патморф шпора 1 семестр

Препарат 2. Червоний (геморагічний) інфаркт селезінки (Infarctus haemorrhagicus lienis).

Фарбування гематоксиліном та еозином, х 100 На препараті показана ділянка геморагічного інфаркту селезінки при чумі

свиней, вона має червоний колір внаслідок просочування кров’ю.

Позначення : 1-трабекули; 2-червона пульпа; 3-ділянка геморагічного інфаркту.

Препарат 2

3

2

1

Пристосувально-компенсаторні процеси

Препарат 1. Робоча гіпертрофія міокарду (Hypertrophia compensationis miocardii).

Фарбування гематоксиліном та еозином, х 400 На препараті показана ділянка міокарда в поперечному перерізі. Гіпертрофовані

кардіоміоцити в 4-5 разів збільшені в діаметрі порівняно з нормальними, збільшені і їх ядра.

Позначення : 1-незмінені кардіоміоцити; 2-гіпертрофовані кардіоміоцити; 3- міжм’язова сполучна тканина.

Препарат 1

3

1

2

Препарат 2. Гіперплазія лімфоїдних вузликів селезінки (Hyperplasia limphopholliculae lienis).

Фарбування гематоксиліном та еозином, х 400 На препараті показані лімфоїдні вузлики селезінки, які значно збільшені в

розмірі, їх центральна зона менш інтенсивно забарвлена, периферична – більш інтенсивно. Навколо них виявляється зона ущільнення червоної пульпи. Позначення : 1-Збільшені лімфоїдні вузлики; 2-центральна зона лімфоїдного

вузлика; 3- периферична зона лімфоїдного вузлика; 4-червона пульпа; 5-зона ущільнення червоної пульпи.

Препарат 2

4

5

1

2

3

Препарат 3. Метаплазія епітелію залозистої частини шлунка курей (Metaplasia epithelii proventriculi).

Фарбування гематоксиліном та еозином, х 100 На препараті показана слизова оболонка залозистої частини шлунка курей при

гіповітамінозі А. Незроговілий епітелій перетворюється в зроговілий. Позначення : 1-Зроговілий епітеліальний шар; 2-залози; 3- власна пластинка

Препарат 3

ПРИСТОСУВАЛЬНО-КОМПЕНСАТОРНІ ПРОЦЕСИ

До цієї групи патологічних процесів належать регенерація, атрофії, гіпертрофії й гіперплазії, метаплазія, організація, інкапсуляція, секвестрація, трансплантація.

Загальні поняття.

Пристосування (адаптація, лат. Adaptatio) – це сукупність фізіологічних реакцій організму, спрямованих на збереження його гомеостазув умовах оточуючого середовища. Ця властивість притаманна всім живим організмам і робить можливою їх життєдіяльність.

Фізіологічна адаптація пристосовує живі організми до нормальних умов оточуючого середовища. При надмірному впливі з боку оточуючого середовища виникає загальний адаптаційний синдром, або стрес-синдром, а чинники оточуючого середовища, що справляють екстремальний вплив на організм, носять назву стрес-фактори, або стресори. Регулюють стрес-реакції імунна та ендокринна (а саме – гіпоталамо-гіпофізарно-надниркова) системи.

Стадії стрес-реакції: 1. Реакція тривоги;

2.Стадія підвищеної резистентності;

3.Стадія дезадаптації.

Компенсація (лат. Compensatio)– це реакції та зміни в організмі, спрямовані на вирівнювання гомеостазу, порушеного внаслідок дії патогенних чинників. Компенсація є спеціальним проявом пристосування.

Фази компенсації:

1.Становлення компенсації. Виникає як відповідь на вплив патогенного чинника. Збільшується інтенсивність обміну речовин.

2.Закріплення (власне компенсація). В організмі використовуються запаси поживних речовин, компенсуються втрачені функції.

3.Виснаження (декомпенсація). Настає при витраті усіх резервів, здатних компенсувати вплив патогенного чинника.

Регенерація.

