Testi_dlya_modulya_z_onkologiyi_ukr

- І клінічна група.

- ІII клінічна група.

- ІV клінічна група

?

Після комбінованого радикального лікування рака шкіри шоки ІІ клінічної групи хворий знаходиться під диспансерним наглядом. Як часто він повинен проходити обстеження?

+ Перший рік – 1 раз на квартал, другий рік 1 раз на півріччя, подальше – 1 раз на рік.

- 1 раз на півріччя.

- 1 раз на рік.

- Перший рік – 1 раз на півріччя, подальше – 1 раз на рік.

- Що кварталу протягом 5 років.

?

У хворого після опіку протягом 10 років існує рубцева деформація лиця. Два місяці тому на рубці в щічній ділянці праворуч з’явилася виразка. На теперішній час виразка сягає розмірів 0,8 х 0,5 см. Встановіть попередній діагноз.

+ Рак шкіри.

- Променева виразка.

- Хронічний остеомієліт.

- Трофічна виразка шкіри обличчя.

?

У хворого на бічній поверхні язику є виразка, яка переходе на його нижню поверхню і тканини дна порожнини рота. Діагноз – рак язика. Який тип метастазування буде розвиватися у цього хворого?

+ Лімфогенний.

- Гематогенний.

- Контактний.

- Імунодефіцитний.

- Змішаний.

?

У хворого 63 річного віку на слизовій переднього відділу дна рота виявлено неправильної форми кратероподібну виразку з щільними валикоподібними краями. Дно вкрито фібринозним нальотом і кірками, під якими наявна червона грануляційноподібна тканина, що легко кровоточить. Для виразки якого ґенезу характерна така клінічна картина?

+Ракової.

- Сифілітичної.

- Туберкульозної.

- Актиномікотичної.

- Посттравматичної.

?

До хірурга-стоматолога звернувся хворий 57 років із скаргами на наявність болючої виразки на слизовій щоки зліва. Виразка спостерігається біля півроку, має тенденцію до збільшення. Об’єктивно: виразка округлої форма з щільною основою та підритими краями, до 2 см в діаметрі, вкрита некротичними тканинами, що легко знімаються. Поверхня виразки кровоточить при доторкання, дно нагадує грануляційну тканину. Який метод дослідження рекомендовано провести для встановлення діагнозу?

+інцизійну біопсію

- ексцизійну біопсію

- пункційну біопсію

- аспіраційну біопсію

- тепловізорне дослідження

?

Хворий, 66 р., скаржиться на затвердіння та обмеження рухомості язика, виразку в правій підязиковій ділянці. втрату ваги. Відкривання рота обмежене до 3 см. Хворий користується повним знімним протезом на нижню та верхню щелепи. В ділянці правого щелепно-язикового жолоба відмічається тверда виразка до 3 см. з вивернутими дуже щільними краями. Вона вкрита жовто-сірим нальотом. В лівій піднижньощелепній і верхньо-боковій ділянках шиї пальпуються збільшені малорухомі лімфатичні вузли. Поставте діагноз.

+Рак слизової оболонки дна порожнини рота .

- Туберкульозна виразка дна порожнини рота.

- Декубітальна виразка дна порожнини рота.

- Третинний сифіліс (гумозна виразка).

- Актиномікоз дна порожнини рота.

?

Хворий, 33 років, звернувся зі скаргами на масивну виразку дна порожнини рота, яка розташована від 45 до 35 зубів між тілом нижньої щелепи та під’язиковим валиком. Виразка розповсюджена на нижню поверхню язика, що утруднює рухомість язика, мову та прийом їжі. При огляді відмічається щільний конгломерат підщелепних та підпідборідних лімфатичних вузлів, визначаються лімфатичні вузли в середньо-боковому відділі шиї справа. Визначте клінічний діагноз хворого.

+Рак дна порожнини рота

- Декубітальна виразка дна порожнини рота

- Туберкульозна виразка дна порожнини рота

- Остеомієліт нижньої щелепи, дифузна форма

- Остеобластокластома нижньої щелепи

?

Найбільш поширеною морфологічною формою раку верхньощелепної пазухи є:

+Цилинтроклітинна.

- Базальноклітинна

- Плоскоклітинна ороговіваюча

- Плоскоклітинна неорогіваваюча.

