Справочники / Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики

СТУПІНЬ́ , -еня (рос. степень; англ. degree, grade, level, rate; (кількість) amount; (міра) extent).

с-ні вільності́ (рос. степени свободы; англ. degrees of freedom) – незалежні можливі зміни стану (зокрема, і положення) фізичної системи, зумовлені варіаціями її параметрів. У механіці с. в. відповідають незалежним переміщенням механічної системи, число яких визначається кількістю частинок, які утворюють систему, і числом накладених на неї зв'язків (див. також число́ ступенів́ вільності́ ).

СУББУРЯ́ (рос. суббуря; англ. substorm) – викликані змінами у сонячному вітрі збурення в магнітосфері Землі, що супроводжуються підвищеною дисипацією енергії сонячного вітру, яка надходить або вже надійшла в магнітосферу. С. може проявлятися у полярних сяйвах, магнітних варіаціях тощо.

СУБГАРМОНІКА́ (рос. субгармоника; англ. subharmonic, subfrequency) – гармонічне коливання з частотою, що дорівнює кратній частці основної частоти.

СУБЛІМАЦІЯ́ (рос. сублимация; англ. sublimation) – те саме, що визгін́ .

СУМА́ (рос. сумма; англ. sum,total, amount).

с. світлова́(рос. сумма световая;

англ. lightsum) – енергія, запасенау люмінофорі при його збудженні; число йонізованихцентрів люмінесценції або рівне йому число електронів, захоплених у пастках.

с. статисти́чна (рос. сумма статистическая; англ. statistical sum) –

поняття статистичної фізики, що є нормувальним множником, який входить у вираз для статистичної матриці канонічного розподілу у квантовому випадку. Вирази для с. с. різні для

631

системи із заданою кількістю частинок (див. також розпо́діл Гіб́ бса каноніч́ ний) і для укладу зі змінним числом частинок (див. також розпо́діл Гіб́ бсаканоніч́ нийвели́кий).

СУМІШ́ , -і (рос. смесь; англ. mix(ture), composition, compound, blend,commixture,temper,stock).

с. ста́нів(рос. смесьсостояний; англ. mixtureof states) – стан квантовомеханічної системи, що описується не хвильовою функцією, а матрицею густини, або статистичним оператором. У змішаному стані, на відміну від чистого стану, який описується хвильовою функцією, не задано повного набору значень динамічних змінних, що визначають квантовомеханічну систему. У ньому визначені лише ймовірності w1, w2, … знайти систему в різноманітних квантових станах, які описуються хвильовими фу-

нкціями ψ1, ψ2, …

с-ші азеотро́пні (рос. смеси азеотропные; англ. azeotropic mixtures, azeotropes, singular solutions) – рідкі суміші, які мають у стані рівноваги однаковий склад рідкої та парової фази. При перегінці с. а. утворюється конденсат того самого складу, що й початковарідина.

СУПЕРАЕРОДИНАМІКА́ (рос.

супераэродинамика; англ. superaerodynamics) – див. аеродина́міка розрід́ женихга́зів.

СУПЕРГЕНЕРАТОР́ , -а (рос. супергенератор; англ. supergenerator) – те саме, що надгенератор́ .

СУПЕРГЕТЕРОДИН́ , -а [прийма́ч

супергетероди́нний] (рос.

супергетеродин, приёмник супергетеродинный; англ. superhet[erodyne]) – радіоприймальний пристрій, у якому підсилення сприймуваного сигналу здійснюється на проміжній частоті, що дорівнює сумі або

різниці частот сприймуваного визнаку та сигналу гетеродина, який є допоміжним генератором радіосигналів (див. також

при́строїрадіоприйма́льні).

СУПЕРГРАВІТАЦІЯ́ (рос. супергравитация; англ. supergavitation)

– теорія тяжіння Ейнштейна для такої системи матеріальних полів, для якої здійснюється інваріантність відносно перетворень простої (N = 1) або

розширеної (N > 1) суперсиметрії, де N –

суперрешётка; англ. superlattice) – те саме, що надрешітка́ .

СУПЕРІКОНОСКОП́ , -а (рос.

