Справочники / Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики

р. спектра́льних лін́ ій (рос. расщепление спектральных линий;

англ. line splitting) – збільшення числа компонент спектральної лінії, яке відбувається в результаті розщеплення енергетичних рівнів при зовнішній дії, наприклад, магнітного (див. також я́вищеЗе́ємана) або електричного (див. також я́вищеШтарка́ ) полів. Р. с. л. може виникнути тільки в тому випадку, якщо зовнішній вплив порушує (знижує) симетрію поля випромінювальної системи. Якщо зовнішня дія змінюється в часі, то замість розщеплення спектральних ліній може відбутися їхнє поширшання (див. також ширина́ спектра́льнихлін́ ій).

РОТАТОР́ , -а (рос. ротатор; англ. rotator; від лат. roto – обертаю(ся)) – механічна система, що складається з

матеріальної точки маси μ, утримуваної за допомогою невагомого твердого стержня на сталій відстані r від нерухомої в просторі точки O – центра ротатора, або система таких точок, що обертаються навколо загальної осі з однаковою частотою.

РОТОН́ , -а(рос. ротон; англ. roton) –

квазічастинка, що відповідає елементарному збудженню в рідкому 4He в області великих імпульсів p, де крива енергетичного спектру збуджень цієї рідини має мінімум.

РОТОР́ , -а у векторному аналізі (рос. ротор в векторном анализе; англ. curl, rotation; від лат. roto – обертаю(ся)) – те саме, що вихор́ у векторному аналізі.

РТУТЬ, -і (рос. ртуть; англ. hydrargyrum), Hg – хімічний елемент побічної підгрупи ІV групи періодичної системи елементів Менделєєва, атомний номер 80, атомнамаса 200,59. У вільному вигляді й нормальних умовах – срібляста важкарідина, що легко випаровується.

551

РУБІДІЙ́ , -ю (рос. рубидий; англ. rubidium), Rb – хімічний елемент І групи періодичної системи елементів Менделєєва, атомний номер 37, атомна маса 85,4678, лужний метал. У вільному вигляді – м'який сріблясто-білий металіз кубічною об'ємноцентрованою кристалічною решіткою з параметром a = 0,570 нм.

РУБІН́ , -у (рос. рубин; англ. ruby) – кристал Al2O3 (корунд) із невеликою добавкою йонів Cr3+, які заміщають у кристалічній решітці корунду йони Al і забарвлюютькорунд у червоний колір (від рожевого до малиново-червоного, залежно від концентрації Cr). Температура

плавлення 2050°С. У квантовій електроніцір. використовують як активну речовину в квантових підсилювачах і твердотільних лазерах. Застосування р. в квантовій електроніці пов'язане з особливостями спектру Cr3+ і з механічною міцністю. Штучно кристали р. вирощуються, як правило, за методом Вернейля в кисневому полум'ї (див. також вирощування́ монокристалів́ ).

РУТЕНІЙ́ , -ю (рос. рутений; англ. ruthenium), Ru – хімічний елемент VІІІ групи періодичної системи елементів Менделєєва, атомний номер 44, атомна маса 101,07, належить до платинової групи шляхетних металів. У вільному вигляді – крихкий блискучий сріблястий метал, кристалічна структура має гексагональне найщільніше упакування з параметрами

a = 0,27057нмі c = 0,42815 нм.

РУХ, -у (рос. движение; англ. motion,

moving, movement; (гідр.) flow) – див.

мате́ріяі рух.

р. бра́унівський(рос. движение брауновское; англ. Brownian motion) –

див. рухбро́унівський.

р. бро́унівський[рух бра́унівський] (рос. движениеброуновское,движение

брауновское; англ. Brownian motion) – безладний рух малих частинок, змулених у рідині чи завислих у газі, що відбувається під дією ударів молекул навколишнього середовища. Досліджено в 1828 Р. Броуном (Р. Брауном) [R. Brown], який спостерігав у мікроскоп рух квіткового пилку, змуленого у воді. Спостережувані (броунівські) частинки розміром ~1 мкм і менше здійснюють невпорядковані незалежні рухи, описуючи складні зигзагоподібні траєкторії. Інтенсивність р. б. не залежить від часу, але зростає з ростом температури середовища, зменшенням його в'язкості та розмірів частинок (незалежно від їхньої хімічної природи). Повна теорія р. б. була дана А. Ейнштейном (А. Айнштайном) [A. Eіnsteіn]

і М. Смолуховським [M. Smołuchowskі], 1905–1906. Причини р. б. – тепловий рух молекул середовищата відсутність точної компенсаціїударів, яких зазнаєчастинказ боку навколишніх молекул, тобто р. б. зумовленийфлуктуаціями тиску.

