Справочники / Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики

т. випаровування́ (рос. теплота испарения; англ. heat of evaporation, heat of vaporization) – те саме, що тепло-

та́пароутворення́ .

т. пароутворення́ [теплота́випаро́- вування] (рос. теплота парообразования, теплота испарения; англ. heat of evaporation, heat of vaporization) – кількість тепла, яку необхідно надати речовині при температурі насичення пари, щоб повністю перетворити її на пару. Див. також пароутворення́ . Т. п. витрачається на руйнування міжмолеку-лярних зв'язків у рідині.

т. плавлення́ (рос. теплота плавления; англ. heat of melting, fusion heat, heat of fusion, heat of liquefaction) – кількість тепла, яку необхідно надати твердому кристалічному тілу, щоб перевести його у рідкий стан. Т. п. витрачається на руйнування зв'язків, які утворюють кристалічну решітку. Див. також

плавлення́ .

т. фа́зовогоперетво́рення[теплота́ фа́зовогопереходу́] (рос. теплота фа-

зовогопревращения,теплота фазового перехода; англ. heat of phase change, heatoftransformation) – кількість тепла, яка визначається зміною внутрішньої енергії та роботою, що виконується в процесі фазового переходу.

т. фа́зовогоперехо́ду(рос. теплота фазовогоперехода; англ. heat of phase change,heatoftransformation) – те саме, що теплота́фа́зовогоперетво́рення.

ТЕРБІЙ́ , -ю (рос. тербий; англ. therbium), Tb – хімічний елемент ІІІ

групи періодичної системи елементів. Порядковий номер 65, ат. вага 158,924. У природі зустрічається у вигляді одного ізотопу Tb159. Електронна конфігурація 4f85d6s2. У хімічних сполуках тривалентний.

ТЕРМАЛІЗАЦІЯ́ (рос. термализация; англ. thermalization).

т. нейтронів́ (рос. термализация нейтронов; англ. neutron thermalization)

– процес встановлення рівноважного розподілу нейтронів у речовині та утворення теплових нейтронів.

ТЕРМЕХВАКО́ (рос. термехвако; англ. thermechvaco) – висококоерцитивний термомеханічно оброблений ванадієво-кобальтовий сплав для постійних магнітів. Див. також

сплави́ висококоерцитивні́ .

ТЕРМ, -а (рос. терм; англ. term). тер́ми спектральні́ (рос. термы

спектральные; англ. spectral terms) – значення енергії атома чи молекули, які мають певні умовні позначення залежно від того, які електрони електронної оболонки утворюють цей терм.

ТЕРМІСТОР́ , -а [терморезистор,́ теплоопір́ ] (рос. терм(орез)истор; англ. thermistor, thermal(ly sensitive) resistor, heat-variable resistor, temperaturesensitive resistor) – активний напівпровідниковий нелінійний опір, величина якого дуже залежить від температури. Т. виготовляють із полікристалічних напівпровідникових матеріалів із високим температурним коефіцієнтом опору: TіO2 з MgO, окисів Mn, Cu, Co, Nі, Fe2O3 з MgAl2O4 та ін., а також із напівпровідникових алмазів, монокристалів Ge. Додатній температурний коефіцієнт опору мають BaTіO3, монокристалічний Sі та ін. Т. широко застосовуються в техніці для вимірювання температури, для компенсації температурних змін параметрів електричних схем, у системах теплового контролю, для обмеження струму в електричних мережах.

ТЕРМІЯ́ (рос. термия; англ. thermie)

– одиниця вимірювання кількості тепла в системі одиниць МТС. 1 т. – кількість тепла, необхідного для нагрівання 1 т

води на 1°С.

