Підручники з Біології / Біологія 7 клас / Соболь В.І. Біологія 7 клас 2015

Отже, хордові є тваринами з високим рівнем організації, які освоїли в процесі еволюції всі середовища існування.

Які особливості будови хордових?

Хордові – це найбільш високоорганізовані представники царства Тварини. Їхній високий рівень організації є результатом поєднання низки ознак, які дісталися їм від безхребетних, та ознак, що виникли вперше лише в них. Ознаками, які дісталися хордовим від безхребетних тварин є: 1) багатоклітинність (організми побудовані зі спеціалізованих клітин, які об’єднані в різноманітні тканини, органи, системи органів); 2) наявність вторинної порожнини, яка втратила свою опорну функцію й забезпечує захист внутрішніх органів під час рухів; 3) наявність двобічної симетрії тіла, що в багатьох випадках визначає ефективне виконання функцій парними органами; 4) наявність трьох зародкових листків – ектодерми, ендодерми й мезодерми, з яких формуються різні тканини й органи.

Визначальною ознакою хордових тварин є наявність хорди – внутрішнього осьового скелета, який забезпечує організму надійну опору, захист і одночасно легкість. У нижчих хордових (ланцетники, деякі риби) цей утвір зберігається все життя, а у вищих замінюється на хребет. Розвиток хорди є важливою прогресивною ознакою, оскільки завдяки внутрішньому опорному скелету підвищується загальна рухливість тварин.

Хорда – внутрішній осьовий скелет, пружний еластичний тяж, що проходить уздовж всього тіла і є його віссю.

Ще однією особливістю хордових є поява й розвиток у них трубчастої нервової системи. Нервова трубка знаходиться над хордою й має внутрішню порожнину, по якій циркулює рідина. З її допомогою здійснюється ефективна діяльність клітин нервової системи. Передній відділ нервової трубки майже в усіх хордових тварин потовщується й утворює головний мозок, а задній відділ – спинний мозок. Збільшення розмірів головного мозку допомагає хордовим тваринам не лише швидко реагувати на зміни в навколишньому середовищі, а й пристосовуватися впродовж свого життя.

Нервова трубка – зачаток центральної нервової системи хордових тварин, що формується над хордою та має внутрішню порожнину.

Ознаками хордових є й такі особливості, як наявність зябрових щілин у глотці, формування замкненої кровоносної системи з центральним органом кровообігу та низка інших. З удосконаленням органів дихання пов’язане збільшення ефективності процесів окиснення й звільнення з їжі енергії для життєдіяльності. А виникнення характерної для хордових замкненої кровоносної системи з центральним органом кровообігу пришвидшило подачу кисню й поживних речовин до клітин, регуляцію життєвих функцій і стабільність внутрішнього середовища.

§ 23. Хордові, їхні особливості

§ 23. Хордові, їхні особливості

103

Тема 1. Різноманітність тварин

Не буває гір, де б трава не росла; Не буває вод, де б риби не водились.

Китайське прислів’я

§ 24. РИБИ, ЇХНІ ОСОБЛИВОСТІ

Основні поняття й ключові терміни: РИБИ. Плавці. Луска. Плавальний міхур. Зябра риб.

Пригадайте! Хто такі хребетні тварини?

У світі цікавого

Морські біологи з Австралії й США ви-

Які особливості поширення риб?

РИБИ – це хордові хребетні холоднокровні тварини, пристосовані до життя у водному середовищі. Нараховують близько 21 000 (в Україні – понад 200) видів риб, які живуть у морях і прісних водоймах. Виникненню риб у процесі еволюції сприяли: 1) поява черепа, що захищає головний мозок й органи чуття; 2) поява щелеп, які забезпечують захоплення та утримання їжі; 3) поява парних плавців, що забезпечують велику рухливість; 4) розвиток головного й спинного мозку, що вплинуло на поведінку й ускладнення процесів життєдіяльності.

