Підручники з Біології / Біологія 7 клас / Соболь В.І. Біологія 7 клас 2015

Отже, особливостями зовнішньої будови птахів є, перш за все, пір’яний покрив, дзьоб та крила.

Які особливості способу життя птахів?

Пристосованість до польоту пов’язана, у першу чергу, з особливостями опори птахів. Скелет у них легкий і міцний, утворений з тонких, пневматичних кісток, частина яких зростається. У черепі птахів немає зубів і масивних щелеп. Хребет малорухливий, його поперекові, крижові й частина хвостових хребців зростаються і утворюють складні крижі, що є опорою для ніг. Грудна клітка добре розвинута й міцна, утворена тонкими й міцними ребрами. На ребрах є гачки для фіксування грудної клітки у польоті, а грудина має великий виступ, що називається кіль. До нього прикріплюються потужні грудні м’язи, які здійснюють роботу крил. Для полегшення злітання в нижніх кінцівках формується цівка зі зрослих кісток стопи, що робить саму кінцівку довшою.

Політ вимагає великих затрат енергії і відповідної кількості кисню. Тому дихання птахів є найдосконалішим серед хребетних. У птахів є парні губчасті легені, розвинені дихальні шляхи й повітряні мішки, які забезпечують подвійний тип дихання. Поглинання кисню з повітря за допомогою такого типу дихання відбувається не лише під час вдиху, а й під час видиху.

Птахи потребують великої кількості енергії для забезпечення сталої високої температури тіла (41–42° С) та під час польоту. Тому їжа в них під час травлення розщеплюється швидко: сухе зерно за 2–3 години, а соковиті ягоди – за півгодини. Травна система, у зв’язку з цим, має такі особливості: 1) наявність розширеної частини стравоходу – вола; 2) поділ шлунку на два відділи – залозистий і м’язовий; 3) вкорочений кишечник.

Птахи – це теплокровні тварини, що здатні підтримувати постійну температуру тіла незалежно від температури середовища. Досягається така здатність відсутністю змішування крові в серці й судинах під час транспорту речовин. У птахів серце чотирикамерне і має великі розміри: у ньому артеріальна кров повністю відокремлюється від венозної.

Отже, особливостями птахів є ознаки пристосованості до польоту та необхідний для цього високий рівень обміну речовин,

що досягається удосконаленням, у першу чергу, опорно-рухової, дихальної, травної, кровоносної систем.

ДІЯЛЬНІСТЬ

Навчаємося пізнавати

Визначте особливості зовнішньої будови птахів у зв’язку з їх пристосуванням до польоту.

1.Розгляньте зовнішню будову тіла птаха. Визначте, якими цифрами позначені на малюнку такі елементи будови: голова, тулуб, крило, хвіст, цівка, пальці, наддзьобок, піддзьобок.

§ 30. Птахи, їхні особливості

131

Тема 1. Різноманітність тварин

132

4

чення мають крила й ноги птахів?

4.Дослідіть пір’я птаха. Визначте, якими цифрами позначені на малюнку такі елементи будови контурного пера: стрижень, опахало,

стовбур, борідки першого порядку, борідки другого порядку, гачечки.

5.Сформулюйте висновок, у якому обґрунтуйте особливості зовнішньої будови птахів, що пов’язані з їх пристосуванням до польоту.

Біологія + Література

«Соловейко... Кому в Україні не відома ця дзвінкоголоса пташка? Хто не насолоджувався неперевершеним співом солов’я? Прилітають солов’ї з вирію тихо і непомітно. Вони не галасують про свій приліт, як дикі гуси чи журавлі. Їх не чути й не видно до того часу, поки тихого травневого надвечір’я навколишній світ не наповниться солодким неперевершеним співом». (Зі шкільного твору). Які види солов’їв поширені в Україні? А як виникають звуки у птахів?

РЕЗУЛЬТАТ

Птахи – це рептилії, які піднялися в небо.

Томас Гекслі

§ 31. ПТАХИ, ЇХНЄ РОЗМНОЖЕННЯ, РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ

Основні поняття й ключові терміни: ПТАХИ. Яйце. Безкілеві. Пінгвіни. Кілегруді.

Пригадайте! Хто такі птахи?

ня й вірності; 8 – найменший птах у світі; 9 – найбільша сова України; 10 – відділ ноги птахів із зрослих кісточок стопи; 11 – яйцеклітина птахів із захисними оболонками.

ЗМІСТ

Які особливості розмноження й розвитку птахів?

Розмноження птахів здійснюється статевою системою, яка представлена парними сім’яниками в самців і одним лівим яєчником у самок. Птахи є роздільностатевими організмами, у яких внутрішнє запліднення. Розмножуються вони, як і плазуни, за допомогою яєць, що мають великі розміри, з великим запасом поживних речовин і яйцевими оболонками.