супериконоскоп; англ. imageiconoscope)

– тип передавальної телевізійної трубки, в якій оптичний образ, утворений на фотокатоді, перетворюється в електронний за рахунок накопичення електричного заряду на спеціальній діелектричній мішені емітованими з фотокатода електронами. Електронний образ зчитується з мішені сканувальним електронним променем. Чутливість с. вища, ніж в іконоскопа, при-близно в 4 рази.

СУПЕРМУЛЬТИПЛЕТ́ , -у (рос. супермультиплет; англ. supermultiplet)

– незвідне представлення суперсиметрії, що містить ферміони та бозони; число бозонних ступеней вільності у c. дорівнює числу ферміонних. С. відповідають об'єднанням фундаментальних частинок у рамках теорії супергравітації.

СУПЕРОБ'ЄДНАННЯ́ (рос. суперобъединение; англ. superunification) – об'єднання сильної, електромагнітної, слабкої і, можливо, гравітаційної взаємодій у рамках теорії суперсиметрії.

632

СУПЕРОПТИКОН́ , -а (рос.

супероптикон; англ. image opticon) –

тип передавальної телевізійної трубки, в якій оптичний образ, утворений на фотокатоді, переноситься потоком емітованих із фотокатода електронів на мішень у вигляді тонкої скляної плівки з розташованою поблизу дрібноструктурною сіткою, у результаті чого на плівці утворюється рельєф потенціалу, який відповідає розподілу освітленості на фотокатоді. Одержаний електронний образ зчитується електронним променем, що періодично оббігає поверхню мішені.

СУПЕРПАРАМАГНЕТИЗМ́ , -у (рос.

суперпарамагнетизм; англ. superparamagnetism) – квазіпарамагнітна поведінка систем із сукупності дуже малих фероабо феримагнітних частинок, яка полягає в тому, що частинки переходять в однодоменний стан (див. також части́нки феромагніт́ ні однодоменні́ ) з однорідною самочинною намагніченістю по всьому об'єму частинки.

СУПЕРПЕРМАЛОЙ́ , -ю (рос. суперпермаллой; англ. superpermalloy) –

магнітном'який матеріал, який має особливо високі значення магнітної проникності в слабких магнітних полях.

Див. також пермало́й.

СУПЕРПРОВІДНИЌ́, -а́ (рос.

суперпроводник; англ. superconductor). с-ки́іо́нні(с-ки́йо́нні) [електроліти́

тверді]́ (рос. суперпроводникиионные, твёрдые электролиты; англ. ionic superconductors,solid(-state) electrolytes, superionic conductors) – речовини, які відзначаються у твердому стані високою

йонною провідністю σ, порівнянною з провідністю рідких електролітів і розплавів солей (10-1 – 10-3 Ом-1 см-1). С. і. можна розділити на 2 типи: 1) іонні кристали, здатні перебувати, залежно від

температури, у двох станах, з яких низькотемпературний характеризується малою провідністю (діелектрик або напівпровідник), а високотемпературний

– аномально високою провідністю (суперіонний стан); 2)сполуки з великою концентрацією домішкових іонів. Для с. і. характерна пухкість структури з великим числом вільних позицій для рухливих іонів. Іонна провідність визначає електричні властивості с. і. до частот порядку 1012 Гц; в області оптичних частот с. і. поводяться як напівпровідники або діелектрики.

СУПЕРПРОСТІР́ , -ору (рос. суперпространство; англ. superspace) –

розширений простір у теорії суперсиметрії, який окрім звичайних просторово-часових координат включає також спінорні координати. Концепція с. відіграє ключову роль у суперсиметрії: група перетворень суперсиметрії має природню реалізацію в с. як група його рухів, а відповідні супермультиплети компактно зображаються суперполями – функціями, заданими на суперпросторі.

СУПЕРРЕШІТКА́ (рос. суперрешётка; англ. superlattice) – те саме, що надрешітка́ .

СУПЕРСИМЕТРІЯ́ [суперспівпомір́ ] (рос. суперсимметрия;

англ. supersymmetry) – симетрія фізичної системи, що об'єднує стани, які підкоряються різним статистикам – статистиці Бозе-Ейнштейна (бозони) та статистиці Фермі-Дірака (ферміони). Застосовується головним чином у квантовій теорії поля, зокрема в теорії квантованого гравітаційного поля (див. також супергравітація́ ) і в теорії струн (див. також суперстру́ни). Подібно до інших типів симетрії у фізиці, с. формулюється в термінах деякої групи перетворень, що діють на стан системи, переводять ферміонні стани в бозонні і навпаки.

