Справочники / Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики

ПЛЮВІОГРАФ́ , -а (рос.

плювиограф; англ. pluviograph, recording rain ga(u)ge, hyetograph) – прилад для неперервної реєстрації кількості рідких опадів.

ПЛЯМА́ (рос. пятно; англ. spot, speck, splash, blot, mottle, patch; (бруд) stain, smudge; (зв'язна область бінарного зображення) blob; (тлв) cloud;

(поверхневе пошкодження) blemish).

п. като́дна(рос. пятно катодное;

англ. cathode spot, cathode glow) – невелика сильно розігріта область, що яскраво світиться, на поверхні катода дугового розряду, через якуздійснюється перенесення струму між катодом і міжелектродним простором. П. к. притаманна всімвидам дугового розряду. Характерний розмір п. к. ~ 10-4–10-2 см.

плями́ со́нячні (рос. пятна солнечные; англ. solar spots) – темні утвори на поверхні Сонця. Ефективна температура п. с. приблизно на 1000 К нижча, ніж у навколишньої фотосфери. Усі сонячні плями мають магнітне поле напруженістю від 1–2 сотень до 2–3 тисяч Гс. Час життя п. с. і їх груп – від кількох днів до кількох місяців.

ПНЕВМОАВТОМАТИКА́ (рос.

пневмоавтоматика; англ. pneumoautomatics).

п. струмене́ва[пневмо́ніка] (рос.

пневмоавтоматика струйная, пневмоавтоматика пневмоника; англ. jetpneumoautomatics,pneumonics) – галузь техніки автоматичного керування, що розглядає можливості виконання всіх операцій у пневматичних приладах струменевими та іншими проточними елементами без механічних рухомих частин. На елементах с. п. виготовляються складні схеми логічної дії, цифрові керувальні та інформаційні машини та інші пристрої. Прикладами елементів п. с., зокрема, є: струменевий підсилювач, струменеве реле, струменеві активні та пасивні елементи, що реалізують логічну

431

операцію кон'юнкції, запам'ятовувальні комірки тощо.

ПНЕВМОНІКА́ (рос. пневмоника;

англ. pneumonics) – те саме, що

пневмоавтома́тикаструмене́ва.

ПОВЕ́РНЕННЯ (рос. возврат; англ. return).

п. металів́ (рос. возврат металлов; англ. metal return) – те саме, що відпочи́- нок металів́ .

ПОВЕ́РХНЯ (рос. поверхность; англ. surface,area) – межа розділу між двома середовищами,що контактують.

п. деформа́ції(рос. поверхностьдеформации; англ. deformationsurface) – геометричнапобудова, що характеризує в кожній точці деформованого тіла від-

носне видовження ε, якого зазнає малий лінійний елемент, залежно від напрямку цього елемента.

п. дисперсійна́ (рос. поверхность дисперсионная; англ. dispersionsurface)

– поверхня однакових частот у просторі хвильових векторів. Характеризує просторову дисперсію фазової швидкості дифракційних рентгенівських хвиль у кристалі залежно від відхилу напрямку поширення первинного випромінювання від напрямку, що відповідає умові Брегга-

Вульфа.

п. каустична́ (рос. поверхность каустическая; англ. caustic) – те саме,

що каустика́ .

п. напру́жень(рос. поверхность напряжений; англ. stresssurface,tension surface) – геометрична побудова, що характеризує нормальненапруження в точці напруженого тіла залежновід орієнтації площинки, на якій вона діє.

п. моле́кулпотенціа́льна[пове́рхня потенціа́льноїене́ргіїмоле́кул] (рос. поверхность потенциальная, поверхностьпотенциальнойэнергиимолекул; англ. potentialmolecular[energy] surface)

– залежність внутрішньої (потенціальної) енергії молекули від координатїї ядер або

інших координат, які описують коливання атомів у молекулі (нормальних координат, внутрішніх коливальних координат типу розтягу зв'язків і деформації валентних кутів).

п. пито́ма (рос. поверхность удельная; англ. specificsurface[area]) –

відношення загальної площі поверхні дисперсної фази до її об'єму. П. п. обернено пропорційна лінійним розмірам частинок дисперсної фази. Зі збільшенням ступеня дисперсності п. п. швидко зростає.

