Справочники / Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики

світла на час її дії. Одиниця вимірювання

о.– свічка-секунда.

о. енергетичне́ (рос. освечивание энергетическое; англ. Watt-second/steradian)

– фотометрична величина, яка характеризує енергію оптичного випромінювання, що поширюється від джерела випромінювання в даному напрямку усередині малого просторового кута в межах деякого інтервалу часу τ. Визначається інтегралом сили випромінювання Іe за часом t:

Oe Ie dt ; одиниця вимірювання Дж×ср–1.

0

У системі світлових величин аналогічна величина – освічення; одиниця – свічка-

секунда (св×с).

ОСЕРЕДОЌ , -дку (рос. центр; (джерело) очаг; англ. centre, center, site;

(джерело) source).

о. галактичний́ (рос. центр галактический; англ. galactic center, galactic centre) – те саме, що центр галактичний́ .

о. землетрусу́ [гіпоцентр́ землетрусу,́ фокус́ землетрусу́] (рос. очаг

землетрясения, гипоцентр землетрясения, фокус землетрясения; англ. earthquake source, earthquake focus, earthquake hypocentre, earthquake hypocenter) – просторова область усередині земної кори, рідше – глибше кори (до 700 км глибини), де відбуваються руйнування суцільності гірських порід і незворотливі пластичні деформації.

F-осередки́ (рос. F-центры; англ. F- centers, F-centres, colo(u)r centers, colo(u)r centres; від нім. Farbzentren) – те саме, що F-центри́ .

о-дки дії́ атмосфери́ (рос. центры действия атмосферы; англ. centers of action, centres of action) – те саме, що центри́ дії́атмосфери́ .

о-дки забарвлення́ (рос. центры окрашивания; англ. F-centers, F-centres, colo(u)r centers, colo(u)r centres; від нім. Farbzentren) – те саме, що F-центри́ .

391

о-дки люмінесценції́ (рос. центры люминесценции; англ. luminescence centers, luminescence centres) – те саме, що центри́ люмінесценції́ .

о-дки рекомбінаційні́ (рос. центры рекомбинационные; англ. recombination centers, recombination centres) – те саме, що центри́ рекомбінаційні́ .

ОСІ́ , род. осей́ , мн. (рос. оси; англ.

взаємно перпендикулярних напрямки для кожної точки деформованого тіла, що мають такі властивості: нескінченно малі волокна (лінійні елементи) тіла, напрямлені по осі деформації, зазнають лише зміни довжин, але не обертаються; кути між о. д. не спотворюються (тобто відсутні зсуви на площинках, перпендикулярних до осей деформації). Осі поверхні деформації збігаються з

деяку точку тіла, що збігаються з осями еліпсоїда інерції тіла в цій точці. Головні о. і. мають таку властивість: якщо їх прийняти за координатні осі, то відцентрові моменти інерції тіла відносно цих осей будуть дорівнювати нулю. Якщо одна з координатних осей, наприклад, вісь Ох, є для точки О головною віссю інерції, то відцентрові моменти інерції, в індекси якої входять найменування цієї осі, тобто Іxy та Іxz, дорівнюють нулю. Головні о. і. тіла в

ОСКОЛКИ́ , -ів, мн. (рос. осколки;

англ. fragments,splinters, chips, pieces, fractions,grit; (ділення ядра) fragments, debris) – див. уламки́ .

ОСЛАБЛЕННЯ́ (рос. ослабление; англ. abatement, attenuation, damping, extinction, impairment; (загасання) decay, loss; (пригнічення) reduction, rejection, mitigation; (зменшення) reducing; (спад) subsidence, taper;

(звільнення) loosening; (розвантаження) relief; (сигналу) depletion, depression, quenching, rejection; (шуму, зображення) reduction; (провода, ланцюга) pulldown).

о. міжзоряне́ (рос. ослабление межзвёздное; англ. interstellar extinction)

– те саме, що поглинання́ міжзоряне́ .

ОСЛАБЛЮВАЧ́ , -а (рос. ослабитель;

англ. reducer, attenuator; (елн.) release agent).