633

СУПЕРСПІВПОМІР́ , -у (рос. суперсимметрия; англ. supersymmetry) – те саме, що суперсиметрія́ .

СУПЕРСТРУНИ́ , -стру́н, мн. (рос. суперструны; англ. superstrings) – релятивістські суперсиметричні протяжні об'єкти, які є узагальненням поняття бозонної релятивістської струни (див. також струна́ релятивістська́ ) із включенням ферміонних ступенів вільності.

СУПУТНИЌ , -а (рос. спутник; англ. satellite).

с-ки Землі́шту́чні(рос. спутники Землиискусственные; англ. satellites) – космічні пристрої, запущені на навколоземні орбіти з різноманітними науковими та прикладними цілями. С. З. ш.виводять на орбіти, що відрізняються розміром, формою, нахилом та іншими елементами орбіти, чого досягають відповідним вибором напрямку, величини початкової швидкості запуску і точки виводу на орбіту. Залежно від поставленого завдання, роз-різняють такі с. З. ш.: науководослідницькі, метеорологічні, зв'язкові, навігаційні, геодезичні, супутники-роз- відники тощо. Кожному типу с. З. ш.притаманні свої параметри орбіти і умови орбітальногоруху.

с-ки плане́т(рос. спутники планет;

англ. moons) – небесні тіла, що обертаються навколо планет. Супутники мають усі планетиСонячноїсистеми. Рух с. п. здійснюється під дією притягання відповідної планети і в першому наближенні підлягає законам Кеплера. У більшості випадків орбіти с. п. мають невеликий нахил відносно екватора відповідної планети. Внаслідок малої маси більшість с. п. не має атмосфери.

СУРМА́(рос. сурьма; англ. stibium), Sb – хімічний елемент 5 групи періодичної системи елементів. Розповсюджений у природі у вигляді 2

стабільних ізотопів: Sb121 (57, 25 %), Sb123 (42, 75%). Електронна конфігурація 4d105s25p3. C. існує за звичайних умов у кристалічній формі.

СУРЯДНІ́ , -их, мн. (рос. координаты; англ. coordinates) – див. координати́ .

СУСПЕНЗIЯ́ (рос. суспензия; англ. suspension,slurry,pulp,slip) – дисперсна система, що складається з частинок твердого тіла, розподілених у рідкому середовищі. С. отримують при виділенні твердої фази з пересиченого розчину або з переохолодженого розплаву, при коагуляції,диспергуванні.

СУШІННЯ́ (рос. сушка; англ. drying, dehydration, dehumidification, cure, curing; (фоторезисту) bake, baking) – процес вилучення вологи з вогких твердих матеріалів, що супроводжується тепло- і масообміном. С. здійснюється в спеціальних апаратах – сушилках, споряджених регулятором підведення тепла при певних робочих параметрах – температурі, тиску, швидкості сушки тощо.

СФЕРА́ (рос. сфера; англ. sphere, round; (область) area, domain, circle;

(область дослідження чи застосування)

field; (область науки чи знань) territory).

с. дії́Землі́(рос. сфера действия Земли; англ. Earth action area, Earth action incidence) – область простору навколо Землі, в якій характеррухубудьякого тіла (напр., космічного зонда) визначається переважно гравітаційним полем Землі, а за його межами – здебільшого гравітаційним полем Сонця. Радіус с. д.З.складає0,93 млн. км.

с. розсія́ ння(рос. сферарассеяния;

англ. dissipation sphere) – те саме, що

екзосфе́ра.

СФЕРОЛIТ́ , -у (рос. сферолит; англ. spherolith).

634

с-ти криста́лів (рос. сферолиты кристаллов; англ. crystal spheroliths) – кристалічні утворення сферичної форми, що складаються з окремих кристаликів, витягнутих у радіальному напрямку відносно їх загального початкового центру росту.

