страхование зачет

1. Роль реклами в реалізації страхових послуг. Види страхової реклами і вимоги до неї.

Метою реклами страхових послуг є сприяння укладанню нових та відновленню раніше діючих договорів страхування. Отже, потрібні такі заходи:

• Інформування потенційних страхувальників про діючі види страхування;

• стимулювання бажання докладніше ознайомитися з даним видом послуг - умовами та перевагами страхування;

• формування іміджу компанії.

До рекламних засобів, які використовують страховики, нале­жать: реклама у пресі; випуск рекламної поліграфічної продукції; реклама засобами мовлення (телебачення та радіо); зв'язки з гро­мадськістю (презентації, конференції тощо); реклама на місці про­дажу (носіями такої реклами є інформаційні та рекламні листи, прайс-листи, каталоги, листівки, буклети); зовнішня реклама (щити, вивіски, бігборди); реклама на громадському транспорті; сувенірна реклама (авторучки, сувенірні листівки, календарі, па­кети, калькулятори тощо); поштова реклама; кіно- і відеореклама; реклама через Інтернет. Вибір засобів, за допомогою яких страховик рекламуватиме себе та свої послуги, залежить від спеціалізації страховика, місця його розташування, здійснення ним видів страх. та його фінансових можливостей.

За способом вираження реклама може бути «жорсткою» та «м'якою».

«Жорстка» реклама за своїм змістом близька до методів стимулювання продажу і часто їх супроводжує. Така реклама має короткострокові цілі, вона намагається впливати на споживача так, щоб спонукати його до негайної купівлі. У рекламі страхових послуг для таких цілей використовуються анкети, які можна заповнити на місці, а на підставі такої анкети оформити згодом страховий поліс. Така реклама називається ще рекламою прямої дії. «М'яка» реклама не тільки розповідає про страхові послуги, запропоновані компанією, а й створює навколо продуктів цієї компанії та самої компанії сприятливу атмосферу фінансової стабільності, гарантії виплат та професіоналізму. Така реклама викликає певні асоціації, які змушують потенційного споживача спочатку погодитися на купівлю, внутрішньо підготуватися до неї, а вже потім купити страховий поліс.

Серед критеріїв ефективності будь-якої рекламної кампанії, в тому числі й реклами страхових послуг, фахівці вирізняють:

• ступінь відповідності образу, що його рекламодавець має намір створити стосовно свого товару;

• доступність аудиторії, якій призначається ця реклама;

• схожість із думкою аудиторії (подолати стереотипи мислення дуже важко, дисонанс із думкою аудиторії може згубно позначитися на ефективності реклами);

• правдивість — нічого не перебільшувати;

• оригінальність з додержанням важливого балансу: реклама має залишити враження про продукт, а не про оригінальність;

• розпізнавання: ті, кому призначена реклама, мають установити її зв'язок з продуктом, що рекламується;

• комплектність: усі частини реклами мають бути пов'язані одна з одною, а також із рештою дій, підпорядкованих рекламній меті;

• своєчасність: можна використовувати рекламу та її ідею доти, доки вона лишається дієвою та не набридла — вчасно відмовитись від реклами.

А головним критерієм ефективної реклами, як і маркетингу в цілому, є успішність реалізації рекламної продуктів, зокрема страх. послуг.

2. Контроль з боку страхових компаній і держави за реалізацією страхових послуг.

Страховий ринок в Україні цивілізований і страх послуги надаються строго у відповідальності з нормативними документами на правовій основі. Система правового регул. страхової діяльності містить норми, визначені:

* Конституцією України;

* міжнародними угодами, які підписала й ратифікувала Україна;

* Цивільним кодексом України;

* Законами та постановами Верховної Ради України;

* Указами та розпорядженнями Президента України;

* декретами, постановами та розпорядженнями Уряду України;

* нормативними актами (інструкції, методики, положення, накази), котрі ухвалено міністерствами, відомствами, центральними органами виконавчої влади та зареєстровано в Міністерстві юстиції України;

* нормативними актами органу, який згідно із законодавством України здійснює нагляд за страховою діяльністю;

* нормативними актами органів місцевої виконавчої влади у випадках, коли окремі питання регул. страх. діяльності було делеговано цим органам за ріш. Президента або Уряду України.

Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом та його органами на місцях (Держкомфінпослуг).

Законом України "Про страхування" визначені такі основні функції органу нагляду:

1) ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) та державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

2) видача ліцензій на здійснення страхової діяльності;

3) контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання ними страхових зобов'язань перед страхувальниками;

4) установлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів;

5) проведення перевірок страховиків та страхових посередників щодо дотримання ними законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності.

6) розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності, що віднесена цим Законом до компетенції органу нагляду за страховою діяльністю;

7) узагальнення практики страхової діяльності, розробка та подання в установленому порядку пропозицій щодо розвитку й удосконалення законодавства України про страхову діяльність;

8) участь у здійсненні заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації кадрів для страхової діяльності;

9) участь у міжнародному співробітництві і сфері страхування та перестрахування.

В страх компаніях існує внутрішній контроль за реалізацією страх послуг, який проводять керівники підрозділів, правління, бухгалтерія і фінансові підрозділи. Це контроль за правильністю укладання договорів, виплатою страхового відшкодування, дотриманням законодавства.

3. Заява про страхування: форма подання, зміст, значення.

Першим етапом страхової угоди є подання страхувальником заяви. Заява про страхування відіграє у відносинах між сторонами страхової угоди особливу роль. Для страховика вона є документом, який:

- засвідчує волевиявлення заявника щодо укладання договору страхування;

- дає змогу отримати початкову інформацію щодо заявника та запропонованих на страхування ризиків;

- виконує якоюсь мірою рекламні функції, оскільки грамотно й красиво оформлений бланк заяви сприяє формуванню позитивного іміджу страховика в очах страхувальника;

- створює можливість проаналізувати подану інформацію та прийняти адекватне рішення щодо управління цим ризиком (згода на пропозицію або відмова від неї);

- створює певну можливість убезпечити себе від шахрайства з боку страхувальника через відповідні застереження, які містить бланк заяви.

Отже, заява про страхування є найбільш поширеним засобом отримання першої інформації щодо ризиків, які потрібно застрахувати. Закон України «Про страхування» зазначає, що «маючи намір укласти договір страхування, страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування».

Для кожного виду страхування зазвичай страховик розробляє бланк заяви з урахуванням специфіки цього виду страхування. Майже в усіх видах страхування бланк заяви доповнюється надрукованою анкетою, що містить перелік запитань, на які має відповісти потенційний страхувальник. Формат заяви, її структура залежить від виду страхування та обсягу інформації, яку потрібно мати страховику, щоб оцінити запропонований ризик. Будь-яка форма заяви містить як загальні запитання (прізвище, ім'я, по батькові страхувальника-фізичної особи або найменування страхувальника-юридичної особи; адреса страхувальника; його паспортні дані; термін страхування; страхова сума тощо), так і спеціальні, які описують безпосередньо даний ризик.

Відповіді на ці запитання потрібні страховикові, щоб здійснити андерайтинг і визначитись щодо прийняття ризику на страхування.

Власноруч заповнену заяву страхувальник подає страховикові. Страхувальник має відповідати на запитання абсолютно правдиво, з огляду на те, що заява містить так звані «Декларацію» та «Застереження». У «Декларації» страхувальник заявляє, що надана ним інформація (у формі відповідей на запитання) є правдивою й повністю відповідає його уявленню щодо об'єкта страхування. У «Застереженні» страхувальник попереджається, що у разі викриття обману з його боку, страховик повністю або частково звільняється від своїх зобов'язань за цим договором. Підписуючи заяву, страхувальник одночасно підписує Декларацію та Застереження. Оскільки заява вважається невід'ємною частиною договору страхування, то страховик тим самим створює собі юридичне підґрунтя для застосування санкцій до страхувальника у разі викриття його нечесності.