Справочники / Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики

п-ми Чебишова́ (рос. полиномы Чебышёва; англ. Chebyshjov polynomials) – див. поліноми́ Чебишева́ .

п-ми Якобі́ [поліноми́ гіпергеометричні́ ] (рос. полиномы Якоби, полиномы гипергеометрические; англ. Jacobi polynomials, hypergeometric polynomials)

– спеціальна система багаточленів послі- дов-но зростальних степенів. Для n = 0, 1, 2, ... П. Я. можуть бути визначені за формулою

Частинними випадками п. Я. є поліноми ультрасферичні, поліноми Чебишева та поліноми Лежандра.

ПОЛІТРО́ПА [крива́ політро́пна] (рос. политропа,кривая политропная; англ. polytrope,polytropiccurve) – лінія на термодинамічній діаграмі станів, що зображує зворотливий політропний процес.

ПОЛІХРОЇ́ЗМ, -у [анізотропія́ поглина́ння] (рос. полихроизм, анизотропия поглощения; англ. polychroism, absorption anisotropy) – різне поглинання світла речовиною в залежності від орієнтації електричного векторасвітлової хви-

лі. п. колови́й[поліхроїз́м циркуля́р- ний] (рос. полихроизмкруговой,полихроизм циркулярный; англ. circular polychroism) – один з ефектів оптичної анізотропії, який проявляється у відмінності коефіцієнтів поглинання світла, поляризованого по правому та лівому колах. Відкритий Е. Коттоном у 1911. П. к. виявляютьоптично активні речовини (див. також акти́вністьопти́чна), анізотропія яких зумовленаїх молекулярною або кристалічною структурою, а такожнамагнічені середовища(див. також магнітоо́птика).

441

п. колови́ймагніт́ ний(рос. полихроизм круговой магнитный; англ.

magnetic circular polychroism) – один з ефектів магнітооптики, який полягає в різному поглинанні світла, поляризованого по правому і лівому колу, при його поширенні уздовж напрямку намагніченості середовища.П. к. м. якефектрезонансний, що спостерігається тільки в області поглинання, має більш високе спектральне розділення, ніж ефект Фарадея, а як ефект нелінійний – значно перевищує за величиною квадратичний магнітооптичний ефект Коттона–Муттона.

п. циркуля́рний(рос. полихроизм циркулярный; англ. circular polychroism)

– те ж саме, що й поліхроїз́мколови́й.

ПОЛІХРОМА́ТОР, -а (рос. полихроматор; англ. polychromator) – монохроматор із кількома вихідними щілинами, призначений для виділення випромінювання різних довжинхвиль.

ПОЛО́ДІЯ (рос. полодия; англ. 1) pol-hode; 2) centrode, polhode, centroid line) – 1) при русі (у випадку Ейлера) твердого тіла навколо нерухомого центра О – крива, яку на поверхні побудованого в центріО еліпсоїда інерції описує точка перетину цієї поверхні з миттєвою віссю обертання тіла (див. також герполодія). 2) При плос-копаралельному русі твердоготіла – те саме, що центроїда.

ПОЛО́НЕННЯ (рос. пленение; англ. confinement).

п. випромін́ ювання(рос. пленение излучения; англ. radiation confinement)

– затримка виходу фотонів з оптично товстої системи, зумовлена багаторазовістю актів їх поглинання і подальшого перевипромінювання атомами середовища.

п. ко́льору(рос. пленение цвета; англ. colo(u)r confinement) – те саме, що утри́манняко́льору.

ПО́ЛУМ'Я (рос. пламя; англ. flame, fire, blaze) – в загальному випадку зона

(область) різкого зростання температури й інтенсивного хімічного процесу – гомогенного чигетерогенного горіння.