- Мукоепідермоїдна.

?

Хвора 48 років звернулася до лікаря зі скаргами з приводу виразки боковій поверхні язика, яка з’явилася близько 6 міс тому. Появу виразки зв’язує з тим, що язик в цьому місці часто травмується об зламану коронку 47 зуба, який розташований поза зубною дугою. Об’єктивно: на бічній поверхні язика в середній третині – виразка розміром 1,5х2,0х0,5 см з підритими, кратероподібними краями. Праві піднижнещелепні лімфатичні вузли – збільшені малорухомі. Який більш вірогідний діагноз та які додаткові методи дослідження будуть його підкріплювати?

+ Рак язика. Дослідження морфологічне.

- Декубітальна виразка язика. Дослідження стану серцево-судинної системи.

- Ураження язика при лейкозі. Дослідження крові, кісткового мозку.

- Туберкульозна виразка язика. Дослідження мікроскопічне, серологічне.

- Сифілітична виразка язика. Дослідження мікроскопічне, серологічне.

?

Хворий звернувся в клініку зі скаргами на ниючі болі постійного характеру, у фронтальній ділянці нижньої щелепі, рухливість інтактних зубів. На рентгенограмі нижньої щелепи – деструкція кісткової тканини з нечітким контуром. Підборідні та піднижньощелепні лімфовузли дещо збільшені, рухомі. Який найбільш вірогідний діагноз?

+ Рак нижньої щелепи.

- Хронічний одонтогенний остеомієліт нижньої щелепи.

- Локалізована форма пародонтиту.

- Амелобластома нижньої щелепи.

- Радикулярна кіста нижньої щелепи в стадії нагноєння.

?

Хвора 58 років звернулаь зі скаргами на безболісну припухлість бокової поверхні язика, яка з’явилась 7-8 місяців тому. За останні дні вона різко збільшилась. На правій боковій поверхні язика випуклий жалобкоподібний інфільтрат 1,0х1,5 см, в центрі – виразка, безболісний, спаяний із слизовим і підслизовим шаром. Коронкова частина 47 зуба зруйнована, травмує язик. Реґіонарні лімфатичні вузли не збільшені. Якому захворюванню найбільш вірогідно відповідає описана клінічна картина?

+Рак бокової поверхні язика

- Актиномікоз язика

- Туберкульозна виразка язика

- Гумоїдна виразка язика

- Декубітальна виразка

?

Хворий скаржиться на рухомість 26,27,28 зубів, періодичний біль почуття важкості в відповідній половині верхньої щелепи, геморагічні виділення з лівої половини носу. Хворіє 4 місяці. Протягом останнього місяця біль збільшилась, завилась загальна слабкість. В порожнині рота рухомість 26,27,28 зубів 2 ступеню. При пальпації бугра верхньої щелепи явища відсутності кісткової стінки. На рентгенограмі гомогенне затемнення гайморової пазухи, з відсутністю чітких контурів кісткових структур в вигляді розталого цукру. Якій найбільш вірогідний діагноз?

+ Рак верхньої щелепи зліва.

- Адамантинома верхньої щелепи зліва.

- Саркома верхньої щелепи зліва.

- Хронічний одонтогенний гайморит зліва.

- Остеобластокластома верхньої щелепи зліва в стадії нагноєння.

?

Чоловік 45 років звернувся із скаргами на утворення на нижній щелепі. У стаціонарі вироблена операція. Отриманий наступний гістологічний опис: строма складається із сполучної тканини, паренхіма з епітеліальних тяжів з циліндричними і зірчастими клітинами. Для якого утворення характерна така мікроскопічна картина?

+Амелобластома нижньої щелепи.

- Остеодистрофія нижньої щелепи.

- Фіброзна дисплазія нижньої щелепи.

- Еозинофильна гранулема.

- Остеобластокластома.

?

Жінка 50 років, скаржиться на наявність затвердіння на нижній губі з боку порожнини рота, яка з’явилася місяць тому назад, яка збільшується в розмірах. Об-но: в товщі н/губи утворення округлої форми, еластичне, безболісне. Слизова оболонка в кольорі не змінена. Поставити діагноз?

+Ретенційна кіста нижньої губи.

