pidpr_d

-потреби у фінансових ресурсах;

-управлінських здібностей підприємця;

-можливості зміни власника.

Конкретний перелік організаційно-правових форм у різних країнах різний і залежить від їхнього нормативно-правового поля. Проте існує міжнародна класифікація організаційних форм підприємництва, за якою розрізняють:

1)одноосібні володіння;

2)партнерства (товариства);

3)корпорації.

одноосібне володіння (за законодавством України це може бути приватне підприємство — юридична особа, заснована на при ватній власності громадянина України; сімейне підприємство, юридична особа, заснована на приватній власності членів одні сім'ї; фізична особа, зареєстрована як суб'єкт підприємницькі діяльності);

♦партнерство (товариство з додатковою відповідальністю; повне товариство; командитне товариство);

♦корпорація (юридичний об'єкт, відокремлений від своїх безпосередніх власників).

Не має особливого значення, яку форму ви оберете сьогодні, ви можете

змінити її у майбутньому. Багато хто із приватних підприємців перетворювали свої

фірми у партнерства або корпорації залежно від ступеня економічного зростання.

Розглянемо детальніше ці форми (рис.2).

ОДНОСІБНЕ ВОЛОДІННЯ (індивідуальний бізнес) самостійне ведення справ, засноване на власності підприємця

ПАРТНЕРСТВО Декілька окремих осіб домовляються

про володіння підприємством та управління ним (спільна власність)

КОРПОРАЦІЯ Незалежна юридична особа, підприємство

засноване на акціонерній власності

Рис. 2. Основні правові форми підприємницької діяльності

Одноосібне володіння. Суть його полягає в тому, що все майно фірми належить одному власникові, який самостійно управляє фірмою, одержує прибуток і несе повну особисту відповідальність за всі зобов'язання фірми.

Одноосібні володіння мають свої переваги.

По-перше, оскільки весь прибуток належить підприємцеві, він кровно зацікавлений в ефективній праці. Зосередження прибутку в одних руках дає можливість безпосередньо використовувати його в інтересах справи. До того ж,

прибуток підприємця в ринковій економіці розглядається як його індивідуальний дохід і оподатковується лише індивідуальним прибутковим податком (а не податком на прибуток, як в інших випадках).

По-друге, у власника фірми витрати на організацію виробництва невеликі.

Його управлінські рішення негайно втілюються в життя. Він непідзвітний співвласникам чи будь-яким керівним органам. Невеликі розміри фірми дають змогу підприємцеві підтримувати прямі контакти зі своїми працівниками та клієнтами.

Повна незалежність дуже цінується підприємцями.

По-третє, одноосібному володінню властива простота в організації фірми та її ліквідації. В обох випадках досить лише рішення самого підприємця.

Проте ця форма підприємництва має і значні недоліки, а саме:

1.Труднощі із залученням великих капіталів, оскільки власних фінансових ресурсів одноосібного підприємця для розвитку своєї справи здебільшого не вистачає. Через невисокий рівень платоспроможності комерційні банки неохоче надають таким підприємцям великі кредити, вимагаючи більш високу плату за користування ними.

2.Повну відповідальність за борги. Це означає, що у випадку невдалого господарювання одноосібний власник може втратити не лише особисті заощадження, а й усе власне майно, яке піде на сплату боргів кредиторам.

3.Відсутність спеціалізованого управління, що, негативно позначається на ефективності підприємницької діяльності. Адже одноосібний власник сам виконує управлінські функції. Проте далеко не всі люди здатні на це.

4. Невизначеність термінів функціонування. Підприємницька діяльність такої

організаційної форми юридично припиняється у разі банкрутства, позбавлення волі

за карний злочин, психічного захворювання або смерті одноосібного власника.

Переваги та недоліки одноосібного володіння показані на рис.3

Рис. 3 Переваги та недоліки одноосібного володіння

Партнерство (товариство). Ця форма організації підприємництва є логічним продовженням розвитку одноосібного володіння. Така організаційно-правова форма підприємницької діяльності передбачає об'єднання капіталів двох і більше окремих фізичних або юридичних осіб за умов розподілу ризику прибутку і збитків на основі рівності, спільного контролю результатів бізнесу, активної участі в його веденні.