СФЕРОМЕТР́ , -а (рос. сферометр;

англ. spherometer) – механічний прилад для вимірювання радіусів кривизни сферичних поверхонь лінз, деталей машин та інших виробів. Радіус кривизни знаходять, вимірюючи стрілку прогину сферичної поверхні за допомогою с., основною частиною якого є рухомий стержень, приведений у контакт із досліджуваною поверхнею, і шкала з ноніусом.

СХЕМА́ (рос. схема; англ. (радіотехн.) circuit, net(work), connection,

device,element,model,setup,structure, diagram,sheet;(кресленик) scheme,chart,

design, diagram, drawing, outline, pattern, plan, plot, project, schematic;

(логічна) gate; (логічна структура даних) schema; (стат.) breakdown; (у теорії

груп)

tableau).

с. двота́ктна(рос. схема двухтактная; англ. push-pull circuit) – схема з однакових електричних кіл, сполучених так, що струми, які в них протікають, однакові за величиною, але протилежні за фазою. Застосовується у підсилювачах і генераторах.

с.диференціюва́льна(рос. схемадифференцирующая; англ. differentiating circuit,differentiatingnetwork) – див. ко́- ладиференціюва́льні.

с.еквівале́нтна(у радіотехніці) (рос. эквивалентная(в радиотехни-

ке); англ. equivalent (circuit), equivalent

network, circuit representation, analog(ous) circuit [ і n radіo engіneerіng]) – модель реального при-

строю, яка відтворює деякі з його властивостей. Конструюванняс. е.здійснюється або моделюванням рівняння, що описує властивості даного пристрою, або на основі якісних міркуваньпро його роботу з наступним експериментальнимвизначенням параметрів с. е.

с. збіѓ у(рос. схемасовпадения; англ. coincidence circuit, match(ing) circuit, matching network) – пристрій ядерної електроніки, що створює вихідний електричний сигнал при одночасній наявності на його входах двох і більше імпульсів.

с.інтегра́льна[мікросхема,́ чіп] (рос. схемаинтегральная,микросхема, чип;

англ. integrated circuit, IC device, IC element, microelectronic circuit, electronic chip, microcircuit chip,

integrated(-circuit) component, chip) – твердотільний пристрій, який містить групу приладів і їхні з'єднання (зв'язки), виконаний на єдиній пластині (підкладинці). У с. і. інтегруються пасивні елементи (ємності, опори) та активні елементи, дія яких заснована на різноманітних фізичних явищах. С. і. використовуються в мікроелектроні-

ці.с. ма́трична(рос. схемаматричная;

англ. matrix (circuit), matrixer, circuit array, matrix) – пристрій, що складається з великої кількості ідентичних елементів (електронних, розрядних або напівпровідникових приладів, феритових осердь і т. п.), розташованих у площині у вигляді матриць.

с. перерахунко́ва(рос. схемапересчётная; англ. scaling circuit, scaler, counter,divider) – електронний пристрій, у якого число імпульсів на виході в N раз менше числа імпульсів, що подаються на вхід; N називається коефіцієнтом кратності перерахунку перерахункової схеми.

с. спускова́(рос. схема спусковая; англ. trigger(ing) circuit) – електронний пристрій із двома стійкими станами рівноваги, в якому під впливом вхідного ім-пульсу виникає регенераційний про-

635

цес (див. також регенера́ція), що переводить систему з одного стану рівноваги в інший. С. с. містить нелінійний елемент, вольтамперна характеристика якого має спадну ділянку (див. також

характери́стикаспадна́). Нелінійними елементами можуть бути різноманітні електронні пристрої: електронні лампи, напівпровідникові тріоди, тунельні діоди, напівпровідникові діоди, що мають спадну ділянку вольтамперної характеристики. С. с. широко застосовуються в ядерній фізиці, імпульсній техніці (див. також схе́ма перерахунко́ва), в обчислювальній техніці для запису чисел у двійковій системі лічби.

с. Ю́нга (рос. схема Юнга; англ.

Young tableau) – в теорії груп визначає незвідні представлення групи перестановок, у фізиці – типи симетрії хвильової функції системи тотожних частинок стосовно перестановок змінних, які характеризуютьстани цих частинок.