о. світла́ (рос. ослабитель света;

англ. light reducer) – оптичний пристрій, призначений для ослаблення світлового потоку чи (у загальному випадку) потоку випромінювання. О. с. виготовляють у вигляді сіток, діафрагм, розсіювальних пластин, дисків із обертовими вирізами, твердих, рідких чи газоподібних поглинальних (абсорбційних) світлофільтрів, інтерференційних світлофільтрів, клинів фотометричних. О.

с е л е к т и в н и м и .

ОСМІЙ,́ -ю (рос. осмий; англ. osmium), Os – хімічний елемент VІІІ групи періодичної системи елементів Менделєєва, атомний номер 76, атомна маса 190,2, належить до платинової групи шляхетних металів. У природі представлений 7 стабільними ізотопами, причому переважає 192Os. Електронна конфігурація зовнішньої оболонки 5s25p65d66s2. Енергія йонізації 8,7 еВ. У вільному вигляді О. – сріблястоблакитнуватий метал. Має гексагональну

392

щільноупаковану решітку. Густина 22,61 кг/дм3, tпл ≈ 3030–3040°С,

tкип ≈ 5000°С. Із важких платинових металів о. хімічно найактивніший, у подрібненому стані окиснюється на повітрі при кімнатній температурі. Леткий оксид OsО4 токсичний, має неприємний запах. О. – компонент надтвердих і зносостійких сплавів, що використовуються в приладобудуванні, у виготовленні еталонів. О. і його сполуки є каталізаторами багатьох хімічних реакцій.

ОСМОС́ , -у (рос. осмос; англ. osmosis; від грец. όσμος – поштовх, тиск)

– самочинний перехід речовини через напівпроникну перетинку (мембрану), що розділяє два розчини різної концентрації або розчин і чистий розчинник. О. наближає систему до рівноваги шляхом вирівняння концентрацій з обох сторін перетинки. Він зумовлений зниженням хімічного потенціалу в присутності розчиненої речовини. Найважливіший випадок о. – перехід молекул чистого розчинника в розчин через напівпроникну перетинку, що не пропускає молекули розчиненої речовини. Різниця тисків з обох сторін перетинки за цих умов називається о с м о т и ч н и м т и с к о м , а досягнута термодинамічна рівновага – осмотичною рівновагою.

ОСНОВИ́ , род. основ,́ мн. х і м і ч н і (рос. основания х и м и ч е с к и е ; англ. bases) – сполуки, які в даній реакції є акцепторами протона. Див. також

кислота́.

ОСОБЛИВІСТЬ́ , -ості (рос.

особенность; англ. (характерна) character; (відмітна риса) special(i)ty;

(сингулярність) singularity).

о-сті ван Хова́ [сингулярності́ ван Хова́ ] (рос. особенности ван Хова, сингулярности ван Хова; англ. van Hove singularities) – особливості

щільності станів квазічастинок ν(E) у кристалах

як функції енергії квазічастинок E: ν(E) = (2π)-3 v–1dS, де v = ∂E/∂p –

швидкість квазічастинки (p – імпульс квазічастинки), інтегрування йде по ізотермічній поверхні в імпульсному просторі. О. ван Х. пов'язані з перетворенням у нуль v у сідлових точках у p-просторі. Знання о. ван Х. є важливим для розуміння енергетичної зонної структури кристалів.

ОСТІЙНІСТЬ́ , -ості (рос. остойчивость; англ. stability, stiffness) – спроможність тіла, що плаває (судна), виведеного з положення рівноваги, повертатися знову в початкове положення після припинення дії збурювальних сил. О. суден залежить від взаємного розташування по висоті корпуса судна, його центра ваги та метацентра. Стійкість рівноваги розглядається лише стосовно таких переміщень тіла, при яких зберігається об'єм тіла, занурений у рідину, тобто коли під дією збурювальних сил відбувається поворот тіла навколо горизонтальної осі, що лежить у площині плавання. Площиною плавання називається будь-яка площина, що відтинає від тіла згаданий сталий об'єм. Якщо плаваюче тіло (судно) має вертикальну площину симетрії і центр ваги тіла в положенні рівноваги лежить на одній вертикалі з метацентрами, то тіло буде остійним у всіх випадках, коли центр ваги тіла розташований нижче найнижчого метацентра, що є точкою перетину виштовхувальної (архімедової) сили, прикладеної до виведеного з положення рівноваги тіла, із площиною симетрії тіла. Мірою о. є відстань між метацентром і центром ваги тіла, яка називається метацентричною висотою.

