60.Чуттєве пізнання та його форми.

Розрізняють два ступені єдиного нерозривного процесу пізнання - чуттєвий (нижчий) і раціональний (вищий). Причому вони перебувають у тісному діалектичному взаємозв'язку. Чуттєве пізнання є безпосереднім відображенням у свідомості людини зовнішніх властивостей предметів об'єктивного світу, завдяки роботі зорового, слухового, смакового та інших аналізаторів нервової системи. Основними формами чуттєвого пізнання є відчуття, сприйняття й уявлення. Відчуття — відображення зовнішніх властивостей предметів об'єктивного світу, яке виникає внаслідок їх впливу на органи чуття і збудження нервових центрів кори головного мозку. Відчуття — вихідний пункт пізнання, найпростіший його елемент. Воно є об'єктивним за змістом і суб'єктивним за формою, оскільки на його характер певним чином впливають специфічний склад і стан людської психіки, а опосередковано і суспільні умови, в яких перебуває людина. Сприйняття — відображення зовнішності предметів об'єктивного світу. На відміну від чуттів, у яких відображаються окремі властивості предметів, сприйняття дає інформацію про об'єкт у його цілісності при безпосередньому впливі цього об'єкта на органи чуття. Об'єктивною основою сприйняття як цілісного образу є єдність різних властивостей об'єкта, існуючого незалежно від свідомості людини. Уявлення — це відтворений у пам'яті образ зовнішності предметів, які раніше сприймалися. Оскільки уявлення містять у собі моменти узагальнення, то їх розглядають як перехідну ланку від чуттєвого до раіонального пізнання.

58.Альтернативи діалектики.

Діалектика як певна філософська концепція філософська методологія маєбагато визначень, котрі дають уявлення про різні її сторони, зміст. Я поведу мову про три найважливіші виміри діалектики, а саме: продіалектику як теорію розвитку, як логіку і теорію пізнання. Почнемо зметафізики – антиподу діалектики як теорії розвитку. Термін «метафізика»дослівно означає «після фізики». Метафізика – це вчення про надчуттєві,недоступні досвідові принципи і начала буття (існування світу). Взначенні «анти діалектика» термін «метафізика» запровадив Гегель. Зрозвитком науки метафізика виявила свою недостатність і поступиласьдіалектиці як більш сучасному методу пізнання, усвідомлення дійсності.Метафізика і діалектика є протилежними за рядом важливих,фундаментальних начал, а саме: джерелом розвитку, руху та змін;розумінням зв’язку старого і нового; за стилем мислення. Альтернативамидіалектики є також софістика і електика. Софістика за багатьма своїмиознаками наближається до метафізики. Софістика ґрунтується нанеправильному виборі вихідних положень, на абсолютизації того чи іншоговизначення, на змішувані суттєвого з несуттєвим, на хибних доведеннях,на використанні різних значень одного і того ж слова. Еклектика – цеалогічна концепція, що ґрунтується на свавільному виборі координат; навипадковому поєднанні різних сторін речей; на ігноруванні їхніх суттєвихвідмінностей. Еклектика – це, образно кажучи, «мішанина», тому вона не єні теорією розвитку, ні теорією пізнання, ні методом, ні світоглядом. Доальтернатив діалектики відносять також догматизм і релятивізм. Догматизм– антиісторичний, абстрактний спосіб розгляду теоретичних і практичнихпроблем, коли при вирішенні їх не враховуються ні обставини місця, ніобставини часу. Релятивізм – теоретико-пізнавальна концепція, котравиходить з однобічного з’ясування суті істини, перебільшення моменту їївідносності, тобто інтерпретації результатів процесу пізнання.Релятивізм має безпосереднє відношення до діалектики як теорії пізнанняі в цьому виступає як її альтернатива. Догматизм ґрунтується наперебільшенні значення абсолютної істини, ігноруючи момент їїконкретності; релятивізм, навпаки, перебільшує значення відносноїістини, відкидаючи момент її абсолютності.