Підручники з Біології / Біологія 6 клас / Костіков Біологія 6 клас. 2020

§ 15. Одноклітинні еукаріоти 61

Мал. 39. Приклади одноклітинних еукаріотів: а — амеба; б — інфузорія;

в— комірцеві джгутиконосці; г — діатомові водорості; д — евгленова водорість;

е— одноклітинна зелена водорість; є, ж — одноклітинні гриби — дріжджі

тваринним способом, вона захоплює тверді часточки їжі і перетравлює їх у цитоплазмі, часто — в особливих органелах, що мають назву травні вакуолі. Якщо клітина живиться грибним способом, вона може поглинати лише розчинені органічні речовини, всмоктуючи їх своєю поверхнею. Автотрофне живлення в одноклітинних еукаріотів відбувається виключно завдяки фотосинтезу.

Твариноподібні та рослиноподібні одноклітинні еукаріоти. Одноклітинних еукаріотів із тваринним способом живлення називають одноклітинними твариноподібними організмами. Одноклітинних еукаріотів з рослинним способом живлення відносять до одноклітинних водоростей. Крім того, багато одноклітинних еукаріотів (як твариноподібних, так і рослиноподібних) здатні

62 Тема 2. Одноклітинні організми. Перехід до багатоклітинності

поглинати поживні речовини грибним способом — шляхом всмоктування їх усією поверхнею клітини.

Наприклад, одноклітинна водорість евглåна (мал. 39, д), яку інколи помилково називають «напівтвариною-напіврослиною», має зелені хлоропласти і за наявності світла живиться завдяки фотосинтезу. Якщо ж у воді багато розчинених органічних речовин, а світла немає, евглена переходить на гетеротрофний (грибний) тип живлення, навіть може при цьому ставати безбарвною. Евглена поглинає лише розчинені органічні речовини, всмоктуючи їх усією поверхнею клітини. До захоплення і перетравлення твердих часток їжі, тобто до тваринного живлення, евглена не здатна. З іншого боку, амåби та деякі інфузîрії (мал. 39, а, б), які належать до одноклітинних твариноподібних організмів, поглинають органічні речовини як у тваринний, так і в грибний спосіб, проте через відсутність хлоропластів не можуть живитись як рослини.

Поширення та значення. Одноклітинні еукаріоти поширені по всій земній кулі. Вони мешкають в океанах, морях, різноманітних прісних водоймах, чимало їх зустрічається в ґрунтах. Серед них є паразити та взаємовигідні симбіонти тварин і рослин. Деякі з них здатні викликати тяжкі хвороби людини, наприклад малярію, сонну хворобу.

У природі одноклітинні твариноподібні організми та водорості слугують їжею для багатьох тварин, особливо тих, що мешкають у воді. Сучасні представники світу одноклітинних еукаріотів відіграють важливу роль у процесах самоочищення водойм, а рештки викопних одноклітинних твариноподібних організмів та водоростей використовуються геологами для визначення віку осадових порід та під час пошуків родовищ корисних копалин, зокрема нафти.

ВИСНОВКИ

1.Клітини еукаріотів мають значно складнішу будову, ніж у прокаріотів. Головною ознакою еукаріотів є наявність ядра.

2.Еукаріотичні організми можуть бути як одноклітинними, так і багатоклітинними.

3.Одноклітинним еукаріотам притаманні різні способи живлення — тваринний, грибний, рослинний та їх різні комбінації.

4.Одноклітинних еукаріотів із тваринним способом живлення називають одноклітинними твариноподібними організмами, з рослинним — одноклітинними водоростями.

§ 15. Одноклітинні еукаріоти 63

ТЕРМІНИ Й ПОНЯТТЯ, ЯКІ ПОТРІБНО ЗАСВОЇТИ

Еукаріоти, одноклітинні еукаріоти, одноклітинні твариноподібні організми, одноклітинні водорості.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1.Чим одноклітинні еукаріоти відрізняються від бактерій та ціанопрокаріотів?

2.Які способи живлення притаманні одноклітинним еукаріотам?

3.У чому полягає різниця між одноклітинними твариноподібними організмами та одноклітинними водоростями?

4.Часто в літературі можна зустріти вислів, що евглена в темряві живиться як тварина. Чи є це твердження повністю правильним?

