Газін В.П., Копилов С.А.Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки)

РОЗДІЛ 27

Характерні видозміни у форматі міжнародних відносин

після 11 вересня 2001 р.

одії 11 вересня 2001 р. викликали глибинні Пзрушення в усій системі міжнародних відносин, змінили конфігурацію міжнародних зв’язків і со­

юзів, висвітлили оцінки й підходи різних країн і політичних угруповань до тих явищ і процесів планетарного масштабу, вирішувати які можна лише спільними зусиллями усього людства. Швидкість, з якою сформувалася антитерористична коаліція на чолі зі США, була адекватна несподіваному викликові міжнародного тероризму.

Військова операція США та їхніх союзників у Аф­ ганістані в жовтні—листопаді 2001 р. під кодовою назвою “Незламна воля” завершилася розгромом талібів та баз теро­ ристичної організації “Аль-Каїда”. Значні зміни відбулися в регіоні Середнього Сходу та Середньої Азії. В Афганістані до влади прийшли сили, метою яких було покінчити з внутрішніми війнами, частково спровокованими зовніш­ ньою інтервенцією, й розпочати демократизацію цієї напівсередньовічної країни. Сполучені Штати Америки прийшли в район традиційного російського впливу — Середню Азію. З країнами цього регіону вони уклали цілу низку військових, економічних та фінансових угод. Наприкінці 2001 р. вияви­ лися і зійшлися пріоритетні національно-державні інтереси США і Росії. Досить прохолодні стосунки змінилися по­ теплінням і зближенням. Лише в 2001 р. відбулося 17 зустрі­ чей між державним секретарем США Коліном Пауеллом і російським міністром закордонних справ Ігорем Івановим. За ситуації, що склалася, американській адміністрації вкрай необхідна була підтримка Росії, яка контролювала сили Північного альянсу, що боролися проти талібів, мала досвід 10-річної війни в Афганістані й могла вплинути на керівництво середньоазійських республік у плані викорис­ тання антитерористичною коаліцією військових баз у цих країнах. А для російського президента Путіна це був шанс для вирішення низки внутрішніх проблем. Відтак, Росія дала зелене світло на використання колишніх радянських аеродромів у Середній Азії, відкрила другий фронт проти

600

Міжнародні відносини

талібів, оперативно перекинувши зброю, спорядження і військових радників Північному альянсові. Таким чином, після 11 вересня 2001 р. на базі боротьби проти міжнародно­ го тероризму стала формуватися вісь “Росія—США”.

Намагаючись вивільнити свої відносини від негативних напластувань минулого, Росія і США пішли на взаємні по­ ступки. З 1 січня 2002 р. Росія закрила свою військовоморську базу у В’єтнамі (Камрань) і радіоелектронний центр на Кубі (Лурдес, поблизу Гавани). 24 травня Росія і США підписали договір про скорочення стратегічних озброєнь, згідно з яким протягом наступних 10 років обидві сторони мають зменшити кількість ядерних боєголовок, що перебу­ вають на бойовому чергуванні, до 1700—2200. Це був крок США назустріч Росії, якій за нинішніх умов важко утриму­ вати існуючий ракетно-ядерний арсенал. Млявою виявилася й реакція Росії на заяву США від 13 червня 2002 р. про вихід із системи ПРО 1972 р. США зі свого боку дали зрозуміти, що готові найближчим часом відмінити дискримінаційний закон Веніка—Джексона, надати підтримку Росії у здійснен­ ні її планів щодо вступу до СОТ та ін.

Підтримавши США в антитерористичній кампанії, Росія досягла двох надзвичайно важливих для неї цілей. По-перше, таліби — ісламські фундаменталісти, що загрожували райо­ нам російського впливу (Середня Азія) і південним рубежам Росії, були розгромлені американцями. По-друге, бунтівна Чечня була проголошена анклавом міжнародного тероризму, а дії російської армії в Чечні — складовою всесвітньої бороть­ би з тероризмом. Таке формулювання давало можливість, не оглядаючись на Захід та світову громадськість, рішучіше вес­ ти боротьбу з чеченським сепаратизмом.

Попри певне потепління у стосунках між Росією і США, між ними залишається чимало розбіжностей і навіть супереч­ ностей. У Росії панує антиамериканізм, перенесений ще з ра­ дянських часів і примножений в роки незалежності. У цей період його підживлювали настрої, породжені програшем “холодної війни”, крахом імперії, соціально-економічними негараздами тощо. Заданими російських дослідників М. Но­ сова, С. Рогова, Н. Шмельова, А. Уткіна в середовищі російської еліти прозахідні настрої не перевищують 10—15 %.