Основою взаємин між сторонами, що вступають у партнерство, є договір.

За ступенем участі засновників (партнерів) у діяльності підприємства прийнято розрізняти такі товариства: повні ( з повною відповідальністю);

командитні; товариства з додатковою І обмеженою відповідальністю.

Розглянемо, які переваги партнерство має перед одноосібними володіннями Поперше, зростають фінансові можливості фірми внаслідок об'єднання

кількох капіталів. Банки сміливіше дають кредити таким фірмам.

По друге, вдосконалюється управління фірмою. З'являється спеціалізація в управлінні, тобто розподіл управлінських функцій між партнерами. Крім того, є

можливість найняти професійних менеджерів.

По-третє, велика свобода та оперативність господарських дій.

По-четверте, як і одноосібні володіння, партнерства користуються податковими пільгами, оскільки прибуток кожного учасника оподатковується як його індивідуальний дохід.

Проте ця форма організації підприємницької діяльності має певні недоліки (.

рис. ), через що інколи не тільки не може подолати недосконалість одноосібної власності, а й породжує нові проблеми.

1.Необмежена відповідальність будь-якого товариства може загрожувати всім партнерам так само, як і одноосібному власнику. Крах одного з партнерів може спричинити банкрутство товариства в цілому, оскільки в більшості випадків учасники несуть солідарну відповідальність.

2.Недостатність досвіду господарювання і несумісність інтересів партнерів можуть провокувати малоефективну діяльність, а колективний менеджмент —

негнучке управління товариством.

3. Непередбачуваність процесу і результатів діяльності товариства, як

нестійкої організаційно-правової форми підприємництва, значно збільшують

господарський ризик і зменшують впевненість у досягненні очікуваного зиску.

Рис. 4. Переваги та недоліки партнерства

Корпорація (акціонерне товариство) є нині домінуючою формою підприємницької діяльності. її власниками вважаються акціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал корпорації.

Весь прибуток корпорації належить її акціонерам. Виокремлюють дві його частини.

Одна частина розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга — це нерозподілений прибуток, що використовується на подальший розвиток корпорації.

Функції власності та контролю поділені між акціонерами (власниками акцій) і

менеджерами.

Переваги корпорації (акціонерного товариства) досить вагомі (. рис. 5).

По-перше, корпорація є найефективнішою формою організації підприємницької діяльності з огляду на реальну можливість залучення необхідних

інвестицій. Саме через ринок цінних паперів (фондову біржу) вона може об'єднувати різні за розмірами капітали великої кількості фізичних і юридичних осіб для фінансування сучасних напрямів науково-технічного й організаційного прогресу, нарощування виробничого потенціалу.

По-друге, потужній корпорації значно простіше повсякчас збільшувати обсяги виробництва або послуг, що дає можливість отримувати постійно зростаючий прибуток.

По-третє, кожний акціонер як співвласник корпорації несе лише обмежену відповідальність (за банкрутство фірми він втрачає тільки вартість своїх акцій).

Важливо й те, що окрема особа може зменшити свій власний фінансовий ризик, и то купуватиме акції кількох корпорацій. Кредитори можуть пред'явити претензії лише корпорації як юридичній особі, а не окремим акціонерам як фізичним особам.

По-четверте, корпорація — це організаційно-правовий утвір, який може функціонувати тривалий час (постійно), що створює необмежені можливості для перспективного розвитку.

Корпоративна форма організації підприємницької діяльності, як і всі інші,

також має недоліки:

1. Мають місце певні розбіжності між функціями власності і контролю, що негативно впливає на необхідну гнучкість (оперативного управління корпорацією.

Розподіл функцій власності та контролю може призвести до виникнення соціальних суперечностей (конфліктів) між менеджерами та акціонерами корпорації.

