37. Сисун ланцетоподібний. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.

Сисун ланцетоподібний

(Dicrocoelium lanceatum)

Сисун ланцетоподібний {Dicrocoelium lanceatum)_ збудник дикроцеліозу.

Географічне поширення: повсюдне.

Морфологія. Статевозріла особина довжиною 5-12 мм, тіло спереду рівномірно звужене, задній кінець заокруглений. Два часточкові сім'яники знаходяться в передній третині тіла. Яєчник розташований за заднім сім'яником, матка – у задній частині тіла. Жовтівники - з боків у середній частині тіла. Яйця коричневого забарвлення, розміром 38-45 мкм, асиметричні. Кришечка зрілого яйця слабко помітна, розташована на гострішому полюсі. Всередині зрілого яйця знаходиться зародок з двома круглими клітинами.

Життєвий цикл Остаточний хазяїн - травоїдні тварини: велика і мала рогата худоба, свині. У людини описані поодинокі випадки хвороби.

Проміжний хазяїн: перший - наземні моллюски (Неlісеllа, Zebrina та ін.), другий - мурахи.

Інвазійна стадія _ метацеркарій. Людина зажається при випадковому проковтуванні мурах з ягодами, овочами.

Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрішньопечінкові жовчні протоки.

Патогенна дія і клініка дикроцеліозу подібні до опісторхозу, однак виражені слабше.

Діагностика. Клінічна: ґрунтується на поєднанні симптомів холециститу з алергічними проявами.

Лабораторна: виявлення яєць у дуоденальному вмісті і фекаліях, як і при фасціольозі, можливе виявлення "транзитних" яєць; серологічні реакції.

Лікування. Розроблено недостатньо. Рекомендується празиквантел.Профілактика. Особиста: мити овочі іфрукти перед вживанням. Громадська:ветеринарний контроль за тваринами.

36. Сисун котячий (сибірський). Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патологічний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.

Сисун котячий (Opisthorhis felineus), статевозріла особина

Сисун котячий (сибірський), або опісторх(Opisthorchis felineus)- збудник опісторхозу.

Географічне поширення: на берегах великих рік, в основному в басейнах рік Західного Сибіру,

Казахстану, Наддніпрянщини, ВолгоCКамського і Донського басейнів.

Морфологія. Статевозріла особина завдовжки 8-13 мм. Тіло звужене спереду. Гілки кишківника досягають заднього кінця тіла. У задній частині тіла знаходяться два великих чотири і п'ятилопатеві сім'яники. Матка темнозабарвлена, разом з жовтівниками займає середню частину тіла. Яйця дрібні, довжиною 26-30 мкм, асиметричні,мають кришечку і невеликий горбок на протилеж них кінцях.

Життєвий цикл опісторх – біо-гельмінт.

Опісторхоз – природно-осередкове захворювання.

Остаточний хазяїн _ люди і тварини, що харчуються рибою.

Проміжні хазяїни: перший -молюск (Bithynia),другий - риби родини коропових.

Локалізація в тілі остаточного хазяїна:

Інвазійна стадія _ метацеркарій.

.Патогенна дія: механічне ураження жовчних проток і проток підшлункової залози, що може призвести до первинного раку печінки і підшлункової залози, цирозу печінки; розвиток патологічних шлунково-кишкових рефлексів;

Клініка. Хвороба перебігає у дві фази: • у рання фаза• у другій, хронічна фаза

Діагностика. Клінічна: основана на даних епідеміологічного анамнезу, симптомах ураження печінки, жовчного міхура і підшлункової залози.

Лабораторна: виявлення яєць у дуоденальному вмісті і фекаліях

Лікування. Застосовують антигельмінтні препарати. Після лікування яйця паразити можуть виділятися тривало, тому контрольні аналізи проводять не раніше, ніж через 3_4 місяці.

Профілактика. Особиста: не вживати в їжу недостатньо термічно оброблену або погано просолену рибу. Громадська: виявлення і лікування хворих, захист водойм від фекального забруднення, санітарноCпросвітня робота.