ОСЦИЛОГРАМА́ (рос. осциллограмма; англ. oscillogram) – послідовність миттєвих значень однієї або декількох вимірюваних величин, записана осцилографом у формі кривих – функцій часу на відповідних паперах або плівках.

393

ОСЦИЛОГРАФ́ , -а (рос. осциллограф; англ. oscillograph; від лат. oscіllo – хитаюся і грец. γράφω – пишу) – вимірювальний прилад, призначений для візуального спостереження і дослідження форми сигналів. О. дозволяє досить точно й оперативно вимірювати основні параметри сигналів: амплітуду, частоту, часові інтервали, фазовий зсув і т.д. Під сигналом розуміють величину, що відображає тим чи іншим способом стан фізичної системи. Найрозповсюдженішими є сигнали (струм або напруга), що змінюються в часі. Залежно від способу одержання графіка функції, о. поділяються на світлопроменеві й електроннопроменеві. За своїм призначенням електроннопроменеві о. можна розділити на універсальні, імпульсні, багатоканальні, запам'ятовувальні, стробоскопічні і т.д.

о. вібраторний́ (рос. осциллограф вибраторный; англ. light-beam oscillograph, optical oscillograph, directwriting oscillograph) – те саме, що осцилограф́ світлопроменевий́ .

о. електроннопроменевий́ (рос. осциллограф электроннолучевой; англ. cathode-ray oscillograph) – прилад для спостереження і реєстрації функціонального зв'язку двох величин, виражених у формі електричних напруг або струмів. Найширше застосовується для дослідження процесів у часі.

о. магнітоелектричний́ (рос. осциллограф магнитоэлектрический; англ. loop oscillograph) – те саме, що осцилограф́ світлопроменевий́ .

о. світлопроменевий́ [осцилограф́

магнітоелектричний,́ осцилограф́ шлейфовий,́ осцилограф́ вібраторний́ ] (рос. осциллограф светолучевой,

осциллограф магнитоэлектрический, осциллограф шлейфовый, осциллограф вибраторный; англ. light-beam oscillograph, optical oscillograph, directwriting oscillograph, loop oscillograph,

light-beam instrument) – осцилограф, у якому для спостереження (запису) вимірювань електричного струму (напруги) застосовується магнітоелектричний гальванометр у поєднанні з оптичною системою.

о. шлейфовий́ (рос. осциллограф шлейфовый; англ. loop oscillograph) – те саме, що осцилограф́ світлопроменевий́ .

ОСЦИЛЯТОР́ , -а [коливниќ] (рос. осциллятор; англ. oscillator; від лат.

оscіllo – гойдаюся) – система (чи матеріальна точка), що здійснює коливальний періодичний рух біля положення стійкої рівноваги. Термін "о." застосовується до будь-якої системи, якщо величини, які її описують, періодично змінюються в часі. Найпростіші приклади осцилятора в класичній механіці – тягар на пружинці,

коливання якого є основною моделлю руху частинок в атомах, атомних ядрах, молекулах, твердих тілах. Поняття "о." поширюється і на немеханічні системи: коливання струму та напруги в коливальному контурі, коливання векторів напруженостей електричних і магнітних полів в електромагнітній хвилі і т.д.

ОСЦИЛЯЦІЇ,́́ -ій, мн. (рос. осцилляции; англ. oscillations).

о. геометричні́ (рос. осцилляции геометрические; англ. geometrical oscillations) – коливання коефіцієнтів поглинання УЗ у металах у магнітному полі Н, перпендикулярному хвильовому вектору звуку k. Стале магнітне поле впливає на рух електронів, змушуючи їх рухатися траєкторіями, вигляд яких визначається перетином поверхні сталої енергії площинами, перпендикулярними до Н; основний внесок дають електрони з енергією, близькою до рівня Фермі (тобто поблизу Фермі-поверхні). О. г. мають місце, якщо довжина вільного

394

пробігу електронів набагато більша за характерний розмір ларморівської орбіти електрона в магнітному полі, який, у свою чергу, набагато перевищує довжину хвилі звуку.