ТЕРМОАНЕМОМЕТР́ , -а (рос. термоанемометр; англ. heat loss anemometer, hot-wire flowmeter) – прилад для вимірювання швидкості потоку рідини чи газу за зміною температури дротинки зі струмом, поміщеної в досліджуваний потік. Температура нитки визначається за її тепловіддачею, яка залежить, зокрема, від швидкості потоку рідини чи газу, що її омиває. Т. застосовується для вимірювання швидкостей потоку 0,1 м/сек і вище, для дослідження нестійких рухів у межовому шарі поблизу стінки, для визначення напрямку швидкості потоку тощо.

ТЕРМОГАЛЬВАНОМЕТР́ , -а (рос. термогальванометр; англ. thermogalvanometer) – термоелектричний прилад високої чутливості для вимірювання електричних характеристик струму. Основним елементом т. є нитка, по якій протікає вимірюваний струм, що змінює її температуру. Температуру нитки вимірюють термопарою, спряженою з магнітоелектричним гальванометром як показувальним приладом. Див. також

система́ термоелектрична́ вимірювальна́ .

ТЕРМОДИНАМІКА́ (рос. термодинамика; англ. thermodynamics)

– галузь фізики, яка вивчає теплові властивості систем, не вдаючись у їх мікроскопічну будову. В основі т. лежать кілька основних принципів – засад т., які є узагальненням численних спостережень властивостей макроскопічних систем. Перша засада т. твердить, що внутрішня енергія системи є функцією стану системи і її зміна визначається різницею між кількістю тепла, наданого системі, та роботою, виконаною системою. Згідно з другою засадою т., існує функція стану системи, що називається ентропією, яка залишається сталою у випадку зворотливого адіабатичного процесу, а

662

будь-який незворотливий адіабатичний процес супроводжується зростанням ентропії. Третя засада т. стверджує, що ентропія будь-якої системи прямує до нуля при прагненні температури до нуля;

зокрема, при Т = 0° К перетворюються в нуль теплоємність, коефіцієнт теплового

thermodynamics) – термодинаміка живих організмів, заснована на класичній термодинаміці та термодинаміці незворотливих процесів. Згідно з т. б., живі організми повністю підкоряються термодинамічним законам, але їх прояви обмежені дією більш високих біологічних закономірностей, які регулюють розвиток організмів, упорядковують їх структуру і процеси обміну речовин.

т. магнітних́ явищ́ (рос. термодинамика магнитных явлений; англ. magnetic phenomena thermodynamics) – розділ термодинаміки та магнетизму, в якому вивчаються особливості впливу теплового руху частинок на властивості магнетиків. Такий вплив стає можливим внаслідок того, що термодинамічна рівновага магнетика, окрім звичайних параметрів (температура, тиск), визначається ще заданням у кожній точці ще однієї величини – намагніченості або магнітного поля.

т. незворотливих́ процесів́ (рос. термодинамика необратимых процессов;

relativistic thermodynamics) – розділ термодинаміки, що вивчає перетворення термодинамічних величин при переході від нерухомої системи до системи, що рухає-

ться зі швидкістю, близькою до швидкості світла. Т. р. базується на об'єднанні ідей спеціальної та загальної теорії відносності з класичною термодинамікою.

т. статистична́ (рос. термодинамика статистическая; англ. statistical thermodynamics) – розділ статистичної фізики, присвячений обчисленням макроскопічних характеристик системи (термодинамічних потенціалів, рівняння стану тощо) через властивості та взаємодію частинок, які цю систему складають.

ТЕРМОДИФУЗІЯ́ [дифузія́ теплова, ́ дифузія́ термічна́ ] (рос. термодиффузия,

диффузия тепловая, диффузия термическая; англ. thermal diffusion) – дифузія, зумовлена наявністю в суміші газів або розчині градієнта температури. Т. порушує однорідність системи: концентрація компонентів в областях з різною температурою стає різною.

ТЕРМОЕЛЕМЕНТ́ , -а [елемент́ тепловий,́ термопара́ ] (рос.