р. вихрови́й(рос. движение вихревое; англ. eddy(ing) motion, swirling motion,vortexmotion,whirl,swirling) – рух рідини або газу, при якому миттєва швидкість обертання елементарних об'є- мів середовищане дорівнює всюди тотожно нулю. Кількісною мірою завихреності слугує вектор ω = rotv, де v – швидкість рідини; величину ω називають вектором вихора, або завихреністю. Рух називають безвихровим або потенціальним, якщо ω = 0, інакше має місце вихровий рух. Динаміка турбулентних вихорів – одна з найбільш інтенсивно досліджуваних невирішених задачгідродинаміки.

р. відно́сний(рос. движениеотносительное; англ. relative motion). При розв'язуванні ряду задач кінематики рух точки (або тіла) розглядаютьодночасно стосовно двох (чибільше) систем відліку, з яких одна, що називається основною, вважається умовно нерухомою, а інша, яка певним чином рухається відносно основної, – рухомою системою

552

відліку.Рух точки (або тіла) відносно рухомої системи відліку називаєтьсяр. в. У розділі "динаміка" р. в.називаютьрух відносно неінерційної системи відліку, для якої закони механіки Ньютона несправедливі. Щоб рівняння р. в. матеріальної точки зберегли той же вигляд, що й в інерційній системі відліку, треба до діючої на точку сили взаємодії з іншими тілами додати т. зв. переносну силу інерції та силу Коріоліса. Цими рівняннями користуються для вивчення руху тіл відносно Землі з урахуванням її добового обертання.

р.віл́ ьний(рос. движениесвободное; англ. freemotion) – те саме, що рух ві́- льноготіл́ .а

р. віл́ ьноготіл́ а[рух віл́ ьний] (рос.

движение свободного тела, движение свободное; англ. free motion) – рух твердого тіла, яке не скріплене з іншими тілами і може з даного положення здійснити будь-яке переміщення у просторі. Р. в. т. складаєтьсяу загальному випадку з поступального руху разом із деякою точкою – полюсом, і обертального руху навколо полюса як відносно нерухомоїточки.

р. гвинтови́й (рос. движение винтовое; англ. screw motion, spiral motion, helical motion) – рух твердого тіла, що складаєтьсязпрямолінійного поступального руху з деякою швидкістю v та обертального руху з деякою кутовою швидкістю ω навколо осі aa1, яка паралельнанапрямку поступальної швидкості. Тіло, що виконує стаціонарний гвинтовий рух (при якому напрямок осі aa1 залишається незмінним), називається гвинтом. Вісь aa1 називається віссю гвинта; відстань, яку проходить будь-яка точка тіла, що лежитьна осі, за час одного оберту, називаєтьсякроком h гвинта; величина p = v/ω – параметргвинта. Будь-який складний рух твердого тіла складається в загальному випадку із серії елементарних, або миттєвих р.г.

р. е́йлерів[рух о́йлерів] твердого тіла (рос. движение эйлерово твё-

рдого тела; англ. Euler motion of a solіd) – рух твердого тіла з однією нерухомою точкою у випадку, коли відносно цієї точки сума моментів всіх діючих сил дорівнює нулю (наприклад, рух тіла, закріпленого у центрі тяжіння).

р. заря́джених части́нок в

електричному і магнітному полях (рос. движение заряженных частиц в электрическом и магнитном полях; англ. charged particle motion іn electrіc(al) and magnetіc fіelds) – переміщення частинок у просторі під дією сил цих полів. Розрізняють такі основні типи р. з. ч.: рівноприскорений рух у сталому електричному полі, обертальнопоступальний (по спіралі) у сталому магнітному полі, дрейфовий рух через слабку неоднорідність магнітного поля або під дією інших сил, перпендикулярних маг-нітному полю.

р. зір(о́к) вла́сний(рос. движение звёзд собственное; англ. proper motion of stars) – кутове переміщення зірки на небесній сфері за 1 рік, зумовлене дійсним рухом зорі (пекулярна складова) та рухомСонячної системи відносно зірки (паралактична складова).