о. елементарних́ частиноќ (рос. осцилляции элементарных частиц; англ. fundamental particles oscillations) – періодичний у часі та просторі процес перетворення частинок певної сукупності одна в одну. У найпростішому випадку осциляції двох частинок А і В (чи осциляції у системі частинок А і В) – періодичний процес повного або часткового переходу А в В і назад: А ↔

В.В експерименті осциляції виявляються в тому, що в пучку частинок, який спочатку складається з частинок А, у процесі його поширення періодично з'являються і зникають домішки частинок

В.Перший і найкраще вивчений приклад – осциляції у системі нейтральних К-

(1957) висловив гіпотезу про існування осциляцій мюоній–антимюоній і нейтрино–антинейтрино (така взаємодія порушує збереження лептонного числа). Спостерігалися осциляції мезонів (1985– 87). Проводяться пошуки осциляцій

нейтрон–антинейтрон, фотон–екситон.

о. Зондгаймера́ (рос. осцилляции Зондгаймера; англ. Sondheimer oscillations) – періодична залежність кінетичних характеристик (коефіцієнтів електропровідності σ, теплопровідності κ, термоелектричного коефіцієнта) у тонких шарах провідника від магнітного поля Н [Е. Зондгаймер, 1950]. О. З. пов'язані з фокусувальною дією магнітного поля. Пучок електронів з однаковими енергією ε та проєкцією імпульсу р на напрямок Н (рН), "стартувавши" з однієї точки поверхні в глибину зразка і рухаючись по спіральній траєкторії, збирається в точці на протилежній поверхні, якщо електрони пройдуть товщину зразка (d) за ціле число (N) періодів обертання в

магнітному полі 2πωз (ωз – циклотронна частота). Амплітуда осциляції, наприклад σосц, у сильному полі (радіус кривизни електронних орбіт r << d) зі збільшенням

осциляційна залежність термодинамічних і кінетичних характеристик металів і вироджених напівпровідників від магнітного поля. О. к. зумовлені виродженням системи носіїв заряду і квантуванням їхньої енергії при

поглинання звуку α, що мають місце в металах при низьких температурах Т в сильному магнітному полі Н. Залежність

α (1/Н) являє собою систему гострих

максимумів, висоти яких пропорційні напруженості поля Н, розділених положистими широкими мінімумами. О. к. г. передбачені в 1961 і вперше спостерігалися на досліді в тому ж році. Ефект зумовлений квантуванням енергії електронів провідності в магнітному полі (див. також рівні́ Ландау́).

ОТВІР́ , -ору (рос. отверстие; англ. hole, orifice, aperture, opening, open, port, housing; (канал) passage; (вікно) window; (впускний чи випускний) vent, ventage; (висвердлений) bore; (сита) through; (сита, сітки) mesh).

о. відносний́ (рос. отверстие относительное; англ. relative aperture) – відношення діаметра вхідної зіниці об'єктива до його задньої фокусної

395

відстані. Квадрат відносного отвору визначає освітленість у площині зображення і називається геометричною світлосилою об'єктива.

ОТРУЄННЯ́ (рос. отравление; англ. poisoning).

о. реактора́ (рос. отравление реактора; англ. reactor poisoning) – явище зменшення реактивності реактора за

рахунок нагромадження в ньому продуктів розпаду, які сильно поглинають нейтрони.

ОХОЛОДЖЕННЯ́ (рос. охлаждение; англ. cooling (action), cooldown, chilling

(effect); (у холодильній камері) refrigeration).

о. магнітне́ (рос. охлаждение магнитное; англ. magnetic cooling) – метод отримання низьких і наднизьких температур шляхом адіабатичного розмагнічення парамагнітних речовин, запропонований П. Дебаєм і В. Джоком (1926). Раніше цей метод широко використовувався для

одержання температур від 1 до 0,01 К із застосуванням парамагнітних солей. Своє значення метод о. м. зберіг для ванфлеківських парамагнетиків (див. також парамагнетизм́ ванфлеківський)́

і ядерних парамагнітних систем, із використанням яких вдається одержувати температури мілі-, мікро- і навіть нанокельвінового діапазону.

о. жмутків́ заряджених́ частиноќ (рос. охлаждение пучков заряженных частиц; англ. charged particles beam cooling) – те саме, що охолодження́ пучків́ заряджених́ частиноќ .

