Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Підручники з Біології / Біологія 11 клас / Шаламов Біологія 11 клас 2019

.pdf
Скачиваний:
45
Добавлен:
16.02.2023
Размер:
32.62 Mб
Скачать

§ 5. Екологічна ніша

 

Сукупність адаптацій організму визначає його екологічну нішу

Наявність адаптацій забезпечує організму виживання лише за визначених

умов довкілля. Як вам відомо, будь-які впливи середовища на організм на-

зивають екологічними факторами. Отже, всяка адаптація ефективна лише

у визначених межах впливу екологічних факторів. Наприклад, кенгуру, при-

стосований до спекотного клімату, не зможе існувати в морозних умовах Арк-

тики, тоді як полярна сова точно не витримає австралійської спеки. Така су-

купність екологічних факторів (умов довкілля), за яких популяція організмів

певного виду в складі екосистеми може існувати необмежено довго, отримала

назву екологічна ніша. Екологічна ніша — це не лише вимоги окремого виду

до умов неживої природи — абіотичних факторів (температури, тиску, хімічно-

го складу середовища, вологості тощо), а також це взаємодії з живим оточен-

ням (біотичні фактори): хто полюватиме на представників виду й кого вони

поїдатимуть, із ким конкуруватимуть тощо. Усі зв’язки популяції виду з по-

пуляціями інших видів у екосистемі, а також впливи на неї з боку неживого

середовища й визначають екологічну нішу. Тобто це поняття поєднує в собі як

просторове розміщення виду, так і його функціональну роль в угрупованні

живих організмів екосистеми. Тому говорять, що екологічна ніша — це умов-

не місце, яке займає вид в екосистемі, його «фах». Екологічна ніша окремої

людини в суспільстві — це її рід занять, інтереси, коло знайомств, а також

 

 

 

умови, за яких особа існуватиме.

 

 

 

Екологічну нішу можна схаракте-

 

 

 

ризувати графічно. Якщо на осях від-

 

Температура

класти межі витривалості за екологіч-

 

 

 

ними факторами, то отримана багатови-

Солоність

 

 

мірна фігура й ілюструватиме екологіч-

 

 

ну нішу виду в екосистемі (рис. 5.1).

 

 

Ширина екологічної ніші

 

Температура

залежить від екологічної

 

пластичності виду

 

 

 

Основним параметром екологічної ніші

 

 

 

є її ширина за тим чи тим екологічним

 

 

 

фактором. Ця характеристика визначає

Солоність

 

Екологічна

різницю між мінімальним і максималь-

Кислот-

ніша

ним значенями екологічного фактора, за

ність

 

яких виживає вид — його межі витри-

 

 

 

 

валості. Виявилось, що для одних орга-

 

 

 

 

Температура

нізмів згадані межі є досить широкими,

 

а для інших — доволі вузькими. Види, що

Рис. 5.1. Побудова багатовимірної

мають широкі межі витривалості, на-

моделі екологічної ніші

зивають екологічно пластичними, а ті,

 

 

 

 

 

 

31

що вузькі — екологічно непластичними1. Екологічно пластичні види легко витримують значні зміни умов середовища. Наприклад, песець (рис. 5.2, А) має дуже широкі межі витривалості за температурою: він здатний переносити зміну температури до 85 °С (від –55 до +30 °С). А от риби Амазонки (рис. 5.2, Б) дуже чутливі до температурних змін: похолодання води лише на 5 °С спричиняє малоактивність, небажання їсти, загальмованість реакцій. Тому можна стверджувати, що ці риби — екологічно непластичні. Пластичність характерна не тільки відносно абіотичних факторів, але й біотичних. Загальновідомим є той факт, що коала живиться винятково листям евкаліпта, тому є непластичним видом щодо типу харчування (рис. 5.2, В).

А от усеїдний бурий ведмідь є екологічно плас-

 

А

тичним видом: він може ласувати як рослин-

 

ною, так і тваринною їжею (рис. 5.2, Г).

 

Але варто пам’ятати, що екологічна плас-

 

тичність чи непластичність за одним факто-

 

ром, не означає таку ж властивість за другим.