термоэлемент, элемент тепловой, термопара; англ. thermoelement, thermocell, thermocouple (converter), thermal cell, thermal element, thermally sensitive element, thermoelectric element, thermostatic element, thermal couple, thermal converter, thermoelectric (device) couple) – пристрій, за допомогою якого можна здійснити пряме перетворення теплової енергії в електричну або ефект охолодження. В основі першого типу т. лежить явище Зеєбека, у другому типі використовується явище Пельтьє (див. також явища́ термоелектричні́ ).

ТЕРМОКАТОД́ , -а (рос. термокатод; англ. hot cathode) – те саме, що катод́ термоелектронний́ .

ТЕРМОЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ́ (рос. термолюминесценция; англ. thermoluminescense) – свічення (люмінесценція) нагрітих тіл, наприклад,

663

пастками, і їх вибірковою рекомбінацією на центрах люмінесценції.

ТЕРМОМЕТР́ , -а (рос. термометр; англ. thermometer, temperature ga(u)ge, temperature indicator) – пристрій для вимірювання температури. Т. складається з чутливого елемента (робочої речовини), в якому реалізується яка-небудь термометрична властивість, і вимірювального прилада, яким вимірюють числові значення цієї властивості. Чутливий елемент перебуває у тепловій рівновазі з тілом, температуру якого вимірюють. Мають застосування газовий термометр, конденсаційний термометр, рідинний термометр, термометр опору, термоелемент,

пірометри різноманітного типу.

т. метастати́чний[термометр́ Беќ- мана] (рос. термометр метастатический, термометр Бэкмана; англ. metastatic thermometer, Backman thermometer) – ртутний термометр із вкладеною шкалою, що використовується для вимірювання невеликих різниць

температуріз точністю ± 0,01° у широкій області температур.

т. опору́ (рос. термометр сопротивления; англ. resistance thermometer, resistive thermometer) – прилад для вимірювання температури, заснований на зміні електричного опору металів і напівпровідників від температури. Для виготовлення т. о. використовуються платина (платиновий термометр опору), мідь, нікель, залізо, в області низких температур напівпровідники, вугілля, германій (термістор). Тонка дротина з робочої речовини вмикається в схему вимірювальних мостів, потенціометрів, логометрів, які дозволяють вимірювати опір із великою точністю. Т. о. застосовуються для вимірювання

температур в області від –273 до +200°С.

точності. В т. для високих і низьких температур забезпечується малий теплообмін із середовищем, чого досягають, помістивши досліджуване тіло в адіабатичні умови. Роль т. в області

300–1200°С відіграють електропечі з терморегулятором, в області температур нижче 0°С використовуються кріостати.

ТЕРМОСТРИКЦІЯ́ (рос. термострикция; англ. thermostriction) – самочинна деформація решітки феро-, ферита антиферимагнітних тіл при їх нагріванні за відсутності магнітного поля. Деформація супроводжується зміною самочинної намагніченості з нагріванням.

Див. також магнітострикція,́ сплави́ інварні́ магнітні́ .

ТЕРМОСФЕРА́ (рос. термосфера; англ. thermosphere, uppermost atmosphere)

– шар атмосфери між мезосферою і екзосферою, в якому температура

підвищується від 200°К на нижній межі

(80–90 км) до 2000°К на верхній межі

(500 – 800 км). Нагрівання повітря в т. забезпечується переважно поглинанням УФ радіації Сонця. Кисень і азот у т. перебувають переважно в ато-марному стані та у вигляді йонів, тому т. називають ще йоносферою.

ТЕРМОФОН,́ -а (рос. термофон;

англ. thermophone) – акустичний випромінювач, дія якого заснована на явищі термічної генерації звуку. Основним елементом т. є тонкий провідник, по якому пропускають змінний струм певної частоти, періодична зміна температури провідника та прилеглого до нього тонкого повітряного шару викликають відповідні коливання тиску, які поширюються в середовищі у вигляді звукової хвилі.

ТЕРТЯ́(рос. трение; англ. friction, rub(bing),dragging).