схе́ми логіч́ ні (рос. схемы логические; англ. logic [circuitry]) – фізичні при-

строї, що реалізують функції математичної логіки. С. л. підрозділяють на 2 класи: комбінаційні схеми (с. л. без пам'яті) і послідовнісні схеми (с. л. з пам'яттю). С. л. – основа будьяких систем обробки дискретної інформації. С. л. може бути подана у вигляді багатополюсника, до якого надходить n вхідних сигналів і з якого знімається k вихідних визнаків. Найбільш поширені т. зв. двійкові с. л., для яких уся множина сигналів обмежена двома значеннями, що відмічаються символами 1 і 0 і підкоряються умові: а = 1, якщо а

¹ 0і а =0,якщо а ¹ 1.

Т

ТАЙПОТРО́Н, -а (рос. тайпотрон; англ. typotron) – див. трубка́ знакодрукувальна́ .

ТАКСОНО́МІЯ́ (рос. таксономия; англ. taxonomy) – див. систематика́ .

ТА́ЛІЙ, -ю (рос. таллий; англ. thallium), Tl – хімічний елемент ІІІ групи періодичної системи елементів. Ат. вага 204,37, порядковий номер 81. У природі поширений у вигляді 2 стабільних ізотопів: Tl203 (29,5 %) і Tl205 (70,5 %). Електронна конфігурація 6s26p1. В сполуках 1- і 3-валентний.

636

сцинтиляційному лічильнику для реєстраці випромінювань.

СЦИНТИЛЯЦІЯ́ (рос.

сцинтилляция; англ. scintillation) – короткочасний (10-4-10-9 сек.) спалах світла, що виникає при проходженні крізь деякі речовини (сцинтилятори) зарядженої частинки. При с. атоми або молекули речовини збуджуються частинкою, а світловий спалах виникає при зворотному переході атома або молекули зі збудженого стану в нормальний.

СЯЙВО́ (рос. сияние; англ. gloriole, glory, halo, corona; (полярне) aurora (polaris),streamers).

с. поля́рне(рос. сияние полярное; англ. aurora(polaris), streamers) – світіння верхніх шарів атмосфери, викликане збудженням атомів і молекул на висотах 90–1000 км потоками електронів і протонів з енергіями від сотеньеВдо десятків кеВ, що вторгаються в атмосферу з космосу.

ТАЛЬК, -у (рос. тальк; англ. talcum)

– мінерал хімічного складу Mg3[Sі4O10] [OH]2, належить до шаруватих силікатів. Оптично двовісний, від'ємний.

ТАНДЕ́М, -а у фізиці елементарних частинок (рос.

тандем; англ. tandem) – те саме, що приско́рювачперезаря́дний.

ТАНТА́Л, -у (рос. тантал; англ. tantalum), Ta – хімічний елемент V групи періодичної системи елементів. Ат. вага 180,95, порядковий номер 73. В природі розповсюджений у вигляді 2 стабільних ізотопів: Ta180 (0,0123 %) і Ta181 (99,9877 %). Електронна конфігурація

5d36s2. Валентність 5. Метал сірого кольору, винятково стійкий до кислот.

ТАУМЕ́ТР, -а (рос. тауметр; англ. taumeter) – прилад для дослідження процесів розгоряння та загасання люмінесценції, а також для визначення часу

релаксації (τ) фотопровідності, газового

розряду, поляризації діелектриків та інших фізичних процесів. Принцип роботи т. полягає у спостереженні часової поведінки досліджуваного процесу на екрані осцилографа при збудженні цього процесу П-подібними імпульсами збуджувача (світла, електричної напруги тощо).

ТАХО́МЕТР, -а (рос. тахометр; англ. tachometer) – прилад для вимірювання кутової швидкості обертання.

ТВЕ́РДІСТЬ, -ості (рос. твёрдость;

англ. hardness) – властивість матеріалів до опору вдавлюванню або дряпанню, яка складним чином залежить від міцності, пластичності, структури матеріалу, а також від методу вимірювання. У методі вдавлювання величина т. дорівнює навантаженню, віднесеному до площі поверхні відбитка, або обернено пропорційна глибині відбитка при деякому фіксованому навантаженні. При оцінці т. методом дряпання визначають, які з мінералів шкали Мооса, що відрізняються за твердістю, залишають подряпину на досліджуваному матеріалі.

