Аналіз і синтез.

Це найелементарніші й універсальні прийоми наукового пізнання, які є підвалинами логічного мислення, оперування поняттями.

Поняття – це форма раціонального пізнання, у якій відображається сутність об'єкта і дається його всебічне пояснення. Поняття як знання сутності, знання про загальному і закономірному формується в підсумку на основі практики, оскільки саме в процесі практики суб'єкт може визначити істотні і несуттєві сторони дійсності. Зміна понять є результатом зміни наших знань про чи дійсність самій дійсності, що відображається в поняттях. Якщо нові знання не вкладаються в рамки старих понять, то відбувається зміна понять, уточнення їхнього чи змісту створення нових.

Аналіз – процес уявного, а нерідко і реального розчленовування предмета, явища на частині (ознаки, властивості, відносини). Процедурою, зворотною аналізу, є синтез.

Синтез – це з'єднання виділених у ході аналізу сторін предмета в єдине ціле.

Судження – це така логічна форма мислення, у якій утверджується чи заперечується щось стосовно об'єкта пізнання. У судженнях виражається зв'язок між поняттями, розкривається їхній зміст, дається визначення. По суті справи, зв'язок між поняттями виражається в судженнях, а самі поняття є наслідком діяльності мислення у формі суджень, системи їх. Аналітико-синтетична логіка здійснюється саме у формі суджень.

Індукція і дедукція.

Індукція (від лат. induction – наведення). Значна роль в узагальненні результатів спостереження й експериментів належить особливому виду узагальнення даних досвіду - індукції. При індукції думка дослідника рухається від частки (часток факторів) до загального. Розрізняють популярну і наукову, повну і неповну індукцію.

Дедукція. Протилежністю індукції є дедукція, рух думки від загального до часткового. На відміну від індукції, з яким дедукція тісно зв'язана, вона в основному використовується на теоретичному рівні пізнання.

Умовивід – логічна форма дедукції й індукції – це такий логічний процес, у ході якого з декількох суджень на основі закономірних, істотних і необхідних зв'язків виводиться нове судження, що містить нове знання про дійсність. По характері одержання нового знання умовиводи розділяються на такі основні види: індуктивні – рух думки від суджень менш загального характеру до більш загального; дедуктивні – рух думки від суджень більш загального характеру до менш загального; умовиводу за аналогією – у ході яких на підставі чи подібності відмінності деяких точно виявлених властивостей ряду об'єктів дійдуть висновку про чи подібність відмінності інших властивостей цих об'єктів.

Процес індукції зв'язаний з такою операцією, як порівняння – установлення подібності і розходження об'єктів, явищ. Індукція, порівняння, аналіз і синтез підготовляють ґрунт для вироблення класифікацій (дивись теоретичні методи).

Системно-структурний метод. Спирається на спостереження матеріальних утворень як систем, що мають певну структуру та кількість взаємопов’язаних елементів.

Математичні методи. Спираються на можливості формалізації та кількісного моделювання процесу пізнання, на абстрагування від конкретного змісту об'єкта, на аналіз кількісних і структурних моментів.

Метод побудови гіпотез. Завдяки формуванню допущень, вірогідності знання, передбачення певних закономірностей, причин і чинників, які визивають факт або явище.