 

На відміну від непластичності щодо їжі, коала

 

є екологічно пластичним видом відносно кліма-

 

Б

тичних умов і добре витримує як тропічний

 

клімат, так і прохолодні умови помірного. Важ-

 

ливо також зазначити, що екологічна неплас-

 

тичність не є недоліком. В умовах конкуренції

 

між видами (див. нижче) екологічно непластич-

 

ні види мають перевагу над екологічно плас-

 

тичними. Це відбувається тому, що в процесі

 

В

еволюційного розвитку непластичних видів во-

 

ни «прагнули» максимально ефективно присто-

 

совуватися до визначених умов, тоді як плас-

 

тичні види «витрачали зусилля» для підтри-

 

мання здатності виживати в різних умовах.

 

Високий адаптивний потенціал

 

 

 

Г

 

забезпечує швидку адаптацію

 

 

 

організмів до нових умов довкілля

 

 

 

Здатність представників виду пристосовува-

 

 

 

тися до мінливих умов довкілля визначає його

 

 

 

адаптивний потенціал. Чим краще й швидше

 

 

 

вид пристосовується до нових умов навколиш-

Рис. 5.2. Види з різною

нього середовища, тим вищий його потенціал.

екологічною пластичністю

 

 

1 У зарубіжній науковій літературі екологічно пла-

А. Песець.

стичні види називають генералістами (від англ.

Б. Амазонська риба дискус.

general — загальний), а непластичні — спеціаліс-

В. Коала.

тами (від англ. special — особливий), що добре роз-

Г. Бурий ведмідь.

криває широту пристосованості таких організмів.

 

 

 

32

А оскільки більш екологічно пластичні види краще пристосовуються до нових умов, то вони характеризуються вищим адаптивним потенціалом. Це зумовлено наявністю в їхньому геномі алелей, що забезпечують виживання за відмінних від звичних умов. Завдяки цим алелям вони ніби заздалегідь готові адаптуватися до нових умов. Також види, у яких є ширша норма реакції1, тобто більше варіантів однієї ознаки в популяції, мають кращий адаптивний потенціал. Така норма реакції свідчить про значну «пластичність» фенотипу, тобто здатність генотипу по-іншому проявлятися в нових умовах.

Адаптивний потенціал має велике значення в сільському господарстві. Сорти рослин і породи тварин повинні мати якомога більший адаптивний потенціал. Тоді за зміни умов (нестачі якогось хімічного елемента в ґрунті, спалаху інфекції, екстремальної спеки, посухи тощо) втрати сільського господарства будуть меншими. Крім того, доведено, що адаптивний потенціал невеликих популяцій значно менший, ніж великих. Тому зменшення чисельності популяції нижче певної межі спричиняє таке зниження потенціалу, що за мінливих умов (як-от зміна клімату) популяція гине.

Конкуренція між видами спричиняє звуження екологічної ніші

Кількість ресурсів у межах однієї екосистеми є обмеженою. Тому, якщо кілька

видів починають використовувати один і той же ресурс (наприклад, полюють

на однакових жертв чи потребують вологи з ґрунту для росту), то між ними

виникає конкуренція. У результаті

 

конкуренції обом видам починає не

А

вистачати ресурсу. Як наслідок, його

Їжа

нестача (екологічного фактора) спри-

чиняє звуження ширини екологічної

 

ніші. І навпаки: за відсутності кон-

Температура

куренції за ресурс екологічна ніша

Б

збільшується (рис. 5.3).

Ступінь зростання

Принцип конкурентного

виключення обмежує

Лужність ґрунту

кількість видів у екологічній

Рис. 5.3. Звуження екологічної ніші

ніші одним

внаслідок конкуренції

Ще одним параметром екологічної

А. Частина ресурсу (вище червоної лінії)

ніші є ступінь її перекриття з еко-

стає недоступною для виду через конку-

логічними нішами інших видів. Він

ренцію — її використовує інший вид.

Унаслідок цього ширина ніші за цим фак-

залежить від того, наскільки вони є

тором зменшується, як і загальна площа

схожими. Чим сильніше перекрива-

екологічної ніші (гіпероб’єм ніші в бага-

тимуться екологічні ніші, тим більш

томірному просторі). Б. Під час росту ма-

ти-й-мачухи в складі екосистеми (зелена

 

1 Норма реакції — це ширина варіюван-

лінія) ширина екологічної ніші за лужні-

ня ознаки в популяції (довжини, розмі-

стю ґрунту є набагато меншою, ніж при її

зростанні відокремлено (червона лінія).