п. потенціа́льної ене́ргії моле́кул (рос. поверхность потенциальной энергии молекул; англ. potentialmolecular [energy] surface) – те саме, щопове́рхня моле́кулпотенціа́льна.

п. рім́ анова(рос. поверхность риманова; англ. Riemannian surface) – поверхня, локально влаштована як областькомплексної площини C (комплексний аналітичний б а г а т о в и д ). Якщо X – деякаповерхня (багатовид), яку можна представити у вигляді об'єднання відкритих підмножин {Uі}, кожна з яких

еквівалентнадеякій області WІ у C, то кажуть, що на X заданаструктура ріманової поверхні. Іншими словами, існують функції fі, які неперервно і взаємноодно-

значно відображаютьWІ на Uі, причому для будь-якої пари індексів і та j функції

переходу fj- 1×fі є аналітичними функціями, що взаємнооднозначно відображають

fі-1(Uі∩Uj) на fj-1(Uі∩Uj). Пара (Uі,fі) називається к а р т о ю , а сукупність усіх карт,

які покривають X, – а т л а с о м .

п. Фе́рмі(рос. поверхность Ферми;

англ. Fermi surface) – ізоенергетична поверхня у просторі квазіімпульсів електронів провідності, яка відповідає енергії Фермі. Знаходження з експериментальних даних форми п. Ф. і швидкостей електронів на ній – одна із важливих задачелектронної теорії металів.

п. фока́льна (рос. поверхность фокальная; англ. focal surface) – те саме, що пове́рхня фо́кусна.

432

п. фо́кусна[пове́рхня фока́льна] (рос. поверхность фокусная, поверхностьфокальная; англ. focus area, focal surface) – поверхня зображення, яка утворюється оптичною системою від нескінченно віддаленого плоского предмета, перпендикулярного до оптичної осі. Взявши до уваги не тільки параксіальні промені, але й крайові скісні промені, можнавпевнитися, що внаслідок дії всіх геометричних аберацій зображення такого предмета не буде плоским, а утворить деяку у загальному випадку дуже складну поверхню, яка і зветься п. ф.

англ. instrument calibration) – визначення похибок засобів вимірювань і встановлення їх придатності до застосування.

ПОВІТРЯ́ (рос. воздух; англ. air) – суміш газів, із яких складається атмосфера Землі (азот – 78,08%, кисень – 20,95%, інертні гази та водень – 0,94%, СО2 – 0,03% та ін.). Середня маса молекули близько 29 ат. од., температуракипіння рідкого п. при нормальному тиску

близько 83 К. При 0°С тиск повітря над рівнем моря 101 325 Па (1 ат, або 760 мм рт. ст.).Показник заламу 1,00029. П. можна вважати ідеальним газом (відхил властивостей повітря від властивостей ідеального газу характеризується коефіцієнтом стисливості, що дорівнює

1,00060при 0°С).

ПОВОРОТ́, -у (рос. поворот; англ. turn, rotation,rotary motion,rotational motion, pivoting motion, rotational movement, turning movement, pivoting

movement,swivel, slue; (дороги) corner, crook).

п. гвинтови́й (рос. поворот винтовой; англ. helicalrotation) – операція симетрії в 3-вимірному просторі, що складаєтьсяз

повороту навколо осі симетрії на кут as з одночасним перенесенням на фіксований вектор ts уздовжцієї осі. Точки, які отримуються при багаторазовому проведенні певної операціїгвинтового повороту, розташовуються правильно у вигляді нескінченної спіралі. Така система точок суміщується сама з собою при дії операції гвинтового повороту і її повторенні.

ПОВТО́РЮВАЧ, -а (рос. повторитель; англ. follower,repeatingamplifier, repeater,stepper).

п. напру́ги(рос. повторительнапряжения; англ. voltagefollower) – підсилювач електричних коливань, охоплений так званим 100%-ним від'ємним зворотним зв'язком, у якому вихідна напруга повністю подається на вхід у протифазі до вхідноїнапруги.

ПОГЛИНАННЯ́ (рос. поглощение; англ. absorption, uptake; (вологи) imbibition;(газу врідині) invasion).