- Абсцес губи

- Папілома губи

- Фіброма губи

- Ліпома губи

?

До стоматолога-хірурга звернувся хворий 65 років з припухлістю в білявушній ділянці. Після проведення контрастного рентгендослідження на сіалограмі виявлено, що нормальний малюнок розгалужень протоків різко обривається на границі з патологічним процесом. Для якого захворювання характерна така сіалографічна картина?

+Злоякісної пухлини.

- Хронічного інтерстиціального паротиту.

- Хронічного паренхіматозного паротиту.

- Змішаної пухлини.

- Хвороби Шегрена.

?

До стоматолога-хірурга звернувся хворий 36 років з припухлістю білявушної ділянки. Після проведення контрастного рентгендослідження на сіалограмі наявний чітко обмежений дефект наповнення ацинусів і протоків залози відповідно до локалізації і розмірів пухлини, порушення безперервності протоків не спостерігається. Для якого захворювання характерна така сіалографічна картина?

+Змішаної пухлини.

- Хвороби Шегрена.

- Злоякісної пухлини.

- Хронічного паренхіматозного паротиту.

- Хронічного інтерстиціального паротиту.

?

Хвора, 57 років, звернулась до лікарні зі скаргами на наявність пухлини в лівій білявушній ділянці, яка замічена їм 3 роки тому. За останні півроку пухлина значно збільшилась. При огляді в лівій білявушній ділянці виявляється малорухома пухлина, дольчата, відмічається легка біль при пальпації. Шкіра над нею береться в складку, верхній її відділ має чіткі кордони, нижній іде в товщу залози. Розміри пухлини 3х2,5см. Поставите попередній діагноз.

+Мукоепідермоїдна пухлина.

- Хронічний паротит.

- Фіброма.

- Аденома

- Рак білявушної залози.

?

Хвора ,53 роки , скаржиться на пухлину в правій білявушній ділянці. Пухлина виявлена півроку тому; за цей період збільшилась вдвоє. В правій білявушній ділянці новоутворення розміром 1,5х2см. , щільна, бугриста, зі шкірою неспаяна, безболісна. З протоку білявушної слинної залози відділяється прозора слина. При пункції нічого не отримали. Якому заворюванню найбільш вірогідно відповідає описана клінічна картина?

+Плеоморфна аденома білявушної слинної залози.

- Хронічний лімфаденіт привушно-жувальної ділянки.

- Ретенційна кіста білявушної слинної залози.

- Фіброма привушно-жувальної ділянки.

- Ліпома привушно-жувальної ділянки.

?

Хворий ,28 років, звернувся зі скаргами на припухлість в правій під’язиковій ділянці, яка обмежує рухомість язика, ускладнює мову. Замітив її тиждень назад. В правій під’язичній ділянці шароподібне вибухання розміром 2х2,5 см., з чіткими кордонами, в центрі прозора, розтягнута слизова оболонка. Пальпаторно визначається флюктуація. Язик трохи піднятий догори. Поставте діагноз.

+Ретенційна кіста під’язикової слинної залози.

- Слинокам’яна хвороба підщелепної слинної залози.

- Хронічний сіалоаденіт підщелепної слинної залози.

- Гострий сіалоаденіт підщелепної слинної залози.

- Ретенційна кіста правої підщелепної слинної залози.

?

Хвора, 35 років, звернулась зі скаргами на помірну припухлість в ділянці правої білявушної залози, котру помітила випадково, біль не турбує. В товщі правої білявушної залози визначається обмежене утворення, 2,4 см в діаметрі, спаяне з навколишніми тканинами, безболісне, шкіра над ним зміщується. Виділення слини з протоку залози не порушено. Визначте попередній діагноз хворої.

+Злоякісна пухлина білявушної залози справа

- Змішана пухлина білявушної залози справа

- Кіста білявушної залози

- Хронічний паротит

- Паротит Герценберга

?

Хвора, 35 років, звернулась зі скаргами на помірну припухлість в ділянці правої білявушної залози, котру помітила випадково, біль не турбує. В товщі правої білявушної залози визначається обмежене утворення, 2,4 см в діаметрі, спаяне з навколишніми тканинами, безболісне, шкіра над ним зміщується. Виділення слини з протоку залози не порушене. Визначте додаткові методи дослідження стану хворої.