ТЕКСТОЛІТ́, -у (рос. текстолит;

англ. textolite) – шарувата пластмаса, яка складається з почережних шарів листового наповнювача (бавовняна тканина) і сполучального наповнювача (синтетична смола). Т. використовується як електроізоляційний матеріал і для виготовлення механічних деталей – вкладнів для підшипників, передавальних шестерень тощо.

637

ТЕКСТУ́РА (рос. текстура; англ. texture) – полікристалічне або аморфне середовище з кристаликів чи молекул із переважною орієнтацією, яка має анізотропію фізичних властивостей. Т. одержують, використовуючи орієнтувальну дію механічних, електричних чи теплових полів. Прикладом т. є металеві дроти, електролітично осаджені шари, деформовані кристалічні полімери, рідкі кри-

стали, електрети.

т. магніт́ на(рос. текстура магнитная; англ. magnetic texture) – переважна орієнтація осей легкого намагнічення в полікристалічному ферочи феримагнітному матеріалі. Наявність т. м. призводить до анізотропії магнітних властивостей матеріалу (див. також анізотропія́магні́- тна). При орієнтації векторів Мs спонтанної намагніченості магнітних доменів уздовж виділеної осі т. м. називається осьовою ( поздовжньою), при їхній орієнтації перпендикулярно до цієї осі – площинною ( поперечною). Розповсюдженимспособом створеннят. м. є термомагнітнаабо термомеханічнаобробка.

ТЕЛЕБАЧЕННЯ́ (рос. телевидение;

англ. television) – передача зображень або інформації про них на відстань за допомогою електричних сигналів. Принцип т. полягає у перетворенні просторового розподілу яскравості об'- єкта в електричний рельєф (розподіл зарядів, потенціалів тощо), який потім зчитується електронним променем для послідовної передачі електричних визнаків на приймальний пристрій, де відбувається відновлення зображення або інша обробка сигналів. Система візуального спостереження складається з передавальної телевізійної трубки, яка перетворює образ, створений об'єктивом на її фоточутливому шарі, в електричний рельєф на мішені трубки і потім за допомогою сканувального променя перетворює цей рельєф у ряд послідовних електричних імпульсів (відеоімпульсів),

що відтворюють яскравість передаваного зображення. У приймальному пристрої прийняті антеною відеосигнали потрапляють на керувальний електрод кінескопа і модулюють інтенсивність електронного променя, що обігає екран кінескопа за тим же законом, що й промінь передавальної трубки, в результаті чого на екрані відтворюється передаваний образ предмета. Крім візуального т., реєстрація прийнятих зображень здійснюється фотографуванням з екрана, магнітним записом зображення, запам'ятовуванням у запам'ятовувальній трубці.

ТЕЛЕМЕХА́НІКА (рос. телемеханика; англ. telemechanics) – галузь техніки, присвячена теорії і технічним засобам автоматичної передачі на відстань повідомлень про стан об'єктів керування та керувальних команд. У теорії т. розглядаються структури та технічні засоби для передачі інформації і вивчається передача інформації при заданій структурі.

ТЕЛЕОБ'ЄКТИ́В, -а (рос. телеобъектив; англ. teleobjective) – довгофокусний фотографічний об'єктив, довжина якого менша за його фокусну відстань. Укорочення довжини в т. досягається тим, що головні площини об'єктива містяться перед об'єктивом. Для досягнення цієї мети використовуються двокомпонентні лінзові системи, в яких перший компонент має додатню оптичну силу, а другий – від'ємну. Дзеркально-лі- нзові т. дозволяють досягти ще більшого зменшення довжини при заданій фокусній відстані. Т. застосовуються для зйомки віддалених предметів у великому масштабі.

ТЕЛЕСКО́П, -а (рос. телескоп; англ. telescope) – астрономічний оптичний прилад для спостереження небесних об'- єктів. Існують лінзові (рефрактори), дзеркальні (рефлектори) та дзеркально-лі-

638

нзові (меніскові системи, камера Шмідта).