2.Корпорація сплачує більші податки в розрахунку на одиницю отримуваного прибутку, ніж інші організаційні форми бізнесу. Адже оподаткуванню підлягає спочатку отриманий корпорацією прибуток, а потім — дивіденди акціонерів, тобто фактично існує проблема подвійного оподаткування.

3.У корпоративній формі бізнесу існують потенційні можливості для зловживань з боку посадових осіб. Наприклад, керівництво корпорацій може організувати емісію акцій для покриття збитків, спричинених безгосподарністю пев-

них структурних ланок.

Рис.5. Переваги та недоліки корпорації

Решта організаційних форм згідно з міжнародною класифікацією існують як поєднання перелічених вище трьох форм.

Ведення підприємницької діяльності в Україні ґрунтується як на вітчизняному законодавстві, так і на міжнародних правових нормах. Тому у основі класифікації українських організаційно-правових форм підприємництва в основному лежить міжнародна класифікація.

Так, організація власного бізнесу в організаційно-правовій формі малого підприємництва, заснованого на власності окремого громадянина, дозволяє вирішити завдання досягнення максимальної незалежності у виборі напрямів і методів діяльності. Простежується оперативність у прийнятті управлінських рішень,

мобільність руху капіталів, їх своєчасне спрямування на найбільш вигідні проекти.

А втім, обмежені фінансові ресурси, підвищена відповідальність за моливі негативні наслідки прийнятих рішень, ускладнюють подальший розвиток цієї форми підприємництва.

При цьому треба брати до уваги такі обставини: на початку своєї діяльності,

при створенні власної справи кожен підприємець намагається усвідомити себе як самостійну одиницю Незалежність господарювання в найкращий спосіб дозволяє реалізувати особисті потреби та інтереси. І тільки в подальшому розвитку бізнесу підприємець приходить до усвідомлення ефективності й інших організаційно-

правових форм діяльності.

Наприклад, інноваційний пошук та втілення нової підприємницької ідеї можуть викликати потребу об'єднання з іншими підприємцями, які здатні доповнити проект фінансами, знаннями, досвідом, необхідним устаткуванням, приміщеннями,

вмінням залучення постачальників і знаходження нових споживачів.

Підприємницька практика свідчить, що від малого підприємництва часто спостерігається шлях до середніх і навіть великих фірм. Зміна організаційно-

правових форм підприємницької діяльності може здійснюватися поетапно:

I етап — створення малого підприємства на базі формування власного капіталу.

II етап — розвиток малого підприємства на основі залучення банківських кредитів, використання власного капіталу, реінвестування прибутку.

III етап — створення партнерського підприємства, залучення додаткових капіталів партнерів у справі бізнесу.

IV етап — перетворення партнерського підприємства в акціонерне товариство,

залучення додаткових капіталів шляхом випуску акцій.

Звичайно, такий поділ не є універсальним. Він лише вказує і один із можливих варіантів розвитку бізнесу. В ринковій економіці кожна організаційно-правова форма підприємницкої діяльності може реалізувати свої переваги і бути засобом для втілення ідеї її засновника досить тривалий час.

3. Етапи та складові підприємницької діяльності

Як і продукт підприємництва, будь-яка підприємницька діяльність та підприємницькі структури передбачають у своєму розвитку певні етапи, які формують історичний розвиток суб'єкта підприємництва. Сукупність етапів розвитку суб'єкта підприємництва називають «життєвим циклом» підприємництва

(рис.6).

Рис.6 «Життєвий цикл» підприємництва

Основними етапами підприємницької діяльності є:

♦організаційно-підготовчий (І);

♦зародження та становлення (II);

♦розвиток та поглиблення діяльності (III);

♦стагнація (відсутність зростання) (IV);

♦занепад підприємства (V);

♦ліквідація і припинення існування (VI).

Не всі етапи «життєвого циклу» для конкретного суб'єкта підприємництва є обов'язковими, деяких вдається уникати (наприклад, стагнації або занепаду), певні етапи можуть періодично повторюватися (наприклад, стагнація та період розвитку).

За характером і періодичністю проходження етапів визначають схему еволюції підприємства.

