47. Принципи діалектики

Діалектика – це вчення про універсальні зв’язки буття та розвиток, теоретична і методологічна основа пізнання ті діяльності, наука про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства і свідомості.

Діалектика вивчає всезагальні зв’язки, які забезпечують існування всіх предметів, речей, явищ процесів дійсності та інтригують у собі загальний та поодинокі зв’язки. До них належать зв’язки матерії та руху; матерії, руху, простору і часу; старого і нового; змісту і форми; можливості і дійсності; системи та елемента; цілого і частини та ін..

У філософському плані поняття «принцип» означає фундаментальне положення, первісне начало, найсуттєвішу основу певної концепції, теорії.

Розвиток – філософська категорія, яка в діалектиці виражає необоротні, певним чином спрямовані і закономірні зміни об’єктів, виникнення іншої якості. У живі матерії формами розвитку є прогрес і регрес, перехід до більш чи менш удосконаленої якості.

Принцип загального зв’язку і розвитку не єдині в діалектиці. Є й інші, наприклад, принцип історизму відображає в об’єкті зв’язок минулого, сучасного і майбутнього етапів його розвитку, актуалізує в сучасному його минуле і майбутнє.

Діалектичні принципи системності і цілісності відображають зв’язки та взаємодії між елементами об’єкта як системи і як цілого.

Принцип детермінізму відображає процеси розвитку об’єктів як результат дії комплексу причин, а отже, є основою раціонального з’ясування їх зв’язків, розумної орієнтації людей у сплетінні подій життєдіяльності.

Всі принципи діалектики є логічним аналогом дійсності. Всі об’єкти і кожний окремий з них завжди перебувають у зв’язку, взаємодії та розвитку, мають історію і причини свого виникнення, становлення та функціонування, утворюють системну цілісність. Специфічним синтезом принципів у діалектиці є поняття закону.

48. Закон взаємного переходу кількісних та якісних змін

Згідно з цим законом, кількісні зміни в об’єктах поступово накопичуються, на певному етапі розвитку порушують їх міру і зумовлюють у них корінні якісні зміни. Із цього визначення випливає висновок, що зміст і функції закону розкриваються через категорії «кількість», «якість», «міра» з їхньою загальною родовою ознакою – «властивістю».

Властивість – це філософська категорія для вираження відношення певного об’єкта до інших об’єктів, з якими він взаємодіє.

Якість – це філософська категорія для вираження історичної визначеності об’єкта, сукупності властивостей його даності і відмежування від інших об’єктів.

Кількість – це філософська категорія для вираження загального й однорідного в якостях, сукупності властивостей, розмірів речей і предметів, їхньої величини у формі числа.

Якісні і кількісні зміни в об’єктах закономірні, об’єктивні й загальні.

Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін відображає механізм процесу розвитку. Він відповідає на запитання: як реалізується цей процес?Перехід у нову якість можливий тільки за накопичення відповідних кількісних змін. Вирішальна роль у розвитку належить і якісним змінам.