т. вну́трішнє р ідинах і газах (рос. трение внутреннее в жид-

665

який виникає при переміщенні двох дотичних тіл одне відносно одного у площині їх дотику. Залежно від виду переміщення, розрізняють тертя ковзання і тертя кочення. Величина тертя є характеристикою даної пари тіл, стану обробки їх поверхні, наявності змазки і визначається коефіцієнтом тертя. Коефіцієнт тертя ковзання – це відношення сили тертя до сили нормального тиску, коефіцієнт тертя кочення – відношення моменту сили тертя кочення до сили нормального ти-

ТЕРЦІЯ́ (рос. терция; англ. terzia) – один із музичних інтервалів, який має певне співвідношення частот – 5/4 (велика т.) або 6/5 (мала т.).

ТЕСЛА́ , Тл (рос. Тесла, Тл; англ.

Tesla, Т) – одиниця вимірювання магнітної індукції в системі СІ, яка дорівнює індукції такого однорідного магнітного поля, в якому магнітний потік через площинку 1 м2, перпендикулярну до напрямку поля, дорівнює 1 Веберу. 1 Т = 1 Вб/м2 = 104 Гаусс.

ТЕСЛАМЕТР́ , -а (рос. тесламетр; англ. atomic-type magnetometer, teslameter) – те саме, що магнітометр́ квантовий́ .

ТЕТРОД́, -а (рос. тетрод; англ. tetrode, quadratron) – чотириелектродна електронна лампа, яка містить катод, керувальну сітку, екранну сітку і анод. Порівняно з тріодом має меншу міжелектродну ємність, більший коефіцієнт підсилення. Використовується у підсилювальних ступенях.

ТЕФІГРАМА́ (рос. тефиграмма;

англ. tephigram) – адіабатна діаграма для дослідження вертикального розподілу температури та вологості в атмосфері, запасу енергії у її шарах тощо. По осі абсцис т. відкладається температура, по осі ординат – потенціальна температура та ентропія. На т. проведені адіабати для повітря, насиченого водяною парою, лінії однакового тиску, лінії однакової насичувальної питомої вологості повітря.

ТЕХНЕЦІЙ́ , -ю (рос. технеций; англ. technecium), Tc – радіоактивний хімічний елемент VІІ групи періодичної системи елементів. Порядковий номер 43, відомо 15 ізотопів т. з масовими числами 92 – 105 і 107. Утворюється тільки в ядерних реакціях. Застосовується як конструкційний матеріал у реакторобудуванні і точному приладобудуванні. Електронна конфігурація 4d65s.

ТЕХНОЛОГІЯ́ (рос. технология;

англ. technology,process(ing), technique, practice, engineering, art, method, approach; (технічного обслуговування) procedure).

т. ла́зерна(рос. технология лазерная; англ. laserprocessing) – сукупність прийомів і способів обробки матеріалів і виробів із використанням лазерів. У т. л. застосовуються твердотільні та газові лазери, що працюють в імпульсному, імпу-

666

льсно-періодичному і неперервному режимах. Основні операції пов'язані з тепловою дією лазерного випромінювання. Переваги т. л. – висока локальність, короткочасність дії, мала зона термічного впливу, можливість ведення технологічних процесів у будь-яких прозорих середовищах(у тому числі в агресивних) і всередині герметично закритих об'ємів.

т. плазмова́ (рос. технология

плазменная; англ. plasma technology) – сукупність методів одержання та обробки матеріалів із використанням нагрівання вихідних продуктів у плазмовому струмені або їх переведення в плазмовий стан.

ТЕЧІЯ́(рос. течение; англ. flow(ing),

current, stream(ing), flux(ion)).

т. автомоде́льна(рос. течениеавтомодельное; англ. self-similar flow) – течія рідини (газу), що залишається механічно подібною сама собі при зміні одного чи декількох параметрів, які визначають цю течію (див. також тео́рія подіб́ ності).

