- •1. Філософія Стародавньої Індії.
 - •2. Філософія Стародавнього Китаю.
 - •3. Основні риси і етапи розвитку античної філософії.
 - •4. Антична філософія: космоцентризм.
 - •5. „Лінія Платона” і „лінія Демокріта” в філософії античності.
 - •7. Стихійна діалектика (Геракліт)
 - •8.Філософія Сократа
 - •9.Ідеальна держава Платона
 - •10. Арістотель як систематизатор античної філософії та логіки
 - •11. Етика стоїків
 - •12. Основні риси філософії Середньовіччя
 - •13. Апологетика: примат віри
 - •14. Патристика: віра для розуміння
 - •15. Схоластика: проблема універсалій (номіналізм і реалізм)
 - •16. Томізм та проблема гармонії віри з розумом.
 - •17. Основні риси філософії Відродження
 - •18. Діалектика доби Відродження (Микола Кузанський)
 - •19. Соціально-політичні погляди мислителів доби Відродження
 - •20. Філософія Реформації ( м. Лютер, ж. Кальвін)
 - •21. Натурфілософія доби Відродження.
 - •22. Передумови та основні риси філософії Нового часу.
 - •23. Емпірична філософія ф.Бекона.
 - •24. Раціоналізм і дуалізм філософських поглядів р.Декарта.
 - •25. Соціально – філософська концепція т. Гоббса.
 - •26. Натуралістичний пантеїзм б. Спінози.
 - •27. Монадологія в. Лейбніца
 - •28. Британське просвітництво (Дж. Локк).
 - •29. Французьке просвітництво (ж.-ж. Руссо, Вольтер).
 - •30. Феномен німецького просвітництва та його основні риси
 - •31. Агностицизм філософії і. Канта
 - •32. Етичні погляди і. Канта. "Категоричний імператив".
 - •33. Антропологічна філософія л.Фейєрбаха.
 - •34. Метод і система філософії Гегеля
 - •35. Філософія історії Гегеля
 - •36. Громадське суспільство і правова держава у філософії Гегеля
 - •37. Позитивізм о.Конта і г.Спенсера. Другий позитивізм р.Авенаріуса та е.Маха
 - •38.Філософія ірраціоналізму
 - •39. Філософія життя (Ніцше, Шопенгауер)
 - •40. Прагматизм
 - •41. Філософія марксизму( діалектичний та історичний матеріалізм)
 - •42. Екзистенційна філософія
 - •44. Неофрейдизм
 - •45. Герменевтика.
 - •46. Неотомізм
 - •47. Філософська антропологія
 - •48. Філософський дискурс постмодерну.
 - •49. Філософська думка Київської Русі.
 - •50. Українська філософська думка доби Відродження(14-16 ст)
 - •51. Філософія в Києво-Могилянській академії.
 - •52.Філософія г.Сковороди
 - •53.Університетська філософія в Україні в 18-поч.19 ст.(Костомаров, Куліш)
 - •54. «Філософія Серця» п.Юркевича.
 - •55. Філософські ідеї т.Шевченка.
 - •57. Філософські погляди в.І.Вернадського.
 - •58. Консерватизм соціально-філософських поглядів Липинського
 - •59 Соціально-політичні погляди Донцова
 - •60. „Філософські переживання” Лесі Українки
 - •61. Філософія як світогляд
 - •62. Історичні типи світогляду
 - •63. Проблема визначення предмету філософії
 - •64.Система філософія та її структурні складові
 - •65. Основні функції філософії.
 - •66. Буття та його основні форми.
 - •67.Матерія та основні форми її існування. Види і властивості.
 - •68. Рух, основні його форми і властивості
 - •69.Простір і час, основні характеристики
 - •70. Свідомість, як вища форма відображення дійсності. Рівні відображення
 - •71. Вихідні принципи гносеології
 - •72.Чуттєве пізнання, його форми
 - •73. Істина як процес
 - •74.Критерії істини
 - •75. Інтуїція, її різновиди.
 - •76.Моральні регулятиви пізнання
 - •77. Форми наукового пізнання: ідея, факт, проблема, гіпотеза, теорія.
 - •78. Емпіричні методи пізнання
 - •79.Теоретичні методи пізнання
 - •80.Методи пізнання, що використовується як на теоретичному, так і на емпіричному рівні.
 - •81. Основні поняття і завдання праксеології
 - •82.Поняття природи (суспільство як частина природи)
 - •83.Взаємодія природи і суспільства
 - •84.Форма буття людини
 - •85. Сутність людини, сенс її життя.