ДЛЯ ДОПИТЛИВИХ

Чим знамениті одноклітинні еукаріоти?

(Відповідь на запитання школярів: «Чому море світиться? Що нам дають водорості та одноклітинні твариноподібні організми і чи потрібні вони нам?»)

Розмножуючись у великій кількості, одноклітинні еукаріоти здатні викликати деякі явища, відомі людині ще з прадавніх часів та описані в легендах. До них належать криваві дощі та кривавий сніг (їх спричинює одноклітинна водорість гематокок), небезпечне токсичне цвітіння води у морях і океанах, відоме під назвою червоні припливи (його викликають віддалені родичі інфузорій — динофлагеляти), зелене та червоне цвітіння кори дерев (явища, зумовлені масовим розвитком споріднених із хлорелою зелених водоростей). Улітку вночі можна спостерігати, як у морі за човном чи плавцем тягнеться сріблястоблакитна смужка світла: це зазвичай світяться одноклітинні ночесвітки.

На очисних спорудах армія родичів інфузорій, амеб та евглен невтомно вилучає з води і розкладає у своїх клітинах частки органічної речовини, забезпечуючи процес самоочищення забруднених вод.

Рештки загиблих одноклітинних еукаріот, що мешкали в океані десятки мільйонів років тому, утворили чимало різних осадових порід, які зараз використовує людина. Наприклад, звичайна шкільна крейда — це залишки мушель форамініфер та лусочок коколітофорид (мал. 40).

Мал. 40. Породи, утворені викопними одноклітинними еукаріотами. Крейда (а) та її склад (залишки форамініфер та коколітофорид (б); сучасна коколітофорида з вапняковими коколітами (в),

з яких утворилась крейда)

64Тема 2. Одноклітинні організми. Перехід до багатоклітинності

§16. ОДНОКЛІТИННІ ТВАРИНОПОДІБНІ ОРГАНІЗМИ

Ми розглянемо одноклітинні організми, які за типом живлення схожі на тварин. Вони залишились одноклітинними, проте це не завадило їм існувати серед складніших за будовою багатоклітинних істот і навіть харчуватися ними.

Якщо розглянути під мікроскопом зразки осаду, зібрані з дна водойми, то ми неодмінно побачимо мікроскопічні рухливі одноклітинні безбарвні організми, які значно більші за бактерій. Це одноклітинні твариноподібні організми. До них належить і амåба про- тåй, дуже поширена у прісних, переважно проточних водоймах.

Амеба протей. Тіло амеби є однією клітиною до 0,25 мм завдовжки (мал. 41, а). Її форма постійно змінюється, завдяки чому клітина повільно рухається. Під час руху на передньому боці клітини утворюються випини, у які поступово перетікає цитоплазма з центральної та задньої частин клітини. Ці випини називаються

несправжніми ніжками.

Коли на шляху амеби трапляються скупчення бактерій або дрібні рештки інших організмів, несправжні ніжки повільно оточують їх і замикають у собі. Утворюється травна вакуоля. Травна вакуоля — це органела, яка містить травний сік, що розкладає складні органічні речовини здобичі на простіші. Продукти травлення всмоктуються з травної вакуолі у цитоплазму і використовуються амебою для синтезу власних органічних речовин та забезпечення клітини енергією. Спосіб живлення амеби називається фагоцитозом. Згодом травна вакуоля з неперетравленими рештками

6

Мал. 41. Амеба: (а) будова клітини: 1 — несправжня ніжка; 2 — ядро; 3 — скоротлива вакуоля; 4 — зона виділення неперетравлених решток;

5 — частка їжі у травній вакуолі; 6 — захоплення їжі несправжніми ніжками; (б) розмноження амеби поділом навпіл

66 Тема 2. Одноклітинні організми. Перехід до багатоклітинності

Поверхню клітини вкриває близько 15 тис. рухливих джгутиків, які називають війками. Завдяки координованому хвилеподібному руху війок інфузорія за 1 секунду долає відстань у десять разів більшу за її довжину.