т. багатофа́зна(рос. течение многофазное; англ. multiphaseflow) – течія суміші, у якій можуть бути присутніми газоподібна, рідка і тверда фази кількох речовин. Т. б., як правило, є нерівноважною течією.

т. близькозвукова́(рос. течениеоколозвуковое; англ. near-sonicflow) – течія газу в області, в якій швидкість потоку мало відрізняєтьсявід місцевої швидкості поширення звуку. Т. б. може бути дозвуковою, надзвуковою і змішаною (або трансзвуковою), коли усередині розглянутої області відбувається перехід від дозвукової до надзвукової течії.

т. відри́вна́(рос. течениеотрывное;

англ. blowoffflow) – течія в'язкої рідини (газу), при якій потік рідини, що прямує уздовжтвердої поверхні, відриваєтьсявід неї. Розрізняють кілька типів т. в.: для гладенької поверхні відрив із наступним приєднанням відірваного потоку до поверхні і відрив, у якому це приєднання не відбувається; відрив перед і після ви-

ступу на поверхні тіла, т.в.над виїмкою і у донній області за тілом. Необхідна умова виникнення т. в. в'язкої рідини – підвищеннятиску в напрямку течії, тобто зменшення швидкості. Утворення області т. в. істотно впливає на аеродинамічні (гідродинамічні) характеристики тіл і в більшості випадків є небажаним. Для аналізу характерних областей т. в. можна використовуватирівняння Нав'є-Стокса.

т. газів́ і рідин́ (рос. течениегазов и жидкостей; англ. fluid flow) – переміщення шарів газів і рідин один відносно іншого. Існує молекулярна та в'язкісна течія газів, а також в'язкісна течія рідин. В'язкісна т. г. і р. може бути ламінарною і

турбулентною.

т. газу́ дозвукова́(рос. течениегаза

дозвуковое; англ. subsonic flow,subsonic stream) – течія, при якій швидкості ча-

стинок газу в розглядуваній області менші від місцевих значень швидкості

звуку.

т. гіперзвукова́(рос. течениегиперзвуковое; англ. hypersonic flow, hypersonicstream) – граничний випадок надзвукової течії газу, при якій швидкість v частинок газу у всій області течії чи в її значній частині набагатоперевищує шви-

дкість звуку a в газі, так що v >> a, або

число Маха v/a >> 1. При гіперзвуковій течії кінетична енергія поступального рухучастинки газу набагатоперевищує її теплову енергію, тому невеликі відносні зміни v у результаті перетвореннякінетичної енергії газу у внутрішню викликають значну зміну внутрішньої теплової енергії газу, тобто температури (приклад

– течія газу в"замороженому" стані).

т. двофазна́ (рос. течение двухфазное; англ. double-phase flow) – течія

гетерогенних сумішей: газозмулень, суспензій, емульсій, водонасичених грунтів, композитних матеріалів та ін.; може супроводжуватись фазовими перетвореннями, подрібненням, злиттям (коагуляцією), інтенсивним теплообміном, утворенням плівок тощо.

667

т. коніч́ на(рос. течениеконическое;

англ. conicalflow) – клас автомодельних стаціонарних рухів ідеального газу (див. також течія́ автомоде́льна), які відзначаються тим, що всі параметри газу, що характеризують течію (швидкість, густина, тиск і т.п.), зберігаються сталими на променях (прямих лініях), які проходять через одну точку в просторі, і можуть змінюватися лише при переході від одного променядо іншого.

т. ламіна́рна(рос. течение ламинарное; англ. laminar flow, streamline flow, laminar motion; від лат. lamіna – пластинка) – упорядкований режим течії в'язкої рідини (або газу), що характеризується відсутністю перемішування між сусідніми шарами рідини. Умови,за яких може відбуватися стійка т. л., залежать від безрозмірного числа Рейнольдса Re. Для кожного виду течії існує таке число Reкр, що при будь-якому Re < Reкр т. л. є стійкою і здійснюється практично. Теоретично т. л. вивчаються за допомогою рівнянь Нав'є-Стокса руху в'язкої рідини.

