МЕТОДИЧКА_С++_Ч2

правила використання прийомів програмування в структурах з вкладеними циклами;

способи введення-виведення матриць, які є в мові програмування С++.

4.Розробити алгоритм рішення у відповідності з завданням.

5.Скласти програму рішення задачі.

6.Оформити звіт по парктичній роботі. Звіт повинен містити: тему, мету,

постановку задачі, алгоритм програми, текст програми і результати роботи програми.

Завдання до практичної роботи

Обробити матрицю у відповідності з варіантом індивідуального завдання

(Таблиця 8.1). Вивести на екран результати і початкову матрицю в загальноприйнятому вигляді.

Таблиця 8.1. Варіанти індивідуальних завдань.

21

Продовження таблиці 8.1.

22

Продовження таблиці 8.1.

Приклад виконання роботи:

Написати програму, яка для цілочисельної матриці 10 * 10 визначає середнє арифметичне її елементів і кількість додатніх елементів в кожному рядку.

Для обчислення середнього арифметичного елементів масиву потрібно знайти їх загальну суму, після чого розділити її на кількість елементів. Порядок проглядання масиву (по рядках або по стовпцях) ролі не грає. Визначення кількості позитивних елементів кожного рядка вимагає проглядання матриці по рядках.

Обидві величини обчислюються при одному перегляді матриці.

Розробка текста програми

#include <iostream.h> #include <iomanip.h> #include<conio.h> void main(){

const int nrow = 10, ncol = 10; int a[nrow][ncol];

int i, j;

cout << "Enter elements of massive:" << endl; for (i = 0; i < nrow; i++)

for (j = 0; j < ncol; j++) cin >> a[i][j];

for (i= 0; i < nrow; i++) {

23

for (j= 0; j < ncol; j++) cout << setw(4) << a[i][j] <<

"";

cout << endl;

}

int n_pos_el; float s=0;

for (i = 0; i < nrow; i++) { n_pos_el = 0;

for (j = 0; j < ncol; j++) { s +=a[i][j];

if (a[i][j] > 0) n_pos_el++;

}

cout << " String: " << i<< " Kilkist: " << n_pos_el << endl;

}

s /= nrow * ncol;

cout << "Seredne arifmetichne: " << s << endl; getch();

}

Звіт

1.Тема практичної роботи.

2.Мета практичної роботи.

3.Умови завдання.

4.Намалюваний алгоритм у вигляді блок-схеми програми.

5.Текст програми.

6.Відповіді на контрольні питання.

7.Висновки.

Контрольні питання

1.Що таке двовимірний масив в С++?

2.Як розташовується масив в пам’яті комп’ютера?

3.Яка конструкція застосовується для доступу до окремого елементу масиву?

Які Ви знаєте інші способи звернення?

4.Як ініціалізуються масиви?

5.Як організувати введення матриці розміром m*n елементів?

6.Які властивості елементів матриці Ви знаєте?

24

Практична робота № 9

Тема: Обробка символьних даних в мові С++.

Мета роботи: Оволодіння навичками алгоритмізації і програмування задач, які обробляють символьні дані, їх обробки;

використання функцій обробки символьних даних.

Теоретичні відомості

У мовах С/С++ немає спеціального певного рядкового типу даних, як в мові Паскаль. Символьні рядки організовуються як масиви символів, останнім з яких є символ \0, внутрішній код якого дорівнює нулю. Звідси слідує одна важлива перевага перед рядками в Паскалі, де розмір рядка не може перевищувати 255 (довжина указується в першому байті), — на довжину символьного масиву в мові С немає обмеження.

Рядок описується як символьний масив. Наприклад:

char STR[20];

Одночасно з описом рядок може ініціалізуватися. Можливі два способи ініціалізації рядка — за допомогою строкової константи і у вигляді списку символів:

char S[10]="рядок";

char S[]="рядок";

char S[10]={'р','я','д','o','к','\0'};

По результату першого опису під рядок s буде виділено 10 байт пам'яті, з них перші 6 набудуть значень при ініціалізації (шостий — нульовий символ). Другий опис сформує рядок з шести символів. Третій опис по результату рівнозначно першому. Звичайно, можна визначити символьний масив і так:

char S[10]={'р','я','д','о','к'};

тобто без нульового символу в кінці. Але це приведе до проблем з обробкою такого рядка, оскільки буде відсутній орієнтир на його закінчення.

Окремі символи рядка ідентифікуються індексованими іменами. Наприклад, в

описаному вище рядку s [0] ='р', S[4]='к'.

25

Обробка рядків зазвичай пов'язана з перебором всіх символів від початку до кінця. Ознакою кінця такого перебору є виявлення нульового символу. У наступній програмі проводяться послідовна заміна всіх символів рядка на зірочки і підрахунок довжини рядка.