р. іонів́ естафетний́ (рос. движение ионов эстафетное; англ. go-ahead ion

movement) – те саме, що ефект́ Сена́.

р. оберта́льнийтвердого тіла (рос. движениевращательноетвёрдого тела; англ. rotarymotion[rotational motion, rotational movement, angular motion,circularmotion] of a solіd) – 1 ) р. о. навколо нерухомої осі – рух твердого тіла, при якому всі його точки, рухаючись у паралельних площинах, описують кола з центрами, що лежать на одній нерухомій прямій, яка називається віссю обертання. 2) р. о. навколо точки (або сферичний рух) – рух твердого тіла, що має одну нерухому точку О (наприклад, рух гіроскопа, закріпленого в кардановому підвісі). Кожна з точок тіла при цьому переміщується по поверхні сфери зцентром у точці О.

553

р.о́йлерівтвердого тіла (рос.

движениеэйлерово твёрдого тела;

англ. Euler motion of a solіd) – те саме, що рухе́йлерівтвердого тіла.

р.перено́снийу механіці (рос. движение переносное в механике; англ. translationalmotion іn mechanіcs) – рух рухомої системи відліку відносно системи відліку, яка прийнята за основну (і вважається умовно нерухомою). Див. також рухвідно́сний.

р.плоскопарале́льний(рос. движениеплоскопараллельное; англ. in-plane motion,flatmotion) – рух твердого тіла, при якому всі його точки переміщуються паралельнодеякій нерухомій площині.

р.поступа́льний(рос. движениепоступательное; англ. progressivemotion, parallel motion, advance, headway, translationalmotion,linearmotion) – рух твердого тіла, при якому пряма, що з'єднує двібудь-які точки тіла, переміщується паралельно своєму початковому напрямку.

р.рівнозмін́ ний точки (рос. движение равнопеременное точки; англ. equally nonuniform motion of a poіnt) – рух, при якому дотичне

прискорення ωτ точки (у випадку прямолінійного руху повне прискорення w) є сталим.

р. рівномір́ нийточки (рос. движениеравномерноеточки; англ. uniform motion of a poіnt) – рух, при якому числова величина швидкості v точки є сталою.

р. ядра́оберта́льний(рос. движение ядравращательное; англ. rotarynucleus motion, rotational nucleus motion, rotational nucleus movement, angular nucleusmotion,circularnucleusmotion)

– колективний рух нуклонів у ядрі, по- в'язаний зі зміною орієнтації ядра в просторі. Р. я. о. зумовлений несферичністю його рівноважної форми (див. також я́драдеформо́вані). Р. я. о. перед-

бачили А. Бор [A. Bohr] і Б. Моттельсон [B.R. Mottelson], 1952; відкритий у 1953.

РУХЛИВІСТЬ́ , -ості (рос. подвижность; англ. mobility).

р. електро́нівта йо́ніву газі та низькотемпературній плазмі (рос.

подвижность электронов и ионов в

газе и низкотемпературной плазме; англ. electronandion mobility іn a gas and іn a low-temperature

plasma) – коефіцієнт пропорційностіμ у співвідношенні vдр = μE, що пов'язує величину швидкості дрейфу vдр електронів (іонів) у газі з величиною напруженості електричного поля Е, яке цей дрейфвикликає. Поняття рухливості електронів та йонів має фізичний зміст за умови, коли характерна довжина пробігу розглядуваної зарядженої частинки значно менша за характернийрозмір системи у напрямку руху частинки.

р. носіїв́ заря́дув електронних провідниках (рос. подвижность носителей заряда в электронных проводниках; англ. carrier mobility [charge carrier mobility] іn electron conductors) – відношення швидкості напрямленого руху носіїв заряду –

електронів провідності та дірок

(дрейфової швидкості vдр), викликаного електричним полем, до напруженості Е цього поля: μ = vдр/E.

РЯД, -у (рос. ряд; англ. (послідовність) series, run, sequence, train; (набір) family,set;(ярус) tier,row;(лава, шеренга) file,range;(кладка) layer).

р.асимптоти́чний(рос. рядасимптотический; англ. asymptoticseries) – див. ро́зкладсимптоти́чний.

р. ізоелектро́нний(рос. рядизоэлектронный; англ. isoelectron(ic) series) – ряд, що складається з атомів і йонів різних хімічних елементів, які мають однакове число електронів. Р. і. є, напр., воднеподібні атоми, ряд Lі, Be+, B2+,...

