мкр 1 і
.docx
Модульна контрольна робота
з предмету «Стратегічне управління»
ЗМІСТ
1. Відповіді на теоретичні питання:
Умови появи методології стратегічного менеджменту.
Функції стратегічного менеджменту, та їх характеристики.
Довгострокове планування.
Відповіді на теоретичні питання
Умови появи методології стратегічного менеджменту.
Поява стратегічного менеджменту було викликано об'єктивними причинами (головним чином посиленням мінливості середовища, в якій діє організація) і стало результатом еволюційного розвитку підходів до управління розвитком організацій. До нього існували методи і форми довгострокового та поточного планування, засновані на оптимізаційному моделюванні, науково-технічне і економічному прогнозуванні, за допомогою яких прагнули визначити тенденції розвитку виробництва, напрямки і характер діяльності організації. Ці заходи були досить ефективні в умовах відносно стабільних виробничих цілей, що складаються в нарощуванні потенціалу організацій та насиченні ринку товарами, і більш-менш постійною зовнішнього середовища, створюваної за допомогою протекціоністської політики урядів держав, обмежених вимог, що пред'являються споживачами до товару, а також м'якого законодавства в області соціальної відповідальності організацій, охорони навколишнього середовища.
У міру кількісного та якісного збільшення факторів виробництва, розширення використання на практиці наукових досягнень, все більшої відкритості національних кордонів для зарубіжних товарів, капіталів і робочої сили, посилення конкурентної боротьби в багатьох галузях економіки, пропозиція стала переважати над попитом. Разом з тим змінювався характер споживчого попиту, все більше уваги приділялося соціальним потребам, захист прав споживачів, актуальними ставали проблеми освіти, екологічної рівноваги. Істотно зростала динамічність і невизначеність факторів і що протікають у господарському житті процесів. Це в корені змінювало господарську ситуацію, значно підвищуючи її різноманітність і складність, ставило суспільство перед необхідністю реформування існуючої системи поглядів на управління. Значно важче стало підтримувати відповідність між зростаючими вимогами ринку і діяльністю організації з обліку у своїй діяльності. У таких умовах жорстко регламентовані системи були не в змозі вирішувати завдання ефективного довгострокового функціонування організації. Настав етап оцінки, критичного осмислення існуючих підходів до менеджменту, їх трансформації. Так виникла методологія стратегічного менеджменту, завдання якого полягає в досягненні поставлених цілей і забезпеченні відповідності потенціалу організації вимогам середовища, в якій вона функціонує, сфери, схильною динамічним змінам.
Стратегічний менеджмент як концепція управління виник в умовах:
- появи нових, більш складних завдань, обумовлених динамічністю і невизначеністю обстановки, що відрізняються великим числом змінних, складним характером залежностей, наявністю випадкових факторів і тимчасових обмежень;
- швидкої змінюваності завдань і необхідності прискорення реакції організації на зміни в навколишньому середовищі;
- високої ціни помилок від прийняття неправильних рішень;
- відсутності розроблених формалізованих схем і процедур якісних невизначених завдань, характерних для менеджменту.
Криза концепцій управління в окремих індустріальних країнах з'явився в різний час і мав різну тривалість. Так, в США, поклав початок менеджменту як науці, він проявився на початку 70-х років і до середини 90-х років тут спостерігався «період накопичення проблем», коли, турбуючись за майбутнє країни, багато фахівці обговорювали питання: «Чи можуть США конкурувати? »,« Чи зможуть США вчасно здійснити перетворення, необхідні для підтримки своєї конкурентоспроможності? »
У 1995 р. Міжнародна організація Всесвітній економічний форум і Міжнародний інститут з розвитку менеджменту підготували« Доповідь про конкурентоспроможність в світі », згідно з яким список найбільш конкурентоспроможних країн очолюють США. Таким чином, США не тільки усвідомили глибину стоїть проблеми, але і до середини 90-х років знайшли шляхи і засоби її вирішення. Це стало можливим в результаті розробки нової парадигми * управління, яка каже необхідність більш повного і глибокого обліку факторів, що впливають на діяльність організацій. Важливим елементом нового підходу до управління організацією стала методологія стратегічного менеджменту.
Функції стратегічного менеджменту та їх характеристика.
Функції стратегічного менеджменту: планування, організація, мотивація і контроль.
Функція планування передбачає рішення про те, якими мають бути цілі організації і що повинні робити члени організації, щоб їх досягти.
Планування відповідає на три основні питання: Де ми знаходимося в даний час? Куди ми хочемо рухатися? Як ми збираємося зробити це?
Організація. Організувати – означає створити деяку структуру. Оскільки будь-яку роботу виконують люди, іншим важливим аспектом функції організації виступає визначення, хто саме повинен виконувати кожне конкретне завдання із загальної кількості завдань, що існують в рамках організації, включаючи і роботу зі стратегічного менеджменту.
Мотивація. Завдання функції мотивації полягає в виявленні спонукальних мотивів діяльності кожного члена організації з метою адресного делегування конкретних завдань.
Контроль - це процес, що забезпечує організації дійсного досягнення своїх цілей.
Існує три етапи управлінського контролю:
1. Встановлення стандартів - точне визначення цілей, які повинні бути
досягнуті в позначений проміжок часу. Він ґрунтується на планах.
2. Вимірювання того, що було дійсно досягнуто за певний період, і
порівняння досягнутого з очікуваними результатами.
3. Реалізація дій, якщо це необхідно з коригування відхилень від
початкового плану.
Довгострокове планування.
Довгострокове планування охоплювало орієнтовно 50—60-ті pp. (на думку деяких учених, це 1955—1975 pp.) і відповідало періоду "зрілих" ринків. Наприклад, американська економіка цих років відзначалася високими темпами росту товарних ринків і відносною передбачуваністю напрямів розвитку національного господарства, порівняно вузькою спеціалізацією провідних компаній і відносно низьким рівнем конкуренції між ними. Завданням довгострокового планування було складання прогнозу продажу фірми на декілька наступних років, а на його основі — функціональних планів, які в подальшому об'єднували в єдиний фінансовий план корпорації. Обмеженість цієї системи планування полягала у використанні методів екстраполяції для прогнозування продажу, а також методів розподілу ресурсів. В умовах нестабільності зовнішнього середовища та інтенсивної конкуренції ці методи неефективні.
Список використаних джерел
1. Смолін І. В. Стратегічне планування розвитку організації : монографія / І. В.
Смолін. – К. : КНТЕУ, 2004. – 346 с.
2. Шершньова З. Є. Стратегічне управління : підручник / З. Є. Шершньова. – 2-ге
вид., переробл. і допов. – К. : КНЕУ, 2004. – 699 с.
3. Хмиль Т. М. Стратегический менеджмент : учебн. пособ. Т. М. Хмиль, С. К.
Василик, Л. О. Шишмарева. – Х. : ИД «ИНЖЕК»;, 2004. – 136 с.