601

РОЗДІЛ 27

Антиамериканські настрої переважають і серед широкого загалу. СІЛА, своєю чергою, не вільні від антирусизму. Аме­ риканська громадськість сприймала Росію як країну сумнівної демократії і зростаючого авторитаризму. Форму­ ванню таких настроїв “сприяли” події у Чечні, російський дефолт 1998 р. Тож противників зближення з Росією у США чимало. Так, радник Дж. Буша з національної безпеки К. Райс вважає, що США мають зупинити поширення впли­ ву Росії на країни СНД. США непокоїть російська політика “збирання земель”. Крім того, вони підозрюють Росію у неконтрольованому постачанні зброї тоталітарним режимам. Обидві сторони не змогли подолати інерцію ядерного проти­ стояння часів “холодної війни”. Не зникла недовіра. Так, Пентагоном розроблені плани застосування ядерної зброї на випадок непередбачуваних обставин. Серед семи країноб’єктів фігурує й Росія.

Росія, зі свого боку, була занепокоєна посиленням амери­ канського впливу в Середній Азії (Таджикистан, Узбекистан, Киргизія) і на Кавказі (Грузія). У другій половині 2002 р., коли загострилася криза навколо Іраку, вона заявила про нелегітимність планованої військової акції США без санкції ООН. Не останню роль у розхитуванні “осі” відіграють і нафтові інтереси обох країн.

Ситуативність чи довготривалість осі “Росія—США” за­ лежатиме від того, які інтереси в американо-російських сто­ сунках здобудуть пріоритет: спільні, зближуючі чи проти­ лежні, суперечливі. Це залежатиме й від того, наскільки керівництво обох країн буде заряджене політичною волею раціонально розв’язувати вузли буденних проблем.

Певною мірою російсько-американське зближення, що відбувалося на тлі погіршення західноєвропейсько-амери­ канських стосунків, стало для США своєрідною компен­ сацією. Те, що накопичувалося роками у стосунках між США і їхніми європейськими партнерами, після подій 11 ве­ ресня вийшло на поверхню. Не відмовившись від участі в антитерористичній операції на боці США, європейці, однак, виявили своє бачення методів вирішення проблеми бороть­ би з міжнародним тероризмом. Так, якщо США операцію в Афганістані вважають лише початком силових дій проти міжнародного тероризму, то їхні європейські союзники

602

Міжнародні відносини

наполягають на використанні, насамперед, політичних чиннйків. По суті, зміцніла Європа запропонувала США новий формат відносин — відносин рівного партнерства. Ідею са­ мостійного вирішення власних проблем Європа зробила стрижнем своєї видозміненої політики.

Основою формування нової моделі світової політики європейських держав було досягнення Європою наприкінці XX ст. економічного паритету зі США й ті зміни, що відбу­ лися на рубежі 80—90-х років XX ст. Небезпека, що виходи­ ла від СРСР, зникла і підгрунтя північноатлантичної солідарності, в якій Америка була головним чинником стри­ мування, виявилося розмитим. Європа стала спроможною самостійно наводити порядок у власному домі. Не випадко­ во ЄС свої економічні та політичні структури почав допов­ нювати й мілітарними, а європейські ЗМІ заговорили про можливість реалізації у недалекому майбутньому чи бодай у перспективі європейської ідеї у формі Сполучених Штатів Європи.

Самостверджуючись, Європа окреслювала свою позицію, яка не збігається з глобальними інтересами США. Зокрема, європейці не визнали “ісламський світ” як загрозу і ворога № 1. їм чужа ідея світу “по-європейськи”. Європу не влаш­ товує монополярність світу. Європейці негативно сприйма­ ють небажання США заборонити смертну кару, про­ типіхотні міни. Серйозні розбіжності у позиціях США і Європи існують щодо проблем Близького Сходу, в тому числі й ізраїльсько-палестинської. Європейські лідери на­ сторожено ставляться до небажання американського керівництва радитися з Європою. Та й саму зовнішню політику США після 11 вересня 2001 р. західні союзники сприйняли як гегемоністський курс, як заявку на утверджен­ ня системи монополярного світу. В діях США вони убачають загрозу перетворення антитерористичної кампанії на засіб обмеження політичних прав і свобод. Не заперечуючи не­ обхідності антитерористичної операції, Європа виступає проти її глобалізації.

За такої ситуації розходження між Європою і США можуть поглибитися. І все ж назвати це якоюсь глибокою кризою у надрах північноатлантичної цивілізації було б помилкою. Просто змінилися імперативи часу. Реалії, що

603

РОЗДІЛ 27

склалися у світі, вимагають нових параметрів у міжнародно­ му житті, параметрів рівноправного партнерства, у тому числі між Європою і США.