+Сіалографія, цитологічне дослідження пунктату залози

- Цитологічне дослідження секрету залози

- Загальноклінічне дослідження, цитологічне дослідження секрету залози

- Резекційна біопсія залози, гістологічне дослідження матеріалу

- Ультразвукове дослідження залози

?

«Пухлина» і «новоутворення» — це поняття:

-різні за значенням;

+однакові за значенням.

?

У основу ділення пухлин на доброякісні і злоякісні покладений критерій:

-етіологічний;

-патогенетичний;

-гістологічний;

+клінічний;

-патологоанатомічний.

?

До органоспецифическим пухлин щелепно-лицьової локалізації відносяться пухлини:

+слизової оболонки рота, слинових залоз і одонтогенних;

-шкіри обличчя, слинових залоз і одонтогенних;

-шкіри обличчя, слинових залоз і остеогенних;

-шкіри обличчя, слизової оболонки рота і слинових залоз.

?

Пухлини щелепно-лицьової області підрозділяються на:

-доброякісні, злоякісні і опухолеподобные утворення;

-доброякісні, злоякісні і передрак;

+істинні, опухолеподобные утворення і кісти.

?

Пухлини шкіри обличчя, слизової оболонки рота і ротоглотки підрозділяються на:

-доброякісні, злоякісні і опухолеподобные утворення;

-доброякісні, злоякісні і передрак;

-істинні, опухолеподобные утворення і кісти;

+істинні, опухолеподобные утворення, кісти і передрак.

?

До істинних одонтогенних пухлин відноситься:

+амелобластома;

-цементома;

-тверда одонтома;

-усі перераховані новоутворення.

?

До опухолеподобным одонтогенним утворенням відноситься:

-амелобластома;

-м'яка одонтома;

-одонтогенна фіброма;

+тверда одонтома;

?

Міжнародна гістологічна класифікація пухлин призначена для:

-уточнення діагнозу у онкологічних хворих;

-складання плану лікування хворих;

+систематизації онкологічних захворювань;

-усіх перерахованих заходів.

?

До органоспецифическим пухлин відносяться новоутворення, які :

-рідко зустрічаються;

-підлягають спеціальному лікуванню;

+виникають тільки в цій анатомічній області;

-часто рецидивують.

?

До органонеспецифическим пухлин відносяться новоутворення, які :

-часто зустрічаються;

-підлягають традиционому лікуванню;

+можуть виникати в різних анатомічних областях;

-часто метастазують.

?

Первинна діагностика злоякісних пухлин у хворих здійснюється:

-стоматологом-терапевтом;

-стоматологом-хірургом;

-стоматологом-ортопедом;

+усіма цими фахівцями.

?

Уточнена діагностика злоякісних пухлин у хворих проводиться в:

-стоматологічному кабінеті;

-стоматологічній поліклініці;

-онкологічному кабінеті районної поліклініки;

+онкологічному диспансері.

?

Амелобластома відноситься до пухлин:

+доброякісним;

-проміжним, местно-деструирующим;

-злоякісним.

?

Амелобластома розвивається:

+у щелепних кістках;

-у усіх кістках лицьового черепа;

-у кістках мозкового черепа.

?

Амелобластома частіше зустрічається:

-у чоловіків;

-у жінок;

+однаково часто у чоловіків і жінок.

?

Початок розвитку амелобластоми :

+безсимптомне;

-малосимптомне;

-виражене.

?

Рентгенологічна картина амелобластоми характеризується:

+розрідженням кістки;

-наявністю щільної тіні;

-чіткими контурами;

-переважно комірчастими структурами у вигляді «пухирів мильної піни»;

-деструкцією кістки з нечіткими контурами.

?

При лікуванні амелобластоми використовують:

-вискоблювання вогнища;

-променеву терапію;

+резекцію щелепи;

-лазерокоагуляцию.

?

Післяопераційні кісткові дефекти при лікуванні амелобластоми заміщають:

+одномоментно;

-через 3 місяці після операції;

-через 6 місяців після операції;

-через 1 рік після операції.

?

Рентгенологічно щільна тінь з чіткими контурами спостерігається при:

-м'якій одонтомі;

+твердій одонтомі;

-амелобластомі;

-фіброзному эпулисе.