ПО́ЛЮС, -а (рос. полюс; англ. pole). п. магніт́ ний(рос. полюс магнитный; англ. magnetic pole) – ділянка поверхні намагніченого зразка (магніта), на якій нормальнаскладованамагніченості відмінна від нуля. Якщомагнітнийпотік у зразку та навколишньому просторі зобразити графічно за допомогою ліній індукції (силових ліній) магнітного поля, то м. п. буде відповідати місцю перетину поверхні зразка цими лініями. Зазвичай ділянку поверхні, з якої виходять силові лінії, називають п івнічним, або позитивним м. п., а ділянку, в яку ці лінії входять, п івденним, або нега-

тивним.

п. Померанчука́ (рос. полюс Померанчука; англ. pomeron) – те саме, що померо́н.

п. Ре́дже(рос. полюс Редже; англ. Reggepole) – те саме, що реджео́н.

п. рухо́мий(рос. полюс движущийся; англ. movingpole) – те саме, що реджео́н.

п. фу́нкції(рос. полюс функции; англ. pole of function) – ізольована особлива точка аналітичної функції, яка характеризується тим, що границя функції вційточці дорівнює нескінченності.

п-си́геомагніт́ ні(рос. полюсы геомагнитные; англ. geomagneticpoles) – те саме, що полюси́Землі́магніт́ ні.

п-си́ Землі́магніт́ ні[полюси́ геомагніт́ ні] (рос. полюсыЗемли магнитные,полюсыгеомагнитные; англ. earth mag-netic poles, geomagnetic poles, terrestrialmagneticpoles) – точки перетину магнітної осі Землі з земною поверхнею; інакше кажучи – точки на земній поверхні, в яких вектор напруженості геомагнітного поля спрямований вертикально: вниз на Пів-нічному полюсі та вгору на Південному. Положення магнітних полюсів на земній поверхні невпинно змінюється і визначаєтьсяобчи-

442

сленнями. У першому наближенні приймається, що Земля – однорідно намагнічена куля, магнітна вісь якої утворює з віссю обертання Землі кут приблизно

11,5°. У районі деяких дуже сильних магнітних аномалій (наприклад, Курської) спостерігаються локальні магнітні полюси.

ПОЛЯ́РА (рос. поляра; англ. polar [line]).

п.уда́рна(рос. поляраударная; англ. shockpolar[line]) – графічна формазалежності між швидкостями течії газу до і після скісного стрибка згущення, кутом повороту швидкості у стрибку і кутом нахилу стрибка. П. у. застосовується для наближеного аналізу двовимірних течій нев'язкого нестисливого газу зі скісними стрибками згущення і сталим відношенням теплоємностейk = Cp/Cv.

ПОЛЯ́РИ,род. поля́р,мн. (рос. поляры; англ. polars) – тісні подвійні зірки типу АМ Геркулеса, що характеризуються наявністю значної поляризації випромінювання.

ПОЛЯРИЗА́ТОР, -а (рос. поляризатор; англ. polarizer, polarization changer) – пристрій для отримання повністю або частково поляризованого оптичного випромінювання та випромінювання з довільними поляризаційними характеристиками (див. також

поляриза́ціясвіт́ ла).

ПОЛЯРИЗА́ЦІЯ ансамблю частинок (рос. поляризация

ансамбля частиц; англ. polarization o f a partіc le ensemble) – переважна орієнтація спінів частинок.

п. части́нок(рос. поляризация частиц; англ. particle polarization) – характеристика стану частинок, пов'язаназ наявністю у них власного моменту імпульсу – спіну – та з його напрямком у просторі.

п.ядер́ динамічна́ (рос. поляризация

ядер динамическая; англ. dynamic nuclearpolarization) – орієнтація ядерних

спінів у заданому напрямку під дією ел.- магн. хвилі ВЧ полів (див. також ядра́ орієнтовані́ ).

ПОЛЯРИЗА́ЦІЯ речовини (рос. поляризация вещества; англ. polarization o f matter) – процес, у результаті якого фізичний об'єкт (атом, молекула, тверде тіло та ін.) набуває електричного дипольного моменту.