Риби поширені в усіх типах водойм нашої планети, їх знаходять і у високогірних водоймах, і на великих глибинах, і в холодних полярних водах, і в гарячих джерелах. Різноманітні й розміри риб. Серед них є велетні (наприклад, китова акула вагою до 20 тонн) і карлики (наприклад, шіндлерія вагою до 1 мг). Існує велика кількість форм тіла риб, які залежать від способу їхнього життя. Так, скати ведуть придонний спосіб життя, тому їхнє тіло сплющене, а риба-меч полює на інших риб, дуже вправно плаває, може розвивати швидкість до 130 км/год, тому тіло видовжене, як у торпеди. Забарвлення риб теж дуже різноманітне, воно змінюється від однотонного до різнобарвного зі всіма можливими кольорами.

Отже, РИБИ – це різноманітна група хребетних тварин, які пристосовані до водного середовища і є панівною групою серед водних мешканців.

Які особливості будови риб?

Риби пристосовані до умов існування, насамперед, завдяки формі свого тіла. Тіло риб обтічне, здебільшого видовжене, що дає змогу швидко пересуватися у воді. Воно поділяється на такі відділи, як голова, тулуб, хвіст. Межа між головою й тулубом проходить по задньому краю зябрових кришок, а межею між тулубом і хвостом є вертикальна лінія через анальний отвір. На голові містяться пара очей, пара ніздрів, ротовий отвір і зяброві щілини або зяброві кришки. На тулубі є парні (грудні та черевні) й непарні (спинний, хвостовий та анальний) плавці. Кожний з них має певне призначення. Спинний плавець, спрямований прямо вгору, діє, як стабілізатор, завдяки чому риба тримається у вертикальному положенні. Грудні плавці, розставлені в сторони, допомагають зберігати рівновагу й здійснювати повороти. Черевні плавці виконують роль стабілізаторів, а хвостовий призначений для здійснення та вирівнювання напряму руху. Риба із силою б’є хвостовим плавцем у різні боки, і вся задня частина її тіла робить хвилеподібні плавальні рухи. У риб, які швидко плавають (наприклад, у меч-риби, тунців), обидві лопаті хвостового плавця однакової довжини. А в тих, що швидко занурюються в глибину (акули, білуга), більше розвинена верхня лопать.

Плавці – складки шкіри, усередині яких розміщені опорні промені зі сполучної тканини.

Тіло риб вкрите шкірою, яка має велику кількість одноклітинних слизових залоз і луску. Залози виділяють слиз, що захищає риб від мікроорганізмів та зменшує тертя під час руху. Луска риб – це похідні шкіри, утворені кістковою тканиною. Для луски властивий ріст з утворенням річних кілець, що дозволяють визначати вік і темпи росту риб. Кількість лусок не змінюється, але розміри їх з віком риби збільшуються. Що цікаво, луска збільшується не через приріст по краях, а внаслідок виникнення молодих лусок більшого розміру, які наростають під старими. Тому луска з кожним роком стає товстішою. Вона складається зі зрослих лусок, верхня з яких найменша й найстаріша, а нижня – найбільша й наймолодша.

Луска – тверді шкірні утвори, що виконують захисну та опорнорухову функції.

Але не тільки за допомогою плавців риби добре плавають. Велику роль у цьому відіграє плавальний міхур, що є в багатьох риб. Він має вигляд сріблястої, витягнутої в довжину кульки, яка посередині ніби перев’язана невидимою ниткою. Відомо, що вага риби трохи більша за густину води. Це означає, що риба у воді повинна тонути. Але цього за життя риби не трапляється, оскільки вага її у воді залежить від об’є- му плавального міхура. Коли його об’єм зменшується, густина тіла риби стає більшою за густину води, і риба опускається. Під час піднімання у верхні шари води об’єм міхура збільшуються.

§ 24. Риби, їхні особливості

105

Тема 1. Різноманітність тварин

106

Плавальний міхур – орган риб, який розвивається як виріст стравоходу, є гідростатичним апаратом, а також у деяких риб бере участь у диханні та утворенні звуків.

Проте є риби, які не мають плавального міхура (наприклад, скат). Відсутній міхур і в акул, які, щоб не потонути, повинні постійно рухатися.

Отже, особливостями будови риб є наявність обтічної форми тіла, плавців, луски й плавального міхура.

Які особливості способу життя риб?

З внутрішньої сторони зябрових дуг знаходяться зяброві тичинки, які виконують роль фільтра й захищають пелюстки від пошкоджень. Риба заковтує воду ротом. Далі вода проходить через глотку, омиває зяброві пелюстки і виходить назовні через зяброві щілини, які або не прикриті (у хрящових риб) або прикриті (у променеперих риб) зябровими кришками.