т. лічильників́ (рос. телескоп счётчиков; англ. counter telescope) – пристрій для реєстрації і виділення мікрочастинок високих енергій, які летять у певному напрямку. Т. л. складається з двох або більшого числа лічильників заряджених частинок, розташованих один за одним уздовж напрямку руху частинки і включених в електронну схему часових збігів-антизбігів, яка дозволяє виділити імпульси, спричинені досліджуваною частинкою, що пройшла через т. л., з імпу-

льсів інших частинок.

т. Максу́това (рос. телескоп Максутова; англ. Maksutovtelescope) – те саме, що телеско́пмені́сковий.

т. меніс́ ковий[телескоп́ Максу́това] (рос. телескоп менисковый, телескоп

Максутова; англ. meniscus telescope, convex(o)-concave telescope, Maksutov telescope) – астрономічний дзеркально-лі- нзовий телескоп, виконаний на основі меніскової системи. Т. м. широко застосовуються в астрономічній практиці як стаціонарні, експедиційні, шкільні інструменти. Найбільший т. м. установлений в Абастумванській обсерваторії (Грузія).

ТЕЛЕФО́Н, -а (рос. телефон; англ. telephone) – електроакустичний перетворювач, розташований на приймальному кінці лінії зв'язку, який дозволяє перетворювати електричні сигнали в звукові. За принципом дії т. найчастіше бувають електромагнітними, в яких електричні визнаки викликають змінне намагнічення осердя і створюють коливання розташованої перед осердям мем-

брани.

т. опти́чний(рос. телефон оптический; англ. optical telephone) – прилад, що здійснює телефонний зв'язок за допомогою світлового пучка. Звукові коливання в оптичному телефоні перетворюються тим чи іншим способом вколивання яскравості світлового пучка, а в

приймальній частині телефона – трансформуються у звук.

ТЕЛУР́, -у (рос. теллур; англ. tellurium), Te – хімічний елемент VІ групи періодичної системи елементів. Порядковий номер 52, ат. вага 127,6. У природі зустрічається у вигляді 8 стабільних ізотопів: Te120 (0,089 %), Te122 (2,46 %), Te123 (0,87 %), Te124 (4,61 %), Te125 (6,99 %), Te126 (18,71 %), Te128 (31,79 %), Te130 (34,39 %). Електронна конфігурація 4d105s25p4. У сполуках проявляє три валентності: -2, +4, +6.

ТЕМБР, -у (рос. тембр; англ. timbre). т. звука́ (рос. тембр звука; англ. timbre, tone quality) – визначувана на слух характеристика звука, яка залежить від його акустичного спектру, зокрема від кількості та розташування в спектрі стійких груп складових – формант. Т. з. дозволяє розрізняти звуки різноманітних джерел, наприклад, музичних

інструментів.

ТЕМПЕРАТУ́РА (рос. температура;

англ. temperature; temperature point) – термодинамічна величина, яка характеризує стан термодинамічної рівноваги макроскопічної системи. У класичній термодинаміці абсолютна т. пропорційна середній кінетичній енергії частинок тіла. У найзагальнішому випадку температуру означують як величину, обернену похідній від ентропії тіла за його енергією. Одиницею вимірювання т. у фізиці слугують градуси Кельвіна: 1К

відповідає 1,38×10-16 ерг. Про інші одини-

ці див. також шкали температурні́ .

т. абсолю́тна[температура́ термодинамічна́ ] (рос. температура абсолют-

ная, температура термодинамическая; англ. absolute temperature, Kelvin

temperature, thermodynamic temperature) – одне з основних понять термодинаміки, введене В. Томсоном (Кельвіном), 1848 [W. Thomson]. Т. а.по- в'язана з ентропією S, внутрішньою

639

енергією U і об'ємомV співвідношенням

1/T = (¶S/¶U)V, позначається буквою Т, виражаєтьсяв Кельвінах (К), відлічується від цілковитого (абсолютного) нуля температури і вимірюється за Міжнародною практичною температурною шкалою.

т.ви́родження(рос. температура вырождения; англ. degeneracytemperature)

– температура, нижче якої в газі починають проявлятися квантові властивості, зумовлені тотожністю його частинок (див. також газви́роджений). При т.в.довжина хвилі де Бройля, що відповідає енергії теплового руху частинок, стає за величиною порівнянною з середньою відстанню між ними. Для Бозе-газу т. в. визначається як температура, нижче якої відбувається конденсація Бозе-Eйнштейна – перехід деякої кількості частинок у стан із нульовим імпульсом. Для Фермі-газу т. в. дорівнює максимальній енергії частинок при абсолютному нулі температури (енергіїФермі), вираженій вградусах, тобто розділеній на k. Для електронів у металі

т.в.Т0 ~ 104 К.

