
Производственная и пожарная автоматика / Нормативные документы Украины / DSTU EN 54-20-2009
.pdf
1 |
— джерело стиснутого повітря; |
8 — вентиляція; |
|
2 |
— генератор аерозолю; |
9 — звуження; |
|
3 |
— регулятор розбавлення аерозолю; 10 — |
вихід із ЛЧА; |
|
4 |
— відвід аерозолю; |
11 — ВС; |
|
5 |
— вимірювання концентрації аерозолю; 12 — |
випробний аспіраційний сповіщувач; |
|
6 |
— ЛЧА; |
13 — вихід із аспіраційного сповіщувача. |
|
7 |
— відгалуження; |
|
|
Рисунок А.2 — Блок-схема пристрою прикладу 1 для вимірювання ЗПС
Генератор аерозолю виробляє полідисперсний парафіновий туман, як передбачено в EN 54-7, додаток В. Аерозоль протікає через систему розбавлення, в якій він змішується з чистим повітрям так, що розбавлення можна точно відрегулювати. Розбавлений аерозоль потрапляє у ВС і в ЛЧА, який виміряє ту саму концентрацію аерозолю, що потрапляє і у ВС. Величину потоку, що проходить через пристрій вироблення/розбавлення аерозолю встановлюють так, щоб вона перевищувала суму потоків, необхідних і ВС і ЛЧА, при цьому надмірний потік витікає з вентиляційного отвору 8 (див. рисунок А.2). Це дозволяє ВС і ЛЧА відбирати аерозоль із того місця, тиск у якому наближений до атмосферного. ЛЧА і ВС працюють зі своїми всмоктувальними насосами. Додатково вбудовується звуження 9 для імітації падіння тиску у трубопроводі доставляння та забезпечення проходження всередину ВС потоку, рекомендованого виробником. Відстань від розгалуження 7 до ЛЧА і ВС повинна бути настільки малою, щоб ЛЧА і ВС дійсно виміряли густину аерозолю в однин і той самий час.
Рисунок А.3 показує подальші подробиці пристрою випробовування

1 |
— стиснуте повітря (800 кПа); 10 — другий вентиль подавання чистого повітря; |
|
2 |
— редуктор тиску (200 кПа); |
11 — фільтр частинок; |
3 |
— редуктор тиску (600 кПа); 12 — діафрагмовий вимірювач втрат; |
|
4 |
— генератор аерозолю; |
13 — вимірювач потоку; |
5 |
— основний вентиль подавання свіжого повітря; 14 — розріджувач аерозолю; |
|
6 |
— вимірювач потоку чистого повітря; 15 — вентиль випускання аерозолю; |
|
7 |
— регулятор потоку; |
16 — насос ; |
8 |
— відвід аерозолю; |
17 — лічильник частинок аерозолю; |
9 |
— сопло для змішування; 18 — сповіщувач димовий аспіраційний. |
Рисунок А.3 — Детальна побудова пристрою прикладу 1 для вимірювання значення порогу спрацьовування
Хоча пристрій здається досить складним, він повинен бути сконструйований так, щоб формувати повний діапазон потоків повітря, концентрацій аерозолю і швидкостей зростання концентрації аерозолю. Основний вентиль подавання чистого повітря 5 (див. рисунок А.3) призначений для регулювання величини потоку чистого повітря, що визначає загальний потік, який значно більше, ніж потік аерозолю. Настроювання другого вентиля подавання чистого повітря 10 і вентиля випуску аерозолю 15 дозволяє здійснювати регулювання концентрацій аерозолю у всьому діапазоні. Ці вентилі можуть бути встановлені у відповідних позиціях для певного типу АПДС, і не повинні перенастроюватися протягом однієї серії вимірювань. Регулятор потоку 7 — електронний контролер маси потоку, який використовують для регулювання розбавлення. Завдяки ньому концентрацію аерозолю, що підводиться до ВС, можна регулювати від 0 до максимального значення, залежно від настроювання вентилів 5, 10, 15.