ру, форми тощо).

 

 

33

подібними будуть вимоги до середовища та положення видів у екосистемі. А як нам уже відомо, у такій ситуації між видами виникатиме конкуренція. Водночас чим щільніше перекриття, тим жорсткішою вона буде. Якщо ж екологічні ніші збігатимуться, то конкуренція стане настільки жорсткою, що два види не зможуть займати ту ж екологічну нішу протягом тривалого часу — один вид витіснятиме другий. Це правило отримало назву принципу конкурентного виключення1 (рис. 5.4).

Щоб уникнути жорсткої конкуренції, види зі схожими вимогами змінюватимуть свою екологічну нішу, адаптуючись до нових умов. Розгляньмо кілька прикладів такої зміни.

Одним зі шляхів зменшення конкуренції є просторове розділення видів з екологічними нішами, що перекриваються. Так, на шотландських скелях один вид морських жолудів витіснив інший угору (рис. 5.5). Жорстка конкуренція за ресурси між ними призвела до того, що один вид захопив низ при- пливної-відпливної зони, а другий — був змушений задовольнятися верхньою частиною, куди вода з їжею потрапляє рідше.

Схожий, але ще жорсткіший приклад витіснення можна спостерігати в українських водоймах. За умови їх заселення одночасно вузькопалим і широкопалим річковими раками перший повністю витісняє другого. Тому зазвичай ці два види мешкають поодаль. Нині через значне поширення вузькопалого річкового рака й активний вплив людини на водойми місць для проживання

Щільність

 

популяції

 

(особин/см3)

 

Хвостата інфузорія

Час

 

Щільність

 

популяції

 

(особин/см3)

 

Золотиста інфузорія

Час

 

Рис. 5.4. Реалізація принципу конку-

рентного виключення

 

За умови незалежного вирощування в ок-

ремих пробірках на одному типі харчуван-

ня двох видів інфузорій (суцільна лінія)

популяції швидко досягають максималь-

ної щільності. Якщо ж вирощувати обидва

види в одній скляній ємності (штрихова

лінія), то один швидко витісняє другий.

Рис. 5.5. Просторове розділення видів задля зміни екологічної ніші

Один вид морських жолудів витісняє другий на гору припливно-відпливної зони (зверху), при цьому за його відсутності верхній вид займав би всю припливну зону (знизу).

1 Цей принцип було сформульовано й доведено одним із фундаторів екологічної науки Георгієм Гаузе.

34

Рис. 5.7. Зябра річкової форелі з численними паразитичними веслоногими рачками

представників широкопалого рака стало менше. У результаті вид потрапив до категорії вразливих і його занесено до Червоної книги України.

Ускелястих місцевостях Близького Сходу

йАфрики трапляються два види голчастих мишей: єгипетська й золотиста (рис. 5.6). Вони мають схожу харчову базу та мешкають в ідентичних умовах. При цьому єгипетська голчаста миша веде нічний спосіб життя, а золотиста — денний. Але виявилось, що якщо з екосистеми вилучити єгипетську мишу, то золотиста голчаста швидко переходить до нічного способу життя. З цього випливає, що денний спосіб життя золотистої миші є механізмом зміни її екологічної ніші задля зменшення конкуренції із єгипетським видом. Таким чином організми використовують різні шляхи для послаблення конкуренції та розділення екологічних ніш.

А

Б

Рис. 5.6. Голчасті миші

A. Єгипетська голчаста миша. Б. Золотиста голчаста миша.

Правило обов’язкового заповнення екологічної ніші виконується не завжди

Час від часу внаслідок зміни умов середовища (стихійного лиха, нашестя хижаків чи паразитів, забруднення) окремі види зникають з екосистеми, залишаючи по собі вільні екологічні ніші. Також ніші з’являються, коли формується нова місцевість, якої не існувало до цього (наприклад, унаслідок гірських обвалів чи виверження вулканів). Правило обов’язкового заповнення екологічної ніші стверджує, що такі ніші не залишаються незайнятими тривалий час. На місця зниклих видів приходять інші й використовують ресурси, що звільнилися. Зазвичай першими оселяються екологічно пластичні види, яких згодом витісняють менш пластичні, зате більш пристосовані.