Виділяють такі різновиди схем еволюції:

♦повний цикл (І - VI);

♦неповний замкнений (І - II - III - V);

♦періодичний (І - II - III - IV - III...);

♦інші (різні варіанти).

Кожний етап розвитку підприємництва потребує своєї тактики, господарської і маркетингової поведінки, залучення виробничих та фінансових ресурсів тощо.

Тому під час діагностики та евалюації бізнесів важливо чітко визначити етап його розвитку та простежити попередній «життєвий цикл».

♦ Суб'єкт підприємництва може обрати одну з трьох базових

♦ стратегій розвитку, зокрема, стратегію:

•виживання;

•стійкого розвитку;

•зростання.

Усі етапи життєвого циклу підприємства однаково важливі І потребують специфічних підходів. Нехтування будь-яким етапом або його особливостями може спричинити значні матеріальні втрати і дестабілізацію підприємницької діяльності.

Тести для перевірки знань

1)У межах роботи по створенню власного бізнесу:

а) здійснюється пошук підприємницької ідеї б) обґрунтовуються способи досягнення підприємством його цілей

в) обирається сфера майбутньої діяльності г) обґрунтовується доцільна форма організації бізнесу д) визначається місія підприємства

2)До елементів процесу обґрунтування ідеї створення власної справи відносять:

а) визначення ринкового сегменту б) найом персоналу для реалізації ідеї

в) вибір організаційно-правової форми підприємства г) економічне обґрунтування ефективності запропонованого проекту

д) розробка ринкової стратегії реалізації підприємницької ідеї е) укладання договорів з постачальниками і споживачами

3)Форма організації бізнесу, за якої частина партнерів несе повну відповідальність за борги фірми, а решти – обмежену називається:

b)приватне підприємство

б) товариство з обмеженою відповідальністю в) командитне товариство г) акціонерне товариство

д) товариство з додатковою відповідальністю

4) Організаційна форма бізнесу - це:

а) вид підприємства, створеного відповідно до законодавства б) система норм, що визначають взаємовідносини даного бізнесу з державою та

між партнерами даного підприємства в) форма власності, на якій заснований бізнес

г) тип (вид) підприємницької діяльності

5)Основними критеріями вибору форми організації бізнесу є:

а) місце розташування фірми б) відповідальність (обмежена, додаткова, необмежена)

в) початкові фінансові потреби г) збалансованість управлінських здібностей підприємця

д) особливості ринку продукту даного бізнесу е) система оподаткування

6)Від чого значною мірою залежить успіх

у майбутній підприємницькій діяльності?

а) знання законодавчих актів.

б) використання крупних капіталів.

в) залучення значної кількості засновників.

г) використання вдало розрахованих комерційних ідей.

7) Згідно з міжнародною класифікацією розрізняють такі форми бізнесу:

а) товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, командитне товариство, повне товариство, акціонерне товариство;

б) мале підприємство, середнє підприємство, велике підприємство;

в) виробниче підприємство, комерційне підприємство, фінансове підприємство,

страхове підприємство, посередницьке підприємство;

г) одноосібне володіння, партнерство, корпорація.

8) Основними організаційно-правовими формами підприємств в Україні є:

а) товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, командитне товариство, повне товариство, акціонерне товариство;

б) мале підприємство, середнє підприємство, велике підприємство;

в) виробниче, комерційне, фінансове, страхове підприємство тощо;

г) одноосібне володіння, партнерство, корпорація.

9) Перевагами одноосібного володіння є:

а) простота господарювання, свобода в прийнятті рішень, оперативність;

б) колективна відповідальність, невеликі масштаби діяльності;

в) повна відповідальність власника;

г) обмежені ресурсні можливості.

10) Недоліками одноосібного володіння є:

а) простота господарювання, свобода в прийнятті рішень, оперативність;

б) колективна відповідальність, невеликі масштаби діяльності;

в) повна відповідальність власника;

г) складність професійного управління.

11). Перевагами партнерства є:

а) розширені ресурсні можливості;

б) простота господарювання, свобода у прийнятті рішень, оперативність;

в) можливість об'єднання з іншими підприємствами;