45. Стьожак широкий. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.

Стьожак широкий (Diphyllobothrium latum) -

збудник дифілоботріозу.

Географічне поширення: Північна і Центральна Європа, Сибір, Північна Америка, Канада, Японія, Центральна Африка. Частіше зустрічається в країнах з помірним кліматом.

.Морфологія.

Стьожак широкий (Diphyllobothrium latum), статевозріла особина.

Стьожак широкий, зрілі членики.

Життєвий цикл): паразит проходить складний життєвий цикл, що більше нагадує цикли

розвитку трематод, ніж цестод. Біогельмінт.

Остаточний хазяїн - людина, м'ясоїдні тварини.

Локалізація статевозрілої особи: тонка кишка.

Проміжні хазяї _ рачок циклоп, згодом - риба.

Інвазійна стадія _ плероцеркоїд. Через 30-60 днів після зараження в тонкій кишці формується статевозріла стробіла. Тривалість життя в організмі остаточного хазяїна - до 10 років.

Патогенна дія: токсично-алергічна; механічне ушкодження ботріями слизової оболонки кишківника призводить до некрозу й атрофії слизової оболонки;

Клініка. Захворювання перебігає безсимптомно, проявляється тільки виділенням члеників черв'яка.Можливий розвиток дифілоботріозної анемії, Переважають кишкові прояви (нудота, блювота, болі в животі, діарея), шкірна висипка.

Діагностика. Клінічна: періодичне виділення члеників з фекаліями.

Лабораторна: овоскопія фекалій, іноді можна знайти частини стробіли (гельмінтоскопія).

Лікування. Застосовують антигельмінтні препарати (празиквантел).

Профілактика. Особиста: термічна обробка риби. Громадська: виявлення і лікування хворих, запобігання фекального забруднення водойм.

44. Ехінокок і альвеокок.. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.

Ехінокок (Echinococcusgranulosus) _ збудник ехінококозу.

Географічне поширення: повсюдно. Особливе розповсюджений в районах, де займаються вівчарством (Греція, Іспанія, Італія, Україна, Молдова. Росія, Сирія, Південна Африка та ін.)

Морфологія. Статевозріла особина довжиною 0,25C0,5 см, cкладається з 3-4 члеників (1-2 юних членики, 1 гермафродитний, 1 зрілий)

Гермафродитний членик містить 32-40 сім'яників, жовтівник розташований позаду яєчника.

Зрілий членик розміром 2 х 0,6 мм, містить мішкоподібну матку закритого типу з непостійною

кількістю бічних відгалужень, в якій знаходиться 500-800 яєць.

Яйця морфологічно схожі на яйця інших теніїд, розміром 31—40 мкм.

Фіна - ехінококовий міхур, оточений товстою стінкою, заповнений токсичною рідиною

Життєвий цикл (рис. 3.93): остаточний хазяїн - собаки, вовки, шакали, лисиці, у яких статевозріла стадія паразита відбувається в тонкій кишці.

Проміжний хазяїн - травоїдні ссавці, людина.

Інвазійна стадія для людини - яйце.

Локалізація в тілі проміжного хазяїна.· печінка і легені (75 %), м'язи, трубчастікістки, головниймозок та іншіоргани, де утворюютьсяехінококовіміхурі.

Патогеннадія: здавлювання тканин зростаючи мехінококовим міхуром призводить до порушення функції ураженого органа і дистрофічних змін

Діагностика. Клінічна: епідеміологічний анамнез, поєднання локального ураження органа й ознакалергії, дані інструментального дослідження-рентгенографія, УЗД, комп'ютерна томографія, радіо-ізотопнесканування та ін.

Лікування. Хірургічне – видалення міхура разом з оболонками.

Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни, миття овочів, кип'ятіння води, профілактична де гельмінти заціядомашніх собак двічі на рік.

Альвеокок(Alveococcusmultilocularis) _ збудник альвеококозу.

Географічнепоширення: Україна, Сибір, Аляска, ПівнічКанади, ПівденьФранціїіНімеччини, північнийКазахстан, ПівнічнийВ'єтнамтаін.

Морфологія. Статевозрілаособина (рис. 3.94) нагадує ехінокока, відрізняється більш дрібними

розмірами (1,2-3,7 мм), кількістю гачків на сколексі кулястою формою матки.

Яйця морфологічно невідрізняються від яєць ехінокока, але більш стійкі до холоду.

Фіна- альвеококовий міхур є конгломератом дрібних пухирців розміром 3-5 мм,

альвеококбіо-гельмінт.

Остаточніхазяї _ вовки, лисиці, песці, у яких альвеокок знаходиться в кишківнику.

Проміжніхазяї _ гризуни, рідкотравоїдні тварини, людина.

Інвазійнадля людини стадія- яйце. Людина заражається через брудні руки при обробці шкір тварина бо при вживанні в їжу немитих лісових ягид.

Найчастіше первинно уражається печінка, згодом міхур і утворюються й в інших органах (легені,нирки, селезінка, головний мозок та ін.)

Патогеннадія: токсично-алергічна; зруйнування тканини ураженого органа; множинні ураження внутрішніх органів внаслідок відриву дочірніх пухирців і поширення

їх з течієюкрові по організму (метастазовані).

Лікування. Хірургічне. Міхур доводиться видаляти разом з частиною ураженого органа, тому щовін не має вираженої капсули.

Профілактика. Особиста: миттяягід, кип'ятіння води.