Члени р. і. мають подібні спектри та інші оптичні властивості. Див. також а́том.

р. Лора́на(рос. ряд Лорана; англ.

Laurent('s) series) – ряд, що представляє аналітичну функцію в околі її ізольованої особливої точки. Отримав свою назву за іменем П. Лорана. Якщо zo – ізольована особливаточка аналітичноїфункції f(z), то в околі zo функціяf(z) подається у вигляді

суми ряду f(z) = сn(z – zo)n, коефіцієнти

n

якого визначаютьсяконтурними інтеграла-

…, де γ – контур, що охоплює точку zo і лежить в області аналітичності функції f(z), причому інтегрування виконується в напрямку проти годинникової стрілки.

р. Маклоре́на(рос. рядМаклорена;

англ. Maclaurin series, Maclaurin expansion) – окремий випадок ряду Тейлорадля точки х = 0.

р. Те́йлора(рос. рядТейлора; англ.

Taylor series) – степеневий ряд, у який можно розкласти функцію f(x) в околі точки х = а, яка має в цій точці похідні f(k) (a) всіх порядків

загальному розумінні р. Ф. називають ряди для розкладу за ортогональними системами функцій (ряди Фур'є-Бесселя, Фур'є-Лежандрата ін.).

спочатку повільно, досягає дуже великих (вибухових) швидкостей.

САМОЗБУДЖЕННЯ́ (рос.

самовозбуждение; англ. autoexcitation, self-excitation, self-energizing, selfoscillation).

с. колива́нь(рос. самовозбуждение колебаний; англ. oscillation autoexcitation, oscillation self-excitation, oscillation self-energizing) – самочинне виникнення коливань у коливній системі при її нестійкому стані, яке відбувається під впливом малих початкових відхилів від стану рівноваги.

САМОІНДУКЦІЯ́ (рос. самоиндукция; англ. self-induction, selfinductance, electr(omagnet)ic inertia, inductance) – наведення вихрових електричних полів у провідних тілах при зміні струмів у цих же тілах або при їх деформаціях. Див. також індукція́ електромагнітна́ .

САМОЙОНІЗАЦІЯ́ (рос. автоионизация; англ. autoionization) – те саме, що автойоніза́ція.

САМОКОЛИВАННЯ́ (рос. автоколебания; англ. autooscillations) – те саме, що автоколивання́ .

САМОМОДУЛЯЦІЯ́ (рос. самомодуляция; англ. self-modulation).

с. світла́ (рос. самомодуляция света; англ. light self-modulation) – наведена самим світлом фазова або амплітудна модуляція високоінтенсивного оптичного випромінювання, що поширюється у нелінійному середовищі. Просторова с. с. проявляється в спотворенні хвильового фронту і призводить до самофокусування світла. Часова с. с. призводить до самокомпресії і саморозмивання імпульсу.

САМООБЕРНЕННЯ́ (рос. самообращение; англ. self-inversion).

с. спектра́льних лін́ ій (рос. самообращение спектральных линий;

556

англ. spectral lines self-inversion) – поява мінімуму інтенсивності у середині спектральної лінії випромінювання.

САМООРГАНІЗАЦІЯ́ (рос. самоорганизация; англ. selforganization) – самовільне встановлення

унерівноважних дисипативних

є предметом вивчення в синергетиці.

підігріванні горизонтального шару рідини знизу.

САМОПОДІБНІСНІСТЬ́ , -ості (рос.

автомодельность; англ. self-similarity) – те саме, що автомоде́льність.

САМОПРИСКОРЕННЯ́ (рос. автоускорение; англ. аutoacceleration) – те саме, що автоприско́рення.

властивість релятивістських електронних пучків, що мають додатні йони, утворювати рівноважні конфігурації. С. зумовлене послабленням кулонівського розштовхування в електронному пучку за рахунок сил магнітного стискання, викликаних паралельним рухом зарядів у пучку.

САМОВИШИКУВАННЯ́ (рос. самовыстраивание; англ. selfarrangement) – вишикування ансамблів атомів і молекул, що виникає без зовнішніх впливів, а внаслідок, наприклад, полонення випромінювання у плазмі та співударів частинок. С. призводить до анізотропії випромінювання і змінює форму контуру спектральних ліній.

САТУРН́ , -а (рос. Сатурн; англ.