о. пучків́ заряджених́ частиноќ [охолодження́ жмутків́ заряджених́ частиноќ ] (рос. охлаждение пучков заряженных частиц; англ. charged particles beam cooling) – зменшення фазового об'єму, який займають частинки пучка в накопичувачі, за рахунок якогонебудь механізму дисипації. (Згідно з

теоремою Ліувілля, у механічній системі без дисипації фазовий об'єм зберігається). Охолодження пучка дозволяє значно підвищити густоту частинок у фазовому просторі (істотно стиснути пучок і зменшити розкид швидкостей частинок пучка) і робити тривале нагромадження частинок шляхом інжекції все нових частинок у вивільнювані при охолодженні ділянки фазового простору. Види охолодження: радіаційне, електронне, йонізаційне, стохастичне.

ОЦІНКА́ (рос. оценка; англ. estimate, estimator, estimation, appraisal,

assessment, evaluation, qualification, rate, rating, valuation, value; (випадкової величини) bound).

невідомого параметра, що має найменшу дисперсію.

о. незміщена́ (рос. оценка несмещённая; англ. unbiased estimate, unbiased estimator) – наближене значення невідомого параметра, що є позбавленою систематичної похибки функцією від результатів спостережень, які мають випадкові похибки. Таким

appraisals, statistical measures) – функції від випадкових величин, які

396

застосовуються для оцінки невідомих параметрів теоретичного розподілу ймовірностей. Методи теорії статистичних оцінок є основою сучасної теорії похибок.

ОЦІНЮВАННЯ́ (рос. оценивание; англ. estimation).

о. інтервальне́ (рос. оценивание интервальное; англ. interval estimation) – спосіб отримання оцінки для невідомого

значення скалярного параметра θ за

допомогою інтервалу його допустимих значень і визначення ймовірності того, що в цьому

інтервалі міститься істинне значення параметра. На практиці зазвичай заздалегідь обирають число р таке, що 0<p<1, і знаходять два інших числа, які

залежать від результатів спостережень θ1(

)і θ2( ) і таких, що ймовірність

перебування θ в інтервалі

estimation) – один із основних розділів математичної статистики, в якому оцінюються параметри теоретичних моделей за непрямими вимірюваннями або розподіли випадкової величини за спостереженням її реалізацій.

ОЧІКУВАЧ́ , -а (рос. мультивибратор ждущий; англ. oneshot multivibrator) – те саме, що одновібратор́ .

ПАДІННЯ́ (рос. падение; англ. (тіла) fall; (напруги) drop; (зниження) declination, decline; (зменшення) decrease; (геол.) dip; (опт.) incidence;

(метео) lapse).

п. ано́дне[падін́ нянапру́́гиано́дне] (рос. падение (напряжения) анодное;

англ. anode drop) – зміна потенціалу (гальмівна чи прискорювальна для електронів) поблизу анода при жеврійному чи дуговому розряді, що складаєтьсязі зміни потенціалу в області просторового заряду (ленгмюрівський шар) і в примежовій області квазінейтральної плазми стовпа (див. також я́вищаприелектро́дні).

п. като́дне[паді́ння напру́́гикато́- дне] (рос. падение (напряжения)

катодное; англ. cathode drop) – перепад потенціалу в прикатодному шарі просторового заряду (ленгмюрівській оболонці). Величина п. к. істотно залежить від виду розряду і в самостійному розряді даного виду встановлюється такою, щоб забезпечити рівні йонізації та емісії, необхідні для підтримання розря-

ду.п. напру́́гиано́дне(рос. падение напряженияанодное;англ. anode drop)

– те саме, що падін́ няано́дне.

397

п.напру́́гикато́дне(рос. падение напряжения катодное; англ. cathode drop) – те саме, що падін́ някато́дне.

п.тіл (рос. падениетел; англ. body fall) – рухтілпри відсутності в нихпочаткової швидкості, зумовлений тяжінням Землі. Якщо п. т. здійснюється з невеликої порівняно з радіусом Землі висоти, то силу, яка діє на тіло,можнана даній географічній широті вважати сталою. При цих припущеннях рух тіла буде відбуватися під дією сталої сили важіння і змінної сили опору середовища. Рух тіла називається в ільним падінням у випадку, коли опором середовищаможна знехтувати (на практиці нехтувати опором середовища не можна). При п. тіл

звеликих висот необхідно враховувати вплив обертання Землі (див. також си́ла іне́рціїКоріо́лі́са), що викликає відхил тіла від вертикалі під час його падіння, а такожзміну сили тяжіння звідстанню тіла від поверхні Землі.