Пример 9.1.

//Заміна символів на зірочки

#include <stdio.h> #include <conio.h> void main() { char S[]="fh5j"; int i=0; clrscr();

puts(S) ; while(S[i]) {S[i++]='*'; puts(S);}

printf("\n Довжина рядка=",i); getch(); }

В результаті виконання програми на екрані отримаємо: fh5j

*h5j

**5j

****

Довжина рядка=4

У цій програмі цикл повторює своє виконання, поки s[і] не набуде значення нульового символу.

Для виведення рядка на екран в стандартній бібліотеці stdio є функція puts(). Аргументом цієї функції указується ім'я рядка. У цій же бібліотеці є функція введення рядка з клавіатури з ім'ям gets(). Як аргумент вказується ім'я

рядка, в який проводиться введення.

Серед стандартних бібліотек С/С++ існує бібліотека функцій для обробки рядків. Її заголовний файл — string.h (Таблиця 9.1).

26

Таблиця 9.1 Функції для роботи з рядками - файл <string.h> (<cstring.h>).

27

Продовження таблиці 9.1

У наступному прикладі використовується функція визначення довжини рядка з

цієї бібліотеки. Ім'я функції — strlen(). Як аргумент вказується ім'я рядка.

Приклад 9.2. Ввести символьний рядок. Перевернути (обернути) цей рядок. Наприклад, якщо ввели рядок «abcdef», то в результаті в ній повинні отримати

«fedcba».

28

//Обернення рядка

#include <stdio.h> #include <string.h> #include <conio.h> void main() {

char C,S[10]; int i; clrscr () ;

printf("Введіть рядок"); gets(S) ;

for(i=0; i<=(strlen(S)-1)/2; i + + )

{ C=S[i]; S[i]=S[strlen(S) -i-l]; S[strlen(S)-i-1]=C;} printf("\nОбернений рядок:");

puts (S) ; }

Ідея алгоритму полягає в перестановці символів, розташованих на однаковій відстані від початку і кінця рядка. Перебір елементів рядка доходить до її середини.

Складаючи подібні програми, не треба забувати, що індекс першого символу рядка

— 0, а індекс останнього на одиницю менше довжини рядка.

Рядки, як параметри функцій.

Рядки як фактичні параметри можуть бути специфіковані або як одновимірні масиви типу char [ ], або як вказівники типу char *. У обох випадках за допомогою параметра у функцію передається адреса початку символьного масиву, що містить рядок. На відміну від звичайних масивів для параметрів-рядків немає необхідності явно вказувати їх довжину. Ознака '\0', що розміщується в кінці кожного рядка,

дозволяє завжди визначити її довжину, точніше, дозволяє перебирати символи рядка і не вийти за його межі.

Рекомендації по обробці рядків

1. Визначення символьного масиву фіксованого розміру:

char Array [25];

Не можна розмір масиву задавати за допомогою змінної, тобто буде помилкою визначення (якщо N - непрепроцесорний ідентифікатор):

char Array [N]

2. Визначення динамічного масиву:

char *p;

29

int N = 25;

р =(char*)malloc(N);

3.Звернення до елементу масиву:

вирази Array[0] і *Аrrау - еквівалентні.

Також еквівалентні вирази:

Array[i] *(Array+i), *(i+Array)

Для динамічного масиву, адресованого вказівником р, еквівалентні вирази:

р[0] *р; p[i] *(p+i), *(i+p)

4. Перехід до сусіднього (i+l) -го елементу динамічного масиву:

наступні вирази еквівалентні: p[i+l], p++[i] *(p++ +i)

Невірно: Array++[i] - ім'я масиву є константа, за визначенням її не можна змінювати. 5. Варіанти перебору елементів масиву.

int i ;

for(i=0;i< 25;i++){Array[i]...} for (i=0;i< 25;i++){*(Array+i)...} for (i=0;i< 25;i++){*(p+i)...} for (i =0;i< 25;i++){p[i]...}

Небезпечний варіант (можна забути початок масиву):

for (i = 0; i < 25; i++) { *p++...}

6. Рядки "розміщуються" в символьних масивах. Ознакою закінчення рядка служить

'\0'.

Якщо визначений масив

char string[25] = "це рядок";

то в масиві string[ ] довжиною 25 байт буде розміщений рядок завдовжки в 11 байт і string[10]= = '\0'.

Рядки можуть бути задані в програмі і так:

Char *ps ="строка"; // Длина строки 7 байт ;

ps[6]=='\0';

*(ps+6)== '\0'

char str[]= "это строка"; // Строка и массив одинаковой

длины

30