Війки також вистилають поверхню глотки. Біля отвору глотки війки довші, і їхні удари спрямовують досередини невеличкі часточки їжі, що осідають на її дні. Там їх оточують випини клітинної мембрани, краї яких з’єднуються, утворюючи травну вакуолю. До травної вакуолі виділяється травний сік — і відбувається розклад складних органічних речовин на прості. Вона переміщується по клітині, прості поживні речовини всмоктуються у цитоплазму, а неперетравлені рештки виводяться назовні поблизу заднього кінця клітини.

У передній та задній частинах клітини знаходиться по одній скоротливій вакуолі, які оточені зірчасто розташованими водозбірними канальцями. Крім того, під оптичним мікроскопом у центрі клітини можна розрізнити два ядра — велике і мале. Велике ядро керує роботою клітини, а мале ядро відповідає за статевий процес та утворення великого ядра.

Розмножуються інфузорії поділом клітини навпіл. Проте їм властивий і доволі складний статевий процес, під час якого дві особини обмінюються своїми ділянками ДНК.

Комірцåві джгутиконîсці. У морях та прісних водоймах численною є група одноклітинних твариноподібних організмів, у яких клітина на верхньому боці утворює комірець, з якого виходить довгий джгутик (мал. 43).

Це комірцеві джгутиконосці. За допомогою джгутика клітина спрямовує до своєї поверхні потік води, що несе часточки їжі — відмерлі органічні речовини та бактерії.

Коли їжа потрапляє на клітинну мембрану, її оточує коротка несправжня ніжка, яка втягує здобич до клітини. Утворюється травна вакуоля, у ній і відбувається процес травлення. Комірцеві джгутиконосці вважаються найближчими ймовірними родичами багатоклітинних тварин, зокрема губок.

§ 16. Одноклітинні твариноподібні організми 67

коли споживає їжу, що містить клітини паразита. Прості правила гігієни — миття рук після відвідування туалету та перед споживанням їжі — дозволяють уникнути зараження дизентерійною амебою.

Маляр³я — дуже небезпечна хвороба, поширена у країнах з теплим та вологим кліматом. Її збудником є маляр³йний плаз- мîдій (мал. 44, б). Він розвивається у клітинах печінки та крові, спричиняючи їх руйнування. Переносником паразита є малярійний комар: коли він кусає хвору на малярію людину, малярійний плазмодій потрапляє до тіла комара і там розмножується; коли ж після цього комар кусає здорову людину, зі своєю слиною передає їй і паразита.

ВИСНОВКИ

1.Одноклітинних еукаріотів, що живляться шляхом фагоцитозу, називають одноклітинними твариноподібними організмами.

2.Різні групи одноклітинних твариноподібних організмів (зокрема, амеби, інфузорії, комірцеві джгутиконосці) відрізняються будовою клітин, рухливістю, способом розмноження.

§ 17. Одноклітинні водорості 69

§ 17. ОДНОКЛІТИННІ ВОДОРОСТІ

Йтиметься про організми, які живляться як рослини, але складаються лише з однієї клітини.

Евглåна. Серед одноклітинних фотосинтезувальних еукаріотів найбільш схожою на одноклітинні твариноподібні організми видається евглена. Клітини евглени поодинокі й рухливі. У процесі руху евглени можуть змінювати форму — витягуватися, скорочуватися, вигинатися.

Уцентрі клітини знаходиться велике добре помітне ядро (мал. 45).

Вцитоплазмі можна чітко розрізнити від одного до кількох зелених хлоропластів: за їхньою допомогою на світлі евглена здійснює фотосинтез. У темряві евглена здатна переходити до гетеротрофного живлення, поглинаючи всією поверхнею клітини розчинені у воді органічні речовини.

Рух відбувається за допомогою довгого джгутика, який виходить із заглибини — глотки. У глотці евглена має ще один, потовщений при основі, короткий джгутик. Біля цього джгутика в цитоплазмі розташоване велике червоне вічко. Разом із джгутиковим потовщенням вічко утворює систему, завдяки якій евглена визначає напрямок падіння світла й обирає «маршрут» свого руху.

До глотки прилягає кілька скоротливих вакуолей, які виплескують до неї зайву воду, що постійно надходить до клітини через м’який клітинний покрив. Як бачимо, глотка не лише не бере участі у живленні, а навпаки, здійснює функцію виділення, оскільки

Джгутик Глотка

Вічко

Скоротлива вакуоля

Хлоропласти

Ядро

Мал. 45. Будова клітини евглени