п. а́тома(рос. поляризация атома; англ. atomic polarization) – деформація атомавзовнішньому електричному полі.

п. ва́кууму фізиці частинок

(рос. поляризация вакуумав физике частиц; англ. vacuumpolarization і n the partіc le physіcs) – сукупність віртуальних процесів, аналогічних нульовим коливанням квантової механіки, що характеризують нижній, вакуумний, стан системи взаємодіючих квантових полів.

п. гальваніч́ на(рос. поляризация гальваническая; англ. electrochemical polarization,cell polarization) – те саме, щополяриза́ціяелектрохіміч́ на.

п. діеле́ктриків(рос. поляризация диэлектриков; англ. dielectric polarization) – стан речовини, що характеризується наявністю дипольного моменту у будь-якого елемента його об'єму. Розрізняють д.п., що виникає під дією зовнішнього електричного поля і зникає після його виключення, і самовільну (спонтанну) поляризацію (див. також сегнетоеле́- ктрики).

п. електрохіміч́ на[поляриза́ціягальваніч́ на] (рос. поляризация эле-

ктрохимическая, поляризация гальваническая; англ. electrochemical polarization, cell polarization) – зміна електродного потенціалу під впливом проходження електричного струму. П. е. тісно пов'язана з переігом електродної реакції, що супроводжує проходження струму.

443

polarization) – фізична характеристика оптичного випромінювання, що описує поперечну анізотропію світлових хвиль, тобто нееквівалентність різних напрямків світлового векторау площині, перепендикулярній світловому променю.

п. світ́ лаеліпти́чна(рос. поляризация света эллиптическая; англ. elliptic(al) light polarization) – вид поляризації світла, при якому в кожній точці простору вектор напруженості електричного (а також і магнітного) вектора світлової хвилі рівномірно обертається з частотою, що дорівнює частоті світлових коливань, а кінець вектораописує еліпс.

п. хвиль (рос. поляризация волн;

англ. wavepolarization) – характеристика хвиль, що визначаєпросторову напрямленість векторних хвильових полів.

п. хромати́чна(рос. поляризация хроматическая; англ. chromatic polarization) – забарвлювання пучка білого світла, який пройшов через оптичну систему, що складається з поляризатора, двоза-ламлювальної прозорої пластинки й аналізатора, внаслідок інтерференції поляризованих променів. Застосовується у поляризаційно-оптичному методі дослідженнянапружень.

ПОЛЯРИЗА́ЦІЯ поля (рос. поляризация поля; англ. polarization

[vector] o f a f і e ld) – вектор P, що по- в'язує напруженість електричного поля E

з електричною індукцієюD: D = E + 4πP

444

з'являється індукований дипольний момент, що зникаєпри вимиканні поля.

п. рентге́нівська (рос. поляризуемость рентгеновская; англ. X-ray polarizability) – здатність речовини поляризуватися під дією зовнішнього поля рентгенівської електромагнітної хвилі; кількісно дорівнює коефіцієнту пропорційності між поляризацією одиниці об'єму речовини й одиницею напруженості зовнішнього електричного поля.

ПОЛЯРИМЕТР́ , -а (рос.

поляриметр; англ. polarimeter) – 1) прилад для вимірювання кута обертання площини поляризації монохроматичного світла в речовинах, що характеризуються природною або наведеною магнітним полем оптичною активністю. Дисперсію оптичного обертання вимірюють с пектрополяриметрами. 2) Прилад для визначення ступеня поляризації частково поляризованогосвітла.

ПОЛЯРИМЕТРІЯ́ (рос.

поляриметрия; англ. polarimetry) – оптичні методи дослідження середовищ із природною або наведеною магнітним полем оптичною активністю, що базуються на вимірюванні величини обертання площини поляризації світла за допомогою поляриметрів і спектрополяриметрів.

ПОЛЯРИСКОП́ , -а (рос.