п. багатофото́нне(рос. поглощение многофотонное; англ. multiphoton absorption) – процес взаємодії електро- маг-нітного випромінювання з речовиною, при якому в одному елементарному акті поглинається кілька фотонів; у середовищі при цьому відбувається багатофотонний квантовий перехід з початкового стану |1> з енергієюЕ1

у стан |2>зенергією Ε2.

п. зву́ку(рос. поглощение звука;

англ. soundabsorption) – явище незворотливого переходу енергії звукової хвилі в іншівиди енергії,переважновтепло.

п. міжзо́ряне[осла́блення міжзо́ряне,ексти́нкція міжзо́ряна] (рос. погло-

щениемежзвёздное,ослаблениемежзвёздное, экстинкция межзвёздная; англ.

interstellar absorption, interstellar

433

extinction) – результатрозсіяння і власне поглинання світла міжзоряним пилом. Харак-терна риса п. м. – залежність від довжини хвилі. П. м. викликає змінурозподілу енергії в спостережуваних спектрах

далеких зірок та інших об'єктів(міжзоряне почервоніння далеких об'єктів). Див. також астрофотоме́трі́я.

п. радіохви́ль(рос. поглощение радиоволн; англ. radiowaveabsorption)

– перетворення енергії електромагнітної хвилі радіодіапазону при поширенні в середовищі віншівиди енергії.

п. резона́нсне(рос. поглощениерезонансное; англ. resonanceabsorption) – поглинанняфотонів частоти ω = (En – E0)/ ћ, де En, E0 – енергії збудженого й основного рівнів поглинальної системи (ћ

– стала Планка, поділена на 2π). Резонансне поглинання – перший етап процесу резонансного випромінювання.

п. світ́ ла(рос. поглощение света; англ. light absorption) – зменшення інтенсивності оптичного випромінювання при проходженні крізь яке-небудь середовищеза рахунок взаємодії з ним, у результаті якого світлова енергія переходить в інші види енергії або в оптичне випромінювання іншого спектрального складу.

п. хвиль (рос. поглощение волн;

англ. wave absorption) – перетворення енергії хвилі в інші види енергії в результаті її взаємодії з іншими хвилями чи з середовищем, у якому вона поширюється, або з тілами, розташованими на шляху її розповсюдження.

ПОГО́ДА (рос. погода; англ. weather)

– стан атмосфери, зумовлений фізичними процесами, що відбуваються в ній під впливом притоку сонячної енергії та взаємодії з поверхнею Землі. Елементи, що характеризуть погоду: температурата вологість повітря, хмарність, опади, вітер, заметілі, грози, тумани і т.д.

ПОДАННЯ́(рос. представление; англ. representation;(формулювання) formulation; (даних чи сигналів) presentation; (концепція) concept;(обч.) notion, notation,view) – див. предста́влення.

ПОДВО́ЄННЯ (рос. удвоение; англ.

duplication, doubling).

ля́мбдаодво-п ́єння енергети́чнихрі́- внів моле́кул[розще́плення енергети́- чних рів́ нівмоле́кул] (рос. лямбда-

удвоениеэнергетическихуровнеймолекул, расщепление энергетических уровней молекул; англ. lambda

duplication of molecule energy, energylevel splitting) – слабке розщеплення на два рівні кожного електронно-коли- вально-обертального енергетичного рівня молекули з нерівними нулю квантовими числами L і J (див. також моле́кула).

Число L описує проєкцію моменту кількості руху електронної оболонки L на електричну вісь молекули Z, J – обертальне квантовечисло молекули.

ПОДІБ́НІСТЬ, -ості (рос. подобие;

англ. similarity, similitude).

п. теплова́та моделюва́ння(рос. подобие тепловое и моделирование;

англ. heat similarity and model(l)ing,

thermal similarity and model(l)ing) – див.

тео́ріяподіб́ ностіа моделювання́ .

ПОДІЛ́ЬНИК, -а (рос. делитель; англ. divider, dividing circuit; (мат.) divisor,measure;(доменів) replicator).