т. молекуля́рна(рос. течениемолекулярное; англ. molecular flow) – течія розрідженого газу, що складається з молекул, атомів, йонів або електронів, при якому властивості потоку істотно залежать від безладного руху частинок, на відміну від течій, де газ розглядаєтьсяяк суцільне середовище.Т. м. має місце при польоті тіл у верхніхшарах атмосфери, у вакуумних системах та ін. Т. м. досліджуютьсявдинаміці розріджених газів.

т. надзвукова́ (рос. течение сверх-

звуковое; англ. supersonic flow, supersonicstream) – течія газу, при якій

у розглядуваній області швидкості частинок поза межовими шарами більші за

місцеві значення швидкості звуку.

т. нерівнова́жна(рос. течение неравновесное; англ. nonequilibrium flow)

– течія гомогенної або гетерогенної суміші, у якій відбуваються нерівноважні фізико-хімічні процеси (нерівноважне збудження внутрішніх ступенів вільності молекул, нерівноважний перебіг реакцій

nonstationary flow [nonsteady flow,

тенциальное; англ. potential flow, irrotational flow) – безвихровий рух рідини або газу, при якому кожен малий об'єм деформується і переміщується по-

ступально, але не має обертання (вихора).

т. Прандтля́ –Маєра́ (рос. течение Прандтля–Майера; англ. Prandtl–Mayer flow) – клас усталених надзвукових плоских безвихрових рухів газу, що характеризується певним зв'язком між складовими v1, v2 вектора швидкості газу (див. також течія́надзвукова́). Т. П.–М. можуть виникати, наприклад, при обтіканні стінок зі зламом, при взаємодії між собою стрибків ущільнення, при витіканні газових струменів у простір з пониженим

тиском та в інших випадках.

т. Пуазейля́ (рос. течениеПуазейля; англ. (Hagen–)Poiseuille flow) – ламінарна течія рідини через тонкі циліндричні трубки. Описується законом́

Пуазейля́ .

т. турбулентна́ (рос. течениетурбулентное; англ. turbulent motion, turbulent flow, turbulent stream) – форма течії рідини чи газу, при якій певні елементи потоку здійснюють невпорядковані, неусталені рухи по

668

складних траєкторіях, що призводить до перемішування шарів рухомої рідини або газу. Див. також турбулентність,́ турбу-

лентність́ атмосфери,́ перемішування́

турбулентне́ .

те́чії акусти́чні[віт́ ерзвукови́й,ві́- тер акусти́чний] (рос. теченияакусти-

ческие, звуковой ветер, акустический ветер; англ. acousticflows,soundwind, acoustic wind) – регулярні течії середовища, що виникають у звуковому полі великої інтенсивності. Т. а. зумовлені законом збереження кількості руху і завжди мають вихровий характер. Розрізняють три типи т. а.: у примежовому шарі, у нерухомих хвилях, у вільному неоднорідному полі. Т. а. є одним із чинників, які зумовлюють УЗ очистку.

те́чії струменеві́ (рос. течения

струйные; англ. jet flows, jetstreams, jet streams) – в атмосфері – вузькі квазігоризонтальні повітряні потоки у верхній тропосфері або в стратосфері, що мають найчастіше широтний напрямок. Швидкість повітря на осі т. с. складає зазвичай 30 – 70 м/сек, але може перевищувати 100 м/сек. Т. с. пов'язані з висотними планетарними зонами, де горизонтальні градієнти температури досягають великих значень.

ТЕЧОШУКАЧ́ , -а́ (рос. течеискатель; англ. leak tester, leakage indicator, leak detector) – прилад для виявлення місць натікання в герметизованих об'ємах. Дія більшості т. заснована на вибірковому сприйнятті ними деякої пробної речовини.