Яйце – яйцеклітина, що містить зародок та вкрита оболонками для захисту й запасу поживних речовин.

У птахів яйце утворюється в яєчнику і формується в яйцепроводі самок. Дозрівання яєць відбувається досить швидко по черзі – одне за одним. Під час проходження в ньому яйцеклітина оточується яйцевими оболонками, якими є тонка надшкарлупова, що захищає від бактерій, тверда шкаралупна з вапняку, дві тонкі пергаментні підшкаралупні, білкова, жовткова. Яйця птахів мають особливі білкові утвори – канатики, які підтримують яйцеклітину в певному сталому положенні – зародковим диском догори. На тупому полюсі яйця знаходиться повітряна камера із запасом повітря для зародка. Шкаралупа захищає яйце від механічних пошкоджень і має пори для газообміну зародка, що розвивається. У птахів, які відкладають яйця у відкритих гніздах або на ґрунті, забарвлення яєць часто збігається з фоном навколишнього середовища, це робить їх малопомітними. Під час розмноження

§ 31.Птахи, їхнє розмноження, різноманітність та значення

133

Тема 1. Різноманітність тварин

134

уптахів спостерігаються складні прояви 1 поведінки (токування у глушеців, танок

ужуравлів тощо).

Зародок у яйці птахів розвивається при певній температурі (38–39,5°С) і вологості. Перед вилупленням пташеня просовує дзьоб у повітряну камеру і вдихає повітря. На наддзьобку пташеняти утворюється тимчасовий яйцевий зуб, яким воно пробиває шкаралупу зсередини й полегшує вихід назовні. Майже весь розвиток зародка відбувається поза організмом матері.

Розвиток у птахів прямий. Залежно від розвитку пташенят, птахів поділяють на виводкові та нагніздні. До виводкових належать птахи, чиї пташенята вилуплюються з яйця розвиненими, укритими пухом і здатними через кілька

годин або наступного дня рухатися самостійно в пошуках їжі. Проте в перші дні життя пташенята все-таки потребують обігрівання й часто ховаються під крила матері. До цієї групи належать качки, гуси, тетеруки, лебеді тощо. Пташенята в нагніздних птахів (граки, голуби, дятли, кропив’янки) голі та сліпі, не можуть самостійно живитися й довго залишаються в гнізді. Батьки тривалий час зігрівають та годують пташенят.

Отже, для птахів характерне яйценародження і прямий розвиток.

Як класифікують птахів?

У зв’язку з поширенням у різних географічних умовах, птахи характеризуються великою різноманітністю, через що їх класифікація має значні труднощі. Найчастіше при вивченні птахів у межах класу Птахи виділяють три групи – Безкілеві (Бігаючі), Пінгвіни (Плаваючі), й Кілегруді (Літаючі).

Безкілеві – група птахів, які не здатні до польоту. У цих тварин довга шия, недорозвинені крила, грудина без кіля й добре розвинені задні кінцівки. Поширені безкілеві птахи в Південній півкулі (Африка, Австралія, Нова Зеландія, Південна Америка). Живуть на відкритих степових просторах або в чагарниках і живляться рослинною їжею та дрібними тваринами. Тип розвитку – виводковий. Представниками групи є страус африканський, страуси американські (нанду північний і довгодзьобий), казуар звичайний, страус австралійський (ему), ківі звичайний та ін.

Пінгвіни – група птахів, які втратили здатність до польоту й пристосувалися до плавання та пірнання. У цих істот тіло обтічне з лускоподібним оперенням, крила перетворилися на ласти, пальці з плавальною перетинкою, грудина має розвинений кіль, кістки важкі та ін. Пінгвіни поширені в Південній півкулі, від берегів Антарктиди до Австралії,

Африки й Південної Америки. Представ- 1 ляють цю групу такі види, як пінгвін імператорський, королівський, галапагоський, очковий, малий, золотоволосий та ін.

Кілегруді – група птахів, які зберегли здатність до польоту. Ці птахи становлять значну частину сучасних видів.

У них грудина має добре розвинений 2 кіль, кістки пневматичні, пір’я має зімкнуті опахала, розвинена куприкова кістка та ін. Кілегруді об’єднують близько 35 рядів птахів, серед яких виділяють:

Куроподібні, Гусеподібні, Дятлоподібні, Соколоподібні, Совоподібні, Сивкоподібні, Голубоподібні, Лелекоподібні, Журавлеподібні й Горобцеподібні.

