Справочники / Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики

Ю. Вігнером [E. Wіgner], 1951. Існують таблиці алгебричних і числових значень 6j- символів.

с. Кро́некера[знамень́ Кронекера́ ] (рос. символКронекера; англ. Kronecker

sign, Kronecker symbol, Kronecker delta)

– найпростіший тензор 2-го рангу в n- вимірному просторі, який у всіхсистемах координатвизначаєтьсярівностями

С.К. введенийЛ. Кронекерому 1866.

с.спектроскопічний́ [зна́мень спектроскопічний́ ] (рос. символ спектроскопический; англ. spectroscopic

symbol) – величина Z, що характеризує зарядовий стан атома або йона Z = Zn – N + 1, де Zn – заряд атомного ядра (в одиницях елементарного електричного заряду), N – число електронів в атомній системі; с. с. вказують римськими цифрами поруч

із хімічним символом.

с.Ле́ві–Чівіт́ и[зна́меньЛе́ві–Чівіт́ ,и

те́нзорцілкови́тоантисиметри́чний,те́- нзор цілкови́то протиспівпо́мірний,те́- нзор абсолю́тно антисиметри́чний] (рос. символ Леви–Чивиты, тензор абсолютно антисимметричный; англ.

Levi–Civita symbol, absolutely antisymmetric tensor) – антисиметрична функціяε(і1, і2, …, іn) n змінних (кожна з яких набуває цілих значень від 1 до n), яка дорівнює +1 (–1), якщо послідовність і1, і2, …, іn утворюється парною (непарною) перестановкою 1, 2, …, n. В інших випадках с. Л.-Ч. дорівнюють нулю.

СИМЕТРІЯ́ [співпо́мір] у фізиці (рос. симметрия в физике; англ.

symmetry і n p h y s і c s ; грец. συμμετρία

–від префікса συ(μ)-, що означає

спільність, і μετρώ – вимірюю). У тому

випадку, коли стан системи не змінюється в результаті якого-небудь перетворення, якого вона зазнає, кажуть, що система має с. щодо даного перетворення. Співпомір фізичної системи визначається

571

с.її функції Гамільтона або (у квантовій механіці) її гамільтоніаном, тобто перетвореннями співпоміру для фізичної системи є перетворення, що не змінюють її гамільтоніана. Кожному неперервному перетворенню с. відповідаєзакон збереження деякої фізичноївеличини, пов'язаної з зазначеною с. Серед різноманітних типів

с.розрізняють просторово-часові та внутрішні симетрії.

кро́с(инг)-симе́трія [крос(инг)-спів- по́мір] (рос. кросс(инг)-симметрия; англ. сrossingsymmetry) – те саме, що симе́- тріяперехре́сна.

с.CPT [співпо́мірCPT] (рос. симметрияCPT; англ. CPT symmetry) – див. теоре́маCPT.

с.SU(2) [співпо́мірSU(2)] (рос. симметрияSU(2); англ. SU(2) symmetry). У фізицізазвичай реалізується як інваріантність щодо групи матричних перетворень над полями. Група SU(2) – сукупність унітарних унімодулярних матриць 2-го порядку (яка утворює групу відносно звичайного матричного множення).

с.SU(3) [співпо́мірSU(3)] (рос. симметрияSU(3); англ. SU(3) symmetry). У фізицізазвичай реалізується як інваріантність щодо групи матричних перетворень над полями. Група SU(3) – сукупність унітарних унімодулярних матриць 3-го порядку (яка утворює групу відносно звичайного матричного множення). Для параметризації цих матриць потрібний набір із 8 лінійно незалежних ермітових безслідових матриць. Зазвичай використовують матриці Гелл-Манна.

с.U(1) [співпо́мірU(1)] (рос. симметрия U(1); англ. U(1) symmetry). У квантовій фізиці зазвичай реалізується як інваріантність щодо групи U(1) фазових перетвореньфункцій поля. U(1)– неперервна компактна група, її утворюють усі комплексні числа, що дорівнюють одиниці за абсолютною величиною.

