
- •7. Вплив хазяїна на паразита. Пояснити на конкретних прикладах.
- •10. Життєві цикли паразитів. Пояснити на конкретних прикладах.
- •11. Остаточні, проміжні, додаткові, резервуарні, облігатні, факультативні хазяїни паразитів. Пояснити на конкретних прикладах.
- •12. Специфічні і механічні переносники збудників захворювань. Пояснити на конкретних прикладах.
- •13. Аутоінвазії та реінвазії. Пояснити на конкретних прикладах.
- •14. Організм як середовище проживання паразитів. Пояснити на конкретних прикладах.
- •15. Паразитоценологія. Людина як основний компонент симбіозу. Пояснити на конкретних прикладах.
- •18. Види природних осередків, синантропні осередки. Антропонози й зоонози. Пояснити на конкретних прикладах.
- •19. Поняття про облігатно- й факультативно-трансмісійні хвороби. Пояснити на конкретних прикладах.
- •21. Біологічні принципи боротьби з тринсмісійними і природноосередковими захворюваннями. Пояснити на конкретних прикладах.
- •23. Міграційна активність людей і паразитарні хвороби. Пояснити на конкретних прикладах.
- •24. Видатні вчені-паразитологи. Пояснити на конкретних прикладах.
- •25. Підцарство Protozoa: характеристика, класифікація, медичне значення.
- •26. Дизентерійна амеба. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •28. Збудники шкірного та вісцерального лейшманіозу. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •30. Лямблія. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •27. Збудники сонної хвороби (трипаносомозу). Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика
- •29. Трихомонади урогенітальна та кишкова. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •32. Збудники малярії людини. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •31. Токсоплазма. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •33. Балантидій. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •34. Біологічні особливості життєвих циклів гельмінтів. Геогельмінти, біогельмінти, контактні гельмінти. Пояснити на конкретних прикладах.
- •35. Сисун печінковий. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •37. Сисун ланцетоподібний. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •39. Сисун легеневий. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •38. Клонорх китайський. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •40. Шистосоми. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •42. Ціп’як озброєний (свинячий). Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •41. Ціп’як неозброєний (бичачий). Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •45. Стьожак широкий. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •44. Ехінокок і альвеокок.. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •43. Ціп’як карликовий. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •46. Аскарида людська. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •48. Гострик. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •49. Анкілостома і некатор. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •51. Трихінела. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •52. Ришта. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •50. Вугриця кишкова. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •53. Філярії. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика
- •54. Личинки аскарид тварин як збудники захворювань людини. Пояснити на конкретних прикладах.
- •58. Іксодові кліщі. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи ураження людини, діагностика і профілактика.
- •59. Аргасові кліщі. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи ураження людини, діагностика і профілактика
- •57. Свербун коростяний. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
- •60. Воші. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи ураження людини, діагностика і профілактика.
- •61. Блохи. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи ураження людини, діагностика і профілактика.
- •63. Таргани. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, медичне значення, профілактика.
- •64. Комарі. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, медичне значення, профілактика.
- •66. Москіти. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи ураження людини, медичне значення, профілактика. Гнус та його компоненти.
- •67. Отруйні тварини. Пояснити на конкретних прикладах. Отруйні тварини
- •Кишковопорожнинні
- •Голкошкірі
- •Членистоногі
- •Хордові
- •Земноводні
- •Плазуни
- •Молюски
- •70. П’явка медична. Поширення, морфофункціональні особливості, застосування в медицині.
45. Стьожак широкий. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
Стьожак широкий (Diphyllobothrium latum) -
збудник дифілоботріозу.
Географічне поширення: Північна і Центральна Європа, Сибір, Північна Америка, Канада, Японія, Центральна Африка. Частіше зустрічається в країнах з помірним кліматом.
.Морфологія.
Стьожак широкий (Diphyllobothrium latum), статевозріла особина.
Стьожак широкий, зрілі членики.
Життєвий цикл): паразит проходить складний життєвий цикл, що більше нагадує цикли
розвитку трематод, ніж цестод. Біогельмінт.
Остаточний хазяїн - людина, м'ясоїдні тварини.
Локалізація статевозрілої особи: тонка кишка.
Проміжні хазяї _ рачок циклоп, згодом - риба.
Інвазійна стадія _ плероцеркоїд. Через 30-60 днів після зараження в тонкій кишці формується статевозріла стробіла. Тривалість життя в організмі остаточного хазяїна - до 10 років.