ТИКОНАЛ́ , -у (рос. тиконал; англ. ticonal) – найменування групи висококоерцитивних сплавів, які мають після термомагнітної обробки високі значення величин, що характеризують магнітні властивості.

ТИКСОТРОПІЯ́ (рос. тиксотропия;

англ. thixotropy) – здатність деяких дисперсних систем зворотливо

розріджуватися при перемішуванні та струшуванні і тверднути при перебуванні

успокої. Т. мають коагуляційні

thyratron, gas-field relay, gas(-filled) triode) – керована розрядна лампа, яка містить розжарений катод, керівну сітку і анод. В т. здійснюється дуговий розряд, змінюючи напругу на сітці, можна керувати моментом запалювання розряду. Застосовується у радіолокаційних передавачах, випрямлячах, лінійних прискорювачах заряджених частинок.

т. жеврійного́ розряду́ [тиратрон́ же́- врію, тиратрон́ тліючого́ розряду́ ] (рос. тиратрон тлеющего разряда; англ. gridglow thyratron, grid-glow tube) – іонна лампа жеврійного розряду, яка має катод, анод і одну або кілька сіток. Застосовується в обчислювальній техніці, автоматиці та фізичному експерименті для підсилення струмів і напруг, виконання логічних операцій тощо.

т. жеврію́ (рос. тиратрон тлеющего разряда; англ. grid-glow thyratron, gridglow tube) – те саме, що тиратрон́ же́- врійного розряду́ .

т. тліючого́ розряду́ (рос. тиратрон тлеющего разряда; англ. grid-glow thyratron, grid-glow tube) – те саме, що тиратрон́ жеврійного́ розряду́ .

ТИСК, -у (рос. давление; англ. pressure, tension; (натиск) push; (у

камері шини) inflation) – скалярна величина, яка у випадку рівноваги довільного і руху ідеального (без внутрішнього тертя) середовищ дорівнює взятій з оберненим знаком величині нормального напруження, прикладеної до довільно орієнтованої у даній точці площинки. При русі середовища із внутрішнім тертям під т. розуміють взяте з оберненим знаком середнє арифметичне трьох нормальних напружень у даній точці.

669

т. звукови́й(рос. давление звуковое;

англ. sound pressure, acoustic pressure) –

змінна частина тиску, яка виникає в середовищі при проходженні звукової хвилі:утворювані у середовищі розрідження та згущення створюють додаткові зміни тиску відносно середнього зовнішнього (статичного) тиску. Т. з. слід відрізняти від тиску звуку (див. також тиск звуково́говипромін́ ювання). Одиницею вимірюваннят. з. всистемі СІ слугує 1 Па = 1Н/м2.

т. звукового́ випромінювання́ [тиск звуку́ ] (рос. давление звукового излучения, давление звука; англ. sound

(radiation) pressure) – середній за часом надлишковий тиск, який зазнає перепона, поміщена у звукове поле. Визначається імпульсом, що передається хвилею за одиницю часу одиниці площі перепони.

т. звуку́ (рос. давление звука; англ. sound (radiation) pressure) – те саме, що

тискзвукового́ випромінювання́ .

т. магніт́ ний(рос. давление магнитное; англ. magneticpressure) – дія, яку чинить вмороженемагнітне поле на плазму (або провідну рідину) і яка спрямована перпендикулярно силовим лініям. Т. м. дорівнює густині магнітної енергії, тобто пропорційна квадратові напруженості магнітного поля. Перевищеннят. м. над кінетичним тиском плазми призводить до пінч-ефекту.

т. на пове́рхні (рос. давление на поверхности; англ. surface pressure) – те саме, що тискповерхневий́ .