?

Оперативне лікування одонтоми проводиться при порушеннях:

+естетичних;

-функціональних;

-біохімічних;

-гістологічних.

?

При хірургічному лікуванні одонтоми, як правило, проводять:

-половинну резекцію щелепи;

-повну резекцію щелепи;

+видалення пухлини в межах здорових тканин.

?

При цитологическом дослідженні пунктата амелобластоми знаходять клітини:

+епітеліальні;

-з'єднувальнотканинні;

-м'язові;

-нервові.

?

При комбінованій пластиці нижньої щелепи після видалення амелобластоми застосовують имплантанты з:

-вольфраму;

-пластмаси;

-платини;

+танталу;

-коллапола.

?

При озлокачествлении амелобластоми тіла нижньої щелепи патогномонічною клінічною ознакою є:

-лагофтальм;

-ксеростомія;

-зведення щелеп;

+порушення чутливості нижньої губи і підборіддя.

-порушення смакової чутливості.

?

Коренева кіста утворюється в результаті:

-вади розвитку зубного фолікула;

+запального процесу в періодонті;

-неопластичного процесу в періодонті.

?

При рості кореневої кісти навколишня кісткова тканина:

-резорбируется в результаті дії остеокластов;

-товщає в результаті дії остеобластов;

+резорбируется в результаті атрофії від тиску.

?

Клінічна картина при розвитку кореневої кісти може бути:

-безсимптомною;

-малосимптомною;

-вираженою;

+може мати усі перераховані варіанти.

?

У проекції кореневої кісти :

-виявляється зруйнований зуб;

-виявляється запломбований зуб;

-зуб може бути відсутнім;

+можна виявити усі перераховані варіанти.

?

У патогенезі фолікулярних кіст значення має:

+порочний розвиток зубного фолікула;

-гіпоплазія емалі;

-ушкодження зубного фолікула;

-інфікування зубного фолікула;

-флюороз.

?

Цистостомія застосовується:

-при малих розмірах кіст;

-при неускладненому клінічному перебігу кіст;

+при нагноєнні кіст;

-при супутньому гострому респіраторному захворюванні.

?

Цистектомія застосовується:

+при малих розмірах кіст;

-при великих розмірах кіст;

-при нагноєнні кіст;

-при супутньому гострому респіраторному захворюванні.

?

Двохетапна операція як варіант хірургічного лікування кіст щелеп застосовується:

-при малих розмірах кіст;

+при великих розмірах кіст;

-при гемофілії;

-при супутньому гострому респіраторному захворюванні.

?

Кіста носопіднебінного каналу відноситься:

-до одонтогенних кіст;

+до неодонтогенних кіст;

-до кіст змішаного генезу.

?

У випадках заміщення кісткових порожнин при цистектомії використовують:

+коллапол;

-йодоформну турунду;

-усі перераховані засоби.

?

Остеогенні пухлини щелеп відносяться:

-до органоспецифическим новоутворень;

+до органонеспецифическим новоутворень.

?

З остеогенних пухлин щелеп частіше зустрічається:

-остеома;

-остеоїд-остеома;

-хондрома;

+остеокластома.

?

При цитологическом дослідженні пунктата остеокластомы не знаходять:

-еритроцитів;

-лейкоцитів;

+епітеліальних клітин;

-остеобластов;

-остеокластов.

?

Клинико-рентгенологічна картина остеокластомы нагадує таку при:

-остеомі;

-остеоид-остеоме;

-твердій одонтомі;

+амелобластомі;

-цементоме.

?

При лікуванні остеокластом щелеп проводять:

-променеву терапію;

-вилущування пухлини;

-кріохірургію;

-цистостомію;

+резекцію щелепи.

?

Після хірургічного лікування остеокластом кісткову пластику проводят:одномоментно;

+через 3 місяці;

-через 6 місяців;

-через 1 рік.

?

Видалення остеоми проводиться:

+за естетичними свідченнями;

-за функціональними свідченнями;

-за життєвими свідченнями;

-у усіх випадках.

?

Рентгенологічна картина остеокластомы може бути представлена:

+осередковим розрідженням з чіткими межами;

-осередковим остеосклерозом з чіткими контурами.