Регенерація (лат. Regeneratio) – це відновлення структурних елементів клітин та тканин замість втрачених. Регенерація є універсальною, закладеною спадково властивістю всієї живої матерії і властива всім структурам організму.

Регуляторними механізмами регенерації є:

Нервові механізми – трофічна функція нервової системи, регуляція кровота лімфообігу;

Гуморальні механізми – дія гормонів, медіаторів, внутріклітинних регуляторів (цАМФ, цГМФ, мітозакейлони, антикейлони, простагландини);

Імунологічні механізми – діяльність імунокомпетентних клітин;

Функціональні механізми – потреба в заміщенні й оновленні

втрачених функцій. Інтенсивність регенерації залежить від:

-Віку (чим більший вік, тим менше інтенсивність регенерації);

-Виду тварин (чим менш високорозвинений вид, тим більша інтенсивність регенерації);

-Частоти пошкодження органів (чим частіше травмується орган, тим більша інтенсивність регенерації).

Перебігає регенерація на молекулярному, внутріклітинному, клітинному,тканинному, органному рівні, у нижче розвинених організмів – і на організменному.

За механізмом розвитку розрізняють такі види регенерації:

1.Фізіологічна регенерація – відновлення клітин і тканин при їх природному відмиранні. Зумовлюють її пластичні процеси, що відбуваються в організмі. Так, постійно оновлюється епітелій, клітини крові. Кінцевим результатом фізіологічної регенерації є повне відновлення втрачених структур (реституція).

2.Репаративна регенерація – відновлення клітин і тканин при їх загибелі внаслідок дії патогенних чинників. Кінцевим результатом її може бути як повне відновлення втрачених структур (реституція), так і неповне відновлення втрачених структур (субституція) – наприклад, заміщення волокнистою сполучною тканиною.

3.Регенераційна гіпертрофія – відновлення маси і об’єму органа замість втраченої за рахунок збільшення його залишку без відновлення форми. За рахунок клітинної регенерації так здатні регенерувати кістковий мозок, епітелій; за рахунок внутриклітинної регенерації – серцевий м’яз, нервові ганглії; за рахунок змішаної регенерації – органи паренхімної будови,скелетні м’язи, нерви.

4.Патологічна регенерація – спотворення самого процесу регенерації. Розрізняють такі її види:

-Сповільнена регенерація (хронічні запальні процеси, виразки);

-Надмірна регенерація (утворення келоїдних рубців, «дике м’ясо»);

-Спотворена регенерація (метаплазія, дисплазія, пухлинний ріст).

Особливості регенерації органів та тканин.

Кров та лімфа. При фізіологічній регенерації (наприклад, при крововтратах) спочатку відновлюється плазма крові, згодом – кількість тромбоцитів та лейкоцитів, в останню чергу – кількість еритроцитів. Кровотворення при цьому здійснюється як інтрамедулярним, так і екстрамедулярним шляхом. При патологічній регенерації в крові з’являються незрілі клітини (променева хвороба, гемобластози, імунодефіцити, гіпопластична анемія).

Органи кровотворення та імунного захисту регенерують за механізмом регенераційної гіпертрофії.

Кровоносні капіляри регенерують двома шляхами:

-Брунькування. Клітини ендотелію скупчуються і утворюють вирости судинної стінки, які згодом каналізуються.

-Автогенний шлях. Ззовні стінки судин утворюються скупчення стовбурових клітин, з яких формується ендотелій і просвіт; згодом туди надходить кров з оточуючих судин.

Артерії та вени регенерують шляхом репаративної регенерації. В місці пошкодження стінки судин утворюється зсідок крові, згодом розростається волокниста сполучна тканина, закриваючи дефект судинної стінки.

Волокниста сполучна тканина. При фізіологічній регенерації стовбурові клітини диференціюються в фібробласти, які продукують колагенові, еластичні та ретикулярні волокна. При репаративній регенерації (рани) утворюється т.з. грануляційна тканина. В поверхню рани вростають судини, з яких туди надходять лейкоцити; стовбурові клітини диференціюються в фібробласти та тучні клітини і згодом вся рана виповнюється волокнистою сполучною тканиною, формуючи рубець. При патологічній регенерації утворюються великі рубці (келоїди), які стягують оточуючі тканини і згодом гіалінізуються. Інколи відбувається неконтрольоване розростання волокнистої сполучної тканини (фіброз, цироз, склероз).