с.вну́трішня[співпо́мір вну́трішній] в квантовій теорі ї поля (КТП)

(рос. симметрия внутренняя в

квантовой теории поля (КТП);

повного простору векторів стану системи, які утворюють одне незвідне представлення деякої групи або алгебри Лі, оператори якої об'єднують в одну родину всі стани системи і включають в себе оператори переходів між різними станами.

572

573

хіральных перетворень(див. також поля хіра́льні).

СИНГЛЕТИ́ , -ів, мн. (рос. синглеты;

англ. singlets; від англ. sіngle – самотній, окремий) – поокремлені спектральні лінії в атомних спектрах, що відповідають дозволеним квантовим переходам між синглетними рівнями енергії (див.

також

мультиплетність́ ). Синглетні лінії складають, наприклад, головну спектральну серію атомів лужноземельних елементів.

СИНГОНІЯ́ кристалічна (рос. сингония кристаллическая; англ. syngony; від грец. συγγωνία – букв. співкуття) – розподіл кристалів за симетрією форми їхньої елементарної комірки

(елементарного паралелепіпеда повторюваності), або, що те ж саме, за точковою симетрією вузлів кристалічної решітки (див. також симе́тріякриста́лів). Усього існує 7 с.: триклінна, моноклінна, ромбічна, тетрагональна, тригональна, гексагональна,кубічна.

СИНГУЛЯРНІСТЬ́ , -ості (рос.

сингулярность; англ. singularity; від лат. sіngularіs – окремий, особливий).

с. космологіч́ на(рос. сингулярность космологическая; англ. cosmological singularity) – стан нашого Всесвіту у певний момент часу в минулому, коли густина енергії матерії ε і кривизна простору-часу були дуже великі – поряд-

ку планківських значень(ε 10114 ерг/см2)

– фізична сингулярність, чи навіть нескінченні – математична с ингулярність.

с-сті ван Хова́ (рос. сингулярности ван Хова; англ. van Hove singularities) – те саме, що особливості́ ван Хова́ .

СИНЕРГЕТИКА́ [тео́рія автохви́ль,

термодина́міка нерівнова́жна неліній́ на] (рос. синергетика, теория

автоволн, термодинамика неравновесная нелинейная; англ. synergetics, autowavetheory, nonlinear nonequilibrium thermodynamics; від

грец. συνεργετικός – спільний, узгоджено діючий) – напрямок у науці, пов'язаний із вивченням закономірностей просторовочасового впорядкування в різноманітних системах (фізичних, хімічних,

574

біологічних). Основні поняття с.: дисипативна структура, хвиля перемикання, провідний центр, обертова спіральна структура (ревербератор). Термін "с." ввів Х. Хакен [H. Haken] на початку 1970-х рр.

СИНТЕЗ́ , -у (рос. синтез; англ. synthesis;(ядер) fusion).

с. аперту́рний (рос. синтез апертурный; англ. aperturesynthesis) – метод отримання високої кутової роздільної спроможності при використанні порівняно невеликихантен, які утворюють сукупність радіоінтерферометрів, сигнали з виходів яких піддаються відповідній обробці. У ширшому розумінні с. а. – це метод відновлення за окремими вимірюваннями просторового розподілу полів (для некогерентних полів – просторової функції кореляції), які випромінюються або розсіюються яким-не- будь джереломчи об'єктом. Вимірювання в окремих точках чи ділянках, розташованих усередині синтезованої апертури, можуть бути послідовними в часі чи одночасними (послідовний або паралельний синтез) або поєднувати обидва види синтезу. Системи з с. а. є антенами з обробкою сигналів і застосовуються в радіолокації та радіоастрономії (див. також анте́на радіотелеско́па та радіоінтерферо́- метр).