т.від'є́мна(рос. температура отрицательная; англ. negativetemperature) – величина, зручна для термодинамічного опису нерівноважних станів квантових систем з обмеженимспектром енергії. Це можливо при високому ступені ізоляції системи від оточення ("термостата"), наприклад, для сукупності ядерних спінів у магнітному полі,які слабко взаємодіють із решіткою. У термодинаміці обернена абсолютнатемператураT–1 дорівнює похідній від ентропії S за середньою енергією U при сталості інших параметрів х: T-1 =

(¶S/¶U)x. Можливість т. в. означає, що ця похідна може бути від'ємною (зменшення ентропії зі збільшеннямсередньої енергії). У більш вузькому значенні т. в. – умовна величина, що характеризує ступінь інверсії заселеності двох вибраних рівнів енергії квантової системи. При впливі електромагнітного поля на підсистему при т. в. відбувається резонансне ви-

промінювання, пов'язане з процесом індукованоговипромінювання.

т. дебаївська́ [температура́ характеристична́ (Дебая́)] (рос. температура де-

баевская, температура характеристическая (Дебая); англ. Debye characteristic temperature) – характеристична

температура θD, яка вводиться в модель

твердого тіла Дебая і вказує для кожної речовини ту область, де стають суттєвими

квантові ефекти: θD=hνmax/k, де h – стала Планка, k – стала Больцмана, νmax –

найбільша частота пружних коливань даного твердого тіла.

т. Дінгла́ (рос. температура Дингла;

англ. Dingle temperature) – параметр із розмірністю температури, який характеризує розмиття рівнів Ландау і визначає амплітуду квантових осциляцій у магніт-

температура насыщения; англ. boiling temperature, boiling point, saturation temperature, saturation point) – температура рідини, при якій тиск її насиченої пари над плоскою поверхнею розділу фаз дорівнює зовнішньому тиску.

Див. також кипіння́ .

т. крити́чна(рос. температура критическая; англ. critical temperature, thermalcriticalpoint) – температура, що відповідає критичній точці або точці фазового переходу 2-городу.

т. Кюрі́ у загальнотермодинамічному розумінні (рос.

температура Кюри в общете-

рмодинамическом смысле;

640

англ. curie point іn common thermodynamіcal sense) – те саме, що то́чкаКюрі́.

т.насичення́ (рос. температура насыщения; англ. saturation

temperature, saturation point) – те саме, що температура́ кипіння́ .

т.плавлення́ (рос. температура пла-

вления; англ. melting temperature) – температура фазового переходу твердого кристалічного тіла в рідкий стан. Див. також плавлення́ .

т.радіаційна́ (рос. температура

радиационная; англ. radiant temperature, radiation temperature) – фізична величина Tr, як визначає сумарну (по всьому спектру) енергетичну яскравість Bе теплового випромінювання тіла при температурі T; дорівнює температурі Tа цілковито чорного тіла, при якій його сумарна енергетична

яскравість Bе0 = Bе.

т. розм'якшення́ [точка́ розм'я́кшення] (рос. температура размягчения, точка размягчения; англ. softening temperature, softening point) – температура, при якій склоподібна (склиста) речовина починає втрачати крихкість і набувати пластичності, а в'язкість речовини стає нижчою 1013 – 1014 Пуазів.

Див. також стан склоподібний́ .

т. склування́ (рос. температура стеклования; англ. vitrification temperature, vitrifying point, glasstransition temperature, transformation point) – одна з температур інтервалу склування, в якому в'язка переохолоджена рідина переходить у склоподібний (склистий) стан. Т. с. визначається за особливою точкою температурної залежності якої-небудь фізичної характеристики речовини.

т. спінова́ (рос. температура спиновая; англ. spin temperature) – термодинамічна величина, що характеризує стан внутрішньої квазірівноваги у підсистемі спінових ступенів вільності речовини, напр., у випадку електронних і