т. насиченої́ пари́ [пружність́ наси- ́ ченої пари́ ] (рос. давление насыщенного пара, упругость насыщенного пара; англ. saturated vapo(u)r pressure, saturation (vapo(u)r) pressure, vapo(u)r pressure, saturation vapo(u)r tension) – тиск пари, що перебуває у динамічній рівновазі зі своєю рідиною або твердим ті-

лом при даній температурі.

т. осмоти́чний(рос. давление осмотическое; англ. osmotic pressure) – надлишковий (гідростатичний) тиск із боку розчину, який перешкоджаєдифузії

розчинника через напівпроникну перетинку (мембрану), що розділяє чистий розчинник і розчин (чи два розчини різної концентрації) і проникна тільки для розчинника.

т. парціальний́ (рос. давление парциальное; англ. partial pressure) – частина загального тиску, що стосується одного з компонентів газової суміші. Дорівнює тиску, який був би за відсутності всіх інших компонентів суміші, тобто в тому випадку, коли маса даної компоненти, що міститься в газовій суміші, сама займала б весь об'єм. Поняття т. п. можна застосовувати тільки до ідеальних газів. Молярний т. п. і-ої компоненти газової суміші з загальним тиском р дорівнює: pі = Nі p, де Nі – відношення кількості молів даної компоненти до суми молів усіх компонентів суміші

(див. також закони́ Дальтона́ ).

т. поверхневий́ [тиск на пове́рхні]

(рос. давление поверхностное, давление наповерхности; англ. surface pressure) – характеристика мономолекулярного шару, що дорівнює різниці поверхневих натягів чистої підкладинки (рідкої або

твердої) γ0 і підкладинки з розташованим

на ній моношаром γ: π ≡ γ0 – γ.

т. світловий́ (рос. давление световое; англ. light pressure) – те саме, що тиск

світла́ .

т. світла́ [тиск світловий́] (рос. давление света, давление световое; англ. light pressure) – тиск, що його здійснює світло на відбивальні та поглинальні тіла.

тисќ и високі́ (рос. давления высокие; англ. high pressures, heavy pressures) – тиски, які перевищують атмосферні. Поділ тисків на низькі, високі та надвисокі у значній мірі умовний, різкої межі між

ними не існує. Механічні, електричні, маг-нітні властивості, біологічні ефекти та хі-мічні перетворення можуть значно змінюватися при т. в.

тисќ и надвисокі́ (рос. давления сверхвысокие; англ. ultrahigh pressures)

– тиски, при яких відбувається відрив

670

електронів від атомів. Абсолютна величина тиску, при якому це відбувається, різна для різних речовин і

залежить від їх по-тенціалів йонізації.

ТИСК, -у у термодинаміці (рос. давление в термодинамике; англ. pressure іn thermodynamіcs)

–термодинамічний параметр Р, що визначає елементарну роботу dw = PdV, яку виконує система при повільній (квазістатичній) зміні її об'єму V, викликаній переміщенням зовнішніх тіл.

т.розклинювальний́ (рос. давление расклинивающее; англ. propping pressure)

–поняття, що належить до термодинаміки тонких рідких плівок і характеризує інтенсивність силової взаємодії між розділовими поверхнями в таких плівках

ТИТАН́ , -у (рос. титан; англ. titanum), Tі – хімічний елемент ІV групи періодичної системи елементів. Порядковий номер 22, атомна вага 47,9. Має 5 стабільних ізотопів: Tі46 (7,99 %), Tі47 (7,32 %), Tі48 (73,99 %), Tі49 (5,46 %), Tі50 (5,25 %). Електронна конфігурація 3d24s2. Метал у 2 кристалічних

модифікаціях: α і β. Основна валентність

– 2.

ТИТАНАТ́ , -у (рос. титанат; англ. titanate).

т. барію́ (рос. титанат бария; англ. barium titanate), BaTіO3 – барієва сіль метатитанової кислоти. Має властивості сегнетоелектрика.

blackbody (radiator), full radiator, ideal radiator, Plank(ian) radiator і n heat