5.4. Коротка філософська характеристика основних загальнонаукових методів.

Емпіричні методи. Теоретичні методи.

Процес пізнання завжди починається з розгляду конкретних, чуттєво сприйманих предметів і явищ, їхніх зовнішніх ознак, властивостей, зв'язків. Тільки в результаті вивчення чуттєво-конкретного («живого споглядання») людина приходить до якихось узагальнених уявлень, понять, до тих чи інших теоретичних положень, що є основою наук.

5.4. А. Загальнонаукові методи емпіричного пізнання а) Наукове спостереження.

Спостереження – це навмисне і цілеспрямоване сприйняття явищ і процесів без прямого втручання в їхній плин, підлеглий задачам наукового дослідження. Основні вимоги до наукового спостереження наступні:

1) однозначність мети, задуму;

2) системність у методах спостереження;

3) об'єктивність; строгість умов.

4) можливість контролю або шляхом повторного спостереження, або за допомогою експерименту.

Спостереження використовується, як правило, там, де втручання в досліджуваний процес небажано або неможливо. Спостереження в сучасній науці зв'язано з широким використанням приладів, що, по-перше, підсилюють органи почуттів, а по-друге, знімають наліт суб'єктивізму з оцінки явищ, що спостерігаються. Важливе місце в процесі спостереження (як і експерименту) займає операція виміру. Вимір - є визначення відношення однієї (вимірюваної) величини до іншої, прийнятої за еталон.

Оскільки результати спостереження, як правило, здобувають вид різних знаків, графіків, кривих на осцилографі, кардіограмі тощо, остільки важливими складовими дослідження є описова реєстрація, схематизація й інтерпретація отриманих даних (самі по собі вони не є достовірними емпіричними знаннями).

Спостереження є чуттєве (переважно-візуальне) відображення предметів і явищ зовнішнього світу. «Спостереження - це цілеспрямоване вивчення предметів, що спирається в основному на такі чуттєві здібності людини, як відчуття, сприйняття, уявлення; у ході спостереження ми одержуємо знання про зовнішні сторони, властивості й ознаки розглянутого об'єкта».(Алексеев, Панин 2000. с.376). Це - вихідний метод емпіричного пізнання, що дозволяє одержати деяку первинну інформацію про об'єкти навколишньої дійсності.

Наукове спостереження (на відміну від повсякденних спостережень) має низку особливостей:

• цілеспрямованість (спостереження повинне вестися для рішення поставленої задачі дослідження, а увага спостерігача фіксуватися тільки на явищах, зв'язаних з цією задачею);

• планомірність (спостереження повинне проводитися строго за планом, складеному виходячи з задачі дослідження);

• активність (дослідник повинний активно шукати, виділяти потрібні йому моменти в явищі, що спостерігається, залучаючи для цього свої знання і досвід, використовуючи різні технічні засоби спостереження).

• значне місце займає пошук пригодних для цілей науки випадків у природі чи суспільстві

При спостереженні відсутня діяльність, спрямована на перетворення, зміну об'єктів пізнання. Це обумовлюється поруч обставин: неприступністю цих об'єктів для практичного впливу (наприклад, спостереження вилучених космічних об'єктів), небажаністю, виходячи з цілей дослідження, втручання в процес, що спостерігається, (фенологические, психологічні й ін. спостереження), відсутністю технічних, енергетичних, фінансових і інших можливостей постановки експериментальних досліджень об'єктів пізнання.

Особливою складністю відрізняється спостереження в соціальних науках, де його результати багато в чому залежать від особистості спостерігача і його відносини до досліджуваних явищ. У соціології і психології розрізняють просте і що є спільником (включене) спостереження. Психологи поряд з цим використовують і метод інтроспекції (самоспостереження).

За способом проведення спостереження можуть бути безпосередніми й опосередкованими.

При безпосередніх спостереженнях ті чи інші властивості, сторони об'єкта відбиваються, сприймаються органами почуттів людини. Такого роду спостереження дали чимало корисного в історії науки. Відомо, наприклад, що спостереження положення планет і зірок на небі, що проводилися протягом більш двадцяти років Тихо Бразі з неперевершеною для неозброєного ока точністю, з'явилися емпіричною основою для відкриття Кеплером його знаменитих законів.

Хоча безпосереднє спостереження продовжує відігравати немаловажну роль у сучасній науці, однак найчастіше наукове спостереження буває опосередкованим, тобто проводиться з використанням тих чи інших технічних засобів. Поява і розвиток таких засобів багато в чому визначило те величезне розширення можливостей методу спостережень, що відбулося за останні чотири сторіччя.

Якщо, наприклад, до початку XVII в. астрономи спостерігали за небесними тілами неозброєним оком, то винахід Галілеєм у 1608 році оптичного телескопа підняло астрономічні спостереження на нову, набагато більш високу ступінь. А створення в наші дні рентгенівських телескопів і висновок їх у космічний простір на борті орбітальної станції (рентгенівські телескопи можуть працювати тільки за межами земної атмосфери) дозволило проводити спостереження за такими об'єктами Вселеної, що ніяким іншим шляхом вивчати було б неможливо.

Розвиток сучасного природознавства зв'язано з підвищенням ролі так званих непрямих спостережень. Так, об'єкти і явища, досліджувані ядерною фізикою, не можуть прямо спостерігатися ні за допомогою органів почуттів людини, ні за допомогою самих зроблених приладів. Наприклад, при вивченні властивостей заряджених часток за допомогою камери Вільсона ці частки сприймаються дослідником побічно - по таких видимих їхніх проявах, як утворення треків, що складаються з безлічі крапельок рідини.

Спостереження можуть нерідко грати важливу евристичну роль у науковому пізнанні. У процесі спостережень можуть бути відкриті зовсім нові явища, що дозволяють обґрунтувати ту чи іншу наукову гіпотезу.

З усього вищесказаних випливає, що спостереження є дуже важливим методом емпіричного пізнання, що забезпечує збір великої інформації про навколишній світ. Як показує історія науки, при правильному використанні цього методу він виявляється дуже плідним.