У процесі еволюції птахи заселили найрізноманітніші місця існування, що спричинило утворення в птахів різних

систематичних груп подібних ознак у будові і поведінці. Унаслідок цього птахів об’єднують в екологічні групи: птахи лісу, птахи боліт, птахи водойм, птахи степів. Найхарактернішою особливістю різних екологічних груп птахів є політ та форма крил.

Отже, в основу класифікації птахів покладено особливості, пов’язані з будовою скелета, внутрішніх і зовнішніх органів, розмноження, розвитку та способу життя.

Яке значення птахів у природі та житті людини?

Птахи відіграють значну роль у поширенні насіння рослин (наприклад, сойки, дрозди, кедрівки). Окремі види птахів (нектарниці, колібрі), живлячись нектаром рослин, сприяють перехресному запиленню квіток. Між птахами та іншими видами тварин у природі існують складні взаємозв’язки. Наприклад, хижі птахи поїдають, у першу чергу, ослаблених і хворих тварин, сприяючи природному добору. Грифи, стерв’ятники поїдають загиблих тварин, тому є санітарами екосистем. Комахоїдні птахи, як правило, корисні для рослин, оскільки живляться личинками різних комах, що завдають рослинам великої шкоди. Особливо значну кількість комах поїдають горобцеподібні, приносячи величезну користь сільському й лісовому господарству. Проте є птахи, які завдають шкоду людині: живляться корисними для неї комахами (осоїди, бджолоїдки), завдають шкоди садівництву (шпаки), обламують гілки для будування гнізда (граки), продовбують кору й деревину (дятли), переносять збудників інфекційних та глистяних хвороб людини (голуби, качки, чаплі). Птахи є господарями кліщів, які переносять хвороби людини і тварин (наприклад, енцефаліт).

Птахи також становлять значну промислову (куріпки, перепілки, фазани) і декоративну (щиглики, папуги) цінність. Існує окрема галузь тваринництва, що займається розведенням сільськогосподарсь-

§ 31.Птахи, їхнє розмноження, різноманітність та значення

135

Тема 1. Різноманітність тварин

136

ких птахів для отримання м’яса, яєць, пуху, пір’я – птахівництво. До Червоної книги України занесені 67 видів птахів: пелікан рожевий, баклан малий, жовта чапля, лелека чорний, лебідь малий, скопа, лунь польовий, канюк степовий, беркут, орлан-білохвіст, гриф чорний, сип білоголовий, сокіл-сапсан, боривітер степовий, глушець, журавель сірий, пугач, сова бородата, сипуха, сорокопуд червоноголовий, шпак рожевий, очеретянка прудка, корольок червоноголовий, кам’яний дрізд строкатий, вівсянка чорноголова та ін.

ДІЯЛЬНІСТЬ Навчаємося пізнавати

Самостійна робота

1.З допомогою ножиць проколіть шкаралупу і вилийте вміст яйця у ванночку.

2.Розгляньте шкаралупу яйця. Знайдіть пори, підшкаралупну оболонку й повітряну камеру. Які їх особливості будови й значення?

3.Дослідіть вміст яйця, вилитого у ванночку, знайдіть жовток, білок і канатики. Вивчіть у жовтку зародковий диск. Чому він постійно розташований у верхній частині яйця? Яке значення мають білок і жовток яйця?

6.Зробіть висновки, у яких обґрунтуйте зв’язок будови яйця з його функціями.

Практична робота № 2 ВИЯВЛЕННЯ ПРИКЛАДІВ ПРИСТОСУВАНЬ ДО СПОСОБУ ЖИТТЯ

У РІЗНИХ ПТАХІВ

Мета: виявити риси пристосованості різних видів птахів до способу життя; закріпити знання про істотні ознаки птахів.

Обладнання: ілюстрації (колекції, світлини) та короткий опис окремих видів птахів, поширених в Україні та своїй місцевості.

Качка-крижень (Anas platyrhynchos) – перелітний птах ряду Гусеподібні, який зустрічається в Україні

повсюдно. Живе в прісних водоймах, зарослих очеретами, травою. Швидко літає, добре пірнає, вдень ховається, а вночі випливає і перелітає до місць годівлі. Живиться рослинною їжею, комахами, молюсками, дрібною рибою, ракоподібними. Особливістю поведінки є піклування про своє оперення.

Дятел строкатий великий (Dendrocopos major) – осілий птах ряду Дятлоподібні. Населяє найрізноманітніші лісові ділянки, старі парки, сади, майже скрізь є звичайним, численним видом. Навесні та влітку поїдає різних комах та їх

личинок, а восени і взимку птах переходить на рослинну їжу. Птахи можуть лазити по бічних гілках, але ніколи не опускаються вниз головою. Самець відрізняється від самки червоною поперечною смужкою на потилиці.