Але численні дослідження свідчать, що це правило виконується не завжди. Наприклад, вивчивши різноманіття зябрових паразитів морських риб (рис. 5.7), вдалося довести, що кількість видів паразитів значно варіюється в риб, схожих за розміром і місцем проживання. Тобто не всі екологічні ніші в екосистемі зябер зайняті. Підрахунок різноманіття комах, що живуть у заростях папороті орляка в різних регіонах Землі, також засвідчив, що значна частина ніш лишається незайнятою. Тому наразі не можна стверджувати про абсолютну істинність наведеного правила.

35

Життєві запитання — обійти не варто!

 

 

 

 

Елементарно про життя

 

 

 

1. Вставте пропущені слова у твердження.

 

 

 

Види із (1) шириною екологічної ніші (2) виживають за зміни умов

і є екологічно (3).

А 1

– малою, 2 – краще, 3 – непластичними

Б

1

– великою, 2 – гірше, 3 – пластичними

В

1

– малою, 2 – гірше, 3 – непластичними

Г

1

– великою, 2 – краще, 3 – пластичними

 

 

 

2. Як співвідносяться об’єми екологічних ніш виду, якщо він в екосистемі

 

 

 

немає конкурентів (X) і якщо співіснує в ній із подібним видом (Y)?

А X > Y Б X < Y В X = Y Г X ≈ Y

 

 

 

3. Знайдіть вислів, який відповідає правилу обов’язкового заповнення еко-

 

 

 

логічної ніші.

А немає страшнішого недоліку за душевну порожнечу

Б кожна людина так тісно пов’язана з іншими, а якщо вона йде, то залишається величезна діра

В природа не допускає порожнечі Г немає нічого кращого за спокій, немає нічого ліпшого за порожнечу

4. Увідповідніть поняття із його змістом.

1

адаптивний

А

місце виду в екосистемі

 

потенціал

Б сукупність значень екологічного фактора, за яких

2

екологічна

 

організм може жити

 

пластичність

В ефективність адаптації організму до нових умов

3

екологічна ніша

Г

місцина, у якій мешкає популяція

4

межі витривалості

Д

ступінь витривалості виду до зміни умов середовища

У житті все просто

5. Схарактеризуйте екологічну нішу обраного вами довільно чи запропонованого вчителем або учителькою біологічного виду.

6. Поясність, чому вільні екологічні ніші найперше заселяються саме екологічно пластичними видами.

У житті не все просто

7. Крони дерев одного ярусу змішаного лісу (дуб, клен, ясен, граб, липа) розташовані на однаковому рівні, а кореневі системи схожі. Тому ці рослини опиняються в дуже подібних умовах. Яким чином їм вдається зменшити конкуренцію й розділити свої екологічні ніші?

Проект для дружної компанії

8. Знайдіть детальну інформацію про екологічну нішу якогось виду та за допомогою спеціального програмного забезпечення побудуйте тривимірну модель його екологічної ніші.

36

§6. Життя в наземно-повітряному середовищі

Життєві форми організмів є результатом їхнього пристосування до середовища мешкання

У цьому й наступних параграфах ми проаналізуємо закономірності адаптацій організмів до різних середовищ існування. Під середовищем мешкання організму, популяції чи угруповання розуміють сукупність зовнішніх умов життя, тобто все, що впливає на живий світ. На нашій планеті можна виокремити чотири середовища мешкання: наземно-повітряне, водне, ґрунтове й організми інших істот.

Якщо проаналізувати різноманіття зовнішнього вигляду рослин чи тварин, що мешкають у одному середовищі, то можна виокремити кілька груп, які мають схожу організацію тіла. Такі типи побудови організмів, що про-

являються в його зовнішньому вигляді, назива-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ють життєвими формами. Існують різноманітні

 

 

А

 

 

 

класифікації життєвих форм, що залежать від

 

 

 

 

 

 

ознаки, покладеної в основу. Найпростішим при-

 

 

 

 

 

 

кладом життєвих форм наземних вищих рослин

 

 

 

 

 

 

є поділ їх на дерева, кущі, напівкущі й трави

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(табл. 6.1). Серед тварин наземно-повітряного се-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Б

 

 

 

редовища виокремлюють життєві форми назем-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

них, деревних і повітряних тварин.

