1. Регуляція тонусу м'язів, пози і рівноваги.

2. Координація рухів.

3.Узгодження між рефлексами пози і цілеспрямованими рухами.

4. Корегування рухів, що виконуються.

5.Адаптаційно-трофічна функція –задовільняє потреби органів шляхом залучення вегетативних центрів (дихального, серцево-су­динної о та ін.).

Свою дію мозочок здійснює через інші центри, як модулятор, впливаючи на них у значній мірі шляхом своєчасного загальмовування всього зайвого. Тому досить влучно цей відділ мозку порівнюють з діяльністю скульптора, який створює чудову форму, відкидаючи від брили мармуру все зайве.

Запорукою забезпечення чисельних функцій мозочка є надходження різноманітної інформації як до ядер, так і до його кори від різних рецептор­них полів і центрів, що сигналізує про стан рухового апарату й інших систем організму (у значній мірі в порядку зворотної аферентації).

Аферентні зв'язки мозочка

Архіцеребелум одержує аферентну інформацію від вестибулярного апарату (як через первинні вестибулярні волокна, так і такі, що прямують від ядра Дейтерса). Тому архіцеребелум носить ще назву вестибулоцере-белума(уе5ІіЬиюсегеЬе11шп).

Палеоцеребелум одержує пропріо- і екстероцептивну інформацію від спинного мозку (шляхи Флексіга, Говерса, колатералі від шляхів Голя і Бур-даха; детально досліджено ще не менше 10 шляхів). Тому палеоцеребелум носить назву спіноцеребелума (зріпосегеЬеИшп). У старому мозочку ма­ють представництво соматосенсорні аферентні волокна від голови, зорові, слухові а також інтероцептивні аференти [Н.В.Братусь, 1969].

Неоцеребелум одержує інформацію від кори головного мозку. Пере­микання цього аферентного потоку здійснюється в ядрах мосту. Тому нео-церебелум носить назву й понтоцеребелума (роиіосегеЬеІшіп).

Еферентні зв'язки мозочка

Функціонально М поділяють на три поздовжні зони відповідно до проекцій еферентних волокон від кори (тобто аксонів клітин Пуркін'є) на ядра.

Медіальна зона (черв'як і флокулонодулярні долі) надсилають сигна­ли до ядер Дейтерса і вершини (піайідіі). Зона пов'язана з центрами стовбура, . Вплив здійснюєть­ся через механізм у-петлі і є гальмівним. Тому при видаленні цієї частини мозочка підсилюється які відповідають за регуляцію тонусу м'язів, пози і рівновагидецеребраційна ригідність Від ядра вершини - до ретику­лярної формації довгастого мозку та мосту і до ядра Дейтерса. (рис. 6.3).

Проміжна зона (розміщується латеральніше черв'яка) надсилає сиг­нали до вставного ядра . У людини сформовано два проміжних ядра- кулясте і кіркоподібне . Далі еферентні сигнали надходять до стовбурових рухових центрів: червоного ядра (вплив через сгашальні нейрони на флексори), а також до ретикулярної формації стовбура. Менша частина волокон через ядра таламусу передає інформацію і до моторної кори. Цією зоною М координується поза і цілеспрямовані рухи,а також корегуються рухи, що вже виконуються .

Латеральна зона (півкулі мозочка) надсилає сигнали до зубчастого ядра . Зубчасте ядро через вентролатеральне ядро таламусу має зв'язки з руховими центрами кори великих півкуль, а через червоне ядро - з руховими центрами стовбура .

Зона відповідає за ство­рення програм та ініціації швидких балістичних цілеспрямованих рухів. Такі рухи здійснюються настільки швидко, що керувати ними через соматосенсорні зворотні зв'язки неможливо за часових обмежень, або настільки чітко, що керувати ними немає необхідності.

Як можна уявити цей процес?В асоціативній корі великих півкуль формується задум руху (задум може формуватися без аферентного стимулу) . Інформація про задум надходить до зубчастого ядра і до кори латерального мозочка, інтегрується. Виникає необхідна для майбутнього швидкого руху команда, яка від зубча­стого ядра надсилається до моторної кори і запускає її активність

програм існує безліч: 1) генетично зафіксовані (дихання, ковтання);2) з генетичною основою, але вимагають становлення (хода);

3) професійні рухи;4) патологічні програми (дитячий церебральний параліч, епілептичний приступ).

Симптоми пошкоджень мозочка

1. Атаксія - порушення координації рухів. Головним виявом є пору­шення узгодження рухів у зв'язку з порушенням взаємодії між центрами антагоністичних рефлексів і несвоєчасною зміною в кожному з них збуд-

ження й гальмування. Амплітуда й сила рухів втрачає відповідність з параметрами завдань. Рухи розмашисті, нерозмірні. Хода стає «півнячою», супроводжується високим підніманням стоп, широким розставлянням ніг . У ритмі ходи рухається голова, відбувається розхитування тіла в боки, хода «п'яна». Людина не може попасти в ціль: ложка не попадає до рота, із закритими очи-ла важко попасти пальцем в кінчик носа.

При дискоординації моворухових м'язів виникають розлади мови, які полягають у тому, цо мова стає повільною, уривчастою, скандованою - хворий розмовляє по складах, плу­тає наголос.