Saturn) – шоста за віддаленням від Сонця і друга за розмірами та масою планета Сонячної системи. Велика піввісь орбіти складає 9,539 а. о. (1,427 млрд. км), період обертання навколо Сонця – 29,458 земних років, власний період обертання – 378,09

земних діб, радіус планети 60246±10 км,

маса 5,68×1026 кг, середня густина 0,69

г/см3, прискорення сили тяжіння на екваторі 10,45 м/с2, ефективна температура 95 К. У систему С. входять його кільця (пилові частинки та камені) і 18 супутників. Найбільший супутник С. – Титан, який перевищує за розмірами Меркурій (радіус 2575 км, середня густина 1,9 г/см3). Відмітна особливість цього супутника – наявність потужної атмосфери (складається переважно з азоту) з тиском біля поверхні близько 1,5 атм і температурою 92 К.

СВИНЕЦЬ́ , -нцю́(рос. свинец; англ. lead, plumbum), Pb – хімічний елемент ІV групи періодичної системи елементів. Порядковий номер 82, ат. вага 207,19. Природний с. складається з 4 стабільних ізотопів: Pb204 (1,48 %), Pb206(23,6 %), Pb207(22,6 %), Pb208(52,3%). Електронна конфігурація 6s26p2. С. – блискучий метал блакитнуватого кольору, у хім. сполуках 2- або 4- валентний.

СВИСТОЌ , -тка́(рос. свисток; англ. whistle) – акустичний випромінювач, який перетворює енергію струменя в енергію акустичних коливань. Застосовується для сигналізації, для промислових цілей (коагуляції аерозолей, прискорення процесів теплота масообміну тощо).

с. Га́льтона(рос. свистокГальтона;

англ. Galton whistle) – газоструменевий випромінювач звуку, що працює при дозвукових швидкостях течії газу. Запропонований Ф. Гальтоном [F. Galton, 1883]. Дія с. Г. грунтується на виникненні автоколивань газового

557

струменя, що витікає з кільцевого сопла, при обтіканні ним гострого краю порожнистого циліндричного резонатора зі стінками клиноподібної форми. Газовий струмінь, потрапляючи на гострий край резонатора, створює на ньому періодичні вихори, що збуджують коливання газу в резонаторі, які й випромінюються внавколишній простір у вигляді звукових хвиль.

СВІТІННЯ́ (рос. свечение; англ. light (emission),glow(ing)).

с. ано́дне(рос. свечение анодное; англ. anodelight, anodeglow) – світна область, що спостерігається при електричних розрядах у газах на аноді. С. а. викликається процесами дезбудження і дейонізації атомів поблизу анода (див. також я́вищаприелектро́дні).

с. атмосфе́ривла́сне(рос. свечение

ночного неба, свечение атмосферы собственное; англ. night-skylight,night- sky luminescence,light-of-the-night-sky, permanentaurora) – те саме, що світі́ння нічно́гоне́ба.

с. нічно́гоне́ба[світіння́ атмосфе́ри вла́сне] (рос. свечение ночного неба, свечениеатмосферысобственное; англ. night-sky light, night-sky luminescence, light-of-the-night-sky, permanentaurora)

– випромінювання ясного безмісячного неба вночі; включає в себе випромінювання зір, міжзоряного газу, Зодіакальнесвітло, протисяяння.

СВІТЛО́ (рос. свет; англ. light) – електромагнітні хвилі, які випромінюються при внутрішньоатомних, внутрішньомолекулярних та внутрішньокристалічних переходах електронів; мають довжини хвиль у діапазоні приблизно від 1 нм до 1 мм. У вузькому значенні с. – електромагнітні хвилі довжиною від 400 до 750 нм, які безпосередньо сприймаються оком (див. також випромін́ юванняви́диме).

с. біл́ е(рос. свет белый; англ. achromatic light) – електромагнітне випромінювання певного спектрального складу, що викликає у людей з нормальнимколірним зором нейтральнев колірному відношенні відчуття. На відміну від білого шуму, що має сталу спектральну густину, білим світлом називають спектральний розподіл випромінювання чорного тіла при температурі ~ 5200 К. Таке випромінювання сприймається оком найефективніше, тому що максимум чутливості ока в денних умовах

лежитьв області λ ~ 550 нм. С. б. дає ви-

558

неполяризованный; англ. natural light, nonpolarized light) – сукупність некогерентних світлових хвиль з усіма можливими напрямками напруженості електромагнітного поля, що швидко і безладно змінюють один одного. При цьому всі напрямки коливань, перпендикулярні до світлових променів, є рівноймовірними, тобто с. п. має осьову симетрію відносно напрямку поширення. Світло, що висилається окремим центром випромінювання (атомом, молекулою, вузлом кристалічної решітки і т.п.), зазвичай поляризоване лінійно і зберігає стан поляризації протягом 10-8 с і менше;у наступному акті випромінювання напрямок поляризації можестати іншим.