Погляд у майбутнє

а умов глобалізації та інтеграції прогнозу­

Звання майбутнього стало важливою складо­

вою політичної стратегії провідних країн світу та міжнарод­ них організацій. Турботами майбутнього переймаються також лідери великих країн. Прогнозувати майбутнє — спра­ ва невдячна. Однак з початком XXI ст. за умови урахування заданості світового розвитку уявляється цілком можливим і прийнятним науковий аналіз того майбутнього, яке можна означити як доступний оглядові час. Підтвердженням цього став саміт “великої вісімки”, що відбувся 20—22 липня 2001 р. у Генуї, присвячений прогнозам майбутнього. Учасники саміту не виключали можливість появи на політичній карті світу в майбутньому нових країн. У такому випадку принцип територіальної цілісності має поступитися місцем принци­ пові права націй на самовизначення, а великі держави зіткнуться з сепаратизмом.

У найближчій перспективі визначальний вплив на світ матимуть три центри сили: США, ЄС, Японія. Зросте роль Китаю та Індії. Європа вступить у стадію постнаціональної держави. Країни на теренах колишнього Радянського Союзу або швидко підуть уперед, за умови чіткого визначення орієнтирів внутрішнього розвитку і прилучення до суспільної моделі, характерної для розвинутих країн світу, або надовго будуть відкинуті у табір слаборозвинутих. Це може приз­ вести, як свідчить нинішня тенденція в окремих пост­ радянських країнах, до серйозних труднощів у розвитку демократії і появи одіозних режимів, несумісних з нею.

Однак тріумфальна хода демократії продовжиться у XXI ст. Інтеграція та глобалізація стануть основними фор­ мами інтернаціоналізації господарського життя, пріоритета­ ми в розвитку кожної країни і світового співтовариства в цілому.

604

Міжнародні відносини

У глобальній політиці, на думку професора С. Хантінгтона (директора інституту стратегічних досліджень ім. Дж. Оле­ на при Гарвардському університеті), домінуючим чинником уже сьогодні стало зіткнення цивілізацій, причому в майбут­ ньому цей процес значно посилиться. Причина в тому, вва­ жає дослідник, що представники різних цивілізацій порізному дивляться на всю систему зв’язків людини з приро­ дою, суспільством, Богом, між собою і державою, батьками й дітьми тощо. Прогнози, зроблені Хантінгтоном ще на по­ чатку 90-х років, менш як через 10 років підтвердилися. Та­ ким чином, глобалізація і зближення суспільств розмивають усталені моральні, етичні, побутові, звичаєві та інші тра­ диції, що призводить до нагромадження негативної енергії протесту, яка приводить у рух континенти цивілізацій, що загрожує їх зіткненням. З огляду на те, як розвивалися події наприкінці XX — на початку XXI ст., конфронтація між ісламським світом і Заходом триватиме. Як наслідок цього та інших чинників, насамперед демографічних, що пород­ жують масову міграцію із слаборозвинутих країн до розви­ нутих, зростатимуть расистські настрої навіть у демократич­ них країнах. Проте центризм, який посилюватиметься в партійно-політичному спектрі багатьох країн, буде спро­ можний гасити тиск як з боку лівих, так і правих ультра.

Різновекторні процеси можуть розгорнутися в Європі, регіони якої неоднорідні за рівнем суспільного розвитку. Тут поруч існують як демократичні, так і тоталітарні менталь­ ності. Якщо Західна Європа, де “національний егоїзм, військове суперництво застаріли і вийшли з моди”, сміливо вступає у XXI ст., то на території колишнього СРСР вирішу­ ються проблеми XIX ст., створюються національні держави, відбувається осмислення азів ринкового господарювання. Україні, окрім того, доведеться доводити свою центральноєвропейськість, якщо вона прагне вступити до європейсь­ ких економічних, політичних та військових структур. Росія, за умови, що в ній переважать державницькі тенденції, маю­ чи багаті ресурси для реконструкції свого господарства і вхо­ дження в демократію, зможе на паритетних началах стати рівноправним членом процвітаючої Європи. Хоча сам процес входження Росії в Європу буде непростим і трива­ лим. Якщо ж переважать імперські тенденції, то, як вважає

605

РОЗДІЛ 27

американський політолог З.Бжезинський, це може постави­ ти під питання її власний суверенітет, оскільки імперські витрати завжди руйнівні для держави. Такий хід подій, безу­ мовно, завдасть шкоди Європі і європейській демократії. Щоб цього не трапилося, Європа й надалі сприятиме роз­ витку демократії в Росії, становленню ринкової економіки й консенсусного співіснування із сусідами. Такі думки щодо Росії переважають і в американському політикумі. Водночас російсько-американським стосункам ще тривалий час буде притаманна нестабільність, спричинена змінами регіональ­ ного, континентального і глобального масштабу, що стали наслідком появи переможців і переможених у “холодній війні”, а також і віртуальними примарами як наслідку попе­ реднього системного протистояння наддержав. Можна сподіватися, що з роками ареал імперської ностальгії у свідомості російського загалу згасатиме, як це завжди мало місце в історичній практиці після краху великих імперій.