полярископ; англ. polariscope) – оптичний прилад для визначення поляризації світла, який базується на явищі інтерференції поляризованих променів.

ПОЛЯРИТОН́ , -а (рос. поляритон;

англ. polariton) – складенаквазічастинка, що виникає при взаємодії фотонів з елементарними збудженнями середовища.

п-ни поверхне́ві(рос. поляритоны поверхностные; англ. surface optical waves,surfacepolaritons) – те саме, що хви́ліопти́чніповерхневі́ .

ПОЛЯРОГРАФІЯ́ [ана́ліз полярографіч́ ний] (рос. полярография, анализ полярографический; англ. polarography) – метод електрохімічного дослідження розчинів (розплавів), який базується на розгляді вольт-амперних характеристик – залежностей струму від напруги – при відновленні або окисненні речовин на ртутному краплинному електроді або на твердих мікроелектродах.

ПОЛЯРОЇД́ , -а [світлофі́льтр поляри-зацій́ ний] (рос. поляроид, светофильтр поляризационный; англ. polarizer, pola-roid filter, polarization filter, polarizing filter) – один із типів оптичних лінійних поляризаторів, дія якого заснована на явищі лінійного дихроїзму – сильного переважного поглинання однієї з лінійно поляризованих складових оптичного випромінювання. П. являє собою тонку поляризувальну плівку, заклеєну для захисту від механічних пошкоджень і дії вологи між двома прозорими пластинками(плівками).

ПОЛЯРОН́ , -а (рос. полярон; англ. polaron) – носій заряду, оточений "шубою" віртуальних фононів, здатний переміщуватися разом із нею по кристалу.

ПОМЕРОН́ , -а [по́люс Померанчука]́ (рос. померон, полюс Померанчука; англ. pomeron) – найправіший у комплексній площині кутового моменту J полюс Редже, що визначає в рамках методу полюсів Редже асимптотику амплітуд розсіяння при високих енергіях.

ПОМНОЖЕННЯ́ (рос. умножение;

англ. multiplication).

п.напру́ги випрямлячах (рос.

умножениенапряжения в выпрямителях; англ. voltage multiplication

[potential multiplication] і n rectі f і- ers) – багаторазове збільшення випрямленої напруги. П. н. здійснюється за допомогою спеціальних схем, які містять електричні вентилі та конденсатори.

п.частоти́(рос. умножениечастоты;

англ. frequency multiplication) – перетворення електричних коливань, у результаті якого частотаколиваньзростає у ціле число разів. Зазвичай ч. п. здійснюється в нелінійних елементах електричного кола, які викликаютьпояву високих гармонік, одна з яких далі сприймається настроєним на неї коливним контуром. П. ч. здійснюють у радіодіапазоні за допомогою різного типу радіотехнічних пристроїв залежно від піддіапазону коливань, а також в оптичному діапазоні, де імпульс потужного когерентного світла від оптичного квантового генератора пропускаютьчерезнелінійне середовище, наприклад через кристал КН2РО4, при цьому відбуваєтьсяперетвореннясвітла у другу гармоніку.

ПОМНОЖУВАЧ́ , -а (рос.

умножитель; англ. multiplier).

п. електро́нний(рос. умножитель электронный; англ. photomultplier,

photo-electric multiplier, multiplier

photocell, multiplier phototube, electronmultiplier phototube) – див. помножувач́ фотоелектро́нний.

п. фотоелектро́нний(рос. умножитель фотоэлектронный; англ.

photomultі-plier, photoelectric multiplier, multiplier photocell, multiplier

phototube, electron-multiplier phototube)

– те саме, що фотопомножувач́ .

ПОМПА́ (рос. насос; англ. pump) – див. насос́.

ПОПРАВКА́ (рос. поправка; англ. correction, amendment; (при вимірюван-

ні) allowance).

п. болометри́чна(рос. поправкаболометрическая; англ. bolometer correction) – різниця між болометричною та візуальною зоряними величинами.

