Підручники з Біології / Біологія 6 клас / Костіков Біологія 6 клас. 2020

§ 17. Одноклітинні водорості 71

спадковою інформацією між клітинами. Спеціалізовані клітини нестатевого розмноження — це спори. За несприятливих умов деяким хламідомонадам властивий також статевий процес, унаслідок якого між різними клітинами відбувається обмін спадковою інформацією.

Улітку хламідомонад у великій кількості можна знайти майже в кожній калюжі.

Хлорåла також є прикладом одноклітинних зелених, проте нерухомих водоростей. Вона мешкає переважно у наземних умовах: на вологому ґрунті, вогких стінах, а також як симбіонт у тілі водних організмів.

Клітини хлорели поодинокі, кулясті, з тонкою, але дуже міцною клітинною оболонкою. Завдяки клітинній оболонці хлорели, які стали здобиччю ґрунтових тварин, проходять неушкодженими через їхню травну систему і продовжують рости та розмножуватись. У кожній клітині наявний один великий зелений хлоропласт, у якому відкладається крохмаль (мал. 47). Розмноження хлорели відбувається виключно нестатевим шляхом: за допомогою нерухомих спор.

Хлорела неодноразово побувала в космосі — на ній вивчався вплив невагомості на процеси клітинного поділу. У багатьох країнах хлорелу на спеціальних фабриках штучно вирощують для отримання вітамінів та виготовлення харчових домішок. При цьому «годують» її вуглекислим газом викидів промислових підприємств, здійснюючи біологічне очищення повітря.

Діатîмові водорості — це велика група одноклітинних прісноводних та морських водоростей, хлоропласти яких мають брунатне забарвлення. Клітини діатомових водоростей усе своє життя проводять у «скляному будинку» — кремнеземовому панцирі. Панцир

2

Мал. 47. Хлорела: а — схема розмноження; б — під електронним мікроскопом; 1 — хлоропласт; 2 — крохмаль

72 Тема 2. Одноклітинні організми. Перехід до багатоклітинності

5

4

3

2

1

Мал. 48. Діатомова водорість навікула: а — схема будови: 1 — вакуоля, 2 — ядро, 3 — хлоропласт, 4 — кремнеземовий панцир, 5 — система, що забезпечує рух, — шов; б — зображення під оптичним мікроскопом

нагадує скриньку, накриту кришкою. Через її численні правильно розташовані отвори здійснюються всі процеси обміну із зовнішнім середовищем — поглинання води й вуглекислого газу, виділення кисню та інших продуктів життєдіяльності. Розмножуються діатомові водорості поздовжнім поділом клітини навпіл, властивим для них є і статевий процес.

Упрісних водоймах найпоширенішою діатомовою водорістю

єнав³кула (мал. 48). Її клітини нагадують човник, уздовж облатків якого лежать дві коричневі трубки — хлоропласти. У центрі знаходиться ядро. Клітини навікули здатні активно ковзати підводними поверхнями, виділяючи через спеціальну структуру панцира — шов — особливі слизові ніжки.

Найчастіше до діатомових водоростей вдаються природоохоронці та геологи для оцінки ступеня забрудненості вод і визначення віку осадових порід. У виробничій діяльності широкого застосування набули породи діатом³ти, утворені панцирами викопних діатомових водоростей.

ВИСНОВКИ

1.Одноклітинні еукаріоти, які здатні до фотосинтезу, належать до водоростей.

2.Одноклітинні водорості відрізняються забарвленням, будовою клітин, рухливістю, способом розмноження.

ТЕРМІНИ Й ПОНЯТТЯ, ЯКІ ПОТРІБНО ЗАСВОЇТИ

Нестатеве розмноження, спора, статеве розмноження.

74 Тема 2. Одноклітинні організми. Перехід до багатоклітинності

окремі організми. За розмноження у багатоклітинних організмів відповідають лише спеціальні клітини — репродуктèвні. На них «працює» решта клітин: забезпечує поживними речовинами, закріплює на поверхні, збільшує розміри самого організму, захищає від ворогів та зовнішніх несприятливих впливів і т. ін.

Організмом, який одночасно поєднує в собі риси одноклітинних

ібагатоклітинних організмів, є гóбка.

Учистих річках і струмках на каменях або на інших твердих поверхнях можна знайти нерухомі організми, які мають вигляд пористих сіро-коричнюватих або зелених наростів, подушок, трубок чи навіть розгалужених кущиків. Якщо обережно перенести такий організм у посудину з водою та додати до неї туші, то стане помітно, що з невеликої верхівкової вирви — устя — виходить струмінь води. Це найпростіші за будовою багатоклітинні тварини — губки (мал. 49).

Їхнє тіло зовні обмежене шаром сплощених покривних клітин. Стінки пронизані численними дрібними отворами. Усередині знаходиться порожнина, вистелена шаром джгутикових клітин. Кожна джгутикова клітина схожа на комірцевого джгутиконосця. Саме завдяки руху джгутиків цих клітин вода надходить до порожнини через дрібні бічні отвори. З водою до порожнини тіла губки потрапляє їжа та кисень.

Між зовнішнім і внутрішнім шарами знаходиться желеподібна основна речовина. Вона містить схожі на амеб окремі рухливі клітини та продукти їхньої життєдіяльності — кремнеземові голки, які надають тілу губки пружності. За потреби амебоподібні клітини можуть перетворюватися на клітини інших типів — і навпаки. Якщо губку розділити на окремі клітини (наприклад, розтерти

Мал. 49. Прісноводна губка бодяга та схема будови губки

§ 18. Губка — багатоклітинний організм, що походить від одноклітинних твариноподібних організмів 75

та пропустити через сито), то роз’єднані клітини знову сповзуться у цілісний організм.

Джгутикові клітини спрямовують до своєї поверхні їжу — бактерії, водорості, дрібні відмерлі рештки. Шляхом фагоцитозу за допомогою псевдоніжок джгутикові клітини захоплюють їжу, а потім відсилають до основної речовини. Там амебоподібні клітини шляхом фагоцитозу поглинають частинки їжі, остаточно їх перетравлюють і спрямовують до інших частин тіла губки. Неперетравлені рештки їжі разом з водою викидаються через устя.

У такий спосіб губка відфільтровує з води поживні речовини. В основну речовину тіла губок часто потрапляють одноклітинні

водорості. Там вони розмножуються і, подібно до амебоподібних клітин, виділяють частку продуктів фотосинтезу назовні, «підгодовуючи» клітини хазяїна. Саме такими симбіонтами зумовлено забарвлення губки бодяги. Якщо в ній розвиваються схожі на хлорелу зелені водорості, то і губка стає зеленою. Якщо ж симбіонтом стали діатомові водорості, то губка буде коричнюватою. Губки, позбавлені симбіонтів, забарвлені у сірий колір. Розмножуються губки статевим шляхом та брунькуванням.

Губка є багатоклітинним організмом, який розташовується в перехідній зоні між одноклітинними твариноподібними організмами та тваринами. Дослідження клітин губок під електронним мікроскопом та порівняльний аналіз ДНК свідчать, що губки споріднені з комірцевими джгутиконосцями і мають спільного пращура зі «справжніми» багатоклітинними тваринами.

Порошок висушеної губки бодÿги, який можна придбати в аптеці, застосовується як лікарський засіб для виведення синців. Для вмивання тіла люди з давніх давен використовували туалетні губки (мал. 50).

Мал. 50. Висушена туалетна губка (а) та фрагмент давньоєгипетського розпису, на якому дівчина (у центрі) миє губкою заможну єгиптянку (Фіви, XV ст. до н. е.) (б)