49. Закон єдності та «боротьби» протилежностей

За законом єдності і «боротьби» протилежностей, всі речі, предмети, явища, процеси об’єктивного світу мають протилежні властивості та тенденції свого розвитку. Вони перебувають єдності та «боротьбі», взаємодії. Єдність протилежностей відносна, а їхня «боротьба» абсолютна.

У діалектиці протилежності – це такі властивості і тенденції розвитку об’єктів, які одночасно зумовлюють і заперечують одна одну. Наприклад, у математиці - плюс і мінус; у фізиці – позитивна і негативна електрика; у пізнавальному процесі – методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції; у суспільстві – виробництво і споживання тощо.

Діалектичні суперечності об’єктивні і всезагальні. Ніщо і ніхто не розвивається без суперечностей. Вони виражають сутність закону єдності і «боротьби» протилежностей, є центральною категорією діалектики.

Суперечності класифікуються на внутрішні і зовнішні, суттєві і несуттєві, основні і неосновні. Особливе місце в житті людини і суспільства займають суперечності глобального масштабу. При цьому слід мати на увазі багатогранність кожної з глобальних проблем. Екологічна проблема, наприклад, полягає не тільки у забрудненні навколишнього середовища продуктами життєдіяльності людей і виснаженні природних енергоресурсів, а й у людському імунодефіциті (СНІД), онкологічних захворюваннях, туберкульозі та багатьох інших людських бідах.

Отже, змістом процесу розвитку є виникнення, становлення і вирішення діалектичних суперечностей. Будь-яка суперечність має системний характер, а будь-яка система є суперечливою. Розвиток суперечностей вимагає їх вирішення.

50. Закон заперечення заперечення

За законом заперечення заперечення, у процесі розвитку об’єктів кожний його ступінь, що є наслідком подвійного заперечення, є синтезом попередніх ступенів і відтворює на вищій основі характерні риси, структуру вихідного ступеня розвитку.

Закон заперечення заперечення відображає цілісну форму і внутрішню структуру процесу розвитку завдяки взаємозв’язку його основних фаз, єдиний механізм його сходження через вирішення суперечностей у синтезі.

Діалектичне заперечення є необхідним моментом процесу розвитку, умовою якісної зміни об’єктів. Воно об’єктивне і всезагальне. Діалектичне заперечення відображає не знищення, не руйнування об’єкта, а момент його переходу в нову якість, у якій зберігаються елементи і властивості його попереднього якісного стану, тобто фіксує спадкоємність розвитку.

Перше заперечення не завершує процес розвитку, а доповнюється другим запереченням, або запереченням заперечення. Функції у цих заперечень різні: перше заперечення означає виникнення суперечності, друге – зняття суперечності, її вирішення.

Внутрішньою основою закону заперечення заперечення є принцип заперечуваності, який виявляється не в загальній та абстрактній формі, а в конкретному вигляді «заперечення заперечення», що становить специфіку закону. Ця специфічність є формою «повернення до старого», причому старе є в синтезі, разом з тим, як щось нове.