п. гла́уберівська(рос. поправка глауберовская; англ. Glauber correction)

– поправка в перерізі розсіяння швидкої частинки на системі слабкозв'язаних частинок, яка враховує екранування(затінення) одних частинок системи іншими (Р. Глаубер, 1955). У нерелятивістській квантовій механіці загальна картина розсіяння швидкої частинки на такій складеній системі зводиться до послідовного розсіяння на окремих частинках мішені. Результовнерозсіяння при цьому отримується усередненням за положеннями розсіювальних частинок. Якщо розсіяння на окремій частинці має переважно характер дифракційногорозсіяння, то після першого зіткнення частинка, що налітає, вибуває зпучка, і частинки мішені, розташовані за цим розсіювачем у напрямку руху налітаючої частинки, не беруть участі в розсіянні. П. г. є істотною для розсіяння адронів високої енергії на ядрах, а також для процесів народження адронів на ядрах фотонами високої енергії (див. також моде́льве́кторної

доміна́нтності,взаємодія́електромагні́- тна).

п-вкирадіацій́ ні(рос. поправкирадиационные; англ. radiationcorrections) – поправки теорії збурень до амплітуд різних процесів у квантовій теорії поля, зумовлені народженням і знищенням віртуальнихчастинок.

ПОРІВНЮВАЧ,́ -а (рос. компаратор; англ. comparator (unit), comparing unit, comparative instrument, comparison instrument, transition detector, zero- cross-ing detector, comparator base, comparison base, control base, standard

446

base, stan-dard(ization) length) – див. компаратор́ .

ПОРІЃ, -ога́ 1 (рос. порог; англ. threshold,boundary,limit).

п. больови́й[порі́г больово́го відчуття́] (рос. порогболевой,порогболевого ощущения; англ. thresholdof feeling, thresholdof pain,thresholdof discomfort)

– величина звукового тиску, при якому у вусі виникає відчуття болю. Рівень звукового тиску п. б. складає, як правило 120–130 дБ.

п. больово́говідчуття́(рос. порог болевогоощущения; англ. thresholdof feeling, threshold of pain, threshold of discomfort) – те саме, що поріѓ больови́й.

п.зорово́говідчуття́(рос. порогзрительного ощущения; англ. visual threshold, perceptibility threshold) – те саме, що поріѓзорово́госприйняття́.

п. зорово́го сприйняття́ [поріѓ зорово́говідчуття́] (рос. порог зри-

тельноговосприятия,порогзрительного ощущения; англ. visual threshold, perceptibility threshold) – мінімальна інтенсивність світла, яка викликає зорове відчуття. Поріг ахроматичного нічного бачення складає 9·10–15 люмен (8·10–8 кД/

м2).п. почорнін́ ня(рос. порог почернения; англ. blackening threshold, darkening threshold) – мінімальне почорніння над вуаллю, що виявляється на експонованому і проявленому фотографічному шарі. П. п. – точка початкової ділянки характеристичної кривої, де її градієнт близький до нуля.

п. чутли́востівимірювального прилада (рос. порог чувствительности измерительного прибора; англ. threshold of sensitivity [susceptibility threshold, threshold perception,thresholdofresponse,limitof sensibility,responselimit, justnoticeable difference] o f a measurіng devіce) – найменшазміна вимірюваної величини, що виявляєтьсяза покажчиком при-

лада(при нормальному для даного прилада способівідліку і плавній зміні величини).

п. чу́тності(рос. порогслышимости; англ. hearing threshold, threshold of audibility, threshold of hearing) – мінімальна величина звукового тиску, при якій звук даної частоти можебути ще сприйнятий вухом людини.

п-ги слу́ху(рос. пороги слуха; англ. ear thresholds) – значення фізичних характеристик звуку, що відповідають виникненню слухового сприйняття або зміні якості цього відчуття.