?

З остеогенних пухлин щелеп частіше озлокачествляется:

-остеома;

-остеоїд-остеома;

+хондрома;

-остеокластома.

?

З додаткових методів дослідження хворих остеокла- стомою щелепи найбільш інформативним є:

-рентгенографія;

-комп'ютерна томографія;

-ультразвукове дослідження;

-цитологическое дослідження;

+патогистологическое дослідження.

?

Эозинофильная гранулема щелепи відноситься:

-до одонтогенних пухлин;

-до одонтогенних опухолеподобным утворень;

-до остеогенних пухлин;

+до остеогенних опухолеподобным утворень.

?

Серед клінічних форм эозинофильной гранулеми розрізняють:

-продуктивну, деструктивну;

-монокістозну, полікистозну, літичну;

-інфільтративну, виразкову, виразково-інфільтративну;

+осередкову, дифузну, генералізовану.

?

Эозинофильную гранулему щелепи диференціюють з:

-фолікулярною кістою;

-одонтомою;

-цементомой;

+внутрішньокістковою гемангіомою.

?

При лікуванні эозинофильной гранулеми щелепи застосовують:

+вискоблювання вогнища;

-резекцію щелепи;

-кріохірургію;

-променеву терапію.

?

До клінічних різновидів фіброзної дисплазії щелепи відносяться наступні форми:

-осередкова монооссальная;

-дифузна моноссальная;

-осередкова полиоссальная;

-дифузна полиоссальная;

+усі перераховані форми.

?

Херувизм є різновидом:

-эозинофильной гранулеми;

-деформуючого оститу Педжета;

+фіброзній дисплазії;

-нейрофіброматозу.

?

При кістковій львиности особи вражається:

-верхня щелепа;

-нижня щелепа;

-вилицюваті кістки;

-кістки носа;

+усі кістки лицьового скелета.

?

При лікуванні фіброзної дисплазії щелеп застосовують:

+вискоблювання вогнища;

-резекцію щелепи;

-променеву терапію;

-кріохірургію;

-фізіотерапію.

?

Що деформує остеит щелеп характеризується схильністю:

-до стабілізації процесу;

-до зворотного розвитку процесу;

+до озлокачествлению.

?

Хірургічне лікування деформуючого остеита проводиться за свідченнями:

-невідкладним;

+естетичним, функціональним

?

Тріада: раннє статеве дозрівання, пігментація шкіри, розрідження кістки — спостерігається при:

-херувизме;

+синдромі Олбрайта;

-кістковою львиности особи;

-усіх перерахованих формах.

?

При хворобі Реклингаузена у пацієнтів в крові відзначається:

-нормальний вміст кальцію;

-понижений вміст кальцію;

+підвищений вміст кальцію;

-відсутність кальцію.

?

Природжені кісти і свищі особи і шиї відносяться до утворень:

-з'єднувальнотканинної природи;

-неврогенної природи;

+епітеліальної природи;

-міогенної природи.

?

При цитологическом дослідженні пунктата природжених кіст шиї не знаходять:

-лейкоцитів;

-еритроцитів;

-епітеліальних клітин;

+остеобластов;

-кристалів холестерину.

?

Для уточненої діагностики свищів шиї застосовують:

-цитологический метод;

-радіоізотопний метод;

-ультразвуковий метод;

+контрастну фістулографію;

-контрастну ангіографію.

?

При нагноєнні природженої кісти шиї проводять:

-цистостомію;

-цистектомію;

+пункцію і відсисають вміст;

-лазеротерапію.

?

Оперативним доступом для видалення бічної кісти шиї є розріз:

-по передньому краю кивательной м'яза;

-по задньому краю кивательной м'яза;

+по верхній шийній складці.

?

Бічну кісту шиї диференціюють з:

-гострим лімфаденітом;

-хронічним лімфаденітом;

-специфічним лімфаденітом;

-ліпомою;

-метастазом раку;

+з усіма перерахованими захворюваннями.

?

Основним методом лікування природжених свищів шиї є:

-склерозирование;

-кріодеструкція;

-лазерокоагуляция;

-перев'язка;

+видалення.

?