Пристрій для вимірювання ЗПС. Приклад 2
В описаному нижче пристрої, в якості генератора аерозолю і першого ступеня розбавлення, використовують стандартний димовий канал (описаний в EN 54-7, додаток А). Концентрація аерозолю в димовому каналі вимірюють приладами, описаними в EN 54-7, додаток С. Другий ступінь розбавлення створюється відповідним пристроєм доставляння, який змішує відібране з навколишнього середовища лабораторії чисте повітря з втягнутим із димового каналу випробовувальним аерозолем.
1— ППКП; |
7 |
— генератор аерозолю; |
||
2— випробний сповіщувач; |
8 |
— вимірювач концентрації |
||
аерозолю; |
|
|
|
|
3— еталонний сповіщувач (рекомендований до застосовування); |
9 — робочий об'єм; |
|||
4— значення концентрації аерозолю (N); |
10 — повітряний потік; |
|||
5— тонкий фільтр (рекомендований до застосовування); |
11 — вентилятор; |
|||
6— регулятор розбавлення; |
12 — димовий канал (див EN 54-7). |
|||
1 — точка відбирання в димовому каналі. |
|
|
|
|
n — точок за межами димового каналу. |
|
|
|
|
Рисунок А.4 — Побудова пристрою прикладу 2 для вимірювання ЗПС

Важливо відзначити, що концентрація аерозолю, виміряна в димовому каналі, НЕ є вимірюванням концентрації аерозолю, що надходить у ВС. Тому важливо, щоб інші параметри, що впливають на вимірювання, лишалися постійними. Далі слідують деякі міркування, з приводу досягнення відтворюваності достовірних результатів із застосовуванням пристрою, зображеного на рисунку А.4. Розбавлення, отримане за допомогою пристрою доставляння, повинно бути стабільним і повторюваним:
—важливо, щоб димовий канал був герметичний і не забруднював чисте повітря, що поступає у пристрій доставляння;
—рекомендовано використовувати один і той самий пристрій доставляння для всіх вимірювань, щоб невеликі зміни у пристрої доставляння не впливали на зареєстровані результати;
—для забезпечення мінімального часу доставки рекомендована якомога коротша конфігурація пристрою доставляння.
Швидкість зростання концентрації аерозолю в димовому каналі повинна бути рівномірна і досить повільна, щоб встановити, що обумовлені сповіщувачем затримки (включаючи затримки через транспортування у пристрої доставляння та інші виникаючі затримки) не вплинули на результати випробувань. Рисунок А.5 показує затримування (Т) із відхилом dT і наочно демонструє, що більш швидке підвищення швидкості зростання концентрації аерозолю в димовому каналі призводить до більш високого (і неточного) результату вимірювання (РТУшвидке), ніж повільне підвищення швидкості (РТУповільне).
X — час;
Y — концентрація диму;
1-RTV швидке;
2РТVповільне
Рисунок А.5 — Зображення впливу швидкості збільшення концентрації аерозолю на точність вимірювання значення порогу спрацьовування
Через можливі неточності у випробному пристрої, наведеному у прикладі 2, як запобіжний засіб, рекомендовано, якщо це можливо, розміщення еталонного сповіщувача послідовно або паралельно ВС (залежно від конфігурації АДПС). Такий еталонний сповіщувач забезпечує підтвердження того, що будь-які зміни у виміряному ЗПС залежать від умов зовнішнього середовища (тепло, холод, вологе повітря тощо) під час випробовування, а не від випробовувального пристрою або методики випробовувань. Якщо
ВС не має сигналу, який в значній мірі пропорційний концентрації аерозолю, рекомендовано застосовувати інші вимірювальні прилади, наприклад, альтернативний АПДС.