ПОРІЃ, -ога́ 2 (рос. порог; англ. threshold,boundary;(печі) baffle (plate), baffler; (мет.) dam (member); (доку) outshore,sill; (дверей, печі, шлюзу) sill;

(відсадкової машини) weir).

ПОРОЖНИНА́ (рос. полость; англ. hollow,hole,cavity,cave,cage,chamber, enclosure,housing,pocket,recess,void).

п. Ро́ша(рос. полость Роша; англ.

Rochehollow) – просторова область, яка визначає максимальні розміри стаціонарної зірки, що обертається (одиничної чивподвійній системі).

ПОРОШОЌ , -шку́ (рос. порошок; англ. powder, dust, particulate matter;

(парф.) flour).

п-шки́ магніт́ ні (рос. порошок магнитные; англ. magnetic powders, oxides) – порошки феромагнітних речовин, що мають магнітні властивості, відмінні від магнітних властивостей масивних матеріалів унаслідок залежності магнітних характеристик, зумовлених процесами технічного намагнічення, від розміру частинок.

ПОРУШЕННЯ́ (рос. нарушение; англ. violation; (збурення) perturbation, distur-bance; (порядку, симетрії) irregularity; (відмова) failure; (процесу) disfunction).

447

п. симетрії́ спонтанне́ [порушення́ співпоміру́ спонтанне́ ] (рос. нарушение симметрии спонтанное; англ. spontaneous symmetry violation) – часткова або повна втрата системою наявної в ній симетрії; прикладом такої системи є ізотропний феромагнетик, що складається з локалізованих спінів.

п.співпоміру́ спонтанне́ (рос. нарушение симметрии спонтанное; англ.

spontaneous symmetry violation) – те саме, що порушення́ симетрії́ спонтан́- не.

п.суперсиметрії́ спонтанне́ [пору́- шення суперспівпоміру́ спонтанне́ ] (рос. нарушение симметрии спонтанное; англ. spontaneous supersymmetry

violation) – спостерігається у ситуаціях, коли гамільтоніан теорії суперсиметричний, а основний (вакуумний) стан не є скаляром відносно перетворень суперсиметрії; необхідною і достатньою умовою п. с. с. є відмінне від нуля і додатне значення енергії вакууму.

п. суперспівпоміру́ спонтанне́ (рос. нарушение симметрии спонтанное; англ. spontaneous supersymmetry violation) – те саме, що порушення́ суперсиметрії́ спонтанне́ .

ПОРЯДОЌ , -дку (рос. порядок; англ. order, ordering; (мат.) degree; (обч.) exponent; (ранжир) rank; (хід) course; (слідування) sequence; (дій) procedure;

(організації процесу) discipline,system).

п. дале́кийі близьки́й[поря́докда́- льнійі бли́жній] (рос. порядокдальний и ближний; англ. long and short range ordering) – кореляція у взаємному розташуванні атомів або молекул у твердих і рідких тілах. Наявність такої кореляції на відстанях порядку середніх міжатом-них називається близьким порядком, а кореляція при необмеженому збільшенні відстаней між атомами – далекий порядок.

п. да́льній бли́жній(рос. порядок дальнийиближний; англ. longandshort

ПОСТУЛАТ́ , -у (рос. постулат; англ.

postulate).

п. Чапли́гіна–Жуко́вського (рос. постулат Чаплыгина–Жуковского;

англ. Chaplygin–Zhukovskij postulate) – положення, згідно з яким при безвідривному обтіканні профілю крила потоком ідеальної рідини чи газу точкою плавного сходження струменів з його контуру є хвостова точка профілю. При цьому вважається, що хвостова точка є точкою загострення. Постулатє умовою того, щоб при обтіканні профілю з однією гострою крайкою швидкість в усіх точках була скінченною.

п-ти Бо́ра(рос. постулаты Бора;

англ. Bohr postulates) – основні положення про існування стаціонарних

448

станів і про квантові переходи з випромінюванням, введені Н. Бором [N. Bohr] у 1913 у його квантовій теоріїатома.