п. напру́ги(рос. делительнапряжения; англ. voltage(-ratio) divider,voltage divisor, potential divider, voltage-ratio box,bleeder,divisor) – пристрій для ділення напруги джерелаелектричної енергії на частини, відношення яких практично стале. Найпростіший п. н. складається із двох або більше опорів, з'єднаних послідовно.

п. частоти́(рос. делительчастоты;

англ. frequencydivider,scaler) – електронний пристрій, що зменшує в ціле число разів частоту подведених до нього

434

періодичних коливань. Для ділення частоти застосовують електронні лічильники (див. також тригер́ ), параметричні генератори, синхронізацію генераторів тощо.

ПОЗИТРОН́ , -а (рос. позитрон; англ. positron; від лат. posі(tіvus) – позитивний, додатній і (елек)трон), е+ – елементарна частинка з додатнім електричним зарядом, античастинка відносно електрона (е–).

Маси (me) та спіни (J) п. й електрона однакові, а їх електричні заряди (е) та

магнітні моменти (mе) однакові за абсолютною величиною, але протилежні

за знаком: me » 9,1×10–31 кг, J = 1/2, е »

mе = 1,00116 (водиницях магнетонаБора).

ПОЗИТРОНІЙ́ , -ю (рос. позитроний;

англ. positronium), P – зв'язана воднеподібна система е+е–, яка складається з електрона та позитрона. Розміри п. приблизно вдвічіперевищують розміри атома водню (оскільки зведена маса п. дорівнює me/2, де me – маса електрона), а його енергія зв'язку вдвічі менша.

ПОКАЖЧИЌ , -а (рос. указатель; англ. indicator, marker, designator; (стрілка прилада) indicator, needle, pointer, finger, index; (стрілка) arrow; (посилання) link, reference, pointer, access address; (бібліогр.) directory, selection

guide; (обч.) cursor).

п-ки рівнова́ги (рос. указатели равновесия; англ. null meters, zero

instru-ments, null indicators, null detectors,

null(ing) comparators, null-indicating instruments) – те саме, що при́лади нульові.́

ПОКАЗНИЌ , -а́ (рос. показатель;

англ. index, factor, number, value; (степеня) exponent;(якісний) attribute).

п.ексти́нкції середо́вища(рос. показатель экстинкции среды; англ. mediumextinctionindex) – те саме, що показни́ксла́блення.

п.зала́му[коефіціє́нтзала́му,сучи́н- никзала́му] (рос. показательпреломления, коэффициент преломления; англ. refraction index, refractiveindex, index ofrefraction,refractiveexponent) – оптична характеристикасередовища,пов'язана із заламом світла на межі розділу двох середовищ при переході його з одного середовища в інше й зумовлена відмінністю фазових швидкостей поширення світла с1 і с2 у середовищах.

п.осла́блення[показни́кекстинкції́ середо́вища] (рос. показательослабления, показатель экстинкции среды; англ. attenuation index, medium extinction index) – величина, обернена відстані, на якій потік випромінювання, що утворює паралельнийпучок, ослаблюється за рахунок поглинання та розсіяння світла всередовищі в10 разів (десятковий

п.о.) або в е разів (натуральний п. о.). П. о. – сума показників поглинаннята розсіяння середовища. П. о. залежить від спектру випромінювання, а при великій інтенсивності потоку – ще й від її величини (див. також о́птиканеліній́ на, товщина́опти́чна).

п.поглина́ння(рос. показательпоглощения; англ. index of absorption, index of extinction), kλ – величина, оберненавідстані, на якійпотік монохро- матич-ного випромінювання довжини хвилі λ, що утворює паралельний пучок, ослаблюється в результаті поглинання в речовині в е (натуральний п. п.) або 10 (десятковий п. п.)разів (ГОСТ 7601–78).

п.розсія́ ннясвіт́ ла(рос. показатель рассеяния света; англ. index of light dispersion) – величина, оберненавідстані, на якій потік випромінювання у вигляді паралельного пучка променів ослаблюється за рахунок розсіяння в середовищі в 10 (десятковий п. р. с.) або в e (натуральний п. р. с.) разів. Істотно зале-

жить від довжини хвилі світла λ (частоти

435

ν) розсіюваного оптичного випромінюва-

ння.