Патогенна дія: токсично-алергічна; механічне ушкодження ботріями слизової оболонки кишківника призводить до некрозу й атрофії слизової оболонки;
Клініка. Захворювання перебігає безсимптомно, проявляється тільки виділенням члеників черв'яка.Можливий розвиток дифілоботріозної анемії, Переважають кишкові прояви (нудота, блювота, болі в животі, діарея), шкірна висипка.
Діагностика. Клінічна: періодичне виділення члеників з фекаліями.
Лабораторна: овоскопія фекалій, іноді можна знайти частини стробіли (гельмінтоскопія).
Лікування. Застосовують антигельмінтні препарати (празиквантел).
Профілактика. Особиста: термічна обробка риби. Громадська: виявлення і лікування хворих, запобігання фекального забруднення водойм.
44. Ехінокок і альвеокок.. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
Ехінокок (Echinococcusgranulosus) _ збудник ехінококозу.
Географічне поширення: повсюдно. Особливе розповсюджений в районах, де займаються вівчарством (Греція, Іспанія, Італія, Україна, Молдова. Росія, Сирія, Південна Африка та ін.)
Морфологія. Статевозріла особина довжиною 0,25C0,5 см, cкладається з 3-4 члеників (1-2 юних членики, 1 гермафродитний, 1 зрілий)
Гермафродитний членик містить 32-40 сім'яників, жовтівник розташований позаду яєчника.
Зрілий членик розміром 2 х 0,6 мм, містить мішкоподібну матку закритого типу з непостійною
кількістю бічних відгалужень, в якій знаходиться 500-800 яєць.
Яйця морфологічно схожі на яйця інших теніїд, розміром 31—40 мкм.
Фіна - ехінококовий міхур, оточений товстою стінкою, заповнений токсичною рідиною
Життєвий цикл (рис. 3.93): остаточний хазяїн - собаки, вовки, шакали, лисиці, у яких статевозріла стадія паразита відбувається в тонкій кишці.
Проміжний хазяїн - травоїдні ссавці, людина.
Інвазійна стадія для людини - яйце.
Локалізація в тілі проміжного хазяїна.· печінка і легені (75 %), м'язи, трубчастікістки, головниймозок та іншіоргани, де утворюютьсяехінококовіміхурі.
Патогеннадія: здавлювання тканин зростаючи мехінококовим міхуром призводить до порушення функції ураженого органа і дистрофічних змін
Діагностика. Клінічна: епідеміологічний анамнез, поєднання локального ураження органа й ознакалергії, дані інструментального дослідження-рентгенографія, УЗД, комп'ютерна томографія, радіо-ізотопнесканування та ін.
Лікування. Хірургічне – видалення міхура разом з оболонками.
Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни, миття овочів, кип'ятіння води, профілактична де гельмінти заціядомашніх собак двічі на рік.
Альвеокок(Alveococcusmultilocularis) _ збудник альвеококозу.
Географічнепоширення: Україна, Сибір, Аляска, ПівнічКанади, ПівденьФранціїіНімеччини, північнийКазахстан, ПівнічнийВ'єтнамтаін.
Морфологія. Статевозрілаособина (рис. 3.94) нагадує ехінокока, відрізняється більш дрібними
розмірами (1,2-3,7 мм), кількістю гачків на сколексі кулястою формою матки.
Яйця морфологічно невідрізняються від яєць ехінокока, але більш стійкі до холоду.
Фіна- альвеококовий міхур є конгломератом дрібних пухирців розміром 3-5 мм,
альвеококбіо-гельмінт.
Остаточніхазяї _ вовки, лисиці, песці, у яких альвеокок знаходиться в кишківнику.
Проміжніхазяї _ гризуни, рідкотравоїдні тварини, людина.
Інвазійнадля людини стадія- яйце. Людина заражається через брудні руки при обробці шкір тварина бо при вживанні в їжу немитих лісових ягид.
Найчастіше первинно уражається печінка, згодом міхур і утворюються й в інших органах (легені,нирки, селезінка, головний мозок та ін.)
Патогеннадія: токсично-алергічна; зруйнування тканини ураженого органа; множинні ураження внутрішніх органів внаслідок відриву дочірніх пухирців і поширення
їх з течієюкрові по організму (метастазовані).
Лікування. Хірургічне. Міхур доводиться видаляти разом з частиною ураженого органа, тому щовін не має вираженої капсули.
Профілактика. Особиста: миттяягід, кип'ятіння води.