с. термоя́дернийіо́нний(с. термоя́- дерний йо́нний)(рос. синтез термоядерный ионный; англ. ion(ic) thermonuclear fusion) – збудження реакції термоядерного синтезу в дейтерієвій (DT) мішені шляхом стиснення і розігріву мішені бомбардуванням пучками прискорених іонів. Іонний термоядерний синтез(ІТС) не здійснений, але перебуває у стадії розробки. Мішенню для ІТС є кульовий шар із замороженої DT суміші масою у кілька міліграмів, оточений важкою металевою оболонкою, яка може мати складну несферичну форму. Реакція синтезу розвивається завдяки тому, що

стиснута і розігріта DT суміш протягом достатнього для реакції часу інерційно утримується від розлітанняважкою зовнішньою оболонкою. ІТС є важливим альтернативним напрямком термоядерної енергетики.

с. термоя́дернийла́зерний(рос. синтез термоядерный лазерный; англ.

laser thermonuclear fusion) – один із напрямків у дослідженнях із керованого термоядерного синтезу (КТС), заснований на здатності лазерів концентрувати енергію в малих об'ємах

речовини (< 10−6 cм3) за короткі проміжки

часу (< 10−10 – 10−9 с), який використовує інерційне утримання плазми. Ця здатність лазерів забезпечує найвищезвідомих зараз контрольоване виділення енергії (1019 – 1020 Вт/см3), стиснення та нагрів термоядерного палива до високої густини (1026 см-3) і температури (10 кеВ), за яких можливі термоядерні реакції.

СИНХРОНІЗАЦІЯ́

автоколивних систем (рос. синхронизацияавтоколебательных систем; англ. sync(hronization), synchronizing, synchrotiming, clocking, hold(ing), lock(ing), timing, alignment, phasing) – установлення самопідтримуваної рівності (або точної кратності) частот кількох систем. Розрізняють взаємну синхронізацію зв'язаних систем із близькими (або близькими до кратних) частотами ω1 і ω2 вільних коливань і примусову синхронізацію системи при дії на неї зовнішньої періодичної сили.

СИНХРОНІЗМ́ , -у [співчасся́ ] (рос.

синхронизм; англ. syncronism).

с.групови́й[співчасся́ групове́] (рос. синхронизм групповой; англ. group syncronism) – однаковість групових швидкостейvj (j = 1, 2 …) модульованих (квазімонохроматичних) хвиль, які взаємодіють у нелінійному середовищі. Модульовані в часі хвилі взаємодіють на як завгодно великій довжині, якщо

575

виконано не тільки умови фазового синхронізму для середніх частот хвильових пакетів, але й умову групового синхронізму, що означає, що фазовий синхронізм повинен мати місце для всіх спектральних компонент взаємодіючих хвиль. Ефективність нелінійної взаємодії модульованих хвиль характеризується т.

зв. груповим розстроєнням νjn = 1/vj + 1/vn. Приклад групового синхронізму при виродженій за частотою і неколінеарній тричастотній взаємодії – генерація другої гармоніки (див. також

взаємодія́ світлових́ хвиль, я́вища опти́чнінеліній́ нінестаціона́рні).

СИНХРОТРОН́ , -а(рос. синхротрон;

англ. synchrotron, bevatron) – кільцевий циклічний прискорювач електронів на енергії від кількох МеВ до кількох ГеВ зі змінним у часі магнітним полем і високочастотним прискорювальним електричним полем сталої частоти, робота якого базується на явищі автофазування.

СИНХРОФАЗОТРОН́ , -а (рос.

синхрофазотрон; англ. synchrophasotron) – кільцевий циклічний резонансний прискорювач протонів на енергію 1 ГеВ і вище зі змінним магнітним полем і змінною в часі пропорційно швидкості протонів частотою прискорювального електричного поля, який працює за принципом автофазування.

СИНХРОЦИКЛОТРОН́ , -а (рос.

синхроциклотрон; англ. synchrocyclotron) – те саме, що

фазотро́н.