Зябра риб – органи водного дихання, що мають хрящову чи кісткову внутрішню опору із зябрових дужок та розташовані по краях

глоткою, органи нюху – невеликі мішечки, є тільки внутрішнє вухо. Риби мають специфічний орган чуття – бічну лінію. Завдяки їй риби відчувають коливання води, напрям течії, зворотні хвилі від предметів, що допомагає їм добре орієнтуватися навіть у каламутній воді. Деякі риби (скати, вугрі) мають специфічні органи чуття, пов’язані з електричними імпульсами.

§ 24. Риби, їхні особливості

107

Тема 1. Різноманітність тварин

Щоб рибку з’їсти, потрібно у воду лізти.

Українське прислів’я

§ 25. РИБИ, ЇХНЯ РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ

Основні поняття й ключові терміни: ХРЯЩОВІ РИБИ. Акули. Скати. ПРОМЕНЕПЕРІ РИБИ. Хрящекістні риби. Новопері риби.

Пригадайте! Хто такі риби?

Новини зі світу науки

· Норвезькі та фінські вчені виявили, що молода форель має здатність зменшувати довжину свого тіла на 10%, тобто на 1 сантиметр. Науковці вважають, що така особливість допомагає цим рибам зберігати енергію при нестачі їжі.

·У південно-східній частині Тихого океану, недалеко від берегів Перу, біологам вдалося знайти новий вид риб. Новознайдені риби-равлики мешкають на глибині більше 7 000 метрів.

·Риба-дракон – саме так фахівці назвали унікальну рибу, у якої зуби ростуть прямо на язиці. Вона має невеликі розміри (близько 25 см), тому не є небезпечною.

ЗМІСТ

Які особливості та основні групи хрящових риб?

ХРЯЩОВІ РИБИ – це риби, які мають хрящовий скелет і живуть переважно в солоній воді. Найхарактернішими особливостями цих риб є відсутність зябрових кришок та плавального міхура, несиметричний хвостовий плавець, внутрішнє запліднення та прямий розвиток. Вони більш давні, ніж кісткові риби, але не примітивні. До хрящових риб належить декілька груп, серед яких найвідоміші акули та скати.

Типовим представником хрящових риб є катран звичайний, або морська собака – живородна акула, яка живе поблизу Чорноморського узбережжя України, розміри не перевищують 150 см, а маса досягає 15–20 кг, тримається зграями в придонних шарах води.

Акули – група хрящових риб з обтічним видовженим тілом, поширених

здебільшого в морях і океанах. Більшість акул є хижаками, які мають дуже гострі зуби в декілька рядів. Тіло вкрите особливою лускою, що має дентин й емаль. Ці речовини надають лусці твердості й стійкості, що забезпечує для акули непоганий захист від хижаків й паразитів і не створює перешкод для швидкого руху. Акули не мають плавального міхура й щоб не потонути повинні весь час рухатись. Крім того, тільки завдяки великій швидкості їхні зябра омиваються необхідною для дихання кількістю води. Акули надзвичайно короткозорі, але володіють прекрасним нюхом і добре розвиненою бічною лінією.

Цікава особливість акул – це їхнє розмноження. Вони відкладають яйця, що мають здатність прикріплюватися до підводних предметів.

немає. Ротовий отвір, ніздрі й зяброві щілини знаходяться на черевній стороні тіла. На відміну від акул, у скатів немає гострих зубів, а шкіра

уних гладка. Більшість скатів малорухливі, мешкають на дні (наприклад, хвостокол) й лише деякі (наприклад, манта) вільно плавають

утовщі води. Серед скатів є яйцекладні (наприклад, морська лисиця) та живородні (наприклад, морський кіт). Трапляються представники з цікавими назвами. Наприклад, риба-гітара, риба-пилка, скати-метели-

ки, морський диявол тощо.

Отже, найзагальнішими особливостями хрящових риб, до яких належать акули й скати, є особлива (плакоїдна) луска,

хрящовий ендоскелет, різнолопатевий хвостовий плавець, відсутність зябрових кришок і плавального міхура .

Які особливості та основні групи променеперих риб?