 

 

 

 

 

 

При цьому кожну з життєвих форм можна

 

 

 

 

 

 

й далі поділяти для отримання більш детальної

 

 

 

 

 

 

класифікації. Наприклад, існують дерева листо-

 

 

 

 

 

 

падні й вічнозелені, трави одно-, дво- й багаторіч-

 

 

 

 

 

 

ні, повітряні тварини дво- й чотирикрилі тощо.

 

Рис. 6.1. Зміна життєвих

 

Крім того, є й перехідні види (наприклад, бага-

 

форм протягом існування

 

тостовбурове дерево чи білка-летяга). Ба більше,

 

мати-й-мачухи

 

життєві форми можуть змінюватися протягом

 

A. Весняна квітуча життєва

 

 

форма без зелених листків.

 

усього існування організму (наприклад, у мати-

 

 

 

Б. Літня фотосинтезувальна

 

й-мачухи чи комара) (рис. 6.1).

 

життєва форма зі зеленим

 

Таблиця 6.1. Життєві форми рослин

 

листям.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Життєва

Особливості будови стебла

 

 

Приклади

 

форма

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дерево

Здерев’яніле основне стебло —

 

Береза, ялина, пальма

 

стовбур

 

 

 

 

 

 

 

 

Кущ

Численні здерев’янілі стебла

Смородина, бузок, виноград

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Напівкущ

Численні як здерев’янілі,

 

 

 

 

 

так і нездерев’янілі

 

Малина, ожина, чорниці

 

 

(трав’янисті) стебла

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Трава

Одне або кілька трав’янистих стебел

 

Полин, овес, підсніжник

 

 

 

 

 

 

 

 

 

37

Формування однакових життєвих форм у неспоріднених організмів зумовлене виникненням подібних адаптацій до схожого впливу екологічних факторів. Очевидно, що для польоту потрібні крила, а для підтримання великої кількості листків — міцні здерев’янілі стовбури. Споріднені організми також часто мають подібні життєві форми.

Найбільше різноманіття умов і видів є в наземноповітряному середовищі

Наземно-повітряне середовище є найбільш екологічно варіабельним: дія екологічних факторів суттєво змінюється залежно від регіону, пори доби чи року, висоти над рівнем моря тощо. Отже, пристосування організмів до існування в цьому середовищі різноманітні. Крім того, завдяки адаптивній радіації в численних екологічних нішах наземно-повітряного середовища виникла й мешкає більшість видів багатоклітинних організмів. Перш ніж перейти до його розгляду, зауважимо, що окремого повітряного середовища не існує. Річ у тім, що жодна істота не існує все життя, від народження до смерті, у повітрі. Хоча деякі птахи, як-от серпокрильці (рис. 6.2), можуть не приземлятися по кілька місяців, у шлюбний період для висиджування яєць і вигодовування пташенят вони все одно використовують наземне середовище.

А

 

Б

Рис. 6.2. Серпокрилець чорний

A. Серпокрилець у польоті. Б. Вигодовування пташенят у «наземному» гнізді.

Наявність освітлення сприяла формуванню великих екосистем і органів зору

Характерною ознакою наземно-повітряного середовища є наявність і мінливість освітлення в ньому. Саме завдяки видимому світлу1 на суходолі сформувалися великі екосистеми: фотосинтез, який здійснюють рослини на світлі, є основним джерелом поживних речовин для всієї екосистеми (докладніше у § 17). Утім, світлові умови в різних частинах середовища не є одноманітними. Тому одні рослини здійснюють фотосинтез лише за високої інтенсивності світла (світлолюбні), інші ж призвичаїлись до незначної його кількості (тіньолюбні). При цьому фотосинтетичні системи останніх володіють вищою чутливістю до світла, тобто забезпечують фотосинтез навіть у тіні.

1 Промені видимого світла (400–800 нм) є лише частиною всього діапазону електромагнітних хвиль.