п-ки́ крити́чні[ін́ декси крити́чні] (рос. показателикритические,индексы критические; англ. critical indices) – показники степенів у степеневих залежностях термодинамічних величин від температури, тиску, густини і т.д. поблизу точки фазового переходу 2-го роду. Відповідно до загальної теорії фазових переходів 2-го роду, п. к. визначаються набором розмірностей і незалежних флуктуювальних величин Аі при масштабному перетворенні Аі(λх) →

ПОКОЛІННЯ́ (рос. поколение; англ. generation).

п. ферміо́нів (рос. поколение фермионов; англ. fermiongenerations) – подібні за властивостями групи (родини) частинок – кварків і лептонів: (νe,

(νμ, μ–, c, s), (ντ, τ–, t, b). Відповідні частинки з кожного покоління мають одні та ті ж квантові числа відносно групи симетрії електрослабкої взаємодії і відрізняються лише масами: кожне наступнепокоління важчеза попереднє.

ПОКРИТТЯ́ (рос. покрытие; англ. coating, coat, cover(age), covering, overcoat, overlay, sheath(ing), proofing, carpet; (плівка) film, layer, skin; (оболонка) envelope; (захисне) blanket, revetment; (методом осадження) deposit, deposition; (гідр.) pavement, paving;

(дороги) surface, surfacing, top, topping).

п. гальваніч́ не(рос. покрытие гальваническое; англ. electrodeposited

coating, electrolyte coating, electrolytic

coating, electroplated coating, plate) – те саме, що покриття́електроліти́чне.

п. електроліти́чне[покриття́ гальваніч́ не, покриття́електроосаджене́ ]

(рос. покрытие электролитическое,

покрытие гальваническое, покрытие электроосаждённое; англ.

electrodeposited coating, electrolyte

coating, electrolytic coating, electroplated coating, plate) – металевий шар, нанесений на металеві чи неметалеві вироби електролізом.

п. електрооса́джене(рос. покрытие электроосаждённое; англ.

electrodeposited coating, electrolyte

coating, electrolytic coating, electroplated coating, plate) – те саме, що покриття́ електроліти́чне.

ПОЛЕ́ фізичне (рос. полефизическое; англ. field,physіcal) – фізична система, що має нескінченно велике число ступенів вільності. Фізичні величини, що належатьдо такої системи, не локалізовані на яких-небудь окремих матеріальних частинках зі скінченним числом ступенів вільності, а неперервно розподілені по деякій області простору.

ps-по́ле(рос. ps-поле; англ. ps-field) – те саме, що по́лесевдоскаля́рне.

pv-по́ле(рос. pv-поле;англ. pv-field) – те саме, що по́лесевдоскаля́рне.

sc-по́ле у квантовій теорі ї полів (рос. sc-поле в квантовой теории полей; англ. sc-field і n quantum f іe ld theory) – те саме, щопо́лескаля́рне.

п. ве́кторне(рос. поле векторное;

англ. vector field) – фізичне поле, що складається з трьох незалежних компонентів, які перетворюються при поворотах координатних осей чи перетвореннях Л оренца як компоненти вектора чи 4-вектора. У квантовій теорії поля (КТП) квантами п. в. є векторні частинки (тобто частинки зі спіном 1), наприклад, фотон. При цьому дійсному п. в. відповідає електронейтральна частинка, а комплексному – зарядженачастинка (та її античастинка з зарядом протилежного знака). За поведінкою відносно просторової і нверсії (r → – r) п. в. поділяють на власне векторні, які змінюють знак при інверсії, і аксіальні, або аксі-

436

ально-векторні, які не змінюють знака.

п. внутрікристаліч́ не[по́лекристаліч́ не] (рос. полевнутрикристаллическое, поле кристаллическое; англ. intra-crystallinefield, crystallinefield) – неоднорідне електричне (рідше магнітне) поле, що існує всередині кристалів і діє на електрони та ядра. П. в. має електростатичне й обмінне походження(див. також взаємодія́обмін́ на). Напруженість

електричного п. в. може досягати 108 В/ см. П. в. має симетрію, зумовлену симетрією кристала.