Кісткова тканина регенерує за рахунок розмноження остеобластів в окісті. Нова кісткова тканина може утворюватися одразу або у вигляді хряща, що згодом скостеніває. При патологічній регенерації (остеодистрофії, запалення кістки) можуть утворюватися остеофіти (екзостози).

Хрящова тканина регенерує за рахунок розмноження хондробластів в охрясті.

Жирова тканина регенерує за рахунок розмноження ліпобластів в жировій клітковині.

М’язова тканина. Скелетні м’язи регенерують за рахунок розмноження міобластів, гладка м’язова тканина – за рахунок міосателітоцитів. Серцевий м’яз регенерує шляхом регенераційної гіпертрофії.

Нервова тканина. Нейроцити не розмножуються, але регенерують внутриклітинно. Так само – клітини нервових гангліїв. Нейроглія – за рахунок розмноження гліальних клітин (астроцити, олігодендрогліоцити, епендимоцити). Периферичні нерви відновлюються повністю за умови збереження зв’язку з нейроцитом за рахунок клітин оболонок нервів – нейролемоцитів (шваннівських клітин). Нервові закінчення – шляхом репаративної регенерації; утворюються сполучнотканинні рубці із великою кількістю нервових закінчень.

Епітеліальна тканина. При фізіологічній регенерації камбіальні клітини диференціюються в епітеліоцити. Репаративна регенерація (пошкодження епітелію): епітелій наростає на раньову поверхню. При неповній регенерації епітелій може відновлюватися без відновлення залоз слизових оболонок, епідерміс – без відновлення потових та сальних залоз, волосся тощо.

Органи паренхімної будови регенерують шляхом регенераційної гіпертрофії.

В органах трубчастої будови неповна регенерація з утворенням рубця може спричиняти стягнення їх просвіту і звуження (стріктурний стеноз).

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

НОМЕНКЛАТУРА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАПАЛЕННЯ

Видання друге

Методичні вказівки для студентів ОКР «Бакалавр» факультетів ветеринарної медицини ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації

КИЇВ – 2014

УДК 616 – 002.001.33 (083.72)

Наведено загальні принципи номенклатури та класифікації запалення органів і тканин, які прийняті у ветеринарній патології.

Для студентів факультету ветеринарної медицини, практичних лікарів,

лікарів-патоморфологів

Рекомендовано навчально-методичною радою факультету ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України, від 13.11.2008.

Укладачі: доц. М. К. Потоцький, доц. Я. К.Сердюков, доц. Н. Б. Колич

Рецензенти: к. вет. н., доцент Н. І. Шестяєва к. вет. н., доцент М. М. Омеляненко

«НОМЕНКЛАТУРА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАПАЛЕННЯ» Методичні вказівки для студентів ОКР «Бакалавр» факультетів ветеринарної медицини ВНЗ ІІІ-ІV

рівнів акредитації

Укладачі: Потоцький Микола Кирилович,

Сердюков Ярослав Костянтинович

Колич Наталія Богданівна

Відповідальний за випуск Я. К. Сердюков

ВСТУП

Запалення (лат. inflammatio, гр. phlogos, англ. the inflammation, фр. l’inflammation, нім. die Еntzündung, рос. воспаление) – це комплексна місцева захисно-пристосувна реакція, що виникає у відповідь на пошкодження тканин внаслідок впливу патогенних чинників. Запалення еволюційно виникло дуже давно, про що свідчить наявність цієї реакції у всіх хребетних, а також найбільш високоорганізованих безхребетних тварин.

Значення запалення у патології як людини, так і тварин важко переоцінити.

Запалення спричинюється практично будь-яким чинником зовнішнього середовища, деякими чинниками внутрішнього середовища. Ознаками будь-

якого заразного захворювання обов’язково є запальні процеси, приблизно