Шлуночкова екстрасистолія

Причинами шлуночкових екстрасистолій можуть бути міокардити, дисметаболічні кардіоміопатії, наявність додаткових провідних шляхів, сколіоз грудного відділу хребта. Одинична шлуночкова екстрасистолія спостерігається при вегетативній дисфункції.

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ

Клінічні:

- дані аускультації,

- скарги, як правило, відсутні, можуть бути „перебої", серцебиття

Параклінічні:

- ЕКГ: характерні відсутність зубця Р; наявність попередчасних деформованих шлуночкових комплексів збільшеної амплітуди та тривалості (більш ніж 0,11с); сегмент ST відсутній або скорочений; зубець Т високий, дискордантний по відношенню до головного зубця екстрасистоли; компенсаторна пауза повна.

- Найбільш інформативним для діагностики є ЧСЕФД та добове холтеровське моніторування серцевого ритму.

Градація шлуночкових екстрасистол по Лаун – Вольфу:

I - до 30 екстрасистол за будь-яку годину моніторування

II - понад 30 екстрасистол за будь-яку годину моніторування

III - поліморфні екстрасистоли

IVa - парні екстрасистоли

IVb - групові екстрасітоли, триплети і більше, короткі пробіжки шлуночкової тахікардії

V-ранні шлуночкові екстрасистоли типу R на T

ЛІКУВАННЯ

- Виявлення при холтеровському моніторуванні одиничних шлуночкових екстрасистол у здорових дітей не потребує дообстеження або специфічної антиаритмічної терапії.

- Режим без обмежень. Дієта звичайна. Заняття спортом дозволяються після лікування основного захворювання і ліквідації екстрасистолії.

- Антиаритмічні препарати призначаються при наявності групових або політопних екстрасистол, що привели до порушень гемодинаміки; при погрозі розвитку пароксизмальної тахікардії або миготливої аритмії (етмозин 3 мг/кг на добу за 3 прийома; аймалін 2-3 мг/кг на добу за 3 прийома; мексилетін по 2 мг/кг 3 рази на добу тощо). При шлуночковій екстрасистолії III-V класу по Lown препаратом вибору є аміодарон.

- Лікування основного захворювання (вегетативна дисфунція, органічне захворювання серця тощо), санація вогнищ хронічної інфекції.

Парасистолія

Парасистолія - особливий різновид ектопічних аритмій, характеризується наявністю гетеротопного вогнища, яке функціонує незалежно від основного водія ритму. Деякі автори відносять парасистоліюдо комбінованих аритмій, виходячи з особливостей патогенезу.

Клінічно проявляється у вигляді екстрасистол або ектопічної тахікардії (пароксизмальної або непароксизмальної).

Електрофізіологічні механізми: парасистолічнийцентр генерує імпульси в певному ритмі, коливання якого незначні. Імпульси з парасистолічноговогнища,що засталиміокард поза рефрактерної фази, викликають його скорочення. Парасистолічнийцентр захищений від проникнення імпульсів основного (зазвичай синусового) ритму так званоюблокадою входу. Для цього порушення ритму характерна і блокада виходу, що перешкоджає поширенню ектопічних імпульсів з парасистолічного центру. Парасістоліческій вогнище може локалізуватися в: передсердях; атріовентрикулярному з'єднанні; шлуночках.

ЕКГ ознаки:

Незалежність ектопічних комплексів від основного ритму. Виявляється непостійністю екстрасистолічного інтервалу (однак, якщо парасистолічнийритм є домінуючим, цей інтервал може бути постійним).

Сталість найкоротшого міжектопічногоінтервалу між екстрасистолами. Коливання тривалості міжектопічнихінтервалів зазвичай не перевищує 130 мс.

Наявність зливних скорочень (fusion beats), що утворюються при одночасному виникненні імпульсів основного і ектопічного водіїв ритму. При цьому різні ділянки міокарда збуджуються від різних джерел ритму.

Лікування:

Режим без обмежень. Дієта звичайна. Антиаритмічні препарати призначаються при наявності групових або політопних екстрасистол, що приводятьдо порушень гемодинаміки; призагрозі розвитку пароксизмальної тахікардії або миготливої аритмії (при шлуночковій екстрасистолії-етмозин 3 мг/кг на добу за 3 прийома; аймалін 2-3 мг/кг на добу за 3 прийома; мексилетін по 2 мг/кг 3 рази на добу тощо; при надшлуночковій ектрасистолії-верапаміл, аміодарон). При шлуночковій екстрасистолії III-V класу по Lown препаратом вибору є аміодарон. Лікування основного захворювання (вегетативна дисфунція, органічне захворювання серця тощо), санація вогнищ хронічної інфекції.

Диспансерне спостереження:при частій, злоякісній та симпатикозалежній ЕС діти повністю звільняються від фізкультури. При рідких та вагозалежних ЕС показані спеціальні групи ЛФК. Контрольне обстеження проводиться через 1,5 - 2 місяці після початку лікування, при використанні антиаритмічних препаратів - контроль ефективності через 2-3 тижні. Госпіталізація 1-2 рази в рік з повним обстеженням. При зникненні скарг, відсутності ЕС на ЭКГ, а при ХМ – частота ЭС не перевищує 3 на годину - хворі знімаються з диспансерного обліку.