СИРЕНА́ [гучниця́ ] (рос. сирена;

англ. siren, hooter, horn) – акустичний випромінювач, дія якого базується на періодичному перериванні потоку газу (або рідини).

СИСТЕМА́ [укла́д] (рос. система; англ. system; (збірнота) assembly; (мережа) chain,(установка) installation;

(структура) structure; (комплекс) complex; (спосіб) method; (обч.) repertoire,repertory).

с. афока́льна[укла́дафока́льний] (рос. системаафокальная; англ. afocal system; від грец. α- – заперечнийпрефікс і

фокус) – оптична система, фокусна відстань якої нескінченно велика, окремий випадок телескопічної системи, яка відрізняється тим, що її збільшення наближається до одиниці. С. а. складається зоднієї або кількох тонких лінз, розташованих близько одна від одної. Прикладами с. а. є афокальні компенсатори, які розташовують на шляху пучків променів для виправлення аберацій без зміни загального ходу променів. Афокальними можна умовно вважати всі оптичні уклади, що складаютьсяз плоских поверхонь, наприклад, відбивальні та спектральні призми.

с. ве́кторівортонормо́вана[укла́д ве́кторі ортонормо́ваний] (рос. система векторов ортонормированная;

англ. orthonormal vector system) –

множина не нульових векторів {xα} векторного простору Х зі скалярним

добутком (xα,xβ) = dαβ, де символи Кронекераdαβ = 0при a ¹ b і dαβ = 1 при a

= b. С. в. о. називається повною, якщо для будь-якого f Î X ряд

x (f , x ) збігається по нормі до f.

1

Повна с. в. о. називається базисом

простору Х. Числа fα = (f, xα) називаються коефіцієнтами Фур'є f відносно с. в. о.

{xα}. Для повної с. в. о. виконується р і-

вність Парсеваля: (f , f ) | f |2 .

1

с. вимір́ ювальнаелектродинаміч́ на [укла́двимір́ ювальний електродинамі́- чний] (рос. системаизмерительнаяэлектродинамическая; англ. electrodynamic

576

measuring system) – електродинамічні та феродинамічні електровимірю-вальні прилади, дія яких заснованана електродинамічній взаємодії двох (або більше) контурів зі струмом. У результаті такої взаємодії один із контурів (котушка зі струмом) повертаєтьсяразом із стрілкоюпокажчиком на певний кут, який і є мірою відповідної вимірюваної величини.

с. вимір́ ювальнаелектромагніт́ на [укла́двимір́ ювальний електромагніт́- ний] (рос. системаизмерительнаяэлектромагнитная; англ. electromagnetic measuring system) – електромагнітні прилади для вимірювання електричних та інших величин, які перетворюються в електричні, дія яких заснована на взаємодії магнітного поля вимірюваного струму з одним або кількома феромагнітними осердями.

с. вимір́ ювальнаелектро́нна[укла́д

вимір́ ювальний електро́нний, при́лади вимір́ ювальніелектро́нні] (рос. система

измерительная электронная, приборы измерительные электронные; англ. electronic measuring system, electronic instrumentation) – прилади, в яких застосовуються електронні лампи або транзистори. Електрична частина аналогових с. в. е. складається з електронної схеми, яка перетворює вимірювану електричну величину в сталий струм, і вихідного магнітоелектричного прилада, шкала якого градуюється в одиницях вимірюваної величини. Відомі електронні вольтметри, частотоміри, вимірювальні генератори, потенціометри, прилади для вимірювання опору, ємності, індуктивності, нульові індикатори, фазометри, гальванометри, аналізатори гармонік. Широко застосовується в с. в. е. електроннопроменевийосцилограф.

с. вимір́ ювальнаелектростати́чна [укла́двимір́ ювальний електростати́- чний, при́лади електростати́чні] (рос.