Яструб великий (Accipiter gentilis) – птах ряду Соколоподібні, який в Україні є осілим і трапляється на всій території. Порівняно короткі крила і довгий хвіст вказують, що яструб великий – лісовий мешканець. Віддає

перевагу гніздуванню в лісі, який багатий старими і високими деревами. Живиться переважно птахами, яких здобуває сам, 80–90% здобичі складають дрозди, дятли, сойки, ворони, грачі, голуби. Самки більші від самців.

Хід роботи:

1.Прочитайте опис птахів, уважно розгляньте їх, зверніть увагу на дзьоб, кінцівки, крила й форму тіла. Назвіть спосіб життя цих тварин та визначте декілька рис пристосованості до їхнього способу життя.

2.Заповніть таблицю.

3.Оформіть звіт або підсумки практичної роботи.

РЕЗУЛЬТАТ

§ 31.Птахи, їхнє розмноження, різноманітність та значення

137

Тема 1. Різноманітність тварин

які відкладають яйця або народжують дитинчат після певного періоду виношування. Але всі ссавці вигодовують малят молоком, завдяки чому можуть розмножуватися в найрізноманітніших умовах. Зовнішній вигляд ссавців дуже різноманітний і тісно пов’язаний з умовами існування й способом життя. Більшість видів – це наземні тварини, поширені майже скрізь на суходолі.

Таблиця 10. ЕКОЛОГІЧНІ ГРУПИ ССАВЦІВ

Отже, ссавці – це різноманітна й поширена група хребетних тварин, визначальними ознаками яких є диференційовані зуби, вигодовування малят молоком та волосяний покрив тіла.

Які особливості будови ссавців?

Відділами тіла в ссавців, як і в рептилій, є голова, шия, тулуб, хвіст. На голові – очі з двома повіками (третя повіка недорозвинена), добре розвинені органи слуху, нюху, дотику, рот з губами, а всередині рота – зуби та язик, що є органом смаку. Передні та задні кінцівки зберігають будову, характерну для хребетних. Але на відміну від плазунів, їхні п’ятипалі

кінцівки розташовані під тулубом, завдяки чому тіло підняте над землею й може швидко рухатися. Пальці ссавців мають кігті, нігті, копита, які допомагають при нападі, захисті, ритті, бігові тощо.

Покривами тіла ссавців є міцна й еластична шкіра, що характеризується значною товщиною й складною будовою. У шкірі розташовані чутливі рецептори, що сприймають впливи середовища. На відміну від рептилій, у покривах ссавців є різні шкірні залози, які виконують важливі функції.

Таблиця 11. ШКІРНІ ЗАЛОЗИ ССАВЦІВ ТА ЇХНЄ ЗНАЧЕННЯ

§ 32. Ссавці, їхні особливості

139

Тема 1. Різноманітність тварин

Отже, характерними особливостями зовнішньої будови ссавців є розташування кінцівок під тулубом, наявність волосяного покриву та шкірних залоз, що виконують різні важливі для організму функції.

Які особливості способу життя ссавців?

Різноманітність форм і розмірів тіла, способів переміщення й живлення свідчать про високу пристосувальну здатність ссавців, що досягається особливостями їхніх процесів життєдіяльності.

Для ссавців, як і для птахів, характерна теплокровність, зумовлена інтенсивним обміном речовин і досконалими механізмами теплорегуляції. Усе це забезпечується удосконаленням дихання, травлення й нервової регуляції. Поліпшене дихання ссавців відбувається завдяки великій внутрішній поверхні легень для газообміну та пришвидшення дихальних рухів за допомогою нового для хребетних органа – діафрагми. Удосконалення травлення пов’язане з диференціацією зубів на різці, ікла та кутні, а також участю в розщепленні їжі різноманітних травних залоз. Нервова система ссавців, порівняно з іншими хребетними, є найскладнішою. Головний мозок збільшується в розмірах і зростає площа кори великих півкуль за рахунок звивин і борозен. Це призвело до ускладнення й урізноманітнення проявів поведінки, серед яких величезне значення набуває турбота про нащадків та навчання їх у процесі спілкування.

Ссавці – роздільностатеві організми з внутрішнім заплідненням. Розвиток зародка в більшості ссавців внутрішньоутробний усередині організму самки в матці. У цьому органі формується плацента, яка забезпечує взаємозв’язок плоду з організмом матері. Потім відбувається живородіння й вигодовування малят молоком, що продукується молочними залозами. Усе це забезпечує краще, порівняно з іншими тваринами, виживання молодняка. Тому кількість малят у приплоді невелика, а турбота про нащадків – високорозвинена.