Запальні і незапальні
захворювання серця у дітей
Наказ МОЗ України № 362 19.07.2005 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування кардіоревматологічних хвороб
у дітей
Доцент Я.М. Кулик
НЕРЕВМАТИЧНІ КАРДИТИ
•За даними аутопсії, розповсюдженість кардитів серед дитячого населення вища, ніж у дорослих, Серед дітей, які померли раптово у віці від 1 місяця до 17 років виявляються у 17 % випадків.
•НЕРЕВМАТИЧНІ КАРДИТИ - це група запальних захворювань серця неревматичної етіології з переважним ураженням міокарду.
Інфекційна етіологія
•Ентеровіруси Коксакі групи А і В (В3, В5), аденовіруси (серотипи 2; 5), вірус грипу, поліомієліту, ECHO, HSV, VZV, віруси гепатитів, Епштейн-Барр, ЦМВ;
•Бактерії (дифтерії, стрептококи, бруцели, мікобактерії, менінгококи, клостридії);
•Грибки (кандида, аспергіли);
•Найпростіші (токсоплазмоз, малярия, лейшманіоз);
•Гельмінти (трихінели, ехінококи)
ПАТОГЕНЕЗ
•Прямий вплив на кардіоміоцити інфекційного або токсичного агенту.
•Зниження або активація імунних процесів, активація гуморального і пригнічення клітинного імунітету.
•Імунокомплексне ушкодження міокарда ЦІК.
•Пригнічення імунної відповіді з дисфункцією Т-лімфоцитів.
•Аутоімунні процеси внаслідок утворення аутоантигенів.
Класифікація неревматичних кардитів
(Н. А. Бєлоконь, М. Б. Кубергер, 1987)
Період виникнення
Етіологічний фактор
Форма (за переважаючою локалізацією процесу)
Перебіг
Важкість перебігу
Форма і ступінь серцевої недостатності
Наслідки та ускладнення
Вроджений (антенатальний): ранній, пізній Набутий
Вірусний, вірусно-бактеріальний, бактеріальний, паразитарний, грибковий, ієрсиніозний, алергійний (лікарський, сироватковий, після щеплення), ідіопатичний
Кардит (міо-, ендо- чи перикардит, їх поєднання) Ураження провідної системи серця
Гострий – до 3 місяців Підгострий – до 18 місяців Хронічний
– більше 18 місяців (рецидивуючий, первинно-хронічний): застійний, гіпертрофічний, рестриктивний варіанти
Легкий, середньоважкий, важкий
Лівошлуночкова І, НА, ІІБ, НІ ступеня Правошлуночкова І, ПА, ІІБ, III ступеня Тотальна
Кардіосклероз, гіпертрофія міокарда, порушення ритму і провідності, легенева гіпертензія, ураження клапанного апарата, констриктивний міоперикардит, тромбоемболічний синдром
Клінічні симптоми
•Вродженого міокардиту: - ознаки серцевої недостатності
-затримка фізичного розвитку дітей
-повторні пневмонії у дітей після народження
•Фізикальні зміни: серцевий горб, розширення меж відносної серцевої тупості, можливі глухі тони серця
•Набутого дифузного кардиту: ознаки лівошлуночкової або тотальної СН, - зв'язок з перенесеною напередодні ГРВІ
-млявість, швидка стомлюваність ,
-кашель, блювота, дисфункція кишечника під час одужання від вірусної інфекції.
Фізикальні зміни: блідість шкіри, ціаноз носогубного трикутника, тахікардія, зміщення меж відносної серцевої тупості, приглушений І тон, можливий систолічний шум над верхівкою серця.
Діагностичні критерії параклінічні
Вкрові: ↑ ШОЕ, нейтрофільний лейкоцитоз, ↑ рівня сіалових кислот, СРБ, серомукоїда, серцевих ензимів (креатинфосфокіназа, лактатдегідрогеназа 1)
Рентгенологічно: кардіомегалія.
ЕКГ: зниження вольтажу комплексу QRS в перші 2-3 тижні захворювання, синусова тахікардія.
ЕхоКГ: дилятація порожнини лівого шлуночка, зниження показників насосної та скоротливої функції.
Ендоміокардіальна біопсія: дозволяє виявити ознаки запалення і стадію хвороби.
Диференційна діагностика
•Дилятаційна кардіоміопатія
•Гостра ревматична лихоманка
•Вроджені вади серця
ЛІКУВАННЯ
•Ліжковий режим. Стіл №10.
•Противірусні та антибактеріальні препарати
•Нестероїдні протизапальні засоби
•При тяжкому гострому міокардиті з ознаками серцевої недостатності та міокардитах алергічного походження - преднізолон внутрішньо
•При затяжному перебігу, рецидивах хронічного міокардиту - делагіл або плаквеніл
•Кардіотрофічна терапія
•При серцевій недостатності - серцеві глікозиди, діуретики, інгібітори АПФ
КАРДІОМІОПАТІЇ
•З кардіоміопатіями пов’язана висока інвалідизація дітей і смертність, оскільки спільною рисою цих захворювань є формування структурних змін у міокарді.
•Кардіоміопатії - це захворювання міокарду невідомої етіології, основними ознаками яких є кардіомегалія та
серцева недостатність.
•Частота більше 1 на 100000 дітей, причому частіше хворіють хлопчики.