система измерительная электростатическая, приборы электростатические;

англ. electrostatic measuring system, electrostatic instrumentation) – прилади,

в яких рухома частинапереміщується силами електростатичної взаємодії. Існуючі модифікації цих приладів – вольтметри, електрометри тощо – призначені для вимірювань напруг (або величин, функціонально пов'язаних із напругою), різниці потенціалів і електричних зарядів.

с. вимір́ ювальнамагнітоелектри́чна [укла́д вимір́ ювальний магнітоелектри́чний] (рос. система измерительная магнитоэлектрическая; англ.

permanent-magnet (metering) system) – магнітоелектричні вимірювальні прилади, що слугують для вимірювання електричного струму (чи величин, перетворених у струм), у яких переміщеннярухомоїчастини здійснюється силами, які виникають у результаті взаємодії магнітного потоку постійного магніта і провідниказі струмом.

с. вимір́ ювальнатермоелектри́чна [укла́двимір́ ювальний термоелектри́- чний] (рос. системаизмерительнаятермоэлектрическая; англ. thermoelectric measuringsystem) – сукупність приладів для вимірювання електричних струмів і напруг, які являють собою сполучення термоперетворювача та вимірювача магнітоелектричної системи. Термоперетворювачскладаєтьсяз нагрівача, по якому протікає вимірюваний струм, і термопари, що перебуває у тепловому контакті знагрівачем. Термоерс, вироблена термопарою під дією тепла, яке виділене струмом, вимірюється магнітоелектричним приладом.

с. вимір́ ювальна феродинаміч́ на [укла́двимір́ ювальний феродинамі́- чний] (рос. системаизмерительнаяферродинамическая; англ. ferrodynamic measuring system) – один із різновидів електродинамічної вимірювальної системи.

с. відкри́та[укла́двідкритий] (рос. системаоткрытая; англ. open system) –

термодинамічна система, яка обмінюється з навколишнім середовищем речовиною, енергією й імпульсом. До найважливішого типу с. в. належатьхімі-

577

чні уклади, в яких безупинно відбуваються хімічні реакції. Біологічні уклади (живіорганізми) можнатакожрозглядати як відкриті хімічні системи. Властивості с. в.описуються найпростішим чином поблизу стану термодинамічної рівноваги. Якщо відхил с. в. від термодинамічної рівноваги невеликий, то нерівноважний стан можна охарактеризувати тими ж параметрами, що й рівноважний. Ступінь невпорядкованості таких с. в., як і укладів у рівноважному стані, характеризується ентропією (див. також рівнова́- га термодинаміч́ налока́льна). У с. в. можливі стаціонарні стани зі сталою ентропією при постійному виробленні ентропії, яка повинна при цьому виводитися з укладу (теорема Пригожина). Найцікавіші властивості с. в. виявляються при нелінійних процесах, коли у с. в. можливе здійснення термодинамічно стійких нерівноважних станів, далеких від стану термодинамічноїрівноваги і які характеризуються певною просторовою або часовою упорядкованістю (структурою), яку називають дисипативною.

с. від́ ліку[укла́дві́дліку] в меха- н іц і (рос. системаотсчёта в механике; англ. base,referenceframe,frame (of reference), referencesystem) – сукупність системи координат і набору синхронізованих годинників, розміщених у різних точках координатного укладу. Оскільки положення тіла може бути визначене лише відносно інших тіл, то с. в. необхідно пов'язана з деякою системою матеріальних тіл.

с. від́ лікуінерцій́ на[укла́двід́ ліку інерцій́ийн] (рос. системаотсчётаинерциальная; англ. inertial base,

Newtonianbase,inertialreferenceframe, Newtonian reference frame) – система відліку, в якій справедливим є закон інерції: матеріальна точка, коли на неї не діють ніякі сили (або діють взаємно зрівноважені сили), перебуває в стані спокою або прямолінійного рівномірного руху. Будь-який уклад відліку, що рухає-

ться відносно с. в. і. поступально, рівномірно та прямолінійно, є такожс.в.і.