 - •86. Проблема свободи і відповідальності людини
 - •87. Філософська антропологія
 - •88.Людина, індивід, індивідуальність, особа, особистість.
 - •89.Історичні типи взаємовідношень людини й суспільства.
 - •90.Основні підходи до розуміння суспільства
 - •91.Суспільство як система, що саморозвивається.
 - •92. Роль народонаселення і природних умов в роз-ку суспільства
 - •93. Формаційна теорія суспільного розвитку(к.Маркс)
 - •94. Цивілізаційні моделі розвитку суспільства а.Тойнбі
 - •96. Поняття суспільної свідомості, її структура
 - •97.Роль матеріального виробництва в житті суспільства
 - •98.Політична свідомість
 - •99. Правова свідомість
 - •100. Економіка і мораль.
 - •101. Екологічна свідомість.
 - •102. Методологія, рівні методологічного знання.
 - •103. Плюралізм філософських методологій.
 - •104. Методології загально-наукового рівня (системний аналіз, синергетика тощо).
 - •105. Парадигма, стиль мислення, наукова картина світу.
 - •106. Основні принципи діалектики.
 - •107. Альтернативи діалектики.
 - •108. Категорії діалектики.
 - •109. Закон єдності і боротьби протилежності.
 - •110. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін.
 - •111. Проблема єдності світу.
 - •112. Проблема методологічного забезпечення сучасних економічних досліджень.
 - •113. Сутність духовного життя суспільства.
 - •114. Культура як специфічна соціальна реальність.
 - •115. Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
 - •116. Класифікація цінностей.
 - •117. Ціннісна орієнтація та її соціальна детермінація.
 - •118. Соціальне прогнозування.
 - •119. Проблеми сенсу і спрямованості історичного процесу.
 - •120. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
 - •121.Проблема визначення поняття релігія.
 - •122 Проблема походження релігії
 - •123 Структура релігії
 - •124 Функції релігії
 - •125. Релігієзнавство як специфічна сфера гуманітарного знання
 - •126. Проблема класифікації релігій.
 - •127. Ранні релігійні вірування.
 - •128. Релігія Давнього Єгипту.
 - •129. Релігія Стародавньої Греції.
 - •130. Релігія Стародавнього Риму
 - •131. Ведичні релігії Стародавньої Індії
 - •139.Соціально-економічні та духовні передумови виникнення християнства
 - •141.Біблія (Святе Письмо) як головне джерело християнського віровчення
 - •142 Особливості віросповідання та культу в православ’ї
 - •143 Особливості віросповідання та культу в католицизмі
 - •144 Особливості віросповідання та культу в протестантизмі
 - •145 Особливості віросповідання та культу Української греко-католицької цекви
 - •147. Коротка характеристика конституційно правових основ забезпечення свободи совісті в Україні
 - •148.Свобода совісті й толерантність
 - •149. Новітні релігійні течії.
 - •150. Екуменізм у християнському світі.
 - •151.Предмет логіки, логічна культура мислення
 - •152. Основні історичні етапи розвитку логіки.
 - •153. Арістотель як фундатор формальної логіки.
 - •154. Логічна структура поняття (зміст та обсяг).
 - •155.Закон оберненого співвідношення між змістом і обсягом понять:
 - •156.Правила визначення понять
 - •157.Операція доповнення поняття
 - •158. Узагальнення як логічна операція з поняттями.
 - •159. Обмеження як логічна операція з поняттями.
 - •160. Правила поділу понять.
 - •161. Формально-логічні відношення між несумісними поняттями.
 - •163. Атрибутивні судження, їх класифікація.
 - •164.Правила логічного квадрату.
 - •165.Складні судження, їх види.
 - •166.Види суджень за якістю та кількістю.
 - •167.Модальні судження
 - •168.Основні закони логіки
 - •169.Умовиводи, їх види
 - •170. Безпосередні умовиводи (бу)
 - •171.Категоричний силогізм (кс)
 - •172. Фігури категоричного силогізму, правила фігур.
 - •173.Полісилогізми
 - •174.Індуктивні умовиводи
 - •175.Аналогія, її різновиди
 - •176. Логічна характеристика доведення.
 - •177. Види доведень.
 - •178. Правила доведень (правила тези, правила аргументів, правила зв'язку тези з аргументом).
 - •179. Спростування.
 - •180. Дискусія і полеміка як різновиди суперечки.
 
121.Проблема визначення поняття релігія.