ПАКЕТ́, -а 1 (рос. пакет; англ. packet, pack, package, bag, pouch, pocket,bale;(одиниця) parcel).

ПАКЕТ́, -у 2 (рос. пакет; англ. packet, pack, package; (послідовність)

train; (фанери) assembly; (обч.) batch, block, burst, cluster, parcel; (пластин) stack; (мет.)pile, bank, fagot).

п. хвильови́й(рос. пакет волновой; англ. wave packet, wavepacket) – хвильовий утвір із коливань довільної природи, що являє собою суперпозицію (накладання) плоских монохроматичних хвиль із близькими значеннями частот і хвильових векторів. Х. п. займає скінченнучастину простору.

ПАЛАДІЙ́ , -ю (рос. палладий; англ. palladium), Pd – хімічний елемент VІІІ групи періодичної системи елементів, атомний номер 46, атомна маса 106,42, входить у платинову групу шляхетних металів. Природний п. складається із суміші 6 стабільних ізотопів 102Pd

(1,020 %), 104Pd – 106Pd (27,33 %), 108Pd (26,46%) і 110Pd. Електронна конфігурація зовнішніх оболонок 4s24p64d10. Енергія йонізації 8,33еВ. П. у вільному стані – сріблясто-білий метал. Має кубічну гранецентровану решітку. Густина

12,02 кг/дм3, tпл= 1554°С, tкип близько

2900°С. На повітрі стійкий. При 20°С один об'єм п. здатний зворотливо поглинати до 900 об'ємів водню, тому п. каталізує багато реакцій гідрування. П. застосовують також для виготовлення електричних контактів. Тонкі (до 0,1 мм) шари п. використовують для одержання надчистого водню. П. входить до складу сплавів для виготовлення опорів і термопар.

ПАЛЕОМАГНІТОЛОГІЯ́ (рос.

палеомагнитология; англ. paleomagnetology) – вчення про палеомагнетизм, тобто про магнітне поле Землі в минулігеологічніепохи. Разом з петромагнітологією, що вивчає магнетизм гірських порід, п. виникла і розвивається на стику геології, геофізики, фізики та хімії. П. розглядаєдві задачі: пряму – вивчення поведінки в просторі та часі давнього геомагнітного поля (ГП) Нд на основі інформації про природну зали-

398

шкову намагніченістьМn гірських порід, а також дослідження закономірностей закріплення і збереження даних про давнє ГП у Мn, і обернену – визначення на основі палеомагнітних даних умов утворення порід, уточнення геохронології і стратиграфії (будови й еволюції Землі). Найнадійніший висновок п. полягає в тому, що магнітне поле Землі в минулому змінювалося за величиною та за напрямком (і нверсія ГП).

ПАЛИВО́ (рос. топливо; англ. fuel

[material]).

п.я́дерне(рос. топливоядерное; англ. atomic fuel, nuclear fuel) – речовина, ядра якоїділятьсяпід дією нейтронів і при цьому виділяють енергію в ядерному реакторі. Зазвичай п. я. слугують ізотопи U і Puзнепарними атомними масами. Розрізняють первиннеп. я. – U235 у природній чи збагаченій суміші ізотопів; вторинне – Pu239 або U233, яке утворюється при реакціях захоплення, зокрема у ядерних реакторах.

ПАМ́ 'ЯТЬ, -і (рос. память; англ. memory).

п. шту́чна(рос. память искусственная; англ. artificialmemory) – див. при-́ строїзапам'ятовувальні́ .

ПАРА́ 1 (рос. пар; англ. vapo(u)r, steam) – газоподібний стан, у який переходить речовинаврезультаті випаровування, сублімації або кипіння. Процес переходу конденсованої речовини вп. називається пароутворенням. Умови, за яких досягається динамічна рівновагав системі п. – конденсованафаза– замкнутість об'є- му,сталість температуриі парціальних тисків усіхкомпонент. П., що перебуваєврівноважному стані, називається насиченою. У нестаціонарних умовах (при градієнті хімічних потенціалів і (або) в незамкнутому об'ємі) п. може бути перенасиченою і недонасиченою. Див. також рівня́нняКлапейро-́

на–Кла́узіуса, рівня́ння Ке́львіна, зако́нЛапласа́ .