ПРОМЕНЕПЕРІ РИБИ – це група риб із кістковим скелетом й кістковою лускою на тілі. Це найчисленніша група серед усіх хордових, яка відрізняються від хрящових риб низкою ознак. Вони мають плавальний міхур, зяброві криш-

ки, відкладають для розмноження ікру й мають непрямий розвиток (ікра – ли- Іл. 98. Окунь річковий

чинка – мальок – дорослі особини). У переважної більшості кісткових риб запліднення зовнішнє.

Типовим представником є окунь річковий – прісноводна риба, яка живе здебільшого осіло, поодинці. Усі плавці, крім хвостового, мають нерозчленовані гострі колючі промені. Зяброва кришка у верхній частині закінчується гострим шипом, деколи подвійним. Забарвлення зеленувато-жовте, з боків є від 5 до 9 темних поперечних смуг.

Променепері риби характеризуються великою різноманітністю, вона об’єднує близько 90% усіх риб. Їх поділяють на дві групи: Хрящекістні і Новопері.

Хрящекістні риби – група променеперих риб, у яких скелет складається в основному з хрящової тканини, рот знизу, хвостовий пла-

§ 25. Риби, їхня різноманітність та значення

109

Тема 1. Різноманітність тварин

110

вець різнолопатевий. Представників цієї групи найкраще ілюструють Осетроподібні (білуга, осетер європейський, севрюга, стерлядь). Це донні риби, пристосовані до живлення придонними, зазвичай, безхребетними тваринами. Більшість осетроподібних – прохідні, вони живуть у морях, а розмножуються у річках.

Іл. 99. Представники Хрящекістних (1 – стерлядь) та Новоперих (2 – йорж)

Новопері риби – група променеперих риб, у яких скелет складається в основному з кісткової тканини, рот на передній частині голови, хвостовий плавець рівнолопатевий. Вони можуть рухатися швидше, їх луска і скелети полегшилися, а щелепи стали сильнішими. До цієї групи належать такі ряди, як Вугреподібні (вугор європейський, вугор американський, мурени), Оселедцеподібні (оселедці, сардина, кілька, шпроти, анчоуси), Лососеподібні (кета, горбуша, нерка, сьомга, форель), Коропоподібні (плітка, тараня, сазан, коропи, карасі, лящ, лин, товстолобик, краснопірка, в’юн), Окунеподібні (окуні, судак, йорж, тунці, скумбрії, макрелі, риба-меч), Щукоподібні, Сомоподібні, Камбалоподібні та ін. Целакантоподібні (латимерія коморська, латимерія індонезійська) і Дводишні (рогозуби, лусковики) в сучасній таксономії розглядаються в складі такої самостійної групи, як Лопатепері.

Отже, найзагальнішими особливостями променеперих риб, до яких належать хрящекістні й новопері риби, є кісткова луска,

кістковий ендоскелет, зяброві кришки й плавальний міхур.

Яке значення риб у природі й для людини?

У природі риби мають велике значення для всіх водних екосистем як складової харчового ланцюга.

Риби, як промислові тварини, дають риб’ячий жир, клей, шкіру. Промисловими рибами фауни України є: у річках – окунь, лящ, щука, лин, сом, в’язь, форель, у ставках – короп дзеркальний, товстолобик, амур білий, у морях – хамса, ставрида, скумбрія, шпроти, лящ, судак, бички, оселедці та ін. Риби вживаються в їжу (оселедці, камбала, коропи, кета, ставрида). Окрім продуктів харчування, риба є сировиною для отримання ліків (риб’ячого жиру, багатого на вітамін А та вітаміни D), кормів для тварин (риб’ячої кісткової муки), технічного жиру, клею, шкіри та ін. Деякі риби є проміжними хазяями для паразитичних червів (сисуна котячого). Серед риб є немало і отруйних тварин, яких потрібно знати і оберігатися (риби-камінь, риби-фугу). Риб використовують як біологічний метод боротьби з шкідниками (гамбузію для знищення личинок малярійного комара). Багато людей займається утриманням акваріумних рибок, від споглядання яких отримують насолоду і користь для здоров’я (гупі, вуалехвости, сомики). Риби є об’єктом спортивного рибальства (коропи, лящі).