38

У тваринному світі освітлення забезпечило орієнтування в просторі задля пошуку їжі, партнера, утечі від хижака чи побудови житла. Адаптацією до його сприйняття є формування очей, які характерні для більшості організмів у наземно-повітряному середовищі мешкання. Оскільки інтенсивність освітлення змінюється протягом доби1, то виникли специфічні екологічні ніші денних, нічних і сутінкових тварин. Цікаво, що структура їхніх очей відрізняється. Денні тварини здебільшого мають очі, що забезпечують кольоровий зір (тобто містять кілька різновидів фотопсинів), тоді як у нічних і сутінкових — поганий кольоровий зір, проте в них є спеціальні пристосування для збільшення вловлювання світла. Наприклад, у собак чи котів, замість світлопоглинального шару, позаду сітківки розташовується світловідбивальний, що забезпечує проходження світла крізь фоторецептори два рази: ззовні до шару й від шару назовні (рис. 6.3). Як тварини бачать уночі, ви можете дізнатися з відео.

А

Б

Рис. 6.3. Відмінність у будові ока людини й кішки

Світло в оці людини (А) поглинається шаром під сітківкою (зображено вишневим кольором), тоді як в оці кішки (Б) цей шар (зображено зеленим кольором) світло відбиває. Відбиття забезпечує двократне проходження світлових променів крізь зорові рецептори сітківки (зображено жовтим кольором).

Велика мінливість температури спричинила появу різноманітних адаптацій

Температурні умови наземно-повітряного середовища надзвичайно різноманітні: від –50 °С на полюсах до +40 °С у тропіках. При цьому температура може суттєво змінюватися протягом доби: у пустелі Сахара середньорічна різниця температури дня й ночі — 20 °С. Тому окремі групи організмів пристосовуватимуться до різного діапазону температур, за яких вони існують. Також організми мають адаптації, потрібні для терморегуляції, й про них детально йтиметься окремо у § 8.

Види живих організмів, що живуть за високих температур навколишнього середовища, отримали назву теплолюбних. Їхньою визначальною рисою є нездатність переносити прохолодні умови. Річ у тім, що біохімічні реакції теплолюбів мають нормальну швидкість лише за підвищених температур. Яскравими прикладами таких організмів є види, що живуть у тропічних

1 Це справедливо лише для територій, розташованих між полярними колами.

39

А

Б

В

Рис. 6.4. Теплолюбні організми

A. Дрібне листя акації добре обвітрюється, що дозволяє йому краще охолоджуватися. Б. Родина левів під час полуденної сієсти відпочиває в тіні. В. Великі вуха слона виконують охолоджувальну функцію.

та екваторіальних лісах. Теплолюбні рослини часто мають дрібне листя, вкрите кутикулою: так воно добре охолоджується повітрям і відбиває сонячні промені (рис. 6.4, А), або ж у них воно зовсім відсутнє, як у кактусів. Теплолюбні ж тварини в періоди спеки знижують свою активність й переховуються в норах, ґрунті чи просто тіні (рис. 6.4, Б), тобто мають поведінкові адаптації. Крім того, у теплолюбних ссавців є частини тіла, що випинаються для охолодження, розвинена капілярна сітка яких дозволяє ефективно втрачати тепло (рис. 6.4, В).

Холодолюбні види навпаки почуваються добре за низьких температур. У клітинах холодолюбних і холодовитривалих рослин узимку наявні підвищені концентрації йонів і вуглеводів та зменшена кількість води. Це захищає цитоплазму клітин від замерзання й утворення руйнівних кристалів льоду. Крім того, їхній ріст і розвиток зазвичай пришвидшений, оскільки сприятливий для цього сезон у прохолодних регіонах є дуже коротким. Холодовитривалі тварини, своєю чергою, задля переживання сильних заморозків впадають у сплячку чи анабіоз1, під час яких метаболізм значно сповільнюється.

Параметри тіла тварин залежать від температурних умов, у яких вони живуть

Для теплокровних тварин (птахів і ссавців) існує залежність між розмірами тіла й температурою середовища (рис. 6.5). Правило Бергмана стверджує, що у тварин одного чи близьких видів середні розміри тіла збільшуються зі зменшенням температури середовища життя. Це пояснюється тим, що тіло втрачає теплоту через власну поверхню, а утворює — у своєму об’ємі. Однак площа поверхні зростає, як квадрат лінійних розмірів, а об’єм — як куб2. Тому

1 Від грец. ana — повторно і bios — життя: у підсумку означає «воскресіння».

2 Порівняйте: площа поверхні куба дорівнює 6a2, а об’єм — a3. При збільшенні ребра куба у два рази площа поверхні фігури зросте в 4 рази (22 = 4), а об’єм — у 8 разів (23 = 8).

40