СВІТЛОВІД́ , -ода́ [світлопровід́ ] (рос. световод, светопровод; англ. lightguide,beamguide,light(wave)guide, light pipe, optical waveguide, light conduit, light conductor, optical conductor, guiding fiber, light-carrying fiber, light-conducting fiber, light-guide glass fiber, light-guiding fiber, lighttransmitting fiber, optical glass fiber, waveguide(fiber),guide,optic(al) guide)

– канал для передачі електромагнітного випромінювання, лінійні розміри якого у багато разів більші, ніж довжина хвилі передаваного випромінювання. Світловоди являють собою циліндричні або конічні трубки, внутрішня поверхня яких добре відбиває в тій області спектру, для якої вони призначені, або прозорі діелектричні стержні та нитки.

СВІТЛОДАЛЕКОМЕТРІЯ́ ́ [світлодале(ко)міряння,́

світлодальноміряння,́ світлодальнометрія́ ́] (рос.

светодальнометрия; англ. geodimetry) – те саме, що світлодалеметрія́ .́

СВІТЛОДАЛЕКОМІР́ , -а [світлодальномір,́ дале(ко)мір́ електрооптичний́ ] (рос.

светодальномер, дальномер

электрооптический; англ. geodimeter) – те саме, що світлодалемір́.

СВІТЛОДАЛЕКОМІРЯННЯ́ (рос. светодальнометрия; англ. geodimetry) – те саме, що світлодалеметрія́ ́.

СВІТЛОДАЛЕМЕТРІЯ́ ́ [світлодале(ко)міряння,́

світлодальноміряння,́ світлодальнометрія́ ́] (рос.

светодальнометрия; англ. geodimetry) – вимірювання відстаней за часом поширення світла від джерела до об'єкта, що відбиває або розсіює це світло, і назад. Час вимірюється імпульсною лазерною с., або фазовим методом.

СВІТЛОДАЛЕМІР́, -а [світлодальномір,́ дале(ко)мір́ електрооптичний́ ] (рос.

светодальномер, дальномер электрооптический; англ. geodimeter) – прилад для вимірювання відстані за часом проходження її світлом. С. містить джерело світла, пристрій для управління його параметрами, передавальну та приймальну систему, фотоприймальний пристрій і пристрій вимірювання часових інтервалів.

СВІТЛОДАЛЕМІРЯННЯ́ (рос. светодальнометрия; англ. geodimetry) – те саме, що світлодалеметрія́ ́.

СВІТЛОДАЛЬНОМЕТРІЯ́ ́ (рос. светодальнометрия; англ. geodimetry) – те саме, що світлодалеметрія́ ́.

СВІТЛОДАЛЬНОМІР́, -а (рос. светодальномер; англ. geodimeter) – те саме, що світлодалемір́.

СВІТЛОДАЛЬНОМІРЯННЯ́ (рос. светодальнометрия; англ. geodimetry) – те саме, що світлодалеметрія́ ́.

СВІТЛОДІОД́ , -а [діод́ світловипромінювальний,́ СВД] (рос.

светодиод, диод светоизлучающий,

559

СИД; англ. light-emitting diode, LED, optical diode, solid-state lamp, photogenerator) – напівпровідниковий діод, який випромінює світло при пропусканні струму через р-n-перехід у прямому напрямку. Фізичною основою роботи с. є процес інжекції неосновних носіїв струму в активну область р-n- структури і випромінювальна рекомбінація інжектованих носіїв.

СВІТЛОЗМОГА́ (рос. светосила;

англ. light-gathering power, optical efficiency, speed) – те саме, що світлоси́ла.

СВІТЛОПРОВІД́ , -ода (рос.

светопровод; англ. lightguide, beamguide,light(wave)guide,lightpipe, optical waveguide, light conduit, light conductor, optical conductor, guiding fiber, light-carrying fiber, lightconductingfiber, light-guideglassfiber, light-guiding fiber, light-transmitting fiber,opticalglassfiber,waveguidefiber, guide, optic(al) guide, waveguide) – те саме, що світловід́.