Див. також фіз́ ика́томна.

ПОСУДИНА́ (рос. сосуд; англ. vessel, flask,bottle,cell,bulb,bucket,case).

п. Дьюа́ра[дьюар́] (рос. сосуд Дьюара, дьюар; англ. Dewar (vessel), Dewarflask,Dewarbottle) – посудина із подвійними стінками, простір між якими відгнічений до високого вакууму, завдяки чому різко зменшується теплообмін конвекцією між навколишнім середовищемі вмістом посудини.

ПОТЕНЦІАЛ́ , -у [фу́нкція потенціа́льна] (рос. потенциал, функция потенциальная; англ. potential [function]; (ел.) potential, voltage) – характеристикавекторних полів, до яких належать багато силових полів (електромагнітне, гравітаційне), а також поле швидкостей у рідині та ін. Якщо потенціал векторного поля X(r) є

скалярнафункція j(r), X = Ñj, то поле X називають потенціальним (іноді потенціалом називають функцію U = –

j). дзе́тапотенціа- ́л (рос. дзета-потен- циал; англ. zetapotential) – див. потенці- а́лелектрокінети́чний.

п. ве́кторний(рос. потенциал векторный; англ. vectorpotential) – потенціал, який визначає вихрову частину векторного поля. В електродинаміці поле магнітноїіндукції В є суто вихровим (dіv B = 0); для цього поля вводять векторний потенціал А (часто називають також вектор-потенціалом): B = rot A. Зв'язок потенціалів і полів не є взаємнооднозначним, тому векторний потенціал слід розглядати як допоміжну величину, що полегшує розрахунок електромагнітних полів.

п. Ву́дса–Са́ксона(рос. потенциал Вудса–Саксона; англ. Woods–Saxonpo- tential) – використовуваний у ядерних моделях потенціалвигляду

йони, що беруть участь в електронному процесі, мають активність, яка дорівнює одиниці. П. е. с. визначається відносно нормальноговодневогоелектрода.

п. електрокінети́чний[дзе́та-потен- ціа́л] (рос. потенциалэлектрокинетический, дзетапотенциал; англ. electrokinetic potential, zetapotential) – частина різниці потенціалів, що виникає на межі розділу фаз і зумовлена наявністю подвійного електричного шару.

п. електрохіміч́ ний(рос. потенциал электрохимический; англ. diffusion potential) – хімічний потенціал для термодинамічної системи, що складається із заряджених частинок (електронів, атомів).

п. запа́лювання(рос. потенциалзажигания; англ. ignition potential) –

найменша різниця потенціалів між електродамив газі, необхідна для виникнення самостійного розряду, тобто розряду, підтримання якого не вимагає наявності зовнішніх іонізаторів. При цій різниці потенціалів швидкість іонізації газу вміжелектродному проміжку за рахунок різноманітних механізмів електричного пробою починає перевищувати швидкість дейонізації.

п. збу́дження(рос. потенциалвозбуждения; англ. excitationpotential,critical potential) – різниця потенціалів, яку повинен пройти електрон у прискорювальному електричному полі, щоб набути запас кінетичної енергії, достатній для збудження атома (або молекули) газу, тобто для переходу валентного електрона атома (або молекули) на вищий енергетичний рівень.

п. ізобарно́ -ізотермічний́ (рос. по-

тенциал изобарно-изотермический;

англ. Gibbs energy, Gibbs thermodynamicpotential, freeenthalpy)

– те саме, що ене́ргіяГіб́ бса.

п. ізохорно́ -ізотермічний́ (рос. по-

тенциал

англ. free energy, Helmholtz (free)

energy) – див. енергія́ вільна́ .