п. наси́чена(рос. пар насыщенный;

англ. saturated vapo(u)r, prime steam, saturated steam) – пара, що перебуває в термодинамічній рівновазі з конденсованою фазою (рідиною, твердим тілом), реалізується при стаціонарному стані системи і відсутності в ній різних складових градієнта хімічного потенці-

алу.П. н. існує вінтервалі температурі тисків між потрійною точкою і критичною точкою, кожному значенню тиску в цьому інтервалі відповідає своя температура насичення. Якщо тиск пари вищий, ніж тиск н. п. при тій же температурі, то пара називаєтьсяпересиченою.

па́ри(рос. пары́; англ. fumevapo(u)r, overheadvapo(u)r, over-the-topvapo(u)r)

– назвагазоподібного стану речовин (див. також га́зи) в умовах, коли газова фаза може перебувати у рівновазі з рідкою (твердою) фазою тієї ж речовини.

ПАРА́ 2 (рос. пара; англ. pair; (сил) couple; (двійко) twain).

п.електронно́ -діркова́ ́ (рос. пара

электронно-дырочная; англ. electronhole pair) – те саме, що екситон́.

п.електронно́ -діркова́ ́зв'язана́ (рос. пара электронно-дырочная связанная;

англ. bound electron-hole pair) – те саме,

що екситон́.

п. електро́нівнеподіл́ ена(рос. пара электронов неподелённая; англ.

unshared electron pair, electron lone pair,

lone pair, lone-pair electrons) – два електрони з антипаралельною орієнтацією спінів, що перебувають на одній атомній орбіті, тобто пари електронів, що відрізняютьсяквантовими числами ms.

п.сил(рос. пара сил; англ. forcecouple)

– система двох однакових за модулем, паралельних і напрямлених у протилежні сторони сил (P' = –P), що діють на тверде тіло.

П. сил не має рівнодійної, таким чином її дія на тіло не може бути механічно

399

еквівалентною дії якої-небудь однієї сили; відповідно п. с. не може зрівноважитися однією силою. Відстань l між лініями дії сил пари називається плечем п. с. Діяп. с. на твердетіло характеризується її моментом, який зображається вектором М, що дорівнює за модулем Pl і напрямлений перпендикулярно до площини дії п. с. у той же бік, звідки поворот, що прагне зробити п. с., видно таким, що відбувається проти ходу годинникової стрілки (у правій системі координат). Момент п. с. можна вважати прикладенимдо будь-якої точки тіла.

ПАРАВОДЕНЬ́ , -дню (рос.

параводород; англ. parahydrogen) – модифікація молекулярного водню, у якій спіни обох протонів антипаралельні. Загальний ядерний момент молекули параводнюдорівнює нулю.

ПАРАГЕЛІЙ́ , -ю (рос. парагелий;

англ. parahelium) – спектр Не складається з двох систем ліній (синглетні та триплетні), які настільки різко відрізняються одна від одної,що спочатку вважали, що гелій є сумішшю двох різних газів – (синглетні лінії) і ортогелій (триплетні лінії). П. і ортогелій є станами атома гелію, що відповідають антипаралельній або паралельній орієнтації спінів обох електронів атома (для атома парагелію спінS = 0,для ортогелію S = 1).

ПАРАДОКС́ , -у (рос. парадокс; англ. paradox).

п. близнюків́(рос. парадоксблизнецов; англ. twinsparadox) – те саме, що парадо́ксча́су.

п.Гіб́ бса(рос. парадоксГиббса; англ.

Gibbs paradox) – відсутність неперервності для ентропії при переході від змішування різних до змішування тотожних газів. Цей факт встановлений і пояснений Дж. В. Гіббсом [J. W. Gіbbs] у 1875. Іноді п. Г. називаютьпояву у виразі для ентропії (та для інших термодинамічних функцій) при їхньому статисти-

чному визначенні неадитивних членів

гідромеханіки, згідно з якою головний вектор сил тиску, прикладених до поверхні тіла скінченних розмірів, яке рухається поступально, прямолінійно і рівномірно в ідеальній, безмежній, неру-

400