с. відліку́ супутня́ [укла́двідліку́ супутній́ ] (рос. система отсчёта

сопутствующая; англ. satellite base, satellite referenceframe, satellite frame

(ofreference), satellite referencesystem) – система відліку, пов'язана з розглядуваною системою тіл або суцільним середовищем; просторові координати цього укладу тіл у с. в. с. не змінюються

при їх русі.

с. відхиля́льна[систе́мавідхи́лю-

вальна,укла́двідхиля́льний,укла́двідхи́лювальний] (рос. системаотклоняющая; англ. beam-deflection system, deflection-coil assembly, scanning-coil assembly, yoke (assembly), beam deflector, deflector, deflecting yoke, scanning yoke) – пристрій для відхилу електронного пучка в електроннопроменевих приладах. Розрізняють електростатичні та електромагнітні с. в.

с. га́мільто́нова[укла́дга́мільто́нів] (рос. система гамильтонова; англ. Hamiltoniansystem) – окремий випадок динамічної системи, що описує фізичні процеси без дисипації; відповідні диференціальні рівняння можна представити в такій симетричній формі (рівняння Гамільтона):

dqі /dt = ∂H/∂pі, dpі /dt = – ∂H/∂qі, і = 1, …, n, де H(p, q, t) називають функцією Гамільтона, вона, як правило, має зміст енергії системи, а qі і pі – узагальнені координати й імпульси, n – число ступенів вільності системи. У кожній точці (p, q) фазовогопростору вектор (–

∂H/∂qі, ∂H/∂pі) задає поле фазової швидкості, дотичне до фазових траєкторій. Виникає наочний образ руху с. г. як фазового потоку. Фазовий потік зберігає елемент об'єму у фазовому просторі (теоремаЛіувілля).

с. гетероге́нна[укла́дгетерогенний,

систе́марізностайна, укла́д різностайний] (рос. система гетерогенная; англ. heterogeneous system; від грец.

ετερογένος – різнорідний, різностайний) –

578

термодинамічна система, що складається зрізних за фізичними і хімічними властивостях частин (фаз), які відділені одна від одної різкими поверхнями розділу. Кожна з фаз, які складають с. г., гомогенна і досить велика, щоб до неї можна було застосувати термодинамічні поняття. С. г. завжди багатофазна і може бути багатокомпонентною, якщо цеузгоджуєтьсяз правиломфаз Гіббса. Термодинаміка багатофазних багатокомпонентних систем розроблена Дж.Гіббсом [J. Gіbbs] у 1875-78. Прикладис. г.: насиченапара в рівновазі з рідиною, рівноважні бінарні системи, розчини при неповній розчинності, множинні сплавиі т.д.

с. голоно́мна[укла́дголоно́мний] (рос. система голономная; англ. holonomicsystem) – механічна система, у якій усі накладені зв'язки (див. також зв'язки́механіч́ ні) є геометричними (гологомними). Ці зв'язки накладають обмеження тільки на можливі положення точок і тіл у різні моменти часу, але не на їхні швидкості. Координати точок укладу повинні при її русі задовольняти як диференціальні рівняння руху, так і рівняння зв'язків. Зв'язки називаютьсяголономними й у тому випадку, коли вони накладають обмеження на швидкості точок системи, якщо рівняння зв'язку можуть бути проінтегровані і залежності між швидкостями зведені до залежностей між координатами.

с. гомоге́нна[укла́дгомоге́нний] (рос. система гомогенная; англ. homogeneoussystem; від грец.ομογένος –

однорідний) – термодинамічна система, усі рівноважні параметри якої (наприклад, хімічний склад, густина, тиск) неперервно змінюються в просторі (просторово неоднорідні гомогенні системи) або є сталими (просторово однорідні гомогенні системи). Приклади просторово неоднорідних с. г.: гази, рідини, суміші газів і розчини в зовнішньому полі за умови, що при від-сутності поля вони просторово однорідні. У таких

укладах, на відміну від гетерогенних, відсутні поверхні розділу, що відокремлюють одну від іншої частини системи, які відрізняються за складом і властивостями. Таким чином, с. г. повинна бути однофазною, але може бути багатокомпонентною. У нерівноважому стані в с. г. можуть існувати розриви термодинамічних параметрів, наприклад, розриви густини та тиску на фронті ударної хвилі.