п. іонізацій́ ний(п. йонізацій́ ний) (рос. потенциал ионизационный; англ.

ionic potential, ionization potential, firing potential) – енергія йонізації, поділена на величину заряду електронае. П. і. дорівнює прискорювальній різниці потенціалів V, яку потрібно прикласти, щоб надати електронові енергію eV, достатню для йонізації атома (або молекули) при їхньому зіткненні. Найчастішепід значенням п. й. розуміють п. і. нейтрального атома в основному стані. Див. також ене́ргія іоніза́ції.

п. кінети́чний(рос. потенциал кинетический; англ. kinetic potential) – те саме, що фу́нкціяЛагра́нжа.

п. нульово́гозаря́ду[то́чкамета́лу нульова́] (рос. потенциал нулевого заряда, точка металла нулевая; англ. zerochargepotential,metalzeropoint) – по-тенціал електрода, зануреного в електроліт, при якому заряд його дорівнює нулеві, тобто на електроді відсутній іонний подвійний електричний шар.

п. Нью́тонів(рос. потенциал Ньютонов; англ. Newton potential) – див. потенціа́л.

п.о́кисно-відно́вний(рос. потенциал окислительно-восстановительный; англ. redoxpotential,oxidation-reduction potential) – потенціал, що встановлюється при зануренні інертного електродав окисно-відновне середовище (що має як окиснювальні, так і відновлювальні компоненти реакції). Цей потенціал є мірою окиснювальної (або відновлювальної) спро-можності середовища.

п. осідання́ (рос. потенциал оседания; англ. sedimentation potential) – те

саме, що ефект́ Дорна́ .

п. падіння́ (рос. потенциалпадения; англ. sedimentation potential) – те саме,

що ефект́ Дорна́ .

п. седиментаційний́ (рос. потенциал седиментационный; англ. sedimentation

potential) – те саме, що ефект́ Дорна́ .

п. Гіб́ бсатермодинаміч́ ний(рос. потенциал термодинамический Гиббса; англ. Gibbs thermodynamicpotential) – те саме, що ене́ргіяГіб́ бса.

450

п.хіміч́ ний(рос. потенциалхимический; англ. chemicalpotential) – функція стану системи, яка визначається як енергія, на яку зростає будь-який із термодинамічних потенціалів при додаванні до системи однієї частинки певного сорту. Решта змінних вважається фіксованими. П. х. використовується для опису термодинамічних систем зі змінним числом частинок, коли в результаті хімічних реакцій, фазових перетворень, наявності зовнішнього поля відбувається зміна числа частинок або їх перерозподіл.

Див. також рівнова́га термодинаміч́ на,

перетво́рен- я фа́зові,стати́стика Бо́- льцмана,стати́стикаБозе́–Ейнште́йна, стати́стикаФе́рмі-Діра́ка.

п.шви́дкості (рос. потенциал скорости; англ. velocity potential) – скалярна функція координат і часу, що характеризує векторне поле швидкостей безвихорового потоку рідини або газу.

п.Юка́ви(рос. потенциалЮкавы;

англ. Yukawa potential) – потенціал, який описує поле, створюванестатичним нуклоном, що здатен випромінювати нейтральні скалярні мезони з масою

ν – величина, оберненарадіусу дії п.Ю.

п-ли випереджа́льні в

електродинаміці (рос. потенциалы опережающие в электродинамике; англ. advancedpotentials і n e lectro- d ynamіcs) – потенціали, зміни яких у точці спостереження випереджаютьза часом зміни джерел. Якщо останні вважати причиною, а перші – наслідком, то п. в. не задовольняють класичний принцип причинності. Однак п. в. часто є розв'язком, формально рівноправним із запізненимипотенціалами. Вперше в. п. введені для полів, що збуджуються зарядамиі струмами у вакуумі. Існують ситуації, у яких п. в. фігурують у фізично здійсненних рішеннях (зворотні хвилі).

п-ли зага́йнів електродинамі- ц і (рос. потенциалызапаздывающиев

электродинамике; англ. lagging