ДОДАТОК В
(обов'язковий)
ПІРОЛІЗНЕ ТЛІННЯ (ДЕРЕВИНИ) (TF2)
В.1 Паливо
Приблизно 10 висушених букових брусків (вміст вологи » 5%), кожний брусок розміром приблизно 75 мм • 25 мм • 20 мм.
В.2 Нагрівальна плита
Нагрівальна плита повинна мати борознисту поверхню діаметром 220 мм із вісьмома концентричними борознами глибиною 2 мм і шириною 5 мм, до того ж відстань від зовнішньої борозни до краю плити повинна бути 4 мм і відстань між борознами — 3 мм. Нагрівальна плита повинна мати потужність приблизно 2 кВт.
Температуру поверхні нагрівальної плити треба вимірювати температурним давачем який встановлюють у п’ятій від краю борозні так, щоб забезпечувався тепловий контакт.
В.3 Розміщування
Бруски повинні бути розташовані на нагрівальній плиті відповідно до рисунка В.1, щоб у контакті з борознистою поверхнею була 20-міліметрова сторона і щоб давач температури, що знаходиться між брусками, не був закритий.
1 —борозниста нагрівальна плита; 2— температурний давач;
3 — дерев’яні бруски.
Рисунок В.1 — Розташування дерев’яних брусків на нагрівальній плиті
В.4 Швидкість нагрівання
Нагрівальна плита повинна мати таку потужність, щоб її температура протягом приблизно 11 хв підвищилася на 600 оС відносно температури навколишнього середовища.
В.5 Закінчення випробовування mE = 2 dB m_1.
В.6 Критерії достовірності випробовування
Пожежа повинна розвиватися так, щоб характеристики m від у і m від часу знаходилися в межах, зображених на рисунках В.2 і В.3, до моменту, коли буде досягнуте значення m = 2
dB m_1, або випробний зразок видав сигнал тривоги, причому визначним є більш ранній момент часу спрацювання. Протягом цього часу не повинне виникнути відкрите полум’я.
Якщо випробовування закінчилося за умови mE = 2 dB m 1 до спрацьовування сповіщувача за принципом іонізації, то випробовування вважають дійсним, якщо параметр у досяг значення 1,6.

1— значення m; 2— значення у.
Рисунок В.2 — Граничні значення залежності m від у, тестова пожежа TF2
1— значення m; 2— час.
Рисунок В.3 — Граничні значення залежності m від часу, тестова пожежа TF2
ДОДАТОК С (обов’язковий)
ПОСЛАБЛЕНЕ ПІРОЛІЗНЕ ТЛІННЯ (ДЕРЕВИНИ) (TF2A ТА TF2В)
С.1 Паливо
Три або більше висушених букових брусків (вміст вологи •• •5%), кожний брусок розміром приблизно 75 мм • 25 мм • 20 мм.
С.2 Нагрівальна плита
Нагрівальна плита повинна мати борознисту поверхню діаметром 220 мм із вісьмома концентричними борознами глибиною 2 мм і шириною 5 мм, причому відстань від зовнішньої борозни до краю плити повинна бути 4 мм і відстань між борознами — 3 мм. Нагрівальна плита повинна мати потужність приблизно 2 кВт.
Температуру поверхні нагрівальної плити треба вимірювати температурним давачем, який встановлюють у п’ятій від краю борозні так, щоб забезпечувався тепловий контакт.
С.3 Розміщення
Бруски повинні бути розташовані на нагрівальній плиті відповідно до рисунка С.1 так, щоб у контакті з борознистою поверхнею була 20-міліметрова сторона, і щоб давач температури, що знаходиться між брусками, не був закритий.
С.4 Швидкість нагрівання
Нагрівальна плита повинна мати таку потужність, щоб її температура протягом приблизно 11 хв підвищилася на значення цільової температури відносно температури навколишнього середовища.
Цільова температура для ослабленої тестової пожежі повинна бути 500 оС. Примітка. Цільова температура для випробовування TF2 (застосовують для
сповіщувачів класу С) складає 600 °С.

1 — нагрівальна плита;
2 — температурний давач;
3 — 3 (або більше) дерев'яних брусків.
Рисунок С.1 — Розташування дерев’яних брусків на нагрівальній плиті
С.5 Умова закінчення випробовування
Для TF2A Клас А mE = 0,05 dB m— Для TF2B Клас В mE = 0,15 dB m—1
С.6 Критерії достовірності випробовування
Пожежа повинна розвиватися так, щоб для пожеж TF2A і TF2B характеристики m від часу знаходилися в межах, зображених на рисунках С.2 і С.3, до моменту, коли буде досягнуте значення m = ЗВ бо випробний зразок видав сигнал тривоги, причому визначним є більш ранній момент часу спрацювання. Протягом цього часу не повинне виникнути відкрите полум’я.
1— значення m 2— час.
Рисунок С.2 — Граничні значення залежності m від часу, тестова пожежа TF2A