Механізм порушень пояснюється тим, що пропріоцептивнІ Імпульси, які генеруються в ефекторі, не одержують належного опрацювання в мозочку. Звідси порушення узгодженості в діяльності м'язів синергістів і анта­гоністів: флексія несвоєчасно замінюється на екстензію й навпаки. Відсутність узгодження яіж швидкими фазичними й повільними іонічними скороченнями м'язів призводить до гарушення плавності рухів. У нормальному :тані імпульси, що прямують по у-еферентних юлокнах до м'язових веретен, гальмуються мозочком. Цим своєчасно обривається ланцюг тропріоцептивних рефлексів за рахунок знижен-ія збудливості пропріорецепторів. При іошкодженні мозочка такий механізм страж­дає. Це призводить до коливань тіла, тремтіння, особливо на початку і в кінці руху.

Порушення межі довільних рухів носить чазву - діаметри. Вона має дві різновидності ;имптомів. Гіперметрія - перебільшення межі рухів, коли кінцівка промахується при досягненні бажаної мети. Гіпометрія -дефіцит межі рухів, коли при рухах кінцівка їупиняється до досягнення мети. У клініці ви(шршлшують спеціальні проби, які виявляють ці розлади. Серед них вказ­івна, пальце-носова, коліно-п'яткова (рис. 6.8).

Асинергія. Полягає в порушенні ко-ординації між м'язами синергіста-ми. При рухах будь-якої частини тіла зміщується центр маси й разом з ним проекція на площу опори. Мозочок рефлекторно регулює пересування цен­тру маси в протилежному напрямку. Ця синергія втрачається при пошкод­женнях мозочка, що виявляється пробою Бабінського. Людині, що лежить на спині, пропонують сісти, не спираючись на руки. Якщо вплив М вимкне­ний, людина підіймає одночасно зтулубом ноги, та сісти не може, оскіль-ки не може подолати ваги тулуба. Такий розлад виявляється й коліно-п'ятко-вою пробою.

Адіодахокінез. заміна будь-якого руху на проти­лежний відбувається повільно. Для виявлення атаксії пропонують швидко змінити пронацію кисті на супінацію. При цьому доводиться долати інерцію спокою на початку кожної фази та інерцію руху в кінці неї. При нормальній діяльності М інерція долається й зміна протилежних фаз відбувається швид­ко. Скорочення антагоністів починається завчасно під кінець попередньої фази для погашення інерції руху.

2. Астазія - порушення статичних рефлексів: установлювальних, пози. Звідси відсутність можливості підтримувати стійке положення, зберігати позу, втрата рівноваги, особливо із заплющеними очима (дшеквілібрація). Виявляється за допомогою симптома Ромберга. Спостерігається розхи­тування тулуба хворого, який стоїть із зімкнутими носками і п'ятами й опу­щеними руками; розхитування підсилюється, якщо хворий витягує руки вперед або закриває очі.

3. Атонія - значне зниження тонусу м'язів. Іноді цей вид порушень проявляється дистонією - комбінацією гіпер- і гіпотонусу. Мозочок безпе­рервно надсилає свої поправки на вплив ваги та інерції у вигляді Імпульсів до моторних клітин передніх рогів спинного мозку й до рухових черепних ядер. Сума цих безперервних імпульсів мозочка є певною частиною імпульсів, котрі одержують мотоиейрони як з периферії, так і з розташова­них вище центрів. Таким чином, мозочок приймає участь у створенні тону­су смугастих м'язів, і тому при його вимиканні тонус знижується.

4. Астенія - м'язова слабкість (кволість). Цей розлад пов'язаний не тільки з порушенням координації рухів, але й з порушенням трофіки, жив­лення І обмінних процесів тканин, аж до важкого ступеня виснаження.

У стоматологічній практиці можна зустріти слідуючі прояви пато­логії мозочка: гіперкінези - міоклонії (швидкі посмикування окремих м'я-

зових груп - ковтальних м'язів, м'якого піднебіння, стінок глотки); пору­шення мови - скандована мова; при порушеннях кровообігу в мозочку розвивається синдром Валленбєрга-Захарченка - розлади чутливості диця, параліч м'якого піднебіння і голосової зв'язки.

БАЗАЛЬНІ ЯДРА :

1) хвостате ядро, 2) лушпина, 3) бліда куля, 4) чорна речовина, 5) субталамічна ділянка, 6) огорожа, 7) мигдалеподібне тіло,

Хвостате ядро і лушпину віднесено до nеоstrіаtum, а бліду кулю - до раlеоstrіаtum,разом звуться смугастим тілом, соrрus strіаtum.

Це додаткова до пірамідної кортикоспинальної система регуляції мо­торних функцій (стара її назва - екстрапірамідна система). Як і мозочок, БЯ не мають прямого зв'язку з мотонейронами й впливають на них через інші рухові центри.

- БЯ отримують аферентні зв'язки від усіх ділянок кори великих півкуль, особливо від асоціативних і моторних; від таламусу й чорної субстанції {дофамінергічний шлях); еферентні зв'язки від стріатумабільшістю через бліду кулю прямують до чорної речовини, таламусу (вентрального пере­днього й вентрального латерального ядер) і до покрівлі середнього мозку. Є прямі зв'язки з моторною корою

Отже, БЯ відіграють головним чином роль проміжної ланки в ланцюгові, який з'єднує моторні ділянки кори з рештою її ділянок. У цьому відношенні БЯ подібні до мозочка: БЯ, як і півкулі мозочка із зубчастими ядрами, можна вважати аферентними по відношенню до прецентральної моторної ділянки кори; як і мозочок, посилають сигнали до кори через ядра таламусу.

Голов­ними функціями БЯ є : 1.регуляція м'язового тонусу із значною перевагою гальмівних впливів;