с. дворівнева́ [укла́ддворівнев́ ий] (рос. система двухуровневая; англ. double-level system) – найпростіша

квантова система, що має тільки два енергетичні рівні. Для багатьох задач квантової електроніки, нелінійної оптики та лазерної спектроскопії речовину можно подати у вигляді набору с. д., які розподілені з певною об'ємною густиною і незалежно одна від одної взаємодіють з

оточенням і зовнішніми полями.

с. Джо́рджі[укла́дДжо́рджі] (рос. системаДжорджи; англ. Giorgisystem) – те саме, що систе́маодини́цьМКСА.

с.дзерка́льно-лін́ зова[уклад́ дзерка́- льно-лін́́ ийзов] (рос. система зер- кально-линзовая; англ. catadioptric optical system) – оптична система, що містить заламлювальні (лінзи) та відбивальні (дзеркала)поверхні. Дзеркалав такій системі, як правило, зменшують габарити прилада,апоєднанняабераційних властивостей дзеркальних і лінзових елементів дозволяє одержати необхідну якість зображення при меншій кількості деталей, ніж у лінзових або дзеркальних укладах.

с. динамічна́ [укла́ддинамічн́ ий] (рос. система динамическая; англ. dynamic(al) system) – математичний об'-

єкт, який відповідає реальним системам (фі-зичним, хімічним, біологічним та ін.), еволюція яких однозначно визначається початковим станом. Динамічний уклад визначається системою рівнянь, що допускають існування на нескінченному інтервалі часу єдиного розв'язку для кожної початкової умови.

579

с.диспе́рсна[уклад́ диспе́рсний] (рос. система дисперсная; англ. dispersionsystem) – мікрогетерогеннасистема, яка складаєтьсяздвох (або більше) фаз, розділених дужерозвиненою поверхнею.

с.електри́чних кіл багатофа́зна [укла́делектри́чнихкіл багатофа́зний] (рос. системаэлектрическихцепеймногофазная; англ. polyphase system of electrical circuits) – сукупність декількох електричних кіл, у яких діють синусоїдні ерс однієї і тієї ж частоти, зсунуті одна відносно одноїза фазою.

с.електровимір́ ювальнадете́кторна [укла́делектровимір́ ювальний дете́- кторний] (рос. система детекторная электроизмерительная; англ. detector electrical-type system,detector electrical measuring system) – система вимірювальних приладів з напівпровідниковими діодами, в якіймагнітоелектричний вимірювальний уклад застосовується для вимірювання змінного струму та напруги.

с.електровимір́ ювальна теплова́ [укла́делектровимір́ ювальний теплови́й] (рос. система электроизмерительная тепловая; англ. thermal electrical measuring system) – система електровимірювальних приладів, яка заснована на тепловій дії електричного струму і викликає видовження або вигин провідника. Прилади вказаного типу застосовуються як вольтметри й амперметристалого та змінного струму.

с.елеме́нтів періоди́чна [укла́д елеме́нтів періоди́чний] Д.І. Менделєєва (рос. система эле-

ментов периодическая

Д.И. М енделеева; англ. periodic system) – системахімічних елементів, що відображаєперіодичний закон Менделєєва (1869) – періодична залежність фізичних і хімічних властивостей елементів від їхньої атомної ваги (у сучасному формулюванні – від заряду ядра елемента, тобто від атомного номера в с.