При хірургічному лікуванні серединної кісти шиї :

-видаляють кісту в оболонці;

-роблять цистостомію;

+видаляють кісту в оболонці і резеціюють тіло під'язикової кістки;

-роблять цистостомію і резеціюють тіло під'язикової кістки.

?

Оперативним доступом для видалення серединної кісти шиї є:

-вертикальний розріз над утворенням;

+горизонтальний розріз над утворенням;

-розріз по краю яремної вирізки.

?

Тиреоглоссальный свищ січуть:

-внутрішньоротовим доступом;

+зовнішнім доступом.

?

До доброякісних новоутворень м'яких тканин щелепно-лицьової області відносяться:

-пухлини епітеліальної тканини;

-пухлини фіброзної тканини;

-пухлини жирової тканини;

-пухлини м'язів;

-пухлини кровоносних і лімфатичних судин;

-пухлини периферичних нервів.

+усе перечисленые

?

До пухлин з фіброзної тканини не відноситься:

-м'яка фіброма;

-тверда фіброма;

-дерматофиброма (гистиоцитома);

+нейрофіброма;

-фіброматоз;

?

Фіброми переважно локалізуються:

-на обличчі;

-на шиї;

+у порожнині рота.

?

Резекція щелепи показана при:

-фібромі, фіброматозі;

-ліпомі, ліпоматозі;

-лейоміомі, рабдомиоме;

+амелобластомі;

-фіброзному эпулисе.

?

Хірургічне лікування фіброзного эпулиса полягає:

-у видаленні утворення;

+у видаленні утворення і коагуляції його основи;

-у видаленні утворення і сусідніх зубів;

-у економній резекції альвеолярного відростка.

?

Хірургічне лікування ангиоматозного эпулиса полягає:

-у видаленні утворення;

+у видаленні утворення і коагуляції його основи;

-у видаленні утворення і сусідніх зубів;

-у економній резекції альвеолярного відростка.

?

Хірургічне лікування гигантоклеточного эпулиса полягає:

-у видаленні утворення;

-у видаленні утворення і коагуляції його основи;

+у економній резекції альвеолярного відростка.

?

Нейрофіброма відноситься:

+до доброякісних пухлин;

-до опухолеподобным утворень;

-до злоякісних пухлин.

?

Нейрофіброматоз відноситься:

-до доброякісних пухлин;

+до опухолеподобным утворень;

-до злоякісних пухлин.

?

Неврома в щелепно-лицьовій області відноситься до утворень:

-запального походження;

+травматичного походження;

-алергічного походження;

-пухлинної природи.

?

Гемангіома найчастіше локалізуються в області:

+обличчя;

-шиї;

-тулуби;

-кінцівок.

?

Гемангіоми особи відносяться до утворень:

-запальної природи;

-травматичного походження;

+аномаліям розвитку.

?

Зміна кольору шкіри обличчя спостерігається при:

+капілярній гемангіомі;

-кавернозній гемангіомі;

-гіллястій гемангіомі;

-лімфангіомі;

-артерио-венозной аневризмі.

?

Пульсація пухлини спостерігається при:

-капілярній гемангіомі;

-кавернозній гемангіомі;

+гіллястій гемангіомі.

?

При лікуванні ангіом м'яких тканин особи застосовують:

-склерозирование;

-видалення;

-електрокоагуляцію;

-кріодеструкцію;

-променеву терапію;

+усі перераховані методи.

?

Для склерозирования гемангіом застосовують:

-резорцин;

-формалін;

+спирт;

-трипсин.

?

При лікуванні телеангіоектазій застосовують:

-променеву терапію;

-кріодеструкцію;

+діатермокоагуляцію;

-випромінювання гелий-неонового лазера.

?

Основними заходами у боротьбі з профузным кровотечею з лунки видаленого зуба при внутрішньокістковій гемангіомі щелепи являються:

-накладення шва на ясна, призначення кровоспинних засобів;

-перев'язка судини в рані, призначення кровоспинних засобів;

+перев'язка судини на протязі, призначення кровоспинних засобів.

?

У відділенні щелепно-лицьової хірургії остаточна зупинка кровотечі у хворого з внутрішньокістковою гемангіомою щелепи досягається:

+перев'язкою зовнішньої сонної артерії на стороні ураження;

-перев'язкою зовнішньої сонної артерії з двох сторін;