СВІТЛОСИЛА́ [світлозмо́га] (рос. светосила; англ. light-gathering power, optical efficiency, speed) – коефіцієнт пропорційності у виразі, що пов'язує фотометричну величину (освітленість, світловий потік), вимірювану приймачем оптичного прилада, і яскравість джерела. Наприклад, у телескопічних системах с. називаютьквадратдіаметравихідної зіниці, у фотографічних об'єктивах – квадрат відносного отвору.

СВІТЛОФІЛЬТР́ , -а (рос.

светофильтр; англ. filter, light filter, optical filter, screen) – оптичний пристрій, який має вибірковий спектр пропускання або відбивання і слугує для вибіркового послаблення світла. В основі дії лежить поглинання або інтерференція світла.

с.абсорбцій́ ний(рос. светофильтр абсорбционный; англ. absorption filter)

–див. світлофі́льтр.

с.дисперсій́ ний(рос. светофильтр дисперсионный; англ. dispersionfilter) – див. світлофі́льтр.

с.поляризацій́ ний(рос. светофильтр поляризационный; англ. polarization filter, polarizingfilter, polaroid filter) – те саме, що поляро́їд.

с.поляризацій́ но-інтерференцій́ ний (рос. светофильтр поляризационноинтерференционный; англ. polarizationinterferencefilter) – оптичний приладдля фільтрації потоку променистої енергії, дія якого базується на багатопроменевій інтерференції поляризованогопроміння.

СВІТЛОЧУТЛИВІСТЬ́ , -ості (рос.

светочувствительность; англ. photosensitivity, light sensitivity, optical sensitivity, speed) – 1) здатність фотографічного матеріалу утворювати зображення в результаті дії світла і наступного проявлення; 2)величина, яка слугує для знаходженняправильних умов експонуванняпри фотографічній зйомці.

СВІТНІСТЬ́ , -ості (рос. светимость;

англ. exitance, luminous exitance, luminosity) – повний світловий потік, який випромінює одиниця площі світної поверхні. Вимірюється в Дж/м2 (енергетична с.) або лм/м2 (світлові одиниці).

с. е́ддінгтонівська (рос. светимость эддингтоновская; англ. Eddington exitance, Eddington luminosity) – те саме, що світ́ ністькрити́чна.

с. крити́чна[світ́ ністье́ддінгто́нівська] (рос. светимость критическая, светимость эддингтоновская; англ. critical exitance, critical luminosity,

Eddington exitance, Eddington luminosity). Світність (L) зорі називається критичною (Lкр), якщо відповідна їй сила тиску випромінювання на речовину зірки зрівноважує силу гравітаційного притягання. Світність Lкр є макси-

560

мальною верхньою межею світності для зірок, що перебувають у статичному стані, а також випромінюють за рахунок гра-вітаційного стискання або акреції. При

L > Lкр речовина повинна витікати із зірки.

с. прискорювача́ (рос. светимость ускорителя; англ. accelerator exitance, accelerator luminosity) – величина, що

дорівнює числу подій, які відбуваються за одиницю часу при одиничному перерізі взаємодії частинок пучка та мішені; є характеристикою ефективності системи

"прискорювач+мішень".

с.зір(о́к) (рос. светимость звёзд; англ. star exitance,star luminosity) – величина світлового потоку, що випромінюється зорею водиничному просторовому куті.

СВІЧКА,́ св (рос. свеча, св; англ. candle, сd) – одиниця сили світла, значення якої приймається таким, щоб яскравість повного випромінювача при температурі тверднення платини дорівнювала60свна 1 м2. Відтворюється світловиметалоном.

метр-сві́чка (рос. метр-свеча; англ. meter-candle) – одиниця вимірювання освітленості. Освітленість в1 метр-свічку створюється джерелом світла силою в 1 свічку на поверхні, перпендикулярній до променів, віддаленої на 1 метр, чисельно дорівнює люксу. Див. також

одини́цісвітлові́.

СВОБОДА́ в теорі ї поля (рос.

свобода; англ. freedom) – див. вільність́ .

СЕБIН́ , -а (рос. сэбин; англ. sabine) – одиниця еквівалентного звукопоглинання, що визначається як середнє значення добутку коефіцієнта поглинання обмежувальних поверхонь на їх площу. Поглинанняв1 с. має поверхня 1 фут2, яка має коефіцієнт поглинання 1 (напр., 1 фут2 відкритого вікна).