Завдяки структурам Європейського Союзу Європа досяг­ не більшої єдності, консолідації, стане самостійною у прий­ нятті та реалізації рішень. Щодо США, то вони й надалі прагнутимуть до світового лідерства.

ЄС і США здійснюватимуть визначальний вплив на фор­ мування нового світового порядку — демократичного і без­ печного. Американці схильні його реалізувати, певною мірою, навіть за допомогою сили, європейці — ліберальним і правовим шляхом. Роль інших центрів сили у творенні но­ вого світового порядку теж буде значною.

Конфліктні ситуації можуть виникнути між США і дея­ кими азійськими державами (насамперед, КНР, Японією, Республікою Корея). Протистояння між ними може набути політичного забарвлення й характеру економічного та тех­ нологічного суперництва. Його метою з боку суперників США, найімовірніше, буде не гегемонія у світі, а рівноправ­ не партнерство, що виключатиме можливість воєнного зіткнення й ліквідації світового співтовариства. НАТО як система колективної безпеки стане важливим чинником га­ рантії недопущення сповзання конфліктної ситуації зі сфери політики у площину війни.

Значні зрушення відбудуться на азійському континенті. На основі зближення культур і посилення економічних

606

ЛІТЕРАТУРА

Щ зділ і \

Богомолов О. О неолиберализме / / Международная жизнь. 1999. N° 2.

Болховитинов Н. Я. В поисках новой системы коор­ динат в мировой истории / / Новая и новейшая ис­ тория. 1994. N9 3.

Валщъкий Анджей. Марксизм і стрибок у царство свободи: Історія комуністичної утопії. Київ, 1999.

Гибианский Л. Я. Коминформ в действии. 1947— 1948: По архивным документам / / Новая и новей­ шая история. 1996. № 1 , 2 .

XX век. Краткая историческая энциклопедия: В 2 т.

Т.1. Явления века. Россия. СССР. СНГ. Страны За­ пада. Восточная Европа. Москва, 2001.

Европа: Вчера, сегодня, завтра / Под ред. И. П. Шме­ лева. Москва, 2002.

Иноземцев В. Переосмысливая грядущее: крупней­ шие американские экономисты и социологи о перспективах и противоречиях современного разви­ тия //М Э М О . 1998. № 11.

Литвин В. М. Україна: досвід та проблеми державо­ творення (90-ті роки XX ст.). Київ, 2001.

Мир в XX веке / Под ред. А. О. Чубарьяна. Москва,

2001.

Морозов Г. И. Международный терроризм / / США: экономика, политика, идеология. 1997. N9 10.

608

ЛІТЕРАТУРА

Орлов Б. Левые в Европе / / Международная жизнь. 1999. N9 2.

Политика и власть в Западной Европе XX века. Москва, 2000.

Портной М. А. Современные тенденции мировых интеграционных процессов / / США: экономика, политика, идеология. 1997. N9 8.

Тоді Ф. Нарис історії Європейського Союзу / Пер. з англ. Київ, 2001.

Толипов Ф. Ф. Испытание геополитики террориз­ мом и антитерроризмом / / США, Канада: экономи­ ка, политика, культура. 2002. N9 7.

Фененко А. Балканский фактор и военно-политиче­ ская безопасность Европы / / Международная жизнь. 2002. N9 2.

Шлезінгер А. Чи має демократія майбутнє? / / Час. 1997. 18—24 груд.

Штл2

Волков В. К. Узловые проблемы новейшей истории стран Центральной и Юго-Восточной Европы. Москва, 2000.

Волокитина Т. В. “Холодная война” и социал-демо­ кратия в Восточной Европе. 1944—1948. Москва, 1998.

Восточная Европа в документах российских архи­ вов. 1944—1953. Т. 1. 1944—1948. Москва; Новоси­ бирск, 1997.

Давыдов Ю. П. Возникновение региона ЦВЕ / / США: экономика, политика, идеология. 1997. N9 4.

Демократические революции в Центральной и Восточной Европе: десять лет спустя: “Круглый стол” / / Новая и новейшая история. 2000. № 2.

Конфликты в послевоенном развитии восточноев­ ропейских стран / Под ред. Ю. В. Новопашина. Москва, 1997.

Кривогуз И. М. Крушение “реального социализма” в Европе и судьбы освободившихся народов. Москва,

2001.

609