугують фідерними пристроями в радіолокаційних та інших системах, тобто використовуються для передачі сигналу.

х. опти́чний(рос. волноводоптический; англ. lightguide, light guide, optic(al) guide) – див. світлові́д.

729

х. пла́змовий(рос. волновод плазменный; англ. plasma waveguide) – штучне або природнеплазмовеутворення з неоднорідним профілем діелектричної проникності, один із розмірів якого значно більший за інші. Х. п. – різновид діелектричного хвилевода. Х. п. використовують для транспортування електромагнітної енергії вплазмі.

ХВИ́ЛЯ (рос. волна; англ. wave,sea)

– зміна деякоїсукупності фізичних величин (полів), здатна переміщуватися (поширюватися), віддаляючись від місця її виникнення, чи коливатися всередині обмежених областей простору. У сучасному розумінніпоняття х. настільки широке та багатозначне, що фактично неможливо вказати жодної ознаки, загальної для усіх видів рухів і процесів, які належать до хвильових. У реальній речовині поширення х. супроводжується втратами (дисипацією) енергії за рахунок її переходу втепло. У загальному випадку хвилі не обов'язково пов'язані з наявністю речовини. Електромагнітні хвилі у вакуумі є взаємозалежними змінами електричних і магнітних полів, а гравітаційні хвилі є змінами геометріїпростору-часу. Можливі усамітнені хвилі у вигляді локалізованих у просторі імпульсних збурень (вибухові хвилі, нервовий імпульс і т.п.).

х. біжна́(рос. волна бегущая; англ. running wave, roll wave, travel(l)ing wave, Progressivewave) – те саме, що хви́лярухо́ма.

х. вибухо́ва(рос. волна взрывная;

англ. blastwave) – породжений вибухом рух середовища. Внаслідок швидкого протікання хімічного перетворення продукти вибуху під час останнього не встигаютьрозширюватися, безпосередньо після вибуху мають високу температуру і перебуваютьпід високим тиском, що передається речовині довкола вогнищавибуху. У кожен момент часу стискується лише певний об'єм, поза яким середовище не збурене, причому стиснення передається від шару до шару – виникає вибухова хви-

ля. Стрибкоподібна зміна стану речовини на фронті х. в.(ударнахвиля) поширюється з надзвуковою швидкістю. Характеристики х. в.(швидкість переміщенняфронту, тиск і температурасередовища)можуть бути знайдені методамигазової динаміки (для газів) або методамитеоріїподібності (для рідких і твердих тіл). На великих відстанях від місця вибуху х. в. вироджуєтьсяв звукову (пружну) хвилю.

х. зворо́тна (рос. волна обратная; англ. back(ward) wave, return wave, reverse-travel(l)ing wave) – хвиля з протилежно спрямованими фазовою та груповою швидкостями.

х. земна́(рос. волна земная; англ. surfacewave) – радіохвиля, яка поширюється в однорідній атмосфері поблизу поверхні Землі. В її формуванні важливу роль відіграє область поверхні Землі, істотна для відбивання. Це область перших зон Френеля, які утворюються при перетині з поверхнею Землі еліпсоїдів обертання (із загальними фокусами в точках випромінювання А та прийому В), що визначаються рівнянням k(r+ρ) = k+mπ/2(R – відстаньміж A і B; r і ρ – відстані від A і B до поточноїточки; k=2π/λ, λ – довжинахвилі, m= 1, 2, …). Для х. з. можна виділити три основні області: область прямої видимості, область поблизу обрію та область глибокої тіні, де поширення радіохвиль можливетільки за рахунок дифракції. Х. з. забезпечує заобрійне поширення радіохвиль довгохвильового діапазону.

х. нерухо́ма(рос. волна стоячая; англ. coincident wave, conjunctional wave,standingwave,stationarywave) – те саме, що хви́лястійна́.

х. парціа́льна(рос. волна парциальная; англ. subwave; від середньовічнолат. partіtlіs – частковий) – хвиля з певним орбітальним (кутовим) моментом l. Значенням l = 0,1, 2,… відповідаютьS-,

P-, D-хвилі і т.д., див. також розсія́ ння мікрочасти́нок.

х. пло́ска(рос. волнаплоская; англ. planewave,planemode) – хвиля, в якій

730

усім точкам, що лежатьу будь-якій площині, перпендикулярній до напрямку її поширення, в коженмомент відповідають однакові зміщення та швидкості частинок середовища (для механічних хвиль) або однакові напруженості електричних і магнітних полів (для електромагнітних хвиль), тобто усі величини, що характеризують плоску хвилю, є функціями часу і лише однієї координати, наприкладx, якщо вісь x збігається з напрямком поширення хвилі.

х. поздо́вжня(рос. волна продольная; англ. longitudinal wave, dilatational wave) – хвиля, у якої векторна величина, що її характеризує, (наприклад, для гармонічних хвиль – векторна амплітуда) колінеарна напрямку поширення (для гармонічних хвиль

– хвильовому вектору). До поздовжніх хвиль зазвичай відносять звукові хвилі в газах, рідинах та ізотропних твердих тілах, ленгмюрівські хвилі в плазмі й інші хвилі, де коливання частинок можуть відбуватися тільки вздовж хвильового вектора.

х.попере́чна(рос. волнапоперечная; англ. crosswave,transversewave;(геоф.)

S-wave) – хвиля, у якої векторнавеличина, що її характеризує, лежитьу площині, перпендикулярній напрямку поширення хвилі(для гармонічних хвиль – хвильовомувектору k).

х. проста́(рос. волнапростая; англ. simple wave) – хвиля, кожна точка профілю якої поширюється зі сталою швидкістю u, яка залежить від значення хвильового поля ψ у цій точці.Одновимірна проста хвиля описується виразом ψ = F[x – u(ψ)t], де F – деякафункція, яка визначаєтьсяпочатковою умовою.

х. Рімана́ (рос. волна Римана; англ.

Riemannian wave) – нелінійна хвиля в

гіперболічних системах вигляду

n

(vі)t + aіj(vk)(vj)x+bі(vk) = 0,

j 1

де vі – набір n дійсних змінних; коефіцієнти aіj і bі можуть не тільки залежати від