Уже впродовж багатьох тисячоліть розвивається така надзвичайно складна форма людської культури, як релігія. Саме вона стала однією з найперших світоглядних систем, що дала людям певну сукупність поглядів на довколишній світ, місце людини в ньому, розуміння та оцінку довколишньої дійсності. Іншим, протилежним, світоглядом людини був атеїзм. Релігія визначила специфічний підхід до предметів та явищ зовнішнього світу, вплив на всі боки життя людини, а також на формування її духовних потреб у конкретному суспільстві. «Релігія»- це слово латинського походження, що означає святиня, пошана, богобоязливість або предмет культу. Лише в епоху Відродження з’являється термін «релігія», він набув широкого універсального вжитку в європейських культурі, і ним стали послуговуватися для характеристики релігійних явищ незалежно від їх конфесійних особливостей. Релігія є певним світоглядом, світорозумінням, світовідчуттям, а також відповідною до них практикою людей, в основі яких лежить віра в існування трансцендентної абсолютної сили, яка в зрілих релігіях називається Богом. Релігія з певним степенем необхідності містить чотири основні частини; релігійна віру, віровчення, культ і організацію. Релігійна віра є основою будь-якої релігійної системи. Вона є певною світоглядною та психологічною настановою на беззаперечне визнання існування надприродного світу, особливостей матеріального світу та подій повсякденного життя, які є наслідком дії з боку надприродного, без їх раціонального доведення. Однією з її важливих ознак є психологічна готовність, дотримуватись в реальному житті норм і вимог біблійних істин, незважаючи на жодні сумніви. Особливістю релігійної віри стає її спосіб організації індивідуального спілкування з Богом, власної відповідальності за отримання істини через Божу благодать, визнання парадоксу, який лежить в основі релігійної віри: «Я вірю, тому що це абсурдно»Квінт Терту ліан. Релігійна віра передбачає довіру до Бога як першопричини й першооснови світу, як головної сили, яка визначає всі події у світі, як найвищого керівника всіх людей на землі на шляху до Царства Небесного через індивідуальне покаяння й земне страждання. Богословська інтерпретація релігійної віри акцентує увагу на тому, що вона є найвищим виявом людської свідомості, найвищою моральною цінністю, яка є значущою за розум людини. Віра буває не тільки релігійною, але й нерелігійною. Головна відмінність між ними полягає в тому, що релігійна віра має у своїй безапеляційне твердження про існування у світі надприродного, а для нерелігійного віри таке твердження неприпустиме. Ще однією складовою релігії є віровчення. Це – систематизований і конкретизований зміст релігійної віри, зафіксований у догматах, визначених істинними раз і назавжди. І світових релігіях положення про віровчення відображене у Святому Письмі, Біблії, у Корані. Виявом ставленням віруючого до предмета віра можуть бути його зовнішня діяльність та вчинки, які називаються культом. Культ є третім головним компонентом релігії. Культ – це сукупність релігійних дій, за допомогою яких віруюча людина має можливість містичним способом спілкуватися з Богом. Зміст культової діяльності визначається уявленням про надприродне, йог функціонування у світі, характером ставлення людини до Бога й Бога до людини.. релігійний культ покликаний виконувати два головних завдання: він формує та визначає специфіку спілкування з Богом і дає можливість відчути зворотний зв'язок з ним? Культова діяльність постійно підтримує комплекс релігійних почуттів та емоційного оформлення релігійної віри. Загалом реалізація на практиці цих двох завдань є зовнішнім виявом релігійної віри. Чи не найважливіше місце в релігійному культі належить молитвам. Молитва – це словесне звертання до Бога з проханням надати певні блага, отримати його заступництво й захист від злих сил. Молитви поділяють на хвалебні, вдячні прохальні. Релігійна організація – це об’єднання віруючих у межах однієї релігійної конфесії на чолі зі священнослужителем. Найвідомішим різновидами релігійних організацій є церква, секта, деномінація, хоча не абияке значення мають і інші організації, передусім монастирі. Духовні навчальні заклади. Найпершим етапом формування релігійних організацій є релігійна група, нечисленна за кількістю людей, головним завданням якої є спільна молитва або виконання релігійних обрядів. Наступним етапом розвитку релігійної організації є релігійна община, характерними рисами якої є добровільне членство, високий рівень участі в культових обрядах, відсутність централізованого керівництва.. Деномінація – в релігієзнавстві цим поняттям визначають релігійну організацію як перехідну ланку між сектою й церквою. Церква – об’єднання віруючих на ґрунті спільних догматичних уявлень, обрядів і канонічних принципів. Секта – це релігійна організація яка виникає як опозиційний релігійний рух щодо тих чи тих релігійних напрямів.
