рахманінов літургія

Протягом твору співаки повинні велику увагу приділити диханню та процесу розподілу повітря. Повторюючись нагадаю, що , оскільки динамічна шкала дуже гнучка, хористам потрібно правильно розрахувати свої можливості.Взявши до уваги те, що в композиції доволі часто спостерігається емоційний спад, що виражається в динаміці, темповій агогіці, а особливо поступовий спад теситурний, це вимагає підвищеної активності дихального апарату у виконавців. Для цього необхідно тримати діафрагму в тонусі, активно утримувати повітря та економно його використовувати.

Дихання протягом твору ланцюгове. Дихання можливе лише в місцях, вказаних композитором. Також потрібно зробити мікроцезури перед кожним проведенням імітацій в поліфонічних епізодах щоби кожна з них добре прослуховувалась в загально-хоровій фактурі.

Як вже згадувалося у вокально–хоровому пункті анотації, потрібно чітко відчувати ритмічну пульсацію, щоб не зважаючи на часті заповільнення все ж не втрачати рух в темпі. Але це ні в якому разі не повинно вплинути на формування фраз. Виконання твору ритмічно чітко має поєднуватися з розвитком мікродинаміки, зазначеної автором, рухом мелодії, плавним виконанням штриха.

Треба пам`ятати, що якість виконання покращить єдність темпу, метро-ритму, фактури, динаміки, чого потрібно вимагати, працюючи над твором. Словом, бездоганний хоровий ансамбль – це те, чого в ідеалі повинен добитися хормейстер від співаків.

Диригентський жест протягом твору – сильний, пульсуючий в емоційно насичених епізодах, та плавний, м’який (але чіткий) в ліричних частинах, що зумовлене прийомом звуковедення legato. Амплітуда жесту змінюється в залежності від зміни динаміки. Що стосується схеми, хоча тут перемінний розмір, це не повинно вплинути на передачу образного наповнення, що несе в собі дана композиція. Диригенту варто відпрацювати технічно момент, коли змінюється не тільки чисельник позначення розміру, а й знаменник ( вступна частина alla breve та наступні частини).

Як бачимо, жест диригента залежить від прийому звуковедення, темпу, штриха, динаміки. У будь-якому випадку він повинен бути ясним, чітким, зрозумілим, нести в собі інформацію про момент вдиху, характер атаки.

Все ж, однією з найважливіших задач для виконавців буде створення настрою та емоційного стану музики, передбаченого композитором, виконати цілісну, об`єднану однією ідеєю композицію. Це можливо лише за налагодженої взаємодії хору з диригентом, зібраності та самовіддачі під час виступу і щирого переживання музики шедеврів Сергія Васильовича Рахманінова.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

• Келдиш Ю. «История русской музыки», частина 3 – Москва, 1954

• ru.wikipedia.org/wiki/Литургия_Иоанна_Златоуста

• Попова Т. «Музыкальные жанры и формы» - Москва, 1954

• Пігров К. «Керування хором» - Київ, 1956

• Вайнкоп Ю., Гусін І. «Краткий биографический словарь композиторов» - Ленінград, 1982

• Чесноков П. «Хор и управление им» - Москва, 1952