е.п.). Усі відомі хімічні елементи

утворюють 8 вертикальних стовпчиків – груп, позначених римськими цифрами, що поділяються на дві підгрупи. Горизонтальні ряди с. е. п. називаютьсяперіодами (їх 7) і позначаютьсяарабськими цифрами. Структура с. е. п. цілком відповідає порядку заповнення електронних оболонок в атомах. С. е. п. не довершена, кінцевечисло елементів у ній не визначено, продовжуються роботи із синтезу нових елементів.

с. за́мкнута[укла́д(термодинамі́- чний) за́мкнутий] (рос. система (термодинамическая) замкнутая; англ. closedsystem) – те саме, щосисте́маізольо́вана.

с. ізольо́вана[укла́д(термодинамі́- чний) ізольо́ванаий, систе́ма(термодинаміч́ на) за́мкнута, укла́д(термодинаміч́ ийн) за́мкнутий] (рос. система(термодинамическая) изолированная, система(термодинамическая) замкнутая; англ. isolated system,closedsystem) – термодинамічна система, яка перебуває в стані адіабатичної ізоляції від навколишнього середовища, що досягається розміщенням системи в адіабатичній оболонці (напр., у посудині Дьюара), яка виключає обмін системи теплом і речовиною з навколишнім середовищем (теплова та матеріальна ізоляція). Будьякий процес у такій системі називається адіабатичним процесом.

с. імерсій́ на[укла́дімерсій́ийн] (рос. системаиммерсионная; англ. immersion system) – об'єктив мікроскопа, у якого простір між покривним склом і зовнішньою поверхнею фронтальної (першої) лінзи об'єктива заповнений прозорою, т.зв. імерсійною рідиною, показник заламу якої n > 1. Використання імерсійної рідини підвищує числову апертуру об'- єктива і, як наслідок, – роздільну спроможністьмікроскопа.

с. керува́нняслідкува́льна[систе́ма

управлі́ння слідкува́льна,укла́дкерува́нняслідкува́́льний, укла́дуправлі́- ння слідкува́льний] (рос. система управления следящая; англ. servo(-loop)

580

control) – системаавтоматичного регулювання, призначенадля керування положенням тіла в просторі так, щоб воно з необхідною точністю копіювало (відслідковувало) положенняіншого тіла.

с.консервати́вна[укла́дконсервати́- вний] у фізиці (рос. системаконсервативная в физике; англ. conservative systemі n physіcs) – механічна система, при русі якої сума її кінетичної та потенціальної енергій залишається сталою (закон збереження механічної енергії). С. к. – будь-який механічний уклад, який рухається в стаціонарному (такому, що не змінюється з часом) потенціальному силовому полі за умови, що система вільна або накладені на неї зв'язки є ідеальними і не змінюються зчасом.

с.Ло́ренца[укла́дЛо́ренца] (рос. системаЛоренца; англ. Lorentzian system)

– система трьох нелінійних диференціальних рівнянь першого порядку: x& =

y& = – y + rx – xz, z& = xy – bz, розв'язки

якої в широкій області параметрів є нерегулярними функціями часу і за багатьма своїми характеристиками не відрізняються від випадкових. С. Л. була отримана Е. Лоренцом із рівнянь гідродинаміки як модель для опису теплової конвекції в горизонтальному шарі рідини, що підігрівається знизу (Pr – число Прандтля, r = Ra/Rac – зведенечисло Релея, b – визначається вибором моди у Фур'є-розкладі поля швидкості і температури). Уклад Лоренца– один із прикладів динамічної системи, яка має простий фізичний зміст; він демонструє стохастичну поведінку системи.

с.меніс́ кова[укла́дмені́сковий] (рос. система менисковая; англ. meniscus system,concave-convex system, concavoconvex system,convex(o)-concave system)

– різновид дзеркально-лінзових систем, у якому для компенсації аберацій дзеркала (чи дзеркал) використовується розташований перед ними меніск – опукло-вві- гнута або ввігнуто-опукла лінза