п. вну́трішнє[по́лелока́льне,по́ле дію́ че,по́лефекти́вне] (рос. полевну-

треннее, поле локальное, поле действующее,поле эффективное; англ.

internal field, intrinsic field, local field, effective field) – електричне поле, що діє на частинку діелектрика (електрон, іон, атом чи молекулу). Відрізняється від зовнішнього електричного поля внаслідок поляризації діелектрика.

п. гравітаційне́ (рос. поле гравитационное; англ. gravitational field, field of

gravity) – те саме, що поле́ тяжіння́ .

п. Дірака́ (рос. поле Дирака; англ.

Dirac field) – фізичне поле частинок зі спіном 1/2. У квантовій теорії поля у представленні взаємодії оператор п. Д. задовольняє рівняння Дірака для вільної

частинки.

п. дію́ че(рос. поле действующее;

англ. effective field) – те саме, що по́ле вну́трішнє.

п. електромагніт́ не(рос. поле электромагнитное; англ. electromagnetic field) – взаємно зв'язані електричне і магнітне поля, через які здійснюється взаємодія заряджених частинок; є прикладом фізичного поля. П. е. може бути охарактеризоване неперервними польовими функціями – напруженостями електричного та магнітного полів або потенціалом. П. е. впорожнечі описуєтьсярівняннями Лоренца-Максвелла.

п. електростати́чне(рос. поле электростатическое; англ. electr(ostat)ic field) – електричне поле нерухомих заря-

єдине електромагнітне поле. Термін "п. м." введений у 1845 М. Фарадеєм. Згідно

437

з рівняннями Максвелла, джереламип. м. є електричні струми, магнітні моменти і змінні електричні поля. П. м. у середовищі зазвичай характеризується двома аксіальними векторами: магнітною індукцією В та напруженістю магнітного поля Н. Ці вектори не є незалежними, а пов'язані між собою т.зв. матеріальним рівнянням В = В(Н), різним для різних середовищ.

п. магніт́ некерува́льне(рос. поле магнитное управляющее; англ. control magneticfield) – те саме, що по́лемагні́- тнепровідне́.

п. магніт́ некрити́чнеу надпровідниках (рос. поле магнитное критическое в сверхпроводни-

ках; англ. critical magnetic field і n semіconductors) – характерне значення напруженості сталого магнітного поля, перевищення якого викликає проникнення магнітного поля з поверхні всередину надпровідника на відстань L, що перевищує глибину проникнення магнітного поля λ (див. також ефе́ктМе́- йснера). П. м. к. залежить від температури і властивостей матеріалу надпровідника.

п. магніт́ непровідне́[по́ле магніт́ не керува́льне] (рос. поле магнитное п ведущее, полемагнитноеуправляющее; англ. guiding magnetic field, control magneticfield) – магнітне поле в околі орбіти частинки в циклічному прискорювачі заряджених частинок, який забезпечує рух частинки по викривленій траєкторії.

п.молекуля́рне(рос. полемолекулярное; англ. molecular field) – ефективне магнітне поле Н* у магнетику, яке створюється магнітними моментами

намагніченої речовини: Н* = λ М (М –

намагніченість речовини, λ – сталам. п.). Введення п. м. відповідає заміні парної взаємодії магнітних моментів взаємодією з деяким середнім магнітним полем, яке створюється іншими моментами. П. м. – один із основних методів розрахунку магнітних властивостей систем частинок, яківзаємодіють.

п.опти́чноїсисте́ми[по́лезо́ру] (рос. поле оптической системы, поле зрения; англ. opticalsystemfield,fieldof view,fieldof vision,viewingfield,sight, view) – частина простору (або площини), зображувана оптичною системою. Поле визначається контурами оптичних деталей (такими, як оправи лінз, призм), діафрагмами і т. п., що обмежують світлові пучки.

п.псевдове́кторне[pv-по́ле] (рос. поле псевдовекторное,pv-поле; англ. pseudovector field, pv-field) – поле, що при неперервних перетвореннях Лоренца перетворюється як вектор, а при просторовій інверсії зазнає додаткової зміни знака.

п.псевдоскаля́рне[ps-по́ле] (рос. поле псевдоскалярное,ps-поле; англ. pseudoscalarfield, ps-field) – поле, що описується однокомпонентною функцією, яка при неперервних перетвореннях Лоренца не змінюється, а при інверсіях змінює знак.

