Основні відомості про електричні схеми

Електрична схема – це креслення, на якому за допомогою умовних графічних і буквено-цифрових позначень зображена електроустановка або її частина.

Крім електричних, використовують кінематичні, гідравлічні, пневматичні та інші схеми. Складову частину схеми, яка виконує певну функцію у виробі і не може бути поділена на частини, що мають самостійне функціональне призначення, називають е л е м е н т о м. Елементом є, наприклад, резистор, трансформатор тощо. Сукупність елементів, що являють собою конструкцію (наприклад, плата, механізм та ін.), називають п р и с т р о є м. Сукупність елементів, що виконують у виробі певну функцію і не об’єднані з єдину конструкцію, називають ф у н к ц і о н а л ь н о ю г р у п о ю. Приклади функціональних груп: фільтр у випрямлячах змінного струму, підсилювач низької частоти в радіоприймачі.

Електроустановки складаються звичайно з кількох частин. Щоб наочно показати склад і взаємодію основних частин електроустановки, складають структурну схему. Структурна схема – це спрощене креслення, на якому зображено лише великі частини електроустановки й показано з’єднання між ними (рис. ).

На принципових схемах показують електричний зв’язок і взаємодію всіх елементів електроустановки без зазначення територіального розміщення їх (див. Рис. 52). Принципові схеми служать для вивчення принципів роботи електроустановок, розробки різних конструкторських документів, що використовуються під час монтажу, ремонту та експлуатації електроустановок.

На б л а г о д і й н и х принципових електросхемах кожний провід позначають окремою лінією, а на о д н о л і н і й н и х – будь-яку кількість проводів позначають однією лінією, на яку наносять відповідну кількість штрихів.

Монтажні схеми – це креслення, на якому показано всі електричні з’єднання елементів електроустановки й розміщення їх щодо конструктивних частин цієї установки.

Загальні правила виконання електричних схем

Електричні схеми виконують у точній відповідності з вимогами ГОСТ на умовні графічні й буквено-цифрові позначення. Виконуючи кожну конкретну електричну схему, додержують також викладених нижче загальних правил і вимог.

На схемах зображують електроустановки, які перебувають у вимкненому положенні.

Схеми виконують без додержання масштабу, а справжнє роз­міщення складових частин електроустановки або не враховують взагалі, або враховують приблизно.

Треба прагнути до того, щоб кількість схем, що характеризують електроустановку, була мінімальна, але за умови, що вона вклю­чає достатні відомості для проектування, монтажу, регулювання, експлуатації і ремонту електроустановки.

На схемах має бути якомога менше зламів і перетинів ліній, а відстань між сусідніми паралельними лініями — не менша 3 мм. Розміщення умовних позначень на схемі визначається зручністю її читання.

При зображенні на тій самій схемі кіл, що мають різне функціо­нальне призначення, допускається розрізняти їх товщиною ліній. Наприклад, рекомендована товщина ліній електричного зв'язку – 0,3—0,4 мм. Якщо ж потрібно зробити товщину ліній різних кіл не­однаковою, то її беруть у межах від 0,2 до 1 мм.

При складанні електротехнічних виробів і монтажі деяких елек­троустановок використовують складальні креслення. У разі потреби роблять робочі креслення окремо па механічне складання і на електромонтаж. На складальних кресленнях виробів, що мають обмотки, розміщують, як правило, схему обмотки. У поздовжніх роз­різах якорів (роторів) і статорів електричних машин зображують звичайно тільки верхню половину, а якщо потрібно, нижню поло­вину зображують контуром. Осердя магнітопроводів на видах показують як монолітні тіла.

Назва	Позначення і розміри
Рід струму і напруги
Струм постійний Струм змінний Струм постійний і змінний Полярність негативна позитивна	0,3...0,4 мм. Те саме Те саме Те саме Те саме
Джерела електричного струму
Елемент гальванічний або акумулятор Батарея з гальванічних або акумуляторних елементів Генератор електричний (загальне позначення)

Таблиця 18