п.розмагніч́ увальне(рос. поле размагничивающее; англ. demagnetizing field, degaussingfield) – поле всередині намагніченого тіла, дія якого зменшує його намагніченість. У вузькому розумінні розмагнічувальним магнітним полем називається поле Ho, джерелом якого є намагніченість I самого тіла (у більшості найпростіших випадків Ho і I, що стосуються одного елемента об'єму тіла, спрямовані назустріч або утворюють один з одним тупі кути, тобто Ho зменшує I). Загальна формула для напруженості розмагнічувального магнітного поля (в СІ):

намагніченість в елементі dV об'єму тіла V, Іn – нормальна до елементаdS поверхні тіла S складованамагніченості в точках, що прилягають з боку даного тіла до dS, r – відстань від точки спостереженняHo до dV або dS.

п.соленоїда́льне(рос. полесоленоидальное; англ. solenoidalfield) – те саме, що по́лесолено́їдне.

п.спіно́рне(рос. поле спинорное;

англ. spinorfield) – фізичне поле, польова функція якого за своїми трансформаційними властивостями є спінором (див. також тео́ріяпо́ля,рівня́нняДіра́ка).

п.термобари́чне(рос. поле термобарическое; англ. thermobaricfield)

–комбінація взаємопов'язаних температурного поля і поля тиску в атмосфері. П. т.користуються при аналізі развитку атмосферних процесів (див. також

топогра́фіябари́чна).

п.тяжіння́ (рос. поле тяготения;

англ. gravitational field, field of gravity) – відхил властивостей простору-часу від властивостей плоского (невикривленого) багатоманіття спеціальної теорії відносності. Таким чином, згідно з теорією тяжіння Ейнштейна, істинне гравітаційне поле є проявом викривлення (відмінності геометрії від евклідової) чотиривимірного

простору-часу.

поля́біологіч́ нихоб'є́ктівмагніт́ ні (рос. поля биологических объектов магнитные; англ. magnetic fields of biological objects) – те саме, що біомагнети́зм.

поля́гала́ктикмагніт́ ні(рос. поля галактик магнитные; англ. galactical

magnetic fields, nebular magnetic fields)

– магнітні поля в міжзоряному газі галактик. Масштаб поля значно перевищує розміри зірок, тобто це поле властиве галактиці як цілому. П. г. м. виявляють і досліджують за нетепловим радіовипромінюванням галактик (див. також

випромін́ ювання синхротро́нне), обертанням площини поляризації радіовипромінювання, міжзоряної поляризації світла зірок, за ефектом Зеєманау міжзоряних радіолініях 21 см (HІ) і 18 см (ОН). Походження п. г. м. пов'язане з гідродинамічним рухом міжзоряного газу (гідромагнітнединамо).

поля́ зір(о́к) магніт́ ні(рос. поля звёздмагнитные; англ. stellar magnetic

439

fields). Магнітні поля наявні, очевидно, на всіх зірках. Спостереженням доступні тільки магнітні поля, що виходятьіз зірки в навколишній простір. Через недостатню кількість світла, що приймається від віддалених зірок, реєструють (за допомогою ефекту Зеємана) тільки відносно сильні магнітні поля. У такий спосіб вдалося знайти особливу групу зір із полями до 34000Е, яка розташовується на діаграмі Герцшпрунга-Расселла поблизу спектрального класу А. Походження п. з. м. пов'язують із двома основними механізмами – підсиленням шляхом стиснення поля, що існувало в момент утворення зорі,та підсиленням поля врезультаті рухівпровідної речовини всередині зірки.

поля́кіра́льні(рос. полякиральные;

англ. chiral fields) – те саме, щополя́хіра́льні.

поля́магнітні́ надсильні́ (рос. поля магнитные сверхсильные; англ. superstrong magnetic fields) – магнітні поля з напруженостями більшими одного мегаерстеда. Класифікація пов'язана зі

способом одержання полів – слабкі (Н <

0,5 кЕ) і середні поля (< 40 кЕ) одержують за допомогою магнітів і електромагнітів; надсильні поля одержують, напр., розрядом батареї імпульсних конденсаторів через одновитковий соле-

ноїд.

поля́хіра́льні[поля́кіра́льні] (рос. поляхиральные,полякиральные; англ. chiral fields) – поля, що перетворюються за певним представленням групи п. х. – перетвореньсиметрії, які не комутують з операцією віддзеркалення просторових координат (просторової інверсії), тобто не мають певної парності. Конкретний вигляд п. х. може бути різним, зокрема він залежить від спін-тензорної та ізотопічної структури поля. Класичним прикладом х. п. можуть слугувати обертаннядіраківського спінора (див. також по́ле Діра́ка) з фазою,

пропорційною γ5, деγ5 – матриця Дірака. П. х. можна визначати і для бозонних

полів. Якщо є, напр., скалярне поле s і псевдоскалярне поле p, то хіральним є перетворення вигляду ds = ep, dp = –es, де e – параметрперетворення.

ПОЛІГОНІЗА́ЦІЯ (рос. полигонизация; англ. cell formation; від грец.

πολυγονος́ – багатокутний) – перерозподіл дислокацій, спочатку розташованих у площинах ковзання незакономірно, з утворенням більш-менш правильних стінок (субмеж), які розбивають кристал на фрагменти– субзерна.

ПОЛІЕЛЕКТРОЛІТ́, -у (рос. полиэлектролит; англ. polymeric soap) – полімер, до складу якого входятьмолекулярні групи, здатні на йонізацію в розчині.

ПОЛІМЕ́Р, -у (рос. полимер; англ. polymer, polymeric compound, resin, high-molecularsubstance) – речовина, що складається з макромолекул, тобто молекулярних полімерних ланцюгів.

п-ри біологіч́ ні(рос. полимерыбиологические; англ. biologicalpolymers) – те саме, що біополіме́ри.

ПОЛІМОРФІЗ́М, -у (рос. полиморфизм; англ. polymorphism, polymorphy) – здатність деяких речовин існувати в станах з різною атомно-кри- сталічною структурою (див. також кристалохім́ )ія.

ПОЛІНО́М, -а [багаточлен́] (рос. полином, многочлен; англ. polynomial, multinomial).

п-ми Гегенбауера́ (рос. полиномы Ге-генбауэра; англ. Gegenbauer polynomials) – те саме, що поліноми́ ультрасферичні́ .

п-ми гіпергеометричні́ (рос. полиномы гипергеометрические; англ. hypergeometric polynomials) – те саме, що поліноми́ Якобі́ .

п-ми Ерміта́ (рос. полиномы Эрмита; англ. Hermite polynomials,

440

hermitian poly-nomials) – спеціальна система багаточленів послідовно зростальних степенів. Для n = 0, 1, 2,... П. Е. можуть бути визначені формулою

{ρn(x)}, n = 0, 1, …, ортогональних із

b

вагою ρ(x) ³ 0 на інтервалі (a, b):

a

ρn(x)ρn(x)dx = dmndn2, де dn2 – квадрат норми. Подібні системи виникають: у теорії представлень груп, в обчислювальній математиці, при розв'язуванні задач на власні значення в теорії хвиль, квантовій механіці та ін. Класичні п. о. – поліноми Якобі,Лагеррата Ерміта. Класичні п. о. якнеперервного, так і дискретного аргумента можна виразити через гіпергеометричні функції та їхні узагальнення.

п-ми ультрасферичні́ [поліноми́ Гегенбауера́ ] (рос. полиномы ультрасферические, полиномы Гегенбауэра; англ. ultraspherical polynomials, Gegen-

коефіцієнтами при an в розкладі в

частинним випадком поліномів Якобі.

п-ми Чебишева́ [поліноми́ Чебишова́ ] (рос. полиномы Чебышева, полиномы Чебышёва; англ. Chebyshev poly-nomials, Chebyshjov polynomials) – спеціальна система поліномів послідовно зростальних степенів (п. Ч. 1-го роду) або система багаточленів, пов'язана із п. Ч. 1-го роду, наприклад, рекурентними співвідношеннями (п. Ч. 2-го роду). Прикладами п